Борис Андрійович Вількицький (біл. Барыс Андрэевіч Вількіцкі) (22 березня (3 квітня н.с.) 1885 — 6 березня 1961) — білоруський гідрограф та геодезист. Він був сином .
Вількицький Борис Андрійович | |
---|---|
Народився | 22 березня (3 квітня) 1885[2] d, d, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[1] |
Помер | 6 березня 1961[1][2] (75 років) Брюссель[d][1] |
Поховання | Смоленське православне кладовище |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | мандрівник-дослідник, картограф, військовослужбовець |
Alma mater | Морський кадетський корпус |
Учасник | Російсько-японська війна, Перша світова війна і Громадянська війна в Росії |
Військове звання | адмірал |
Батько | d |
Нагороди | |
|
Кар'єра
Вількицький закінчив Морську академію в Санкт-Петербурзі в 1908 році. Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905 років. У 1913—1915 роках керував арктичною гідрографічною експедицією на кораблях і із метою подальшого вивчення Північного морського шляху.
У 1913 р. експедиція Вількицького відкрила Землю імператора Миколи II — пізніше перейменована на «Північну Землю», можливо, одне з найважливіших відкриттів Росії в Арктиці того часу. Іншими відкриттями були острів, який тепер має його ім'я (острів Вілкіцького), а також острови та сусідній . У 1914—1915 рр. експедиція Вількицького здійснила першу подорож із Владивостока в Архангельськ, відкрила Новопашенний острів (нині острів Жохова) та описала східне узбережжя території, яку він назвав «Землею імператора Миколая II». За свої починання він був нагороджений престижною медаллю Костянтина Російським географічним товариством.
У 1918 році Вількицький був призначений керівником першої радянської гідрографічної експедиції, яка так і не відбулася через її захоплення інтервентами в Архангельську. У 1920 році Вількицький емігрував до Великої Британії. У 1923 і 1924 роках Вількицький очолював комерційні експедиції в Карському морі на запрошення радянських зовнішньоторговельних організацій.
Пізніше у своєму житті Вількицький працював гідрографом у Бельгійському Конго. Борис Вількицький помер у Брюсселі 1961 року.
Пам'ять
Багато географічних місць Росії мають ім'я Вількицького:
- Найвідоміша з них — , протока між Північною Землею та півостровом Таймир, важливий орієнтир Північного морського шляху.
- Затока Вількицького, затока на північно-західному узбережжі Нової Землі.
- у Карському морі.
- Вількицькі острови, ділянка .
- Підгрупа островів Вількицьких островів в морі Лаптєвих біля східних берегів півострова Таймир.
- у групі Де Лонг у Східносибірському морі.
Див. також
Примітки
- Вилькицкий Борис Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. —
- Josephson, Paul. The Conquest of the Russian Arctic. с. 30.
- . Архів оригіналу за 9 січня 2008. Процитовано 16 вересня 2021.
Джерела
- на poseidonexpeditions.com
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Boris Andrijovich Vilkickij bil Barys Andreevich Vilkicki 22 bereznya 3 kvitnya n s 1885 6 bereznya 1961 biloruskij gidrograf ta geodezist Vin buv sinom Vilkickij Boris AndrijovichNarodivsya22 bereznya 3 kvitnya 1885 2 d d Sankt Peterburzka guberniya Rosijska imperiya 1 Pomer6 bereznya 1961 1961 03 06 1 2 75 rokiv Bryussel d 1 PohovannyaSmolenske pravoslavne kladovisheKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistmandrivnik doslidnik kartograf vijskovosluzhbovecAlma materMorskij kadetskij korpusUchasnikRosijsko yaponska vijna Persha svitova vijna i Gromadyanska vijna v RosiyiVijskove zvannyaadmiralBatkodNagorodid 1926 Mediafajli u VikishovishiKar yeraVilkickij zakinchiv Morsku akademiyu v Sankt Peterburzi v 1908 roci Brav uchast u rosijsko yaponskij vijni 1904 1905 rokiv U 1913 1915 rokah keruvav arktichnoyu gidrografichnoyu ekspediciyeyu na korablyah i iz metoyu podalshogo vivchennya Pivnichnogo morskogo shlyahu U 1913 r ekspediciya Vilkickogo vidkrila Zemlyu imperatora Mikoli II piznishe perejmenovana na Pivnichnu Zemlyu mozhlivo odne z najvazhlivishih vidkrittiv Rosiyi v Arktici togo chasu Inshimi vidkrittyami buli ostriv yakij teper maye jogo im ya ostriv Vilkickogo a takozh ostrovi ta susidnij U 1914 1915 rr ekspediciya Vilkickogo zdijsnila pershu podorozh iz Vladivostoka v Arhangelsk vidkrila Novopashennij ostriv nini ostriv Zhohova ta opisala shidne uzberezhzhya teritoriyi yaku vin nazvav Zemleyu imperatora Mikolaya II Za svoyi pochinannya vin buv nagorodzhenij prestizhnoyu medallyu Kostyantina Rosijskim geografichnim tovaristvom U 1918 roci Vilkickij buv priznachenij kerivnikom pershoyi radyanskoyi gidrografichnoyi ekspediciyi yaka tak i ne vidbulasya cherez yiyi zahoplennya interventami v Arhangelsku U 1920 roci Vilkickij emigruvav do Velikoyi Britaniyi U 1923 i 1924 rokah Vilkickij ocholyuvav komercijni ekspediciyi v Karskomu mori na zaproshennya radyanskih zovnishnotorgovelnih organizacij Piznishe u svoyemu zhitti Vilkickij pracyuvav gidrografom u Belgijskomu Kongo Boris Vilkickij pomer u Bryusseli 1961 roku Karta Rosijskoyi gidrografichnoyi sluzhbi 1913 r sho pokazuye marshrut ekspediciyi Vilkickogo Zemlya imperatora Mikoli II ta ostriv Oleksiya Carevicha dosi nepovno namicheni novi teritoriyi nazvani Borisom Vilkickim na karti Rosijskoyi imperiyi 1915 roku Pam yatRosijska marka 2013 roku prisvyachena 100 richchyu z dnya vidkrittya Pivnichnoyi Zemli Bagato geografichnih misc Rosiyi mayut im ya Vilkickogo Najvidomisha z nih protoka mizh Pivnichnoyu Zemleyu ta pivostrovom Tajmir vazhlivij oriyentir Pivnichnogo morskogo shlyahu Zatoka Vilkickogo zatoka na pivnichno zahidnomu uzberezhzhi Novoyi Zemli u Karskomu mori Vilkicki ostrovi dilyanka Pidgrupa ostroviv Vilkickih ostroviv v mori Laptyevih bilya shidnih beregiv pivostrova Tajmir u grupi De Long u Shidnosibirskomu mori Div takozhPrimitkiVilkickij Boris Andreevich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Istoricheskaya enciklopediya Sibiri pod red V A Lamin Novosibirsk 2009 ISBN 5 8402 0230 4 d Track Q4253570d Track Q883d Track Q113559915 Josephson Paul The Conquest of the Russian Arctic s 30 Arhiv originalu za 9 sichnya 2008 Procitovano 16 veresnya 2021 Dzherelana poseidonexpeditions com