Вікторін-Луїза Мерен (фр. Victorine-Louise Meurent; 1844 — 1927) — французька художниця та натурниця.
Вікторін Мерен | |
---|---|
фр. Victorine Meurent | |
Народилася | 18 лютого 1844[2][1] d, Париж, Франція |
Померла | 17 березня 1927[1] (83 роки) Коломб |
Країна | Франція |
Діяльність | художниця, натурщиця |
Alma mater | Академія Жуліана |
Вчителі | d |
Знання мов | французька |
|
Хоча вона відома як улюблена модель Едуара Мане, вона також була художницею, яка виставлялася на престижному Паризькому салоні. У 1876 році її картини були відібрані для оцінки журі салону.
Біографія
Вікторін народилася в Парижі в сім'ї ремісників (її батько був патинатором, в той час як її мати була модисткою). Мерент почала позувати натурщицею у віці шістнадцяти років в студії . Для Мане вперше позувала в 1862 році для картини «Вуличний співак» . Мане помітив Вікторін, коли він побачив її на вулиці з гітарою. Вона була примітна своїм мініатюрним ростом, за що отримала прізвисько Креветка, а також своїм рудим волоссям. Окрім гри на гітарі, Мерен також грала на скрипці, давала уроки гри на цих двох інструментах та співала на кафе .
Мерен позувала для таких шедеврів Мане як Сніданок на траві та Олімпія. У той час вона також позувала для Едгара Дега та бельгійського художника , близьких друзів Мане.
Мане продовжувала використовувати Мерен як модель до початку 1870 -х років. Тоді вона почала відвідувати уроки мистецтва, і вони стали відчуженими, оскільки її тягнуло до академічного стилю живопису, проти якого виступав Мане. Остання картина Мане, на якій фігурує Мерен — Вокзал Сен-Лазар, написана в 1873 році . Картина вважається найкращим прикладом використання Мане сучасних предметів. У 1875 році Мерен почала навчання у портретиста . Того ж року журі відхилило матеріали Мане. Роботи Мерен також були включені до виставок 1885 та 1904 років. Загалом Мерен виставлялася у Салоні шість разів. Вона також продовжувала позувати у 1880-х роках для Норберта Генетта і Анрі Тулуза-Лотрека.
У 1903 році за підтримки та Тоні Роберта-Флорі Мерен включили до . У 1906 році Мерен переїхала з Парижа до Коломба, де вона прожила з жінкою на ім'я Марі Дюфур до кінця свого життя.
Мерен померла 17 березня 1927 року.
У творах Мане
- Вуличний співак. Музей витончених мистецтв (Бостон). 1862 рік
- Вікторін в костюмі Матадора. Музей мистецтва Метрополітен. 1862 рік
- Сніданок на траві. Музей д'Орсе. 1862–1863
- Олімпія. Музей д'Орсе. 1863 рік
- . Музей мистецтва Метрополітен. 1866 рік
- Гітарист, . 1866
- Гра в крокет. Штедель.1873 рік
-
У творах Альфреда Стівенса
- Паризький сфінкс. . 1870 рік
Примітки
- SNAC — 2010.
- http://canadp-archivesenligne.paris.fr/archives_etat_civil/avant_1860_fichiers_etat_civil_reconstitue/fecr_visu_img.php?registre=V3E_N_1609&type=ECRF&&bdd_en_cours=etat_civil_rec_fichiers&vue_tranche_debut=AD075ER_V3E_N_01609_00450_C&vue_tranche_fin=AD075ER_V3E_N_01609_00500_C&ref_histo=60930&cote=V3E/N%201609
- Archives de Paris [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]; canadp-archivesenligne.paris.fr
- Jimenez, Jill Berk (2001). Dictionary of Artist's Models. London: Routledge. с. 372.
- Summers, Claude J (2004). The Queer Encyclopedia of the Visual Arts. Cleis Press.
- Ross King, The Judgement of Paris, p.37
- Smith, Hazel (13 вересня 2016). Victorine Meurent: The Unvarnished Story of Manet's Muse. Bonjour Paris (брит.). Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 4 березня 2020.
- Edouard Manet, The Railway, 1873. www.nga.gov. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 4 березня 2020.
Література
- Drudge, Drema. Victorine. Fleur-de-Lis Press, 2020.
- Friedrich, Otto. Olympia: Paris in the Age of Manet New York: Touchstone, 1993.
- Lipton, Eunice. Alias Olympia. . 1992.
- Main, V R. A Woman With No Clothes On. London: Delancey Press, 2008. . 2008.
- Seibert, Margaret Mary Armbrust. 1986. A Biography of Victorine-Louise Meurent and Her Role in the Art of Édouard Manet. Diss. The Ohio State U., 1986.
Посилання
- The Naked Truth, by V R Main [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Salon 1885, № 1755
- Société des artistes français Salon 1904, № 1264
- Le Bulletin de la vie artistique, 1921/05/15 (A2,N10), p.297 [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]; Gallica BnF
- La Vie parisienne: la ville et le théâtre : 1884 (à 1889) / par Parisis (Emile Blavet), p.122 [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]; Gallica BnF Le Figaro (Paris. 1854), 1884/03/02 (Numéro 62), p.1 [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]; Gallica BnF
- L'Hôtel Drouot et la curiosité en 1883—1884, p.173 [Архівовано 18 листопада 2019 у Wayback Machine.]; Gallica BnF
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Viktorin Luyiza Meren fr Victorine Louise Meurent 1844 3 1927 francuzka hudozhnicya ta naturnicya Viktorin Merenfr Victorine MeurentNarodilasya18 lyutogo 1844 1844 02 18 2 1 former 6th arrondissement of Parisd Parizh FranciyaPomerla17 bereznya 1927 1927 03 17 1 83 roki KolombKrayina FranciyaDiyalnisthudozhnicya naturshicyaAlma materAkademiya ZhulianaVchiteliEtienne LeroydZnannya movfrancuzka Mediafajli u Vikishovishi Hocha vona vidoma yak ulyublena model Eduara Mane vona takozh bula hudozhniceyu yaka vistavlyalasya na prestizhnomu Parizkomu saloni U 1876 roci yiyi kartini buli vidibrani dlya ocinki zhuri salonu Zmist 1 Biografiya 2 U tvorah Mane 3 U tvorah Alfreda Stivensa 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaBiografiyared Viktorin narodilasya v Parizhi v sim yi remisnikiv yiyi batko buv patinatorom v toj chas yak yiyi mati bula modistkoyu Merent pochala pozuvati naturshiceyu u vici shistnadcyati rokiv v studiyi Tomi Kutyura 4 Dlya Mane vpershe pozuvala v 1862 roci dlya kartini Vulichnij spivak 5 Mane pomitiv Viktorin koli vin pobachiv yiyi na vulici z gitaroyu Vona bula primitna svoyim miniatyurnim rostom za sho otrimala prizvisko Krevetka 6 a takozh svoyim rudim volossyam Okrim gri na gitari Meren takozh grala na skripci davala uroki gri na cih dvoh instrumentah ta spivala na kafe nbsp Portret 1862 rik Meren pozuvala dlya takih shedevriv Mane yak Snidanok na travi ta Olimpiya U toj chas vona takozh pozuvala dlya Edgara Dega ta belgijskogo hudozhnika Alfreda Stivensa blizkih druziv Mane Mane prodovzhuvala vikoristovuvati Meren yak model do pochatku 1870 h rokiv Todi vona pochala vidviduvati uroki mistectva i voni stali vidchuzhenimi oskilki yiyi tyagnulo do akademichnogo stilyu zhivopisu proti yakogo vistupav Mane 7 Ostannya kartina Mane na yakij figuruye Meren Vokzal Sen Lazar napisana v 1873 roci Kartina vvazhayetsya najkrashim prikladom vikoristannya Mane suchasnih predmetiv 8 U 1875 roci Meren pochala navchannya u portretista Etyena Lerua 5 Togo zh roku zhuri vidhililo materiali Mane Roboti Meren takozh buli vklyucheni do vistavok 1885 ta 1904 rokiv 5 Zagalom Meren vistavlyalasya u Saloni shist raziv Vona takozh prodovzhuvala pozuvati u 1880 h rokah dlya Norberta Genetta i Anri Tuluza Lotreka U 1903 roci za pidtrimki Sharlya Germana Leona ta Toni Roberta Flori Meren vklyuchili do Francuzkogo tovaristva mistectv U 1906 roci Meren pereyihala z Parizha do Kolomba de vona prozhila z zhinkoyu na im ya Mari Dyufur do kincya svogo zhittya 5 Meren pomerla 17 bereznya 1927 roku U tvorah Manered nbsp Vulichnij spivak Muzej vitonchenih mistectv Boston 1862 rik nbsp Viktorin v kostyumi Matadora Muzej mistectva Metropoliten 1862 rik nbsp Snidanok na travi Muzej d Orse 1862 1863 nbsp Olimpiya Muzej d Orse 1863 rik nbsp Zhinka z papugoyu Muzej mistectva Metropoliten 1866 rik nbsp Gitarist Muzej Hill Stid 1866 nbsp Gra v kroket Shtedel 1873 rik nbsp Vokzal Sen Lazar Nacionalna galereya mistectva Vashington 1873 rikU tvorah Alfreda Stivensared nbsp Parizkij sfinks Muzej mistectv San Diyego 1870 rikPrimitkired a b v SNAC 2010 d Track Q29861311 http canadp archivesenligne paris fr archives etat civil avant 1860 fichiers etat civil reconstitue fecr visu img php registre V3E N 1609 amp type ECRF amp amp bdd en cours etat civil rec fichiers amp vue tranche debut AD075ER V3E N 01609 00450 C amp vue tranche fin AD075ER V3E N 01609 00500 C amp ref histo 60930 amp cote V3E N 201609 Archives de Paris Arhivovano 3 bereznya 2016 u Wayback Machine canadp archivesenligne paris fr Jimenez Jill Berk 2001 Dictionary of Artist s Models London Routledge s 372 a b v g Summers Claude J 2004 The Queer Encyclopedia of the Visual Arts Cleis Press Ross King The Judgement of Paris p 37 Smith Hazel 13 veresnya 2016 Victorine Meurent The Unvarnished Story of Manet s Muse Bonjour Paris brit Arhiv originalu za 12 veresnya 2021 Procitovano 4 bereznya 2020 Edouard Manet The Railway 1873 www nga gov Arhiv originalu za 23 kvitnya 2021 Procitovano 4 bereznya 2020 Literaturared Drudge Drema Victorine Fleur de Lis Press 2020 Friedrich Otto Olympia Paris in the Age of Manet New York Touchstone 1993 Lipton Eunice Alias Olympia ISBN 0 8014 8609 2 1992 Main V R A Woman With No Clothes On London Delancey Press 2008 ISBN 978 0 9539119 7 4 2008 Seibert Margaret Mary Armbrust 1986 A Biography of Victorine Louise Meurent and Her Role in the Art of Edouard Manet Diss The Ohio State U 1986 Posilannyared The Naked Truth by V R Main Arhivovano 3 bereznya 2016 u Wayback Machine Salon 1885 1755 Societe des artistes francais Salon 1904 1264 Le Bulletin de la vie artistique 1921 05 15 A2 N10 p 297 Arhivovano 28 lipnya 2020 u Wayback Machine Gallica BnF La Vie parisienne la ville et le theatre 1884 a 1889 par Parisis Emile Blavet p 122 Arhivovano 28 lipnya 2020 u Wayback Machine Gallica BnF Le Figaro Paris 1854 1884 03 02 Numero 62 p 1 Arhivovano 28 lipnya 2020 u Wayback Machine Gallica BnF L Hotel Drouot et la curiosite en 1883 1884 p 173 Arhivovano 18 listopada 2019 u Wayback Machine Gallica BnF Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Viktorin Meren amp oldid 40929668