Вікторін Луїза Мерен фр Victorine Louise Meurent 1844 3 1927 французька художниця та натурниця Вікторін Меренфр Victorin

Вікторін-Луїза Мерен (фр. Victorine-Louise Meurent; 1844 — 1927) — французька художниця та натурниця.

Вікторін Мерен
фр. Victorine Meurent

Народилася	18 лютого 1844(1844-02-18)^[2]^[1] ^d, Париж, Франція
Померла	17 березня 1927(1927-03-17)^[1] (83 роки) Коломб
Країна	Франція
Діяльність	художниця, натурщиця
Alma mater	Академія Жуліана
Вчителі	^d
Знання мов	французька
Медіафайли у Вікісховищі

Хоча вона відома як улюблена модель Едуара Мане, вона також була художницею, яка виставлялася на престижному Паризькому салоні. У 1876 році її картини були відібрані для оцінки журі салону.

Біографія

Вікторін народилася в Парижі в сім'ї ремісників (її батько був патинатором, в той час як її мати була модисткою). Мерент почала позувати натурщицею у віці шістнадцяти років в студії . Для Мане вперше позувала в 1862 році для картини «Вуличний співак» . Мане помітив Вікторін, коли він побачив її на вулиці з гітарою. Вона була примітна своїм мініатюрним ростом, за що отримала прізвисько Креветка, а також своїм рудим волоссям. Окрім гри на гітарі, Мерен також грала на скрипці, давала уроки гри на цих двох інструментах та співала на кафе .

Мерен позувала для таких шедеврів Мане як Сніданок на траві та Олімпія. У той час вона також позувала для Едгара Дега та бельгійського художника , близьких друзів Мане.

Мане продовжувала використовувати Мерен як модель до початку 1870 -х років. Тоді вона почала відвідувати уроки мистецтва, і вони стали відчуженими, оскільки її тягнуло до академічного стилю живопису, проти якого виступав Мане. Остання картина Мане, на якій фігурує Мерен — Вокзал Сен-Лазар, написана в 1873 році . Картина вважається найкращим прикладом використання Мане сучасних предметів. У 1875 році Мерен почала навчання у портретиста . Того ж року журі відхилило матеріали Мане. Роботи Мерен також були включені до виставок 1885 та 1904 років. Загалом Мерен виставлялася у Салоні шість разів. Вона також продовжувала позувати у 1880-х роках для Норберта Генетта і Анрі Тулуза-Лотрека.

У 1903 році за підтримки та Тоні Роберта-Флорі Мерен включили до . У 1906 році Мерен переїхала з Парижа до Коломба, де вона прожила з жінкою на ім'я Марі Дюфур до кінця свого життя.

Мерен померла 17 березня 1927 року.

У творах Мане

Вуличний співак. Музей витончених мистецтв (Бостон). 1862 рік
Вікторін в костюмі Матадора. Музей мистецтва Метрополітен. 1862 рік
Сніданок на траві. Музей д'Орсе. 1862–1863
Олімпія. Музей д'Орсе. 1863 рік
. Музей мистецтва Метрополітен. 1866 рік
Гітарист, . 1866
Гра в крокет. Штедель.1873 рік
Вокзал Сен-Лазар. Національна галерея мистецтва, Вашингтон. 1873 рік

У творах Альфреда Стівенса

Паризький сфінкс. . 1870 рік

Примітки

SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
http://canadp-archivesenligne.paris.fr/archives_etat_civil/avant_1860_fichiers_etat_civil_reconstitue/fecr_visu_img.php?registre=V3E_N_1609&type=ECRF&&bdd_en_cours=etat_civil_rec_fichiers&vue_tranche_debut=AD075ER_V3E_N_01609_00450_C&vue_tranche_fin=AD075ER_V3E_N_01609_00500_C&ref_histo=60930&cote=V3E/N%201609
Archives de Paris [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]; canadp-archivesenligne.paris.fr
Jimenez, Jill Berk (2001). Dictionary of Artist's Models. London: Routledge. с. 372.
Summers, Claude J (2004). The Queer Encyclopedia of the Visual Arts. Cleis Press.
Ross King, The Judgement of Paris, p.37
Smith, Hazel (13 вересня 2016). Victorine Meurent: The Unvarnished Story of Manet's Muse. Bonjour Paris (брит.). Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 4 березня 2020.
Edouard Manet, The Railway, 1873. www.nga.gov. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 4 березня 2020.

Література

Drudge, Drema. Victorine. Fleur-de-Lis Press, 2020.
Friedrich, Otto. Olympia: Paris in the Age of Manet New York: Touchstone, 1993.
Lipton, Eunice. Alias Olympia. . 1992.
Main, V R. A Woman With No Clothes On. London: Delancey Press, 2008. . 2008.
Seibert, Margaret Mary Armbrust. 1986. A Biography of Victorine-Louise Meurent and Her Role in the Art of Édouard Manet. Diss. The Ohio State U., 1986.

Посилання

The Naked Truth, by V R Main [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
Salon 1885, № 1755
Société des artistes français Salon 1904, № 1264
Le Bulletin de la vie artistique, 1921/05/15 (A2,N10), p.297 [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]; Gallica BnF
La Vie parisienne: la ville et le théâtre : 1884 (à 1889) / par Parisis (Emile Blavet), p.122 [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]; Gallica BnF Le Figaro (Paris. 1854), 1884/03/02 (Numéro 62), p.1 [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]; Gallica BnF
L'Hôtel Drouot et la curiosité en 1883—1884, p.173 [Архівовано 18 листопада 2019 у Wayback Machine.]; Gallica BnF

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-1] SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[[http://canadp-archivesenligne.paris.fr/archives_etat_civil/avant_1860_fichiers_etat_civil_reconstitue/fecr_visu_img.php?registre=V3E_N_1609&type=ECRF&&bdd_en_cours=etat_civil_rec_fichiers&vue_tranche_debut=AD075ER_V3E_N_01609_00450_C&vue_tranche_fin=AD075ER_V3E_N_01609_00500_C&ref_histo=60930&cote=V3E/N%201609_http://canadp-archivesenligne.paris.fr/archives_etat_civil/avant_1860_fichiers_etat_civil_reconstitue/fecr_visu_img.php?registre=V3E_N_1609&type=ECRF&&bdd_en_cours=etat_civil_rec_fichiers&vue_tranche_debut=AD075ER_V3E_N_01609_00450_C&vue_tranche_fin=AD075ER_V3E_N_01609_00500_C&ref_histo=60930&cote=V3E/N%201609]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttp://canadp-archivesenligne.paris.fr/archives_etat_civil/avant_1860_fichiers_etat_civil_reconstitue/fecr_visu_img.php?registre=V3E_N_1609&type=ECRF&&bdd_en_cours=etat_civil_rec_fichiers&vue_tranche_debut=AD075ER_V3E_N_01609_00450_C&vue_tranche_fin=AD075ER_V3E_N_01609_00500_C&ref_histo=60930&cote=V3E/N%201609

[3] Archives de Paris [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]; canadp-archivesenligne.paris.fr

[4] Jimenez, Jill Berk (2001). Dictionary of Artist's Models. London: Routledge. с. 372.

[Summers-5] Summers, Claude J (2004). The Queer Encyclopedia of the Visual Arts. Cleis Press.

[6] Ross King, The Judgement of Paris, p.37

[7] Smith, Hazel (13 вересня 2016). Victorine Meurent: The Unvarnished Story of Manet's Muse. Bonjour Paris (брит.). Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 4 березня 2020.

[8] Edouard Manet, The Railway, 1873. www.nga.gov. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 4 березня 2020.

[2]

[1]