Вілане́ла (італ. villanella — сільська пісня, від пізньолат. villanus — селянин; також villanesca, скорочено від canzone villanesca alla napolitana, буквально «сільська пісня в неаполітанської манері») — жанр італійської ліричної (пасторальної, часто з комічним відтінком) поезії і багатоголосна пісенна форма. Жанр віланели — один із найважливіших (поряд з фротолою) попередників італійського мадригалу.
Віланела зародилася, ймовірно, в Неаполі у другій половині XV століття. З 30-х років XVI століття отримала стабільний вигляд куплетно-строфічної форми на 3 або 4 голоси (з кінця XVI століття також на 5 голосів). Верхній голос віланел міг виконувати соліст, а решта голосів доручалися музичним інструментам (як правило, лютні, в XVII ст. також іспанській гітарі). Склад віланел поліфонічний, більшою частиною в гомофонній фактурі, з елементами імітаційної поліфонії. З Італії в XVI столітті віланела поширилася до Франції, де отримала назву віланель (фр. villanelle). Відомі також німецькі (Я. Регнарт) і англійські (Томас Морлі) стилізації віланели. Найбільші автори музичних віланел у XVI столітті — Адріан Вілларт (починаючи із збірки 1545 року), Джованні Доменіко та Нола (поет і композитор), Орландо Ласо (збірка 1555 року) Лука Маренціо, , Сіґізмондо д'Індіа. Багато музичних віланел публікувалися в Італії, Нідерландах і Франції XVI століття як анонімні твори.
Інтерес до віланели (в основному, в дусі стилізації «сільської» пасторальної лірики) відродився в XIX — XX століттях. Поетичні віланели писали у Франції (Леконт де Ліль, , Шарль Леконт де Ліль, Теодор де Банвіль), Великій Британії (Г. А . Добсон, Ділан Томас), Росії (В. Я. Брюсов). Музичні стилізації віланелі написали французькі композитори XIX і XX століть Гектор Берліоз Поль Дюка Франсіс Пуленк.
Поряд з іншими багатоголосим пісенними формами (фротолою, канцонетою), так само як й італійським фобурдоном у богослужбовій музиці, італійська віланела XVI століття дала сильний поштовх розвитку акордового почуття і (як наслідок) гармонічної тональності.
У поезії
У поезії, віланела — жорстка поетична форма з повторюваними строфами. Класична віланела — вірш, що складається з 19 рядків: п'яти тривіршів і одного завершального чотиривіршу. Середні строфи всіх тривіршів римуються між собою. Перша і третя рядки першого тривірша по черзі повторюються в останніх рядках наступних тривіршів, а також у третій і четвертій рядках завершального чотиривірші.
У кінці XIX століття відбулося деяке відродження віланели в англійській поезії. Класичним прикладом сучасної віланели є [en]» валійського поета Ділана Томаса.
Література
- Galanti B.M. Le villanelle alla napolitana. Firenze, 1954.
- Cardamone D.G. The canzone villanesca alla napolitana and related forms, 1537—1570. Ann Arbor, 1981
- Pirrotta N. Willaert and the canzone villanesca // Music and culture in Italy from the Middle Ages to the Baroque. Cambridge, MA,1984, pp. 175–97.
- His I. Les modèles italiens de Claude Le Jeune // Revue de Musicologie, LXXVII (1991), pp. 25–28.
- Бедуш Е., Кюрегян Т. Ренессансная песня. Москва: Композитор, 2007.
Посилання
- Віланела, або Віланель // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 185.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vilane la ital villanella silska pisnya vid piznolat villanus selyanin takozh villanesca skorocheno vid canzone villanesca alla napolitana bukvalno silska pisnya v neapolitanskoyi maneri zhanr italijskoyi lirichnoyi pastoralnoyi chasto z komichnim vidtinkom poeziyi i bagatogolosna pisenna forma Zhanr vilaneli odin iz najvazhlivishih poryad z frotoloyu poperednikiv italijskogo madrigalu Vilanela zarodilasya jmovirno v Neapoli u drugij polovini XV stolittya Z 30 h rokiv XVI stolittya otrimala stabilnij viglyad kupletno strofichnoyi formi na 3 abo 4 golosi z kincya XVI stolittya takozh na 5 golosiv Verhnij golos vilanel mig vikonuvati solist a reshta golosiv doruchalisya muzichnim instrumentam yak pravilo lyutni v XVII st takozh ispanskij gitari Sklad vilanel polifonichnij bilshoyu chastinoyu v gomofonnij fakturi z elementami imitacijnoyi polifoniyi Z Italiyi v XVI stolitti vilanela poshirilasya do Franciyi de otrimala nazvu vilanel fr villanelle Vidomi takozh nimecki Ya Regnart i anglijski Tomas Morli stilizaciyi vilaneli Najbilshi avtori muzichnih vilanel u XVI stolitti Adrian Villart pochinayuchi iz zbirki 1545 roku Dzhovanni Domeniko ta Nola poet i kompozitor Orlando Laso zbirka 1555 roku Luka Marencio Sigizmondo d India Bagato muzichnih vilanel publikuvalisya v Italiyi Niderlandah i Franciyi XVI stolittya yak anonimni tvori Interes do vilaneli v osnovnomu v dusi stilizaciyi silskoyi pastoralnoyi liriki vidrodivsya v XIX XX stolittyah Poetichni vilaneli pisali u Franciyi Lekont de Lil Sharl Lekont de Lil Teodor de Banvil Velikij Britaniyi G A Dobson Dilan Tomas Rosiyi V Ya Bryusov Muzichni stilizaciyi vilaneli napisali francuzki kompozitori XIX i XX stolit Gektor Berlioz Pol Dyuka Fransis Pulenk Poryad z inshimi bagatogolosim pisennimi formami frotoloyu kanconetoyu tak samo yak j italijskim foburdonom u bogosluzhbovij muzici italijska vilanela XVI stolittya dala silnij poshtovh rozvitku akordovogo pochuttya i yak naslidok garmonichnoyi tonalnosti U poeziyiU poeziyi vilanela zhorstka poetichna forma z povtoryuvanimi strofami Klasichna vilanela virsh sho skladayetsya z 19 ryadkiv p yati trivirshiv i odnogo zavershalnogo chotirivirshu Seredni strofi vsih trivirshiv rimuyutsya mizh soboyu Persha i tretya ryadki pershogo trivirsha po cherzi povtoryuyutsya v ostannih ryadkah nastupnih trivirshiv a takozh u tretij i chetvertij ryadkah zavershalnogo chotirivirshi U kinci XIX stolittya vidbulosya deyake vidrodzhennya vilaneli v anglijskij poeziyi Klasichnim prikladom suchasnoyi vilaneli ye en valijskogo poeta Dilana Tomasa LiteraturaGalanti B M Le villanelle alla napolitana Firenze 1954 Cardamone D G The canzone villanesca alla napolitana and related forms 1537 1570 Ann Arbor 1981 Pirrotta N Willaert and the canzone villanesca Music and culture in Italy from the Middle Ages to the Baroque Cambridge MA 1984 pp 175 97 His I Les modeles italiens de Claude Le Jeune Revue de Musicologie LXXVII 1991 pp 25 28 Bedush E Kyuregyan T Renessansnaya pesnya Moskva Kompozitor 2007 PosilannyaVilanela abo Vilanel Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 185