Вікторина

Віктори́на — це вид гри, що полягає у відповідях на усні чи письмові запитання з різних галузей знань.

Ігри в основному відрізняються правилами, що визначають черговість ходу, тип і складність питання, порядок визначення переможців, а також винагороду за правильну відповідь.

Існують настільні вікторини із заздалегідь підготовленими питаннями. Дуже часто на ринку настільних ігор одночасно представлено кілька версій однієї і тієї ж гри, що розрізняються набором (часто рівнем складності) питань. Зустрічаються також додаткові набори питань, що продаються окремо від гри.

Приклади настільних ігор, які є вікторинами:

Походження слова

Слово «вікторина» з'явилося у 1920-х роках. Його придумав відомий радянський журналіст і письменник Михайло Кольцов як назву газетної збірки, що включала у себе різні питання й, шаради, ребуси тощо. Готував цей розважальний розділ якийсь Віктор, співробітник газети. Від цього Віктора і відбулася «вікторина».

Згодом знайшли зв'язок цього слова зі словом «перемога». Віктор — лат. Victoria. Цим словом стали позначати все, що має питання і відповіді.

Онлайн-вікторини

З появою Інтернету стало можливим створювати спеціалізовані сайти-вікторини, наприклад «Мірк вікторина», яка побудована на рушії онлайн чату IRC, дозволивши вікторині проходити в режимі реального часу. На деяких з них навіть передбачені грошові призи для переможців.

Крім вікторин-сайтів можна пограти онлайн і в jabber чатах. Наприклад з ботом Quizer (викторина@conference.jabber.ru)

Іншим прикладом онлайн-вікторини може служити гра , що існує з 2002 року.

Багато тематичних сайтів також розміщують сторінки з вікторинами, покликані розважати відвідувачів і популяризовувати спрямованість сайту.

Посилання

• Кінодум — Вікторини про кіно [ 4 квітня 2012 у Wayback Machine.]
• Онлайн вікторина «Знайка» [ 25 березня 2012 у Wayback Machine.]
• 1001 Вікторина — Російський портал вікторин [ 20 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Цікаві вікторини для всієї України [ 11 квітня 2019 у Wayback Machine.]

Примітки

1. «Феномен гри» [ 7 січня 2012 у Wayback Machine.], В. Я. Ворошилов