Вінницький Благовіщенський монастир — православна жіноча обитель гуртожитнього типу, що існувала на території м. Вінниці впродовж 210-річного терміну. Передвісниця Браїлівського Свято-Троїцького жіночого монастиря.
Келії Благовіщенського монастир, збудовані на початку XIX ст. | |
Розташування | Вінниця |
---|---|
Конфесія | Православ'я |
Єпархія | Вінницько-Барська єпархія |
Тип монастиря | Жіночий монастир |
Заснування | 2 квітня 1635 |
Закритий | 30 жовтня 1845 |
Відбудови | 24 липня 2021 |
Реліквії | Браїлово-Ченстоховська ікона, Вінницько-Рожецька ікона |
Настоятель | ігуменя Єліконида (Воєвода) |
Стан | Діючий |
Головне свято | Благовіщення |
Історія монастиря
Середина XVII століття для Вінниці охарактеризувалась неабияким розвитком, при чому одночасно у кількох напрямках. Основним поштовхом до цього послугувало переведення сюди у 1598 році центру Брацлавського воєводства разом з усім установами. Такий хід історії обумовився перш за все економічним зростанням. Місто володіло привілеями безмитної торгівлі по території всієї польсько-литовської держави. Це в свою чергу обумовило активний розвиток, зокрема розпочалась забудова правого берегу. У 1640 році Вінниця отримала Магдебургське право, що набагато виразніше підкреслило її суспільно-політичний статус.
У 1610 році брацлавський староста Валентій Александр Калиновський пожертвував 30 000 злотих та два села для монастиря єзуїтів, котрий розмістився на території сучасного обласного архіву. Маючи неабияку підтримку зі сторони влади та шляхти, католики за короткий термін облаштували два монастирі, а у 1642 році при єзуїтському відкрили колегіум та конвікт.
У свою чергу православне населення Вінниці в особі брацлавського підсудка Михайла Сигизмундовича Кропивницького знайшло справжнього мецената та поборника віри. Спочатку за його ініціативи у 1616 році тут було засновано Вознесенський монастир, при якому у 1632 році святитель Петро (Могила) відкрив братський колегіум, а у 1635-му Михайло Сигизмундович з дозволу польського короля Владислава IV відкрив тут жіночий Благовіщенський монастир.
Надаючи дозвіл на заснування обителі у своїй грамоті від 2 квітня 1635 року, король Владислав написав наступне:
«Оскільки усіляка допомога отримується від Бога, Котрий є Верховним Розпорядником усього, то ми, увінчавшись короною, здійснили і завжди маємо перше і найбільше старання про збільшення і розповсюдження слави Його Святої Величності в наших володіннях. Тому, заради наполегливого прохання, поданого нам підсудком брацлавським, нашим секретарем, уродженим Михайлом Кропивницьким, ми дозволили, як і справжньою цією грамотою дозволяємо і даємо йому (Кропивницькому) наш письмовий дозвіл, аби вищезгаданий підсудок брацлавський, наш секретар, уроджений Кропивницький міг заснувати, забезпечити на власній, купленій в уродженого Станіслава Чернієвського і дружини його, для цієї цілі, площі жіночого руського сповідання базиліанський монастир в місті нашому Вінниці і при ньому збудувати церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці. Якщо які-небудь дівиці забажають вступити в цей монастир, то в відношенні тимчасових володінь, наданих уродженим Михайлом Кропивницьким, підсудком брацлавським, їх фундатором, вони повинні погодитись з його встановленням, і, притримуючись древнього уставу св. Василія, повинні все робити на користь монастиря і всієї своєї общини, нічого не залишаючи особистого для себе. Після смерті однієї повинні обирати старшу самі із свого середовища. (Дається все це при такій умові) однак, щоби при заснуванні цього братства і школи, будівлі і дзвіниці, не спричиняли нічим шкоди розташованому поблизу — на супротив католицькому костелу».
Згідно з фундушевим записом Михайла Кропивницького, виданим 6 січня 1639 року за сприянням монахині Ангеліки і затвердженим Вавринцем Стефаном на Маловшизні Каменським, намісником староства і регентом ґродським вінницьким у Вінницькому Гродському замку, ми дізнаємось, що очевидно першою намісницею обителі могла бути Євпраксія Станішевська, яка значиться в цьому документі, як «монастиря Вінницького привелебних сестер ігуменья». Відповідно до цього запису монастир отримував у свої володіння ставок, який називався Кайдашевським і знаходився в маєтку Залісного Комарова, або ж села Латанці (нині північна частина с. Тростянець). Окрім цього Кропивницький давав зобов'язання щорічно в День пам'яті святого архангела Михаїла (8 листопада) сплачувати 300 злотих. Того ж дня він дав по-життєве право користування цим маєтком своїй дружині Анні Головинській із зобов'язанням щорічно сплачувати з нього вказану суму. Після смерті в 1640 році Михайла Кропивницького монастир вступив у володіння вищенаведеним ставком.
У 1642 році Петро і Агнешка Білоусові подарували монастирю ставок, котрий знаходився в урочищі річки Вінничка (притоці Південного Бугу), поблизу маєтку Следзієвського і пізніше отримав однойменну назву. Цей ставок був куплений подружжям у 1638 році в якоїсь Гапки вдови Василевой, мешканки Вінницької. В слід за Білоусовими вінницькі міщани у 1642 році подарували монастиреві сінокіс, котрий знаходився поряд з Следзієвським ставком і мав таку ж саму назву. В переступному записі від 20 травня 1642 року було записано наступне: «я Парфен Омельянович, міста Його Королівської Величності Вінниці війт, і ми Тимко Таненко, Семен Самченкович, Андрій Бузениченко, Михайло Сироватка, Іван Бузениченко, Іван Гладкий — бургомістри і вінницьких міщан уряд, порадившись зі всією спільнотою міста Вінниці і беручи до уваги право, дане паном Яном із Одриволя Одривольським, старостою нашим Вінницьким, даємо Вінницькому монастирю цей сінокіс, який іменується Следзієвським, з тим, щоби він навічно належав монастирю».
У 1863 році священик-краєзнавець Михайло Орловський, посилаючись на документ 1635 року припускав, що саме з часу заснування монастиря при ньому почала діяти Православна Слов'янська типографія. Спростувати, чи заперечити дану гіпотезу важко, але варто зауважити той факт, що з самого початку свого існування обитель володіла значними статками і поправу могла займати чільне місце в тодішньому соціальному середовищі міста. Також згідно передання сам Михайло Кропивницький подарував обителі древній список ікони Богородиці, який нині іменується Браїлово-Ченстоховською і знаходиться у Свято-Троїцькому монастирі м. Браїлів.
Унійний період
Починаючи з кінця XVII століття, Свято-Благовіщенський монастир, як і інші обителі Поділля почав зазнавати утисків з боку польської влади та фактично усе наступне XVIII століття перебував під владою греко-католиків. Вже у 1723 році монастирський храм було освячено греко-католицьким єпископом Афанасієм Шептицьким.
Після того, як колишні маєтки Михайла Кропивницького перейшли у руки інших людей монастир почав занепадати. Спочатку граф Горохольский, котрий заволодів маєтком у селі Латанка з 1769 року перестав сплачувати щорічний внесок 300 злотих, а пізніше відібрав у обителі Кайдашевський ставок. Подібні випадки були непоодинокими і через це монастир настільки зубожів, що у 1780 його залишили монахині. Того ж року Вінницькому декану Іоанну Романовичу було видано інструкцію, за якою він мав зробити наступне: «1) детально описати церкву і монастир з усіма будівлями, церковним майно, а також келії, всередині будівель та ззовні, сам опис внести в деканські акти; 2) здати на винайм як житло монастирські приміщення надійним людям і отриманий від них дохід використати на перебудову храму та монастиря; 3) прийняти звіт, під присягою, від монастирського каплана про які б там не було доходи, а у випадку непорозумінь, чи незрозумілості звіту, провести розслідування на місці; 4) зробити інвентар кріпаків (які належали монастирю авт.прим.), щоб він належав монастирю, а доходи, отримані від нього використати на ремонт храму та монастиря і 5) про всі свої дії донести у письмовому вигляді».
Щоправда, через 6 років сюди знову повернулись черниці. Згідно з актом від 8 червня 1786 року, записаним у селі Зозові «Благочестиві дівиці ордена св. Василія Великого Іоанна Завадовська, Інокентія Завадовська, Маргарита Завадовська і Антоніна Петровська» були введені у володіння Вінницького монастиря.
Згідно з візитою, складеною приблизно у 1796 році, монастир мав такий вигляд: у ньому розміщувалась трикупольна дерев'яна (дубова) церква, освячена Афанасієм Шептицьким у 1723 році, яка розташовувалась на горі неподалік річки Південний Буг. Поряд з нею стояла дзвіниця, на якій знаходилось два дзвони різної ваги, а третій висів на передній стороні храму. Монастирські приміщення були вкриті ґонтою і складались із 12 келій, трапезної і кухні. З однієї сторони монастир був оточений частоколом, а з іншої плотом. Окрім цього на території обителі розташовувався будинок настоятеля, господарські будівлі, город та юридика, де розміщувалось близько десяти хат селян.
У цей час ігуменею монастиря була Євгенія Завадовська. Разом з нею тут трудились три монахині: Інокентія Завадовська, Маргарита Завадовська і Антоніна Петровська. Настоятелем храму був Матей Добровольський. Згідно опису йому було 56 років, рукопокладений єпископом у Молдавії, та реконсильваний у Варшаві в 1772 році. Очевидно його спочатку хіротонісав православний архієрей, оскільки на той час досить частими були випадки коли православні віруючі не бажаючи приймати греко-католицизм відправлялись до Молодавії, де приймали постриг і свячення у православних ієрархів. Але як видно з документу, сам священик пізніше перейшов в унію і своє служіння при монастирі розпочав у 30 липня 1774 року. При ньому також жила дружина та син Афтаназій 18-річного віку.
Мешканцями юридики були такі селяни: Пяценте Шваловіч, Йозеф Чорний, Федько Довгалюк, Іван Ткальський. Як писав хроніст, це були «люди, яким можна довіряти, побожні і які допомагають сестрам Базиліянкам. Їх питали з приводу життя сестер Базиліянок, особливо заслужили повагу Євгенія та Інокентія, а потім Антоніна Петровська і Магдалена, які вели своє життя згідно зі своїм покликанням в убогому конвенті Вінницького монастиря, згідно з покликанням проводячи і не пропускаючи служби у відповідний час і про маєтність монастиря старанно дбаючи». Заробляли черниці від продажу рукодільних виробів, пожертвувань від меценатів та кишенькових зборів.
Возз'єднання з православ'ям
Після входження Поділля до складу Російської імперії, яке відбулось 1793 року, Вінницький Благовіщенський монастир у 1795 році був возз'єднаний з православ'ям та зарахований по штату до другокласного монастиря. Щоправда незадовго до цього сюди приходив православний священик Ілля Голоскевич, котрий вигнав з обителі Євгенію Завадовську, після чого остання оселилась у Рожецькому монастирі. Тому першою православною намісницею обителі, після повернення у лоно Церкви, стала ігуменя Палладія. Вона керувала монастирем до 1798 року, після чого попросилась на спокій у Чигиринський монастир, звідки й була приведена, але єпископ Іоаннікій (Никифорович-Полонський) просив її залишитись на певний час і взяти собі помічницею монахиню Олену.
Того ж року намісницею монастиря було призначено ігуменю Віру, яка мала дворянське коріння. Вона була пострижена у рясофор в 1776 році в Київському Богословському монастирі архімандритом Тарасієм, а в 1786-му архімандритом Амфілохієм в мантію. З 1766 по 1790 рік черниця несла клиросний послух у Богоявленському монастирі, після чого митрополитом Самуїлом (Миславським) переведена у Флорівський монастир і звідти у 1798 році призначена настоятельницею Вінницької обителі. Ігуменя Віра керувала монастирем до 1814 року, після чого, до 1832 року, обитель не мала намісниць, а нею керували скарбники: Серафима (1815—1821), Антонія (1822—1825), Досифея (1826—1827), Поліксенія (1828—1832).
З поверненням у православ'я матеріальний стан обителі покращився. Згідно свого штату монастир отримував 701 рубль, 80 копійок, а після прибавки, зробленої імператором Павлом І, його річний бюджет сягав близько 1200 рублів.
Після закриття Рожецького монастиря, яке відбулось наприкінці XVIII, деякі речі та особливо шанована Рожецька ікона також переїхали до Благовіщенської обителі. У 1799 році з імператорської волі монастирю було пожертвувано монастирське начиння. Але навіть такий стан справ не покращив дійсну картину життя. Наприклад, насельницям не вистачало грошей на загальну трапезу. Ігуменя Віра на початку 1800 року клопотала перед консисторією, аби їм виділили якісь кошти. Не рятувало положення навіть те, що обитель мала 8 чоловік, приписаних до неї, котрі мали б трудитись на покращення її матеріального стану. Навпаки, частину з них забрали у військо, інші стали каліками, а дехто й зовсім сюди не являвся.
Втім, не зважаючи на матеріальну скруту Благовіщенський монастир славився своїм духовним багатством. Сюди навіть присилали для виправлення черниць з інших монастирів, котрі у чомусь могли провинитися. Більше того, за постановою суду сюди неодноразово на єпитимію направлялись мирські жінки.
Характеризуючи кількісний склад монастиря на той період можна сказати, що кількість насельниць коливалась від 8 до 20. До прикладу, на кінець XVIII століття в обителі проживали 15 монахинь, окрім цього 3 заштатних та 5 послушниць. За своїм національним складом вони поділялись наступним чином: 8 — польської нації, 8 росіянок, 4 українки, з них 17 посполитних, із шляхти 5, по одній із купців та міщанства. Грамотних із загальної кількості 15, що по тодішнім міркам було досить високо. Чимало з них прийняли постриг у Молдавії від православних ієрархів, не бажаючи приймати унію.
У період 1814—1821 років кількість черниць зменшувалась до 8—9, з 1822 років збільшилась до 15, а з приходом ігумені Анфіси в 30-х до 20.
Приблизно в 1832 році архієпископом Подільським Кирилом (Платоновим-Богословським) із Чигиринського монастиря у Вінницю була викликана нова ігуменя Анфіса. Завдяки трудам матінки на території монастиря було збудовано будинок з ігуменськими келіями, корпус для сестер, будівлі якого збереглись і донині, а також планувалось побудувати нову церкву. Вона виграла судовий позов із графом Грохольским, відсудивши у нього 15 тисяч, які склали основу капіталу обителі, та повернула у володіння колись подаровані Михайлом Кропивницьким володіння в с. Латанці.
У 1842 році Вінницький монастир був зарахований до першокласних монастирів.
Чудесні зцілення перед іконою Богородиці
Згідно передання, при заснуванні Благовіщенського монастиря його фундатор — Михайло Кропивницький — подарував сестрам на згадку список ікони Божої Матері, який нині іменується Браїлово-Ченстоховською іконою. Святиня написана на полотні й наклеєна на кипарисну дошку.
Шанування цієї ікони має давню історію і благоговійне відношення монахинь та вінничан до неї характеризував той факт, що не зважаючи на вбогість Благовіщенської церкви, ікона стояла на видному місці й була оздоблена срібними прикрасами. Пізніше на неї поклали вишиту срібло-золоту ризу.
Відомі два випадки зцілень по молитвах перед цією святинею, які відбулись саме у Вінниці.
В 1825 році ігуменю Анфісу спіткала глухота. Якось уві сні їй було сказано щиросердно помолитися перед образом, після чого відбудеться зцілення. Вранці намісниця попросила відслужити молебень перед іконою, після чого знову почала чути.
Іще один випадок зцілення трапився 1832 року. Один священик приніс до монастиря свого сина, котрий осліп від віспи. Коли ж панотець почав служити молебень, хлопчик прозрів і почав захоплено розповідати про своє зцілення.
Перенесення обителі до Браїлова
У 1845 році за ініціативи Подільського архієпископа Арсенія (Москвіна) та при ігумені Таїсії монастир перевели з Вінниці до містечка Браїлова, в приміщення колишнього католицького монастиря ордену тринітаріїв.
30 вересня 1845 року, після останньої Божественної літургії, монахині разом з ігуменею та богомольцями, взявши з собою усі місцевошановані святині, вирушили хресною ходою до Браїлова. Наступного дня біля стін обителі їх зустрічав архієпископ Арсеній, котрий спочатку вклонився Браїлово-Ченстоховській іконі, перед якою одразу ж відслужили молебень. За тим хода увійшла до центрального храму, де розпочалась святкова Літургія.
Після переходу монастиря до Браїлова, дерев'яну церкву, яка стояла у Вінниці розібрали та в 1850 році перенесли до с. Зарванців. Там вона почала діяти з 1853 року і була освячена на честь святої Параскеви. Слід зауважити, що архітектурна форма храму дещо була змінена. На жаль сама церква проіснувала до 60-х років минулого століття і зникла через пожежу.
Монастирська територія, що залишилась у Вінниці, діяла у статусі подвір'я обителі. Частина її будівель здавалась в оренду міщанам, а в одному з корпусів існували архієрейські покої, де зупинялись подільські владики під час відвідин міста.
На початку XX століття ігуменя Мелітина почала тут будівництво храму, проект якого виконав Григорій Артинов. На жаль, подальша доля цього документу залишається поки невідомою.
Відновлення
У 2021 році за ініціативи митрополита Вінницького і Барського Симеона Благовіщенський жіночий монастир у Вінниці був відроджений.
На засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України), яке відбулося у Києві 24 травня 2021 року під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, було ухвалено рішення про відкриття жіночого монастиря у Вінницько-Барській єпархії. У Постанові №5 Священного Синоду написано наступне: «На прохання Преосвященного Симеона, митрополита Вінницького і Барського, Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє: Утворити у складі Вінницько-Барської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) релігійну організацію «Жіночий монастир на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці Вінницько-Барської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» за адресою м. Вінниця, вул. Магістратська, 162. Затвердити Статут релігійної організації «Жіночий монастир на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці Вінницько-Барської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)». Настоятелькою (ігуменею) монастиря рішенням Синоду (Розпорядження №4) затверджено монахиню Єлікониду (в миру – Воєводу Олену Василівну).
Див. також
Джерела
- Подольские епархиальные ведомости
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до . |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vinnickij Blagovishenskij monastir pravoslavna zhinocha obitel gurtozhitnogo tipu sho isnuvala na teritoriyi m Vinnici vprodovzh 210 richnogo terminu Peredvisnicya Brayilivskogo Svyato Troyickogo zhinochogo monastirya Vinnickij Blagovishenskij zhinochij monastirKeliyi Blagovishenskogo monastir zbudovani na pochatku XIX st RoztashuvannyaVinnicyaKonfesiyaPravoslav yaYeparhiyaVinnicko Barska yeparhiyaTip monastiryaZhinochij monastirZasnuvannya2 kvitnya 1635Zakritij30 zhovtnya 1845Vidbudovi24 lipnya 2021RelikviyiBrayilovo Chenstohovska ikona Vinnicko Rozhecka ikonaNastoyateligumenya Yelikonida Voyevoda StanDiyuchijGolovne svyatoBlagovishennyaIstoriya monastiryaSeredina XVII stolittya dlya Vinnici oharakterizuvalas neabiyakim rozvitkom pri chomu odnochasno u kilkoh napryamkah Osnovnim poshtovhom do cogo posluguvalo perevedennya syudi u 1598 roci centru Braclavskogo voyevodstva razom z usim ustanovami Takij hid istoriyi obumovivsya persh za vse ekonomichnim zrostannyam Misto volodilo privileyami bezmitnoyi torgivli po teritoriyi vsiyeyi polsko litovskoyi derzhavi Ce v svoyu chergu obumovilo aktivnij rozvitok zokrema rozpochalas zabudova pravogo beregu U 1640 roci Vinnicya otrimala Magdeburgske pravo sho nabagato viraznishe pidkreslilo yiyi suspilno politichnij status U 1610 roci braclavskij starosta Valentij Aleksandr Kalinovskij pozhertvuvav 30 000 zlotih ta dva sela dlya monastirya yezuyitiv kotrij rozmistivsya na teritoriyi suchasnogo oblasnogo arhivu Mayuchi neabiyaku pidtrimku zi storoni vladi ta shlyahti katoliki za korotkij termin oblashtuvali dva monastiri a u 1642 roci pri yezuyitskomu vidkrili kolegium ta konvikt U svoyu chergu pravoslavne naselennya Vinnici v osobi braclavskogo pidsudka Mihajla Sigizmundovicha Kropivnickogo znajshlo spravzhnogo mecenata ta pobornika viri Spochatku za jogo iniciativi u 1616 roci tut bulo zasnovano Voznesenskij monastir pri yakomu u 1632 roci svyatitel Petro Mogila vidkriv bratskij kolegium a u 1635 mu Mihajlo Sigizmundovich z dozvolu polskogo korolya Vladislava IV vidkriv tut zhinochij Blagovishenskij monastir Nadayuchi dozvil na zasnuvannya obiteli u svoyij gramoti vid 2 kvitnya 1635 roku korol Vladislav napisav nastupne Oskilki usilyaka dopomoga otrimuyetsya vid Boga Kotrij ye Verhovnim Rozporyadnikom usogo to mi uvinchavshis koronoyu zdijsnili i zavzhdi mayemo pershe i najbilshe starannya pro zbilshennya i rozpovsyudzhennya slavi Jogo Svyatoyi Velichnosti v nashih volodinnyah Tomu zaradi napoleglivogo prohannya podanogo nam pidsudkom braclavskim nashim sekretarem urodzhenim Mihajlom Kropivnickim mi dozvolili yak i spravzhnoyu ciyeyu gramotoyu dozvolyayemo i dayemo jomu Kropivnickomu nash pismovij dozvil abi vishezgadanij pidsudok braclavskij nash sekretar urodzhenij Kropivnickij mig zasnuvati zabezpechiti na vlasnij kuplenij v urodzhenogo Stanislava Cherniyevskogo i druzhini jogo dlya ciyeyi cili ploshi zhinochogo ruskogo spovidannya bazilianskij monastir v misti nashomu Vinnici i pri nomu zbuduvati cerkvu Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici Yaksho yaki nebud divici zabazhayut vstupiti v cej monastir to v vidnoshenni timchasovih volodin nadanih urodzhenim Mihajlom Kropivnickim pidsudkom braclavskim yih fundatorom voni povinni pogoditis z jogo vstanovlennyam i pritrimuyuchis drevnogo ustavu sv Vasiliya povinni vse robiti na korist monastirya i vsiyeyi svoyeyi obshini nichogo ne zalishayuchi osobistogo dlya sebe Pislya smerti odniyeyi povinni obirati starshu sami iz svogo seredovisha Dayetsya vse ce pri takij umovi odnak shobi pri zasnuvanni cogo bratstva i shkoli budivli i dzvinici ne sprichinyali nichim shkodi roztashovanomu poblizu na suprotiv katolickomu kostelu Zgidno z fundushevim zapisom Mihajla Kropivnickogo vidanim 6 sichnya 1639 roku za spriyannyam monahini Angeliki i zatverdzhenim Vavrincem Stefanom na Malovshizni Kamenskim namisnikom starostva i regentom grodskim vinnickim u Vinnickomu Grodskomu zamku mi diznayemos sho ochevidno pershoyu namisniceyu obiteli mogla buti Yevpraksiya Stanishevska yaka znachitsya v comu dokumenti yak monastirya Vinnickogo privelebnih sester igumenya Vidpovidno do cogo zapisu monastir otrimuvav u svoyi volodinnya stavok yakij nazivavsya Kajdashevskim i znahodivsya v mayetku Zalisnogo Komarova abo zh sela Latanci nini pivnichna chastina s Trostyanec Okrim cogo Kropivnickij davav zobov yazannya shorichno v Den pam yati svyatogo arhangela Mihayila 8 listopada splachuvati 300 zlotih Togo zh dnya vin dav po zhittyeve pravo koristuvannya cim mayetkom svoyij druzhini Anni Golovinskij iz zobov yazannyam shorichno splachuvati z nogo vkazanu sumu Pislya smerti v 1640 roci Mihajla Kropivnickogo monastir vstupiv u volodinnya vishenavedenim stavkom U 1642 roci Petro i Agneshka Bilousovi podaruvali monastiryu stavok kotrij znahodivsya v urochishi richki Vinnichka pritoci Pivdennogo Bugu poblizu mayetku Sledziyevskogo i piznishe otrimav odnojmennu nazvu Cej stavok buv kuplenij podruzhzhyam u 1638 roci v yakoyis Gapki vdovi Vasilevoj meshkanki Vinnickoyi V slid za Bilousovimi vinnicki mishani u 1642 roci podaruvali monastirevi sinokis kotrij znahodivsya poryad z Sledziyevskim stavkom i mav taku zh samu nazvu V perestupnomu zapisi vid 20 travnya 1642 roku bulo zapisano nastupne ya Parfen Omelyanovich mista Jogo Korolivskoyi Velichnosti Vinnici vijt i mi Timko Tanenko Semen Samchenkovich Andrij Buzenichenko Mihajlo Sirovatka Ivan Buzenichenko Ivan Gladkij burgomistri i vinnickih mishan uryad poradivshis zi vsiyeyu spilnotoyu mista Vinnici i beruchi do uvagi pravo dane panom Yanom iz Odrivolya Odrivolskim starostoyu nashim Vinnickim dayemo Vinnickomu monastiryu cej sinokis yakij imenuyetsya Sledziyevskim z tim shobi vin navichno nalezhav monastiryu U 1863 roci svyashenik krayeznavec Mihajlo Orlovskij posilayuchis na dokument 1635 roku pripuskav sho same z chasu zasnuvannya monastirya pri nomu pochala diyati Pravoslavna Slov yanska tipografiya Sprostuvati chi zaperechiti danu gipotezu vazhko ale varto zauvazhiti toj fakt sho z samogo pochatku svogo isnuvannya obitel volodila znachnimi statkami i popravu mogla zajmati chilne misce v todishnomu socialnomu seredovishi mista Takozh zgidno peredannya sam Mihajlo Kropivnickij podaruvav obiteli drevnij spisok ikoni Bogorodici yakij nini imenuyetsya Brayilovo Chenstohovskoyu i znahoditsya u Svyato Troyickomu monastiri m Brayiliv Unijnij periodPochinayuchi z kincya XVII stolittya Svyato Blagovishenskij monastir yak i inshi obiteli Podillya pochav zaznavati utiskiv z boku polskoyi vladi ta faktichno use nastupne XVIII stolittya perebuvav pid vladoyu greko katolikiv Vzhe u 1723 roci monastirskij hram bulo osvyacheno greko katolickim yepiskopom Afanasiyem Sheptickim Pislya togo yak kolishni mayetki Mihajla Kropivnickogo perejshli u ruki inshih lyudej monastir pochav zanepadati Spochatku graf Goroholskij kotrij zavolodiv mayetkom u seli Latanka z 1769 roku perestav splachuvati shorichnij vnesok 300 zlotih a piznishe vidibrav u obiteli Kajdashevskij stavok Podibni vipadki buli nepoodinokimi i cherez ce monastir nastilki zubozhiv sho u 1780 jogo zalishili monahini Togo zh roku Vinnickomu dekanu Ioannu Romanovichu bulo vidano instrukciyu za yakoyu vin mav zrobiti nastupne 1 detalno opisati cerkvu i monastir z usima budivlyami cerkovnim majno a takozh keliyi vseredini budivel ta zzovni sam opis vnesti v dekanski akti 2 zdati na vinajm yak zhitlo monastirski primishennya nadijnim lyudyam i otrimanij vid nih dohid vikoristati na perebudovu hramu ta monastirya 3 prijnyati zvit pid prisyagoyu vid monastirskogo kaplana pro yaki b tam ne bulo dohodi a u vipadku neporozumin chi nezrozumilosti zvitu provesti rozsliduvannya na misci 4 zrobiti inventar kripakiv yaki nalezhali monastiryu avt prim shob vin nalezhav monastiryu a dohodi otrimani vid nogo vikoristati na remont hramu ta monastirya i 5 pro vsi svoyi diyi donesti u pismovomu viglyadi Shopravda cherez 6 rokiv syudi znovu povernulis chernici Zgidno z aktom vid 8 chervnya 1786 roku zapisanim u seli Zozovi Blagochestivi divici ordena sv Vasiliya Velikogo Ioanna Zavadovska Inokentiya Zavadovska Margarita Zavadovska i Antonina Petrovska buli vvedeni u volodinnya Vinnickogo monastirya Zgidno z vizitoyu skladenoyu priblizno u 1796 roci monastir mav takij viglyad u nomu rozmishuvalas trikupolna derev yana dubova cerkva osvyachena Afanasiyem Sheptickim u 1723 roci yaka roztashovuvalas na gori nepodalik richki Pivdennij Bug Poryad z neyu stoyala dzvinicya na yakij znahodilos dva dzvoni riznoyi vagi a tretij visiv na perednij storoni hramu Monastirski primishennya buli vkriti gontoyu i skladalis iz 12 kelij trapeznoyi i kuhni Z odniyeyi storoni monastir buv otochenij chastokolom a z inshoyi plotom Okrim cogo na teritoriyi obiteli roztashovuvavsya budinok nastoyatelya gospodarski budivli gorod ta yuridika de rozmishuvalos blizko desyati hat selyan U cej chas igumeneyu monastirya bula Yevgeniya Zavadovska Razom z neyu tut trudilis tri monahini Inokentiya Zavadovska Margarita Zavadovska i Antonina Petrovska Nastoyatelem hramu buv Matej Dobrovolskij Zgidno opisu jomu bulo 56 rokiv rukopokladenij yepiskopom u Moldaviyi ta rekonsilvanij u Varshavi v 1772 roci Ochevidno jogo spochatku hirotonisav pravoslavnij arhiyerej oskilki na toj chas dosit chastimi buli vipadki koli pravoslavni viruyuchi ne bazhayuchi prijmati greko katolicizm vidpravlyalis do Molodaviyi de prijmali postrig i svyachennya u pravoslavnih iyerarhiv Ale yak vidno z dokumentu sam svyashenik piznishe perejshov v uniyu i svoye sluzhinnya pri monastiri rozpochav u 30 lipnya 1774 roku Pri nomu takozh zhila druzhina ta sin Aftanazij 18 richnogo viku Meshkancyami yuridiki buli taki selyani Pyacente Shvalovich Jozef Chornij Fedko Dovgalyuk Ivan Tkalskij Yak pisav hronist ce buli lyudi yakim mozhna doviryati pobozhni i yaki dopomagayut sestram Baziliyankam Yih pitali z privodu zhittya sester Baziliyanok osoblivo zasluzhili povagu Yevgeniya ta Inokentiya a potim Antonina Petrovska i Magdalena yaki veli svoye zhittya zgidno zi svoyim poklikannyam v ubogomu konventi Vinnickogo monastirya zgidno z poklikannyam provodyachi i ne propuskayuchi sluzhbi u vidpovidnij chas i pro mayetnist monastirya staranno dbayuchi Zaroblyali chernici vid prodazhu rukodilnih virobiv pozhertvuvan vid mecenativ ta kishenkovih zboriv Vozz yednannya z pravoslav yamPislya vhodzhennya Podillya do skladu Rosijskoyi imperiyi yake vidbulos 1793 roku Vinnickij Blagovishenskij monastir u 1795 roci buv vozz yednanij z pravoslav yam ta zarahovanij po shtatu do drugoklasnogo monastirya Shopravda nezadovgo do cogo syudi prihodiv pravoslavnij svyashenik Illya Goloskevich kotrij vignav z obiteli Yevgeniyu Zavadovsku pislya chogo ostannya oselilas u Rozheckomu monastiri Tomu pershoyu pravoslavnoyu namisniceyu obiteli pislya povernennya u lono Cerkvi stala igumenya Palladiya Vona keruvala monastirem do 1798 roku pislya chogo poprosilas na spokij u Chigirinskij monastir zvidki j bula privedena ale yepiskop Ioannikij Nikiforovich Polonskij prosiv yiyi zalishitis na pevnij chas i vzyati sobi pomichniceyu monahinyu Olenu Togo zh roku namisniceyu monastirya bulo priznacheno igumenyu Viru yaka mala dvoryanske korinnya Vona bula postrizhena u ryasofor v 1776 roci v Kiyivskomu Bogoslovskomu monastiri arhimandritom Tarasiyem a v 1786 mu arhimandritom Amfilohiyem v mantiyu Z 1766 po 1790 rik chernicya nesla klirosnij posluh u Bogoyavlenskomu monastiri pislya chogo mitropolitom Samuyilom Mislavskim perevedena u Florivskij monastir i zvidti u 1798 roci priznachena nastoyatelniceyu Vinnickoyi obiteli Igumenya Vira keruvala monastirem do 1814 roku pislya chogo do 1832 roku obitel ne mala namisnic a neyu keruvali skarbniki Serafima 1815 1821 Antoniya 1822 1825 Dosifeya 1826 1827 Polikseniya 1828 1832 Z povernennyam u pravoslav ya materialnij stan obiteli pokrashivsya Zgidno svogo shtatu monastir otrimuvav 701 rubl 80 kopijok a pislya pribavki zroblenoyi imperatorom Pavlom I jogo richnij byudzhet syagav blizko 1200 rubliv Pislya zakrittya Rozheckogo monastirya yake vidbulos naprikinci XVIII deyaki rechi ta osoblivo shanovana Rozhecka ikona takozh pereyihali do Blagovishenskoyi obiteli U 1799 roci z imperatorskoyi voli monastiryu bulo pozhertvuvano monastirske nachinnya Ale navit takij stan sprav ne pokrashiv dijsnu kartinu zhittya Napriklad naselnicyam ne vistachalo groshej na zagalnu trapezu Igumenya Vira na pochatku 1800 roku klopotala pered konsistoriyeyu abi yim vidilili yakis koshti Ne ryatuvalo polozhennya navit te sho obitel mala 8 cholovik pripisanih do neyi kotri mali b truditis na pokrashennya yiyi materialnogo stanu Navpaki chastinu z nih zabrali u vijsko inshi stali kalikami a dehto j zovsim syudi ne yavlyavsya Vtim ne zvazhayuchi na materialnu skrutu Blagovishenskij monastir slavivsya svoyim duhovnim bagatstvom Syudi navit prisilali dlya vipravlennya chernic z inshih monastiriv kotri u chomus mogli provinitisya Bilshe togo za postanovoyu sudu syudi neodnorazovo na yepitimiyu napravlyalis mirski zhinki Harakterizuyuchi kilkisnij sklad monastirya na toj period mozhna skazati sho kilkist naselnic kolivalas vid 8 do 20 Do prikladu na kinec XVIII stolittya v obiteli prozhivali 15 monahin okrim cogo 3 zashtatnih ta 5 poslushnic Za svoyim nacionalnim skladom voni podilyalis nastupnim chinom 8 polskoyi naciyi 8 rosiyanok 4 ukrayinki z nih 17 pospolitnih iz shlyahti 5 po odnij iz kupciv ta mishanstva Gramotnih iz zagalnoyi kilkosti 15 sho po todishnim mirkam bulo dosit visoko Chimalo z nih prijnyali postrig u Moldaviyi vid pravoslavnih iyerarhiv ne bazhayuchi prijmati uniyu U period 1814 1821 rokiv kilkist chernic zmenshuvalas do 8 9 z 1822 rokiv zbilshilas do 15 a z prihodom igumeni Anfisi v 30 h do 20 Priblizno v 1832 roci arhiyepiskopom Podilskim Kirilom Platonovim Bogoslovskim iz Chigirinskogo monastirya u Vinnicyu bula viklikana nova igumenya Anfisa Zavdyaki trudam matinki na teritoriyi monastirya bulo zbudovano budinok z igumenskimi keliyami korpus dlya sester budivli yakogo zbereglis i donini a takozh planuvalos pobuduvati novu cerkvu Vona vigrala sudovij pozov iz grafom Groholskim vidsudivshi u nogo 15 tisyach yaki sklali osnovu kapitalu obiteli ta povernula u volodinnya kolis podarovani Mihajlom Kropivnickim volodinnya v s Latanci U 1842 roci Vinnickij monastir buv zarahovanij do pershoklasnih monastiriv Chudesni zcilennya pered ikonoyu BogorodiciZgidno peredannya pri zasnuvanni Blagovishenskogo monastirya jogo fundator Mihajlo Kropivnickij podaruvav sestram na zgadku spisok ikoni Bozhoyi Materi yakij nini imenuyetsya Brayilovo Chenstohovskoyu ikonoyu Svyatinya napisana na polotni j nakleyena na kiparisnu doshku Shanuvannya ciyeyi ikoni maye davnyu istoriyu i blagogovijne vidnoshennya monahin ta vinnichan do neyi harakterizuvav toj fakt sho ne zvazhayuchi na vbogist Blagovishenskoyi cerkvi ikona stoyala na vidnomu misci j bula ozdoblena sribnimi prikrasami Piznishe na neyi poklali vishitu sriblo zolotu rizu Vidomi dva vipadki zcilen po molitvah pered ciyeyu svyatineyu yaki vidbulis same u Vinnici V 1825 roci igumenyu Anfisu spitkala gluhota Yakos uvi sni yij bulo skazano shiroserdno pomolitisya pered obrazom pislya chogo vidbudetsya zcilennya Vranci namisnicya poprosila vidsluzhiti moleben pered ikonoyu pislya chogo znovu pochala chuti Ishe odin vipadok zcilennya trapivsya 1832 roku Odin svyashenik prinis do monastirya svogo sina kotrij oslip vid vispi Koli zh panotec pochav sluzhiti moleben hlopchik prozriv i pochav zahopleno rozpovidati pro svoye zcilennya Perenesennya obiteli do BrayilovaU 1845 roci za iniciativi Podilskogo arhiyepiskopa Arseniya Moskvina ta pri igumeni Tayisiyi monastir pereveli z Vinnici do mistechka Brayilova v primishennya kolishnogo katolickogo monastirya ordenu trinitariyiv 30 veresnya 1845 roku pislya ostannoyi Bozhestvennoyi liturgiyi monahini razom z igumeneyu ta bogomolcyami vzyavshi z soboyu usi miscevoshanovani svyatini virushili hresnoyu hodoyu do Brayilova Nastupnogo dnya bilya stin obiteli yih zustrichav arhiyepiskop Arsenij kotrij spochatku vklonivsya Brayilovo Chenstohovskij ikoni pered yakoyu odrazu zh vidsluzhili moleben Za tim hoda uvijshla do centralnogo hramu de rozpochalas svyatkova Liturgiya Pislya perehodu monastirya do Brayilova derev yanu cerkvu yaka stoyala u Vinnici rozibrali ta v 1850 roci perenesli do s Zarvanciv Tam vona pochala diyati z 1853 roku i bula osvyachena na chest svyatoyi Paraskevi Slid zauvazhiti sho arhitekturna forma hramu desho bula zminena Na zhal sama cerkva proisnuvala do 60 h rokiv minulogo stolittya i znikla cherez pozhezhu Monastirska teritoriya sho zalishilas u Vinnici diyala u statusi podvir ya obiteli Chastina yiyi budivel zdavalas v orendu mishanam a v odnomu z korpusiv isnuvali arhiyerejski pokoyi de zupinyalis podilski vladiki pid chas vidvidin mista Na pochatku XX stolittya igumenya Melitina pochala tut budivnictvo hramu proekt yakogo vikonav Grigorij Artinov Na zhal podalsha dolya cogo dokumentu zalishayetsya poki nevidomoyu VidnovlennyaU 2021 roci za iniciativi mitropolita Vinnickogo i Barskogo Simeona Blagovishenskij zhinochij monastir u Vinnici buv vidrodzhenij Na zasidanni Svyashennogo Sinodu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini yake vidbulosya u Kiyevi 24 travnya 2021 roku pid golovuvannyam Blazhennijshogo Mitropolita Kiyivskogo i vsiyeyi Ukrayini Epifaniya bulo uhvaleno rishennya pro vidkrittya zhinochogo monastirya u Vinnicko Barskij yeparhiyi U Postanovi 5 Svyashennogo Sinodu napisano nastupne Na prohannya Preosvyashennogo Simeona mitropolita Vinnickogo i Barskogo Svyashennij Sinod Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini postanovlyaye Utvoriti u skladi Vinnicko Barskoyi yeparhiyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini religijnu organizaciyu Zhinochij monastir na chest Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici Vinnicko Barskoyi yeparhiyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini za adresoyu m Vinnicya vul Magistratska 162 Zatverditi Statut religijnoyi organizaciyi Zhinochij monastir na chest Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici Vinnicko Barskoyi yeparhiyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini Nastoyatelkoyu igumeneyu monastirya rishennyam Sinodu Rozporyadzhennya 4 zatverdzheno monahinyu Yelikonidu v miru Voyevodu Olenu Vasilivnu Div takozhVinnicka yeparhiya UPC MP Voznesenskij monastir Vinnicya Istoriya VinniciDzherelaPodolskie eparhialnye vedomosti Na cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij