Вікторенко Олександр Степанович (рос. Викторенко Александр Степанович; 29 березня 1947 — 10 серпня 2023) — льотчик-космонавт СРСР, полковник (05.08.1987). Герой Радянського Союзу (1987).
Вікторенко Олександр Степанович рос. Викторенко Александр Степанович | |
---|---|
Дата народження | 29 березня 1947 |
Місце народження | Ольгинка (Північно-Казахстанська область), Район Шал акина, Північноказахстанська область, Казахська РСР, СРСР |
Дата смерті | 10 серпня 2023 (76 років) |
Країна: | СРСР→ Росія |
Alma mater: | d (1969) |
Спеціальність: | льотчик-інженер |
Військове звання: | полковник |
Місії: | 4 |
Час у космосі: | 489 діб 01 год. 35 хв. 17 сек. |
Кількість виходів: | 6 |
Установа: | РКК «Енергія» |
Нагороди: |
Біографія
Народився 29 березня 1947 року в селі Ольгинка Сергеєвського району Північноказахстанської області Казахстану в родині військовослужбовця. Росіянин.
У 1965 році закінчив Сухарабовську середню школу в Північно-Казахстанській області. У 1969 році з відзнакою закінчив і здобув диплом льотчика-інженера.
З 9 червня 1969 року служив старшим льотчиком 759-го окремого мінно-торпедного авіаційного полку Двічі Червонопрапорного Балтійського флоту (ДКБФ). З 12 жовтня 1971 року служив командиром корабля, правим льотчиком 240-го гвардійського морського ракетоносного авіаційного полку ДКБФ. З 13 серпня 1973 року — командир корабля 15-го окремого далекого розвідувального авіаційного полку ДКБФ.
Наказом Головкому ВПС СРСР № 374 від 23 травня 1978 року зарахований у загін космонавтів ЦПК ВВС на посаду слухача-космонавта. З 23 травня 1978 по 24 лютого 1982 року проходив загальнокосмічну підготовку. З метою здобуття кваліфікації льотчика-випробувача для подальших робіт за програмою «Буран» з 6 жовтня 1978 по 2 липня 1979 року проходив підготовку як слухач 267-го Центру випробування авіаційної техніки та підготовки льотчиків-випробувачів у місті Ахтубінську Астраханської області. 24 лютого 1982 року Олександр Вікторенко здобув кваліфікацію «космонавт-випробувач».
Протягом 1982—1983 років проходив підготовку в групі міжнародних космічних програм.
З 1983 по лютий 1984 року готувався як командир резервного екіпажу за програмою експедиції відвідування на станцію «Салют-7» (ЕО-5) разом із Віталієм Севастьяновим і Римантасом Станкявичусом, з листопада 1983 по лютий 1984 року — лише з Віталієм Севастьяновим.
З 1 вересня 1984 по 17 вересня 1985 року проходив підготовку як командир другого екіпажу КК «Союз Т-14» за програмою 5-ї основної експедиції на станцію «Салют-7» разом із Олександром Александровим (у березні замінений Геннадієм Стрекаловым) і Євгеном Салеєм. 17 вересня 1985 року під час старту КК «Союз Т-14» був дублером командира корабля.
З листопада 1985 по березень 1986 готувався як командир другого екіпажу КК «Союз Т-15» за програмою 1-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-1) разом з Олександром Александровим. Під час старту КК «Союз Т-15» 13 березня 1986 року був дублером командира корабля.
З грудня 1986 по липень 1987 року проходив підготовку як командир першого екіпажу експедиції відвідування (ЕВ-1) на ОС «Мир» за радянсько-сирійською програмою разом із Олександром Александровим і (Сирія).
Протягом січня-листопада 1988 року проходив підготовку як командир другого екіпажу за програмою 4-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-4) і радянсько-французької програми, разом із Олександром Серебровим і (Франція). Під час старту «Союз ТМ-7» 26 листопада 1988 року був дублером командира корабля.
З грудня 1988 року по серпень 1989 року готувався як командир основного екіпажу за програмою 5-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-5), разом з Олександром Серебровим (з лютого по квітень 1989 року разом з Олександром Баландіним).
З грудня 1990 по травень 1991 року готувався як командир резервного екіпажу за програмою 9-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-10) разом із .
З травня по вересень 1991 року готувався як командир другого екіпажу за програмою 10-ї основної експедиції на ОК «Мир» (ЕО-10) та радянсько-австрійською програмою «Аустромир-92» разом із Сергієм Авдеєвим і Клеменсом Лоталлером (Австрія), (після об'єднання у липні польотів за австрійською та казахською програмами Сергія Авдеєва замінив Талгат Мусабаєв). Під час старту «Союз ТМ-13» 2 жовтня 1991 року був дублером командира корабля.
З жовтня 1991 року по лютий 1992 року готувався як командир першого екіпажу за програмою 11-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-11) та програмі «MIR-92» разом із і (ФРН).
У серпні-грудні 1993 року проходив підготовку до польоту як командир резервного екіпажу 14-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-14), разом із Оленою Кондаковою. Під час старту 1 липня 1994 року був дублером командира корабля.
Протягом лютого-липня 1994 року проходив підготовку до польоту як командир другого екіпажу 16-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-16), разом із Оленою Кондаковою. Під час старту 1 липня 1994 року був дублером командира корабля.
У серпні-жовтні 1994 року проходив підготовку до польоту як командир основного екіпажу 17-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-17) та програмі «Євромир-94», разом із Оленою Кондаковою й Ульфом Мербольдом (ЄКА).
30 травня 1997 року полковник О. С. Вікторенко вийшов у запас. Відрахований із загону космонавтів за віком 21 липня 1997 року.
Мешкав у Зоряному містечку Щолковського району Московської області.
Помер 10 серпня 2023 року.
Космічні польоти
1987
Перший космічний політ Олександр Вікторенко здійснив з 22 по 30 липня 1987 року як командир 1-ї експедиції відвідування на ОС «Мир» за радянсько-сирійською програмою. Стартував на КК «Союз ТМ-3» разом із Олександром Александровим і Мухамедом Фарисом, повернувся на КК «Союз ТМ-2» разом із Олександром Лавейкіним і Мухамедом Фарисом.
Тривалість польоту становила 7 діб 23 години 04 хвилини 55 секунд.
1989—1990
Другий космічний політ Олександр Вікторенко здійснив з 6 вересня 1989 по 19 лютого 1990 року як командир 5-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-5) і КК «Союз ТМ-8», разом із Олександром Серебровим. Під час польоту виконав 5 виходів у відкритий космос для випробувань нових скафандрів «Орлан-ДМА» і засобів пересування космонавта:
- 08.01.1990 — тривалістю 2 години 56 хвилин;
- 11.01.1990 — тривалістю 2 години 54 хвилини;
- 26.01.1990 — тривалістю 3 години 02 хвилини;
- 01.02.1990 — тривалістю 4 години 59 хвилин;
- 05.02.1990 — тривалістю 3 години 45 хвилин;
Тривалість польоту склала 166 доби 06 годин 58 хвилин 15 секунд.
1992
Свій третій космічний політ Олександр Вікторенко здійснив з 17 березня по 10 серпня 1992 року як командир 11-ї основної експедиції на ОС «Мир» та КК «Союз ТМ-14», разом із Олександром Калері й Клаусом-Дітріхом Фладе. Під час польоту виконав 1 вихід у відкритий космос:
- 08.07.1992 — тривалістю 2 години 03 хвилини;
Тривалість польоту склала 145 діб 14 годин 10 хвилин 32 секунди.
1994—1995
Свій останній, четвертий, космічний політ Олександр Вікторенко здійснив з 3 жовтня 1994 року по 22 березня 1995 року як командир 17-ї основної експедиції на ОС «Мир» та КК , разом із Оленою Кондаковою.
Тривалість польоту склала 169 діб 05 годин 21 хвилина 35 секунд.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 липня 1987 року за успішне виконання космічного польоту та виявлені при цьому мужність і героїзм, Вікторенку Олександру Степановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11555).
Нагороджений орденами Жовтневої Революції (1990), Дружби народів (1992), «За заслуги перед Вітчизною» 3-го ступеня (10.04.1995), медалями.
(1987). У 1988 році присвоєний титул Офіцера Ордена Почесного Легіону, а у березні 1999 року — титул Командора Ордена Почесного Легіону (Франція).
Примітки
Джерела
- Умер советский и российский космонавт Александр Викторенко// БЕЛТА, 10 серпня 2023 року
Посилання
- Космічна енциклопедія ""ASTROnote [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Viktorenko Oleksandr Stepanovich ros Viktorenko Aleksandr Stepanovich 29 bereznya 1947 19470329 10 serpnya 2023 lotchik kosmonavt SRSR polkovnik 05 08 1987 Geroj Radyanskogo Soyuzu 1987 Viktorenko Oleksandr Stepanovich ros Viktorenko Aleksandr StepanovichData narodzhennya 29 bereznya 1947 1947 03 29 Misce narodzhennya Olginka Pivnichno Kazahstanska oblast Rajon Shal akina Pivnichnokazahstanska oblast Kazahska RSR SRSRData smerti 10 serpnya 2023 2023 08 10 76 rokiv Krayina SRSR RosiyaAlma mater d 1969 Specialnist lotchik inzhenerVijskove zvannya polkovnikMisiyi 4Chas u kosmosi 489 dib 01 god 35 hv 17 sek Kilkist vihodiv 6Ustanova RKK Energiya Nagorodi Lotchik kosmonavt SRSR 1987 BiografiyaNarodivsya 29 bereznya 1947 roku v seli Olginka Sergeyevskogo rajonu Pivnichnokazahstanskoyi oblasti Kazahstanu v rodini vijskovosluzhbovcya Rosiyanin U 1965 roci zakinchiv Suharabovsku serednyu shkolu v Pivnichno Kazahstanskij oblasti U 1969 roci z vidznakoyu zakinchiv i zdobuv diplom lotchika inzhenera Z 9 chervnya 1969 roku sluzhiv starshim lotchikom 759 go okremogo minno torpednogo aviacijnogo polku Dvichi Chervonoprapornogo Baltijskogo flotu DKBF Z 12 zhovtnya 1971 roku sluzhiv komandirom korablya pravim lotchikom 240 go gvardijskogo morskogo raketonosnogo aviacijnogo polku DKBF Z 13 serpnya 1973 roku komandir korablya 15 go okremogo dalekogo rozviduvalnogo aviacijnogo polku DKBF Nakazom Golovkomu VPS SRSR 374 vid 23 travnya 1978 roku zarahovanij u zagin kosmonavtiv CPK VVS na posadu sluhacha kosmonavta Z 23 travnya 1978 po 24 lyutogo 1982 roku prohodiv zagalnokosmichnu pidgotovku Z metoyu zdobuttya kvalifikaciyi lotchika viprobuvacha dlya podalshih robit za programoyu Buran z 6 zhovtnya 1978 po 2 lipnya 1979 roku prohodiv pidgotovku yak sluhach 267 go Centru viprobuvannya aviacijnoyi tehniki ta pidgotovki lotchikiv viprobuvachiv u misti Ahtubinsku Astrahanskoyi oblasti 24 lyutogo 1982 roku Oleksandr Viktorenko zdobuv kvalifikaciyu kosmonavt viprobuvach Protyagom 1982 1983 rokiv prohodiv pidgotovku v grupi mizhnarodnih kosmichnih program Z 1983 po lyutij 1984 roku gotuvavsya yak komandir rezervnogo ekipazhu za programoyu ekspediciyi vidviduvannya na stanciyu Salyut 7 EO 5 razom iz Vitaliyem Sevastyanovim i Rimantasom Stankyavichusom z listopada 1983 po lyutij 1984 roku lishe z Vitaliyem Sevastyanovim Z 1 veresnya 1984 po 17 veresnya 1985 roku prohodiv pidgotovku yak komandir drugogo ekipazhu KK Soyuz T 14 za programoyu 5 yi osnovnoyi ekspediciyi na stanciyu Salyut 7 razom iz Oleksandrom Aleksandrovim u berezni zaminenij Gennadiyem Strekalovym i Yevgenom Saleyem 17 veresnya 1985 roku pid chas startu KK Soyuz T 14 buv dublerom komandira korablya Z listopada 1985 po berezen 1986 gotuvavsya yak komandir drugogo ekipazhu KK Soyuz T 15 za programoyu 1 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir EO 1 razom z Oleksandrom Aleksandrovim Pid chas startu KK Soyuz T 15 13 bereznya 1986 roku buv dublerom komandira korablya Z grudnya 1986 po lipen 1987 roku prohodiv pidgotovku yak komandir pershogo ekipazhu ekspediciyi vidviduvannya EV 1 na OS Mir za radyansko sirijskoyu programoyu razom iz Oleksandrom Aleksandrovim i Siriya Protyagom sichnya listopada 1988 roku prohodiv pidgotovku yak komandir drugogo ekipazhu za programoyu 4 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir EO 4 i radyansko francuzkoyi programi razom iz Oleksandrom Serebrovim i Franciya Pid chas startu Soyuz TM 7 26 listopada 1988 roku buv dublerom komandira korablya Z grudnya 1988 roku po serpen 1989 roku gotuvavsya yak komandir osnovnogo ekipazhu za programoyu 5 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir EO 5 razom z Oleksandrom Serebrovim z lyutogo po kviten 1989 roku razom z Oleksandrom Balandinim Z grudnya 1990 po traven 1991 roku gotuvavsya yak komandir rezervnogo ekipazhu za programoyu 9 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir EO 10 razom iz Z travnya po veresen 1991 roku gotuvavsya yak komandir drugogo ekipazhu za programoyu 10 yi osnovnoyi ekspediciyi na OK Mir EO 10 ta radyansko avstrijskoyu programoyu Austromir 92 razom iz Sergiyem Avdeyevim i Klemensom Lotallerom Avstriya pislya ob yednannya u lipni polotiv za avstrijskoyu ta kazahskoyu programami Sergiya Avdeyeva zaminiv Talgat Musabayev Pid chas startu Soyuz TM 13 2 zhovtnya 1991 roku buv dublerom komandira korablya Z zhovtnya 1991 roku po lyutij 1992 roku gotuvavsya yak komandir pershogo ekipazhu za programoyu 11 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir EO 11 ta programi MIR 92 razom iz i FRN U serpni grudni 1993 roku prohodiv pidgotovku do polotu yak komandir rezervnogo ekipazhu 14 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir EO 14 razom iz Olenoyu Kondakovoyu Pid chas startu 1 lipnya 1994 roku buv dublerom komandira korablya Protyagom lyutogo lipnya 1994 roku prohodiv pidgotovku do polotu yak komandir drugogo ekipazhu 16 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir EO 16 razom iz Olenoyu Kondakovoyu Pid chas startu 1 lipnya 1994 roku buv dublerom komandira korablya U serpni zhovtni 1994 roku prohodiv pidgotovku do polotu yak komandir osnovnogo ekipazhu 17 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir EO 17 ta programi Yevromir 94 razom iz Olenoyu Kondakovoyu j Ulfom Merboldom YeKA 30 travnya 1997 roku polkovnik O S Viktorenko vijshov u zapas Vidrahovanij iz zagonu kosmonavtiv za vikom 21 lipnya 1997 roku Meshkav u Zoryanomu mistechku Sholkovskogo rajonu Moskovskoyi oblasti Pomer 10 serpnya 2023 roku Kosmichni poloti1987 Pershij kosmichnij polit Oleksandr Viktorenko zdijsniv z 22 po 30 lipnya 1987 roku yak komandir 1 yi ekspediciyi vidviduvannya na OS Mir za radyansko sirijskoyu programoyu Startuvav na KK Soyuz TM 3 razom iz Oleksandrom Aleksandrovim i Muhamedom Farisom povernuvsya na KK Soyuz TM 2 razom iz Oleksandrom Lavejkinim i Muhamedom Farisom Trivalist polotu stanovila 7 dib 23 godini 04 hvilini 55 sekund 1989 1990 Drugij kosmichnij polit Oleksandr Viktorenko zdijsniv z 6 veresnya 1989 po 19 lyutogo 1990 roku yak komandir 5 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir EO 5 i KK Soyuz TM 8 razom iz Oleksandrom Serebrovim Pid chas polotu vikonav 5 vihodiv u vidkritij kosmos dlya viprobuvan novih skafandriv Orlan DMA i zasobiv peresuvannya kosmonavta 08 01 1990 trivalistyu 2 godini 56 hvilin 11 01 1990 trivalistyu 2 godini 54 hvilini 26 01 1990 trivalistyu 3 godini 02 hvilini 01 02 1990 trivalistyu 4 godini 59 hvilin 05 02 1990 trivalistyu 3 godini 45 hvilin Trivalist polotu sklala 166 dobi 06 godin 58 hvilin 15 sekund 1992 Svij tretij kosmichnij polit Oleksandr Viktorenko zdijsniv z 17 bereznya po 10 serpnya 1992 roku yak komandir 11 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir ta KK Soyuz TM 14 razom iz Oleksandrom Kaleri j Klausom Ditrihom Flade Pid chas polotu vikonav 1 vihid u vidkritij kosmos 08 07 1992 trivalistyu 2 godini 03 hvilini Trivalist polotu sklala 145 dib 14 godin 10 hvilin 32 sekundi 1994 1995 Svij ostannij chetvertij kosmichnij polit Oleksandr Viktorenko zdijsniv z 3 zhovtnya 1994 roku po 22 bereznya 1995 roku yak komandir 17 yi osnovnoyi ekspediciyi na OS Mir ta KK razom iz Olenoyu Kondakovoyu Trivalist polotu sklala 169 dib 05 godin 21 hvilina 35 sekund NagorodiUkazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 30 lipnya 1987 roku za uspishne vikonannya kosmichnogo polotu ta viyavleni pri comu muzhnist i geroyizm Viktorenku Oleksandru Stepanovichu prisvoyene zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 11555 Nagorodzhenij ordenami Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1990 Druzhbi narodiv 1992 Za zaslugi pered Vitchiznoyu 3 go stupenya 10 04 1995 medalyami 1987 U 1988 roci prisvoyenij titul Oficera Ordena Pochesnogo Legionu a u berezni 1999 roku titul Komandora Ordena Pochesnogo Legionu Franciya Primitkihttps ctnews ru post umer kosmonavt aleksandr viktorenko ispytyvavshiy kosmicheskiy motociklDzherelaUmer sovetskij i rossijskij kosmonavt Aleksandr Viktorenko BELTA 10 serpnya 2023 rokuPosilannyaKosmichna enciklopediya ASTROnote 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros