Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сер Теодор Вілсон Гарріс 24 березня 1921 1921березня24 8 березня 2018 гаянський письменник Спочатку він писав вірші але

Вілсон Гарріс

Вілсон Гарріс

Сер Теодор Вілсон Гарріс (24 березня 1921(1921березня24) — 8 березня 2018) — гаянський письменник. Спочатку він писав вірші, але згодом став прозаїком й есеїстом. Відмічають, що його авторський стиль абстрактний і насичено метафоричний, а тематика різнобічна. Гарріс вважається одним із найоригінальніших і найбільш новаторським голосом у післявоєнній англомовній літературі.

Вілсон Гарріс
ПсевдонімKona Waruk[1]
Народився24 березня 1921(1921-03-24)[2][3][…]
Нью-Амстердам, Східний Бербіс-Корентайн, Гаяна
Помер8 березня 2018(2018-03-08)[3] (96 років)
Челмсфорд, Ессекс[d], Ессекс, Східна Англія, Англія, Велика Британія[6]
Країнаimage Гаяна
Діяльністьписьменник, поет, геодезист, літературний критик
Сфера роботилітература[1] і літературна критика[1]
Alma materКоролівський коледж і d
ЧленствоКоролівське літературне товариство
Нагороди
image

Грант Ґуґґенгайма (1973)

Книжкова премія Анісфілд-Вулф (2014)

член Королівського літературного товариства[d]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарріс.

Біографія

Вілсон Гарріс народився у Новому Амстердамі у Британській Гвіані, де його батько працював у страховій компанії. Його батьками були Теодор Вілсон Гарріс і Міллісент Джозефін Гласфорд Гарріс. Після навчання у Королівському коледжі в столиці Гаяни, Джорджтауні, він став державним геодезистом, а потім розпочав кар'єру лектора та письменника. Знання про савани та тропічні ліси, які він здобув за двадцять років роботи геодезистом, лягли в основу багатьох його книжок, в яких переважав ландшафт Гаяни. Знання про місцеві особливості також сформували його підхід до художньої літератури. Він пише: «Вплив лісів і саван на ці подорожі мав стати надзвичайно цінним у мові творів, які я пізніше написав. Зникнення мого вітчима у тому величезному світі, коли я був дитиною, стало початком причетності до загадки пошуків і подорожей крізь видимі світи в невидимі, які самі повільно стають видимими, вимагаючи подальшого проникнення в інші видимі світи без кінця чи завершеності».

Між 1945 і 1961 роками Гарріс постійно друкував свої оповідання, вірші й есе для літературного журналу «Kyk-over-Al» і входив до групи гаянських інтелектуалів поміж яких були Мартін Картер, Сідні Сінгх, Мілтон Вільямс, Ян Кар'ю та Айван Ван Сертіма. Гарріс пізніше приватно надрукував свої вірші з журналу у збірці «Eternity to Season» (1954). Гарріс одружився з Сіселі Кер'ю у 1945 році (сестрою відомого гаянського письменника Яна Кер'ю). У них було четверо дітей; шлюб розпався близько 1957 року.

Гарріс переїхав до Англії у 1959 році. Того року він зустрів і одружився зі своєю другою дружиною, шотландською поетесою і драматургом Маргарет Вітакер. Вони прожили у шлюбі п'ятдесят років до її смерті у 2010 році. Дітей вони не мали.

Гарріс опублікував свій перший роман «Палац павича» у 1960 році разом із Faber, який схвалив до публікації тодішній головний редактор Т. С. Еліот. Це був перший із квадрології романів «Гаянський квартет», який складається з «Далекої подорожі Удіна» (1961), «Повний обладунок» (1962) і «Таємної драбини» (1963). Згодом він написав трилогію «Карнавал»: «Карнавал» (1985), «Нескінченна репетиція» (1987) і «Чотири береги ріки космосу» (1990).

Його останніми романами були «Джонстаун» (1996) про масове самогубство послідовників культу Джима Джонса, «Темний блазень» (2001), напівавтобіографічний роман «Маска жебрака» (2003) і «Привид пам'яті» (2006).

Гарріс також автор публіцистичних творів і критичних есе. Його нагородили почесними докторськими ступенями Університету Вест-Індії (1984) й Льєзького університету (2001). Він двічі отримував премію Гаяни з літератури.

У червні 2010 року Гарріс отримав звання лицаря-бакалавра на честь дня народження королеви Єлизавети II. У 2014 році Гарріс отримав книжкову премія Анісфілд-Вулф за життєві досягнення.

Критика

Луїс Чуде-Сокей стверджує, що читачі «одностайні у тому, що невиправність Гарріса та його другорядний чи культовий статус здебільшого обумовлені його прозою… її складність і компактність, художня чи публіцистична, регулярно виключають його з навчальних програм і традицій літературної культури, навіть у Карибському басейні». Водночас, можливо, частково через складну роботу Гарріса, «його спадщина може і повинна мати значення» для карибського мистецтва та думки (там само). Гаррісом захоплювались за його дослідження тем завоювання та колонізації, а також боротьби колонізованих народів. Читачі відмітили, що його романи — спроби висловити правду про те, як люди сприймають реальність крізь призму уяви. Гарріса критикували за його романи, які часто мають нелінійний сюжет, а також за те, що він надає перевагу внутрішньому сприйняттю зовнішніх реалій. У «Палаці павича» (1960) персонаж, який зображений присмертним в одній сцені, може повернутися живим у наступній. У світі роману Донн і вся команда його корабля вже мертві, або, можливо, просто носять ідентичні імена попереднього екіпажу: «їх живі імена збігалися з іменами відомого мертвого екіпажу, який затонув у порогах з усіма людьми».

Критики описували абстрактні, експериментальні оповіді Гарріса як важкі для читання, глибокі, складні чи незрозумілі. Існує думка, що його есе розширюють межі традиційної літературної критики, а його белетристика розширює межі самого жанру роману. Критики асоціювали творчість Гарріса з багатьма різними літературними жанрами, зокрема: сюрреалізмом, магічним реалізмом, містикою та модернізмом. Протягом багатьох років Гарріс використовував багато різних концепцій для визначення свого літературного підходу, зокрема: крос-культуралізм, сучасна алегорія, епос та квантова фантастика . Один критик описав вигадки Гарріса як такі, що ґрунтуються на «квантовому проникненні, де існування та неіснування є реальними. Ви можете споглядати їх так, ніби обидва істинні».

Гена Мейс-Єлінек стверджувала, що до 1982 року багато жіночих персонажів Гарріса були обмежені ролями музи та матері. Джойс Спарер Адлер погоджується, але зазначає, що в деяких романах були сильніші персонажі з більшою наративністю, наприклад Беті у «Далекій подорожі Удіна» (1961) і Магда у «Повному обладунку» (1962). Однак лише Мері в «Ангел біля воріт» (1982) Гарріс створив справжню жінку-героя. Адлер також зазначає, що «Карнавал» (1985) містить головних жіночих персонажів, як-от тітка Бартелбі та Амариліс. Ці дві книги є значними досягненнями; Адлер вказує на більш андрогінне бачення свідомості, зображене в обох творах, зокрема у «Карнавалі». В інтерв'ю Кейт Вебб Енджела Картер поглиблює критичну розмову, стверджуючи, що всі персонажі Гарріса архетипічні; таким чином будь-яка критика щодо безглуздості жіночих персонажів також стосуватиметься чоловіків.

У своєму вступі до «Традиції, письменника та суспільства» (1967) Сиріл Джеймс пише про діалектичний імпульс, що діє в художній літературі та теорії Гарріса, пов'язуючи Гарріса з Гегелем і Гайдеггером. Проте пізніші критичні праці, як-от Гена Мейс-Єлінек, Педжет Генрі та Ендрю Банді, стверджували, що Гарріс натомість спирався на естетичні ресурси синкретизму африканських й індійських систем вірувань і практик. Сам Гарріс писав в «Історії, байках і міфах Карибського басейну та Гвіани» (1970), що його праця «простежує крізь шок місця та часу прочитує ознаки спроможності, які були прихованими, нереалізованими, у зіткненні культур і переміщень народів у Південну Америку та Вест-Індію». Гаррісу не обов'язково покладатися на гегелівську історичну теорію, оскільки він вважає, що філософія історії насправді лежить у карибському мистецтві (там само). Попри те, що матеріалістичний історичний підхід Джеймса має незабутній вплив на Карибський басейн, сучасні критики Гарріса стверджують, що важливість матеріалістичного підходу не може затьмарити інші карибські філософії історії, представлені Гаррісом. Педжет Генрі відносить Вілсона Гарріса до «міфопоетичної традиції» карибської думки у своїй основі «Caliban's reason» (2000).

Літературна техніка

Техніку Гарріса назвали експериментальною й інноваційною. Гарріс описує, що звичайні твори відрізняється від його стилю тим, що «звичайні — прямолінійні», а «мої твори — це квантове письмо. Чи знаєте ви про квантову кулю? Квантова куля, коли нею стріляють, залишає не одну дірку, а дві».

Використання нелінійних подій і метафор є змістовним компонентом його прози. Ще одна техніка, використана Гаррісом, — це поєднання слів і понять несподіваним, дисонансним способом, часто в парадоксальному ярмі протилежностей. Завдяки цій техніці поєднання він зображує зв'язуючий корінь, який лежить в основі та не дозволяє протиставленню двох категорій. Техніка розкриває та змінює силу мови, щоб зафіксувати усталені переконання та погляди, «звільняючи» слова та поняття для нових зв'язків і розкриваючи алхімічні аспекти свідомості.

Гарріс бачить мову як ключ до соціальних і людських перетворень. Його підхід починається з погляду на мову як на силу як для поневолення, так і свободи. Цей пошук і розуміння лежать в основі його оповідних тем про людське рабство. Гарріс називає мову вирішальним елементом у підкоренні рабів і кабали, а також як засіб, за допомогою якого можна повернути руйнівні процеси історії.

У «Палаці павича» Гарріс прагне викрити ілюзію протилежностей, які породжують ворожнечу між людьми. Команда річкової експедиції переживає серію трагедій, які зрештою призводять до смерті усіх членів. Попутно Гарріс виокремлює як головний фактор їхньої загибелі нездатність узгодити бінаризми в навколишньому світі та між собою. Завдяки своїй техніці бінарних розривів і повторюючи африканську традицію, згідно з якою смерть не знищує душу, автор демонструє примирення лише у фізичній смерті, вказуючи на поверховість ілюзій протилежностей, які їх роз'єднують.

Гарріс зазначив в інтерв'ю, що «в описі світу, який ви бачите, мова розвивається та починає охоплювати невидимі реальності». Гарріс пояснював свої інноваційні літературні методи розвитком як результатом його свідчень фізичного світу, який поводиться як квантова теорія. Щоб пристосуватися до свого нового сприйняття, письменник сказав, що він усвідомив, що пише «квантову фантастику». «Квантовий» компонент його роботи — спроба відповідати вимогам самої реальності, на яку глибоко вплинув двадцятирічний досвід геодезиста внутрішньої Гаяни. Про зв'язок між природою та його літературним стилем Гарріс писав: «Стіл походить від дерева в лісі, ліс — це легені земної кулі, а легені земної кулі дихають на зірки. Існують усілякі зв'язки, і це квантові зв'язки. Квантова механіка та фізика охопили б ці зв'язки. На тому етапі я нічого не читав про квантову механіку та просто розглядав свою відмову від абсолютних ланцюгів природи (відмову від природи, яка служить мені, підтримує мої структури) як інтуїтивну тривожну необхідність. Мені потрібно було зануритися в живий, бентежний, але надзвичайно насичений текст опису ландшафтів/річкових/небесних пейзажів. Мова почала розривати свій контракт із простими інструментами, створеними для закріплення депривації, яка прогресує. Був складніший та інтуїтивніший підхід до мови, в якій людина страждає, і завдяки якій відчуває особливий екстаз розміреності».

Його твори називають амбітно експериментальними, а структуру оповіді описують як «множинну та гнучку». Загальні методи обрамлення метамистецтва в його романах включають сни та сни у снах («Гвіанському квартеті» (1985) та «Темному блазні» (2001)), тропи з епічної поезії, знайдений або отриманий архівний матеріал (наприклад, журнали біженців, проаналізовані оповідачем у «Кімнаті очікування» (1966) чи «Ангел біля воріт» (1982), або статті Безіменного ідіота у «Супутниках дня та ночі» (1975)), а також повторне використання одних і тих же персонажів у різних романах-всесвітах (близнюки да Сілва з «Палацу», які знову з'являються, наприклад, в «Дасільській Окультуреній пустелі Да Сільви» (1977)).

Гарріс назвав свої інновації та літературні прийоми як квантову фантастику. В інтерв'ю Майклу Гілксу у липні 2010 року він сказав: «Я прийшов до ідеї квантової реальності через ландшафт, з яким мав справу. У вас були дерева, річки, скелі, люди, водоспади, і у вас були різні протилежності. Були протилежності в землі, у річках, у водоспадах, і щоб написати про це, мені потрібно було знайти метод, який, як я пізніше виявив, був квантовою реальністю. У той час, коли я писав „Палац“, я нічого не знав про квантову фізику. Пізніше я скористався цією ідеєю свідомо, оскільки вже відкрився їй. Вона проходить через усі мої романи». Він використовує це визначення в «Карнавальній трилогії» та в останньому романі «Чотири береги річки Космос».

Смерть і спадщина

Гарріс помер 8 березня 2018 року у своєму будинку в Челмсфорді, Англія, від природних причин. Сторіччя від дня його народження відзначили на фестивалі Bocas Lit Fest.

Праці

Романи

(Всі опубліковані Faber and Faber)

  • 1960: Palace of the Peacock
  • 1961: The Far Journey of Oudin
  • 1962: The Whole Armour
  • 1963: The Secret Ladder
  • 1964: Heartland
  • 1965: The Eye of the Scarecrow
  • 1966: The Waiting Room
  • 1967: Tumatumari
  • 1968: Ascent to Omai
  • 1969: The Sleepers of Roraima (illustrated by Kay Usborne)
  • 1971: The Age of the Rainmakers (illustrated by Kay Usborne)
  • 1972: Black Marsden: A Tabula Rasa Comedy
  • 1975: Companions of the Day and Night
  • 1977: Da Silva da Silva's Cultivated Wilderness/Genesis of the Clowns
  • 1978: The Tree of the Sun
  • 1982: The Angel at the Gate
  • 1985: Carnival
  • 1985: The Guyana Quartet (Palace of the Peacock, The Far Journey of Oudin,The Whole Armour, The Secret Ladder)
  • 1987: The Infinite Rehearsal
  • 1990: The Four Banks of the River of Space
  • 1993: Resurrection at Sorrow Hill
  • 1993: The Carnival Trilogy (Carnival, The Infinite Rehearsal, The Four Banks of the River of Space), 1993
  • 1996: Jonestown
  • 2001: The Dark Jester
  • 2003: The Mask of the Beggar
  • 2006: The Ghost of Memory

Оповідання

  • Kanaima, 1964
  • The Sleepers of Roraima, 1970
  • The Age of the Rainmakers, 1971

Поезія

  • Fetish, 1951
  • The Well and the Land, 1952
  • Eternity to Season, 1954

Публіцистика

  • 1967: Tradition, the Writer and Society: Critical Essays. London: [en].
  • 1970: History, Fable and Myth in the Caribbean and Guianas. Georgetown: National History and Arts Council.
  • 1974: Fossil and Psyche. Austin: University of Texas.
  • 1981: Explorations: A Series of Talks and Articles 1966—1981. Aarhus: Dangaroo Press.
  • 1983: The Womb of Space: The Cross-Cultural Imagination. Westport: Greenwood Press.
  • 1992: The Radical Imagination: Lectures and Talks. Liège: L3.
  • 1999: The Unfinished Genesis of the Imagination: Selected Essays of Wilson Harris. London: Routledge.

Призи та нагороди

  • 1987: Премія Гаяни з літератури
  • 1992: Премія Mondello dei Cinque Continenti
  • 2002: Літературна премія Гаяни (спеціальна нагорода)
  • 2008: Філософська літературна премія Ніколя Гільєна, Карибська філософська асоціація
  • 2014: Книжкова премія Енісфілд-Вулф

Примітки

  1. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
    d:Track:Q2629164
  4. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  5. Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
    d:Track:Q3304275d:Track:Q2567271
  6. https://guyanatimesgy.com/guyana-mourns-passing-of-sir-theodore-wilson-harris/
  7. Sir Wilson Harris. Literature. British Council. Процитовано 10 березня 2018.
  8. Genzlinger, Neil (16 березня 2018). Wilson Harris, Guyanese Writer of Intricate Novels, Dies at 96. The New York Times. Процитовано 30 березня 2018.
  9. Sparer Adler, Joyce (2003). An Autobiographical Essay. с. ix—x.
  10. Kyk-over-Al archives. Digital Library of the Caribbean. Процитовано 2 січня 2021.
  11. Jaggi, Maya (16 грудня 2006). Redemption song. The Guardian. Процитовано 2 січня 2021.
  12. Page 1 | Supplement 59446, 12 June 2010 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 3 січня 2023.
  13. «Wilson Harris Knighted», Stabroek News, 14 June 2010.
  14. Anisfield-Wolf Book Awards.
  15. Chude-Sokei, Louis (21 серпня 2018). Wilson Harris: An Ontological Promiscuity. The Black Scholar. Процитовано 2 січня 2021.
  16. Study guide for Wilson Harris.[недоступне посилання]
  17. Stephen Slemon, «Interview with Wilson Harris», Ariel 19, no. 3 (July 1988): pp. 47–56.
  18. Webb, Kate (30 березня 2018). Angela Carter and Wilson Harris. TLS. Процитовано 5 липня 2021.
  19. Sateesh Maharaj, «Sir Wilson Harris», Trinidad Express Newspapers, 3 July 2010.
  20. David P. Lichtenstein, Wilson Harris — Experimental Vision — Part One: The Technique of Combination; Brown University, 1999.
  21. David P. Lichtenstein, Wilson Harris — Experimental Vision — Part Two: Combination and Humanity; Brown University, 1999.
  22. Monica Pozzi, «A Conversation with Wilson Harris» Hollands, 10 September 1997; Journal of Caribbean Literature, 2.1 — 3 (Spring 2000).
  23. Jefferson-Miles (2002), p. 180.
  24. Harris, Wilson (1990). The Fabric of the Imagination (англ.). Taylor & Francis, Ltd. с. 175—186.
  25. Andrew Jefferson-Miles, «Quantum Value in Harris's 'architecture of the tides'», in Hena Maes-Jelinek & Bénédicte Ledent (eds), Theatre of the Arts: Wilson Harris and the Caribbean, Amsterdam — New York: Editions Rodopi, 2002, p. 178; .
  26. Jefferson-Miles (2002), p. 181.
  27. Fred D'Aguiar, «Wilson Harris» (interview) [ 2012-05-25 у Wayback Machine.], BOMB 82 magazine, Winter 2003.
  28. «Michael Gilkes Interviews Sir Wilson Harris», Kaieteur News; 18 July 2010.
  29. Mitchell, Michael (9 березня 2018). Sir Wilson Harris obituary. The Guardian. Процитовано 10 березня 2018.
  30. Wilson Harris at 100 – Celebrating the centenary of the spellbinding Guyanese writer, 1921–2018. Bocas Lit Fest. Процитовано 25 березня 2021.

Додаткова література

  • Adler, Joyce Sparer. Exploring the Palace of the Peacock: Essays on Wilson Harris. Kingston: University of the West Indies Press, 2003.
  • Nathaniel Mackey. Discrepant Engagement. Dissonance, Cross-Culturality, and Experimental Writing. Cambridge: Cambridge University Press, 1993 (Chapters 9–12).
  • Hena Maes-Jelinek. The Labyrinth of Universality. Wilson Harris's Visionary Art of Fiction (Amsterdam/New York: Rodopi, 2006), 564 pp.
  • Barbara J. Webb. Myth and History in Caribbean Fiction: Alejo Carpentier, Wilson Harris, and Édouard Glissant (Amherst: University of Massachusetts Press, 1992).
  • Wilson Harris Collection at the Harry Ransom Center at the University of Texas at Austin

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ser Teodor Vilson Garris 24 bereznya 1921 1921bereznya24 8 bereznya 2018 gayanskij pismennik Spochatku vin pisav virshi ale zgodom stav prozayikom j eseyistom Vidmichayut sho jogo avtorskij stil abstraktnij i nasicheno metaforichnij a tematika riznobichna Garris vvazhayetsya odnim iz najoriginalnishih i najbilsh novatorskim golosom u pislyavoyennij anglomovnij literaturi Vilson GarrisPsevdonimKona Waruk 1 Narodivsya24 bereznya 1921 1921 03 24 2 3 Nyu Amsterdam Shidnij Berbis Korentajn GayanaPomer8 bereznya 2018 2018 03 08 3 96 rokiv Chelmsford Esseks d Esseks Shidna Angliya Angliya Velika Britaniya 6 Krayina GayanaDiyalnistpismennik poet geodezist literaturnij kritikSfera robotiliteratura 1 i literaturna kritika 1 Alma materKorolivskij koledzh i dChlenstvoKorolivske literaturne tovaristvoNagorodiGrant Guggengajma 1973 Knizhkova premiya Anisfild Vulf 2014 chlen Korolivskogo literaturnogo tovaristva d U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Garris BiografiyaVilson Garris narodivsya u Novomu Amsterdami u Britanskij Gviani de jogo batko pracyuvav u strahovij kompaniyi Jogo batkami buli Teodor Vilson Garris i Millisent Dzhozefin Glasford Garris Pislya navchannya u Korolivskomu koledzhi v stolici Gayani Dzhordzhtauni vin stav derzhavnim geodezistom a potim rozpochav kar yeru lektora ta pismennika Znannya pro savani ta tropichni lisi yaki vin zdobuv za dvadcyat rokiv roboti geodezistom lyagli v osnovu bagatoh jogo knizhok v yakih perevazhav landshaft Gayani Znannya pro miscevi osoblivosti takozh sformuvali jogo pidhid do hudozhnoyi literaturi Vin pishe Vpliv lisiv i savan na ci podorozhi mav stati nadzvichajno cinnim u movi tvoriv yaki ya piznishe napisav Zniknennya mogo vitchima u tomu velicheznomu sviti koli ya buv ditinoyu stalo pochatkom prichetnosti do zagadki poshukiv i podorozhej kriz vidimi sviti v nevidimi yaki sami povilno stayut vidimimi vimagayuchi podalshogo proniknennya v inshi vidimi sviti bez kincya chi zavershenosti Mizh 1945 i 1961 rokami Garris postijno drukuvav svoyi opovidannya virshi j ese dlya literaturnogo zhurnalu Kyk over Al i vhodiv do grupi gayanskih intelektualiv pomizh yakih buli Martin Karter Sidni Singh Milton Vilyams Yan Kar yu ta Ajvan Van Sertima Garris piznishe privatno nadrukuvav svoyi virshi z zhurnalu u zbirci Eternity to Season 1954 Garris odruzhivsya z Siseli Ker yu u 1945 roci sestroyu vidomogo gayanskogo pismennika Yana Ker yu U nih bulo chetvero ditej shlyub rozpavsya blizko 1957 roku Garris pereyihav do Angliyi u 1959 roci Togo roku vin zustriv i odruzhivsya zi svoyeyu drugoyu druzhinoyu shotlandskoyu poetesoyu i dramaturgom Margaret Vitaker Voni prozhili u shlyubi p yatdesyat rokiv do yiyi smerti u 2010 roci Ditej voni ne mali Garris opublikuvav svij pershij roman Palac pavicha u 1960 roci razom iz Faber yakij shvaliv do publikaciyi todishnij golovnij redaktor T S Eliot Ce buv pershij iz kvadrologiyi romaniv Gayanskij kvartet yakij skladayetsya z Dalekoyi podorozhi Udina 1961 Povnij obladunok 1962 i Tayemnoyi drabini 1963 Zgodom vin napisav trilogiyu Karnaval Karnaval 1985 Neskinchenna repeticiya 1987 i Chotiri beregi riki kosmosu 1990 Jogo ostannimi romanami buli Dzhonstaun 1996 pro masove samogubstvo poslidovnikiv kultu Dzhima Dzhonsa Temnij blazen 2001 napivavtobiografichnij roman Maska zhebraka 2003 i Privid pam yati 2006 Garris takozh avtor publicistichnih tvoriv i kritichnih ese Jogo nagorodili pochesnimi doktorskimi stupenyami Universitetu Vest Indiyi 1984 j Lyezkogo universitetu 2001 Vin dvichi otrimuvav premiyu Gayani z literaturi U chervni 2010 roku Garris otrimav zvannya licarya bakalavra na chest dnya narodzhennya korolevi Yelizaveti II U 2014 roci Garris otrimav knizhkovu premiya Anisfild Vulf za zhittyevi dosyagnennya KritikaLuyis Chude Sokej stverdzhuye sho chitachi odnostajni u tomu sho nevipravnist Garrisa ta jogo drugoryadnij chi kultovij status zdebilshogo obumovleni jogo prozoyu yiyi skladnist i kompaktnist hudozhnya chi publicistichna regulyarno viklyuchayut jogo z navchalnih program i tradicij literaturnoyi kulturi navit u Karibskomu basejni Vodnochas mozhlivo chastkovo cherez skladnu robotu Garrisa jogo spadshina mozhe i povinna mati znachennya dlya karibskogo mistectva ta dumki tam samo Garrisom zahoplyuvalis za jogo doslidzhennya tem zavoyuvannya ta kolonizaciyi a takozh borotbi kolonizovanih narodiv Chitachi vidmitili sho jogo romani sprobi visloviti pravdu pro te yak lyudi sprijmayut realnist kriz prizmu uyavi Garrisa kritikuvali za jogo romani yaki chasto mayut nelinijnij syuzhet a takozh za te sho vin nadaye perevagu vnutrishnomu sprijnyattyu zovnishnih realij U Palaci pavicha 1960 personazh yakij zobrazhenij prismertnim v odnij sceni mozhe povernutisya zhivim u nastupnij U sviti romanu Donn i vsya komanda jogo korablya vzhe mertvi abo mozhlivo prosto nosyat identichni imena poperednogo ekipazhu yih zhivi imena zbigalisya z imenami vidomogo mertvogo ekipazhu yakij zatonuv u porogah z usima lyudmi Kritiki opisuvali abstraktni eksperimentalni opovidi Garrisa yak vazhki dlya chitannya gliboki skladni chi nezrozumili Isnuye dumka sho jogo ese rozshiryuyut mezhi tradicijnoyi literaturnoyi kritiki a jogo beletristika rozshiryuye mezhi samogo zhanru romanu Kritiki asociyuvali tvorchist Garrisa z bagatma riznimi literaturnimi zhanrami zokrema syurrealizmom magichnim realizmom mistikoyu ta modernizmom Protyagom bagatoh rokiv Garris vikoristovuvav bagato riznih koncepcij dlya viznachennya svogo literaturnogo pidhodu zokrema kros kulturalizm suchasna alegoriya epos ta kvantova fantastika Odin kritik opisav vigadki Garrisa yak taki sho gruntuyutsya na kvantovomu proniknenni de isnuvannya ta neisnuvannya ye realnimi Vi mozhete spoglyadati yih tak nibi obidva istinni Gena Mejs Yelinek stverdzhuvala sho do 1982 roku bagato zhinochih personazhiv Garrisa buli obmezheni rolyami muzi ta materi Dzhojs Sparer Adler pogodzhuyetsya ale zaznachaye sho v deyakih romanah buli silnishi personazhi z bilshoyu narativnistyu napriklad Beti u Dalekij podorozhi Udina 1961 i Magda u Povnomu obladunku 1962 Odnak lishe Meri v Angel bilya vorit 1982 Garris stvoriv spravzhnyu zhinku geroya Adler takozh zaznachaye sho Karnaval 1985 mistit golovnih zhinochih personazhiv yak ot titka Bartelbi ta Amarilis Ci dvi knigi ye znachnimi dosyagnennyami Adler vkazuye na bilsh androginne bachennya svidomosti zobrazhene v oboh tvorah zokrema u Karnavali V interv yu Kejt Vebb Endzhela Karter pogliblyuye kritichnu rozmovu stverdzhuyuchi sho vsi personazhi Garrisa arhetipichni takim chinom bud yaka kritika shodo bezgluzdosti zhinochih personazhiv takozh stosuvatimetsya cholovikiv U svoyemu vstupi do Tradiciyi pismennika ta suspilstva 1967 Siril Dzhejms pishe pro dialektichnij impuls sho diye v hudozhnij literaturi ta teoriyi Garrisa pov yazuyuchi Garrisa z Gegelem i Gajdeggerom Prote piznishi kritichni praci yak ot Gena Mejs Yelinek Pedzhet Genri ta Endryu Bandi stverdzhuvali sho Garris natomist spiravsya na estetichni resursi sinkretizmu afrikanskih j indijskih sistem viruvan i praktik Sam Garris pisav v Istoriyi bajkah i mifah Karibskogo basejnu ta Gviani 1970 sho jogo pracya prostezhuye kriz shok miscya ta chasu prochituye oznaki spromozhnosti yaki buli prihovanimi nerealizovanimi u zitknenni kultur i peremishen narodiv u Pivdennu Ameriku ta Vest Indiyu Garrisu ne obov yazkovo pokladatisya na gegelivsku istorichnu teoriyu oskilki vin vvazhaye sho filosofiya istoriyi naspravdi lezhit u karibskomu mistectvi tam samo Popri te sho materialistichnij istorichnij pidhid Dzhejmsa maye nezabutnij vpliv na Karibskij basejn suchasni kritiki Garrisa stverdzhuyut sho vazhlivist materialistichnogo pidhodu ne mozhe zatmariti inshi karibski filosofiyi istoriyi predstavleni Garrisom Pedzhet Genri vidnosit Vilsona Garrisa do mifopoetichnoyi tradiciyi karibskoyi dumki u svoyij osnovi Caliban s reason 2000 Literaturna tehnikaTehniku Garrisa nazvali eksperimentalnoyu j innovacijnoyu Garris opisuye sho zvichajni tvori vidriznyayetsya vid jogo stilyu tim sho zvichajni pryamolinijni a moyi tvori ce kvantove pismo Chi znayete vi pro kvantovu kulyu Kvantova kulya koli neyu strilyayut zalishaye ne odnu dirku a dvi Vikoristannya nelinijnih podij i metafor ye zmistovnim komponentom jogo prozi She odna tehnika vikoristana Garrisom ce poyednannya sliv i ponyat nespodivanim disonansnim sposobom chasto v paradoksalnomu yarmi protilezhnostej Zavdyaki cij tehnici poyednannya vin zobrazhuye zv yazuyuchij korin yakij lezhit v osnovi ta ne dozvolyaye protistavlennyu dvoh kategorij Tehnika rozkrivaye ta zminyuye silu movi shob zafiksuvati ustaleni perekonannya ta poglyadi zvilnyayuchi slova ta ponyattya dlya novih zv yazkiv i rozkrivayuchi alhimichni aspekti svidomosti Garris bachit movu yak klyuch do socialnih i lyudskih peretvoren Jogo pidhid pochinayetsya z poglyadu na movu yak na silu yak dlya ponevolennya tak i svobodi Cej poshuk i rozuminnya lezhat v osnovi jogo opovidnih tem pro lyudske rabstvo Garris nazivaye movu virishalnim elementom u pidkorenni rabiv i kabali a takozh yak zasib za dopomogoyu yakogo mozhna povernuti rujnivni procesi istoriyi U Palaci pavicha Garris pragne vikriti ilyuziyu protilezhnostej yaki porodzhuyut vorozhnechu mizh lyudmi Komanda richkovoyi ekspediciyi perezhivaye seriyu tragedij yaki zreshtoyu prizvodyat do smerti usih chleniv Poputno Garris viokremlyuye yak golovnij faktor yihnoyi zagibeli nezdatnist uzgoditi binarizmi v navkolishnomu sviti ta mizh soboyu Zavdyaki svoyij tehnici binarnih rozriviv i povtoryuyuchi afrikansku tradiciyu zgidno z yakoyu smert ne znishuye dushu avtor demonstruye primirennya lishe u fizichnij smerti vkazuyuchi na poverhovist ilyuzij protilezhnostej yaki yih roz yednuyut Garris zaznachiv v interv yu sho v opisi svitu yakij vi bachite mova rozvivayetsya ta pochinaye ohoplyuvati nevidimi realnosti Garris poyasnyuvav svoyi innovacijni literaturni metodi rozvitkom yak rezultatom jogo svidchen fizichnogo svitu yakij povoditsya yak kvantova teoriya Shob pristosuvatisya do svogo novogo sprijnyattya pismennik skazav sho vin usvidomiv sho pishe kvantovu fantastiku Kvantovij komponent jogo roboti sproba vidpovidati vimogam samoyi realnosti na yaku gliboko vplinuv dvadcyatirichnij dosvid geodezista vnutrishnoyi Gayani Pro zv yazok mizh prirodoyu ta jogo literaturnim stilem Garris pisav Stil pohodit vid dereva v lisi lis ce legeni zemnoyi kuli a legeni zemnoyi kuli dihayut na zirki Isnuyut usilyaki zv yazki i ce kvantovi zv yazki Kvantova mehanika ta fizika ohopili b ci zv yazki Na tomu etapi ya nichogo ne chitav pro kvantovu mehaniku ta prosto rozglyadav svoyu vidmovu vid absolyutnih lancyugiv prirodi vidmovu vid prirodi yaka sluzhit meni pidtrimuye moyi strukturi yak intuyitivnu trivozhnu neobhidnist Meni potribno bulo zanuritisya v zhivij bentezhnij ale nadzvichajno nasichenij tekst opisu landshaftiv richkovih nebesnih pejzazhiv Mova pochala rozrivati svij kontrakt iz prostimi instrumentami stvorenimi dlya zakriplennya deprivaciyi yaka progresuye Buv skladnishij ta intuyitivnishij pidhid do movi v yakij lyudina strazhdaye i zavdyaki yakij vidchuvaye osoblivij ekstaz rozmirenosti Jogo tvori nazivayut ambitno eksperimentalnimi a strukturu opovidi opisuyut yak mnozhinnu ta gnuchku Zagalni metodi obramlennya metamistectva v jogo romanah vklyuchayut sni ta sni u snah Gvianskomu kvarteti 1985 ta Temnomu blazni 2001 tropi z epichnoyi poeziyi znajdenij abo otrimanij arhivnij material napriklad zhurnali bizhenciv proanalizovani opovidachem u Kimnati ochikuvannya 1966 chi Angel bilya vorit 1982 abo statti Bezimennogo idiota u Suputnikah dnya ta nochi 1975 a takozh povtorne vikoristannya odnih i tih zhe personazhiv u riznih romanah vsesvitah bliznyuki da Silva z Palacu yaki znovu z yavlyayutsya napriklad v Dasilskij Okulturenij pusteli Da Silvi 1977 Garris nazvav svoyi innovaciyi ta literaturni prijomi yak kvantovu fantastiku V interv yu Majklu Gilksu u lipni 2010 roku vin skazav Ya prijshov do ideyi kvantovoyi realnosti cherez landshaft z yakim mav spravu U vas buli dereva richki skeli lyudi vodospadi i u vas buli rizni protilezhnosti Buli protilezhnosti v zemli u richkah u vodospadah i shob napisati pro ce meni potribno bulo znajti metod yakij yak ya piznishe viyaviv buv kvantovoyu realnistyu U toj chas koli ya pisav Palac ya nichogo ne znav pro kvantovu fiziku Piznishe ya skoristavsya ciyeyu ideyeyu svidomo oskilki vzhe vidkrivsya yij Vona prohodit cherez usi moyi romani Vin vikoristovuye ce viznachennya v Karnavalnij trilogiyi ta v ostannomu romani Chotiri beregi richki Kosmos Smert i spadshinaGarris pomer 8 bereznya 2018 roku u svoyemu budinku v Chelmsfordi Angliya vid prirodnih prichin Storichchya vid dnya jogo narodzhennya vidznachili na festivali Bocas Lit Fest PraciRomani Vsi opublikovani Faber and Faber 1960 Palace of the Peacock 1961 The Far Journey of Oudin 1962 The Whole Armour 1963 The Secret Ladder 1964 Heartland 1965 The Eye of the Scarecrow 1966 The Waiting Room 1967 Tumatumari 1968 Ascent to Omai 1969 The Sleepers of Roraima illustrated by Kay Usborne 1971 The Age of the Rainmakers illustrated by Kay Usborne 1972 Black Marsden A Tabula Rasa Comedy 1975 Companions of the Day and Night 1977 Da Silva da Silva s Cultivated Wilderness Genesis of the Clowns 1978 The Tree of the Sun 1982 The Angel at the Gate 1985 Carnival 1985 The Guyana Quartet Palace of the Peacock The Far Journey of Oudin The Whole Armour The Secret Ladder 1987 The Infinite Rehearsal 1990 The Four Banks of the River of Space 1993 Resurrection at Sorrow Hill 1993 The Carnival Trilogy Carnival The Infinite Rehearsal The Four Banks of the River of Space 1993 1996 Jonestown 2001 The Dark Jester 2003 The Mask of the Beggar 2006 The Ghost of Memory Opovidannya Kanaima 1964 The Sleepers of Roraima 1970 The Age of the Rainmakers 1971 Poeziya Fetish 1951 The Well and the Land 1952 Eternity to Season 1954 Publicistika 1967 Tradition the Writer and Society Critical Essays London en 1970 History Fable and Myth in the Caribbean and Guianas Georgetown National History and Arts Council 1974 Fossil and Psyche Austin University of Texas 1981 Explorations A Series of Talks and Articles 1966 1981 Aarhus Dangaroo Press 1983 The Womb of Space The Cross Cultural Imagination Westport Greenwood Press 1992 The Radical Imagination Lectures and Talks Liege L3 1999 The Unfinished Genesis of the Imagination Selected Essays of Wilson Harris London Routledge Prizi ta nagorodi1987 Premiya Gayani z literaturi 1992 Premiya Mondello dei Cinque Continenti 2002 Literaturna premiya Gayani specialna nagoroda 2008 Filosofska literaturna premiya Nikolya Gilyena Karibska filosofska asociaciya 2014 Knizhkova premiya Enisfild VulfPrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 SNAC 2010 d Track Q29861311 Internet Speculative Fiction Database 1995 d Track Q2629164 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Who s who untranslated 1849 ISSN 0083 937X d Track Q3304275d Track Q2567271 https guyanatimesgy com guyana mourns passing of sir theodore wilson harris Sir Wilson Harris Literature British Council Procitovano 10 bereznya 2018 Genzlinger Neil 16 bereznya 2018 Wilson Harris Guyanese Writer of Intricate Novels Dies at 96 The New York Times Procitovano 30 bereznya 2018 Sparer Adler Joyce 2003 An Autobiographical Essay s ix x Kyk over Al archives Digital Library of the Caribbean Procitovano 2 sichnya 2021 Jaggi Maya 16 grudnya 2006 Redemption song The Guardian Procitovano 2 sichnya 2021 Page 1 Supplement 59446 12 June 2010 London Gazette The Gazette www thegazette co uk Procitovano 3 sichnya 2023 Wilson Harris Knighted Stabroek News 14 June 2010 Anisfield Wolf Book Awards Chude Sokei Louis 21 serpnya 2018 Wilson Harris An Ontological Promiscuity The Black Scholar Procitovano 2 sichnya 2021 Study guide for Wilson Harris nedostupne posilannya Stephen Slemon Interview with Wilson Harris Ariel 19 no 3 July 1988 pp 47 56 Webb Kate 30 bereznya 2018 Angela Carter and Wilson Harris TLS Procitovano 5 lipnya 2021 Sateesh Maharaj Sir Wilson Harris Trinidad Express Newspapers 3 July 2010 David P Lichtenstein Wilson Harris Experimental Vision Part One The Technique of Combination Brown University 1999 David P Lichtenstein Wilson Harris Experimental Vision Part Two Combination and Humanity Brown University 1999 Monica Pozzi A Conversation with Wilson Harris Hollands 10 September 1997 Journal of Caribbean Literature 2 1 3 Spring 2000 Jefferson Miles 2002 p 180 Harris Wilson 1990 The Fabric of the Imagination angl Taylor amp Francis Ltd s 175 186 Andrew Jefferson Miles Quantum Value in Harris s architecture of the tides in Hena Maes Jelinek amp Benedicte Ledent eds Theatre of the Arts Wilson Harris and the Caribbean Amsterdam New York Editions Rodopi 2002 p 178 ISBN 90 420 1420 2 Jefferson Miles 2002 p 181 Fred D Aguiar Wilson Harris interview 2012 05 25 u Wayback Machine BOMB 82 magazine Winter 2003 Michael Gilkes Interviews Sir Wilson Harris Kaieteur News 18 July 2010 Mitchell Michael 9 bereznya 2018 Sir Wilson Harris obituary The Guardian Procitovano 10 bereznya 2018 Wilson Harris at 100 Celebrating the centenary of the spellbinding Guyanese writer 1921 2018 Bocas Lit Fest Procitovano 25 bereznya 2021 Dodatkova literaturaAdler Joyce Sparer Exploring the Palace of the Peacock Essays on Wilson Harris Kingston University of the West Indies Press 2003 ISBN 976 640 140 3 Nathaniel Mackey Discrepant Engagement Dissonance Cross Culturality and Experimental Writing Cambridge Cambridge University Press 1993 Chapters 9 12 Hena Maes Jelinek The Labyrinth of Universality Wilson Harris s Visionary Art of Fiction Amsterdam New York Rodopi 2006 564 pp Barbara J Webb Myth and History in Caribbean Fiction Alejo Carpentier Wilson Harris and Edouard Glissant Amherst University of Massachusetts Press 1992 Wilson Harris Collection at the Harry Ransom Center at the University of Texas at AustinPosilannya

Дата публікації:
Топ