Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Зелі́нський Ві́ктор Петро́вич (13 грудня 1864 (1867) — 14 грудня 1940, Сопот, тепер Польща) — російський та український військовий діяч, командир 1-ї Синьої дивізії, командувач Південною групою Армії УНР, дипломат, генерал-полковник Армії УНР. Очолював українські військові місії у Румунії, Польщі та Італії.
| Віктор Зелінський | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майоргенеральний значковий  Генерал-полковник (в еміграції) | ||||||||||
 Генерал-поручник Віктор Зелінський, як командир Синьої дивізії на молебні в Києві після приходу дивізії в Україну. | ||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||
| Народження | 13 грудня 1864 | |||||||||
| Смерть | 14 грудня 1940 (76 років) м. Цоппот, Третій Рейх | |||||||||
| Національність | українець | |||||||||
| Військова служба | ||||||||||
| Роки служби | 1885–1940 | |||||||||
| Приналежність |  Російська імперія→ УНР | |||||||||
| Вид ЗС |  Армія РІ→ Армія УНР | |||||||||
| Рід військ | → Сухопутні війська | |||||||||
| Війни / битви | ||||||||||
| Командування | ||||||||||
| командир 1-ї Синьої дивізії | ||||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||||
| ||||||||||
 Зелінський Віктор Петрович у Вікісховищі | ||||||||||
Життєпис
Віктор Петрович Зелінський народився 13 грудня 1864 (за іншими даними 1867) року в родині підпоручика інженерних військ. В одних джерелах місцем народження вказане село Петриківці сучасної Дніпропетровської області, в інших — місто Олександрівськ (тепер — Запоріжжя).
У Російській армії
Навчався у Псковському кадетському корпусі. В 1885 році закінчує Друге військове Констянтинівське училище. Потім навчається у Михайлівському артилерійському училищі. Фах — артилерист. Після закінчення навчання служить у провінційних містах Росії.
Участь у Російсько-японській війні
У 1904—1905 роках — на фронтах Російсько-японської війни. Капітан Зелінський у 1904 році очолив батарею 3-ї Східно-Сибірської артилерійської бригади. Брав участь у боях, зокрема за Мукден та Ляоян.
За виявлений героїзм отримав звання підполковника та полковника, призначений командуючим гарматним дивізіоном. Нагороджений найвищою військовою відзнакою — офіцерським хрестом Святого Георгія IV ступеня та орденами Святого Володимира всіх ступенів.
Після війни залишився служити в Сибіру. Командував 6-ю Сибірською стрілецькою артилерійською бригадою, яка розміщувалася в Хабаровську та Микільську-Уссурійському.
17 червня 1911 року отримав чин генерал-майора російської армії.
Участь в Першій світовій війні
На початку Першої Світової війни Шоста гарматна бригада Зелінського у складі 5-го Сибірського корпусу прибула до Польщі, де вступила у затяжні бої з німецькими військами. У лютому 1915 року дивізія потрапила у оточення, але утримувала оборону.
24 листопада 1914 року під м. Березини, в одному з боїв, командувач був поранений та взятий у полон. Потрапив до офіцерського табору в Ганноверш-Мюнден, звідки одразу ж після одужання втік. Спійманий і відправлений до табору Бішофсверда, де утримували осіб, схильних до втечі.
На службі Україні
На початку 1917 року Зелінський активно зацікавився діяльністю Союзу Визволення України. Знайомиться з провідним діячем українського національного відродження Олександром Скоропис-Йолтуховським. На початку 1918 року переводиться до старшинського табору у Ганновері, очолює Раду офіцерів-українців, які перебували у німецьких таборах військовополонених.
Після підписання Берестейського мирного договору німці дозволили створити українські дивізії із військовополонених. В лютому 1918 у містечку Голоби на Волині він сформував та очолив Першу Українську козацьку дивізію Синьожупанників.
Прибуття у березні Синьої дивізії до Києва вітало багато провідних українських діячів, але лідери Центральної Ради ставились з підозрою до будь-яких військових національних формувань. Так, в середині 1917 року лідери нації знищили Полк ім. Полуботка, потім звели нанівець великий потенціал Вільного козацтва.
Синьожупанна дивізія, що розташувалась у Києві, опинилася між двох вогнів: з одного боку вона заважала соціалістам із Центральної Ради «дружити» з більшовиками, з іншого — німці, маючи свої плани щодо України, не були зацікавлені в існуванні дієздатної патріотичної української військової частини. Крім того, є відомості, що Зелінському запропонували очолити пронімецький уряд. Але будучи військовим, а не політиком, він відмовився.
За місяць до встановлення Гетьманату генерал-лейтенанта української армії звільнили з посади начальника дивізії й приписали до Військового Міністерства УНР.
В ніч на 27 квітня 1918 року, коли Синьожупанну дивізію, за згодою Центральної Ради, було роззброєно німецькими військами, Зелінський обійняв посаду голови ліквідаційної комісії 1-ї Української козацької дивізії.
За часів Гетьмана Павла Скоропадського — гарматний інспектор 6-го кадрового корпусу, штаб якого перебував у Полтаві.
Наприкінці 1918 року, під час антигетьманського повстання його зарахували до вищого командного складу Армії УНР. Він став однією з найдовіреніших осіб Симона Петлюри.
З першого січня 1919 року він начальник запілля та постачання Лівобережного фронту Дієвої армії УНР, а з 11 лютого — інспектор артилерії 8-го Катеринославського Коша.
У березні 1919 р. — командувач Київським фронтом, Отаман .
Внаслідок багатьох прорахунків на фронтах та пасивності у побудові боєздатної армії, що її демонструвало більшість членів Уряду, армія УНР перебувала на межі анархії й більшовизації. Керуючий Південною групою Омелян Волох вів активні переговори про перехід на бік Червоної армії. За таких обставин Віктор Зелінський, як голова військової місії від Південно-Східного фронту Дієвої армії (від 13.04.1919) виїжджає до Бухареста. Там він домовився про перехід через територію Румунії всієї групи військ на Галичину та Волинь.
Після переходу Армії УНР його усувають від військових справ. Займається адміністративною та дипломатичною роботою. Наприкінці 1919 року присвоєно звання генерал-поручника.
З 8 лютого 1920 призначений головою військової секції при Дипломатичній місії УНР та інспектором українських військових формувань у Польщі. Від імені уряду УНР вів переговори з урядом Італії, внаслідок яких з італійських таборів для військовополонених було випущено всіх українців австрійської армії, які перебували там з часів Першої Світової війни.
У середині вересня 1920 у Варшаві як начальник української військової місії УНР у Польщі провадив перемовини з начальником французької військової місії в Польщі генералом Анрисом про можливості укладення військової угоди з урядом генерала Петра Врангеля.
На еміграції
У листопаді 1920 року очолив військову секцію ліквідаційної комісії української дипломатичної місії у Варшаві. 21 листопада з начальником французької військової місії в Польщі генералом Нісселем обговорював питання про відхід армії УНР за Збруч та умови інтернування. 20 жовтня 1921 року, у зв'язку з тиском Радянської Росії на польський уряд, був змушений залишити Польщу і переїздить до Німеччини.
1938 року в Берліні вийшли друком спогади Зелінського під назвою «Синьожупанники». Урядом УНР в екзилі йому присвоєно звання генерал-полковника.
Останні роки провів у місті Цоппот (Сопот) під Данцигом (Гданськом). Помер 14 грудня 1940 року.
Вшанування пам'яті
У місті Дніпро вулицю Черняховського перейменували на вулицю Віктора Зелінського.
Бібліографія
![image]()
Зелінський В. Синьожупанники. — Берлін, 1938. — 77 с.
Посилання
- Останній з козацького роду: генерал-полковник Віктор Зелінський
- Козаки ЗЕЛІНСЬКІ[недоступне посилання з липня 2019]
- Костянтин Здобудь-Воля, гетьманець із Кубані [Архівовано 21 серпня 2009 у Wayback Machine.]
- Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Зелінський Віктор Петрович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
Джерела
- А. О. Буравченков. Зелинський Віктор Петрович [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 325. — .
- М. Р. Литвин, К. Є. Науменко, О. М. Колянчук. Зелінський Віктор Петрович [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — .
- Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. — Львів, 1995. — С. 32—33.
- Бурій В. Віктор Зелінський — генерал-полковник армії УНР / Валерій Бурій // Прес-Центр (Черкаси). — 2012. — 17 жовт. — С. 25.
- Срібняк І. З історії діяльності української військової дипломатії в Польщі у другій половині 1920 року (за документами Центрального військового архіву Польщі // Архіви України. К., 2020. Вип. 2(323). C. 86-102. [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- З історії діяльності української військової дипломатії в Польщі у 1920 році (за документами Центрального військового архіву Польщі). 21 серпня 2020. Архів оригіналу за 21 серпня 2020.
- Рашевська, Аліна (31 січня 2024). У Дніпрі перейменували проспект Гагаріна та ще 91 вулицю: нові назви. Новини Дніпра | Останні новини Дніпро Оперативний (укр.). Процитовано 31 січня 2024.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Zelinskij Zeli nskij Vi ktor Petro vich 13 grudnya 1864 1867 14 grudnya 1940 Sopot teper Polsha rosijskij ta ukrayinskij vijskovij diyach komandir 1 yi Sinoyi diviziyi komanduvach Pivdennoyu grupoyu Armiyi UNR diplomat general polkovnik Armiyi UNR Ocholyuvav ukrayinski vijskovi misiyi u Rumuniyi Polshi ta Italiyi Viktor Zelinskij General major generalnij znachkovij General polkovnik v emigraciyi General poruchnik Viktor Zelinskij yak komandir Sinoyi diviziyi na molebni v Kiyevi pislya prihodu diviziyi v Ukrayinu Zagalna informaciyaNarodzhennya13 grudnya 1864 1864 12 13 Smert14 grudnya 1940 1940 12 14 76 rokiv m Coppot Tretij RejhNacionalnistukrayinecVijskova sluzhbaRoki sluzhbi1885 1940PrinalezhnistRosijska imperiya UNRVid ZSArmiya RI Armiya UNRRid vijsk Suhoputni vijskaVijni bitviRosijsko yaponska vijna Bitva pid Mukdenom Persha svitova vijna Radyansko ukrayinska vijna Krimska operaciyaKomanduvannyakomandir 1 yi Sinoyi diviziyiNagorodi ta vidznakiOrden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 1 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Zelinskij Viktor Petrovich u VikishovishiZhittyepisViktor Petrovich Zelinskij narodivsya 13 grudnya 1864 za inshimi danimi 1867 roku v rodini pidporuchika inzhenernih vijsk V odnih dzherelah miscem narodzhennya vkazane selo Petrikivci suchasnoyi Dnipropetrovskoyi oblasti v inshih misto Oleksandrivsk teper Zaporizhzhya U Rosijskij armiyi Navchavsya u Pskovskomu kadetskomu korpusi V 1885 roci zakinchuye Druge vijskove Konstyantinivske uchilishe Potim navchayetsya u Mihajlivskomu artilerijskomu uchilishi Fah artilerist Pislya zakinchennya navchannya sluzhit u provincijnih mistah Rosiyi Uchast u Rosijsko yaponskij vijni U 1904 1905 rokah na frontah Rosijsko yaponskoyi vijni Kapitan Zelinskij u 1904 roci ocholiv batareyu 3 yi Shidno Sibirskoyi artilerijskoyi brigadi Brav uchast u boyah zokrema za Mukden ta Lyaoyan Za viyavlenij geroyizm otrimav zvannya pidpolkovnika ta polkovnika priznachenij komanduyuchim garmatnim divizionom Nagorodzhenij najvishoyu vijskovoyu vidznakoyu oficerskim hrestom Svyatogo Georgiya IV stupenya ta ordenami Svyatogo Volodimira vsih stupeniv Pislya vijni zalishivsya sluzhiti v Sibiru Komanduvav 6 yu Sibirskoyu strileckoyu artilerijskoyu brigadoyu yaka rozmishuvalasya v Habarovsku ta Mikilsku Ussurijskomu 17 chervnya 1911 roku otrimav chin general majora rosijskoyi armiyi Uchast v Pershij svitovij vijni Na pochatku Pershoyi Svitovoyi vijni Shosta garmatna brigada Zelinskogo u skladi 5 go Sibirskogo korpusu pribula do Polshi de vstupila u zatyazhni boyi z nimeckimi vijskami U lyutomu 1915 roku diviziya potrapila u otochennya ale utrimuvala oboronu 24 listopada 1914 roku pid m Berezini v odnomu z boyiv komanduvach buv poranenij ta vzyatij u polon Potrapiv do oficerskogo taboru v Gannoversh Myunden zvidki odrazu zh pislya oduzhannya vtik Spijmanij i vidpravlenij do taboru Bishofsverda de utrimuvali osib shilnih do vtechi Na sluzhbi Ukrayini Na pochatku 1917 roku Zelinskij aktivno zacikavivsya diyalnistyu Soyuzu Vizvolennya Ukrayini Znajomitsya z providnim diyachem ukrayinskogo nacionalnogo vidrodzhennya Oleksandrom Skoropis Joltuhovskim Na pochatku 1918 roku perevoditsya do starshinskogo taboru u Gannoveri ocholyuye Radu oficeriv ukrayinciv yaki perebuvali u nimeckih taborah vijskovopolonenih Pislya pidpisannya Berestejskogo mirnogo dogovoru nimci dozvolili stvoriti ukrayinski diviziyi iz vijskovopolonenih V lyutomu 1918 u mistechku Golobi na Volini vin sformuvav ta ocholiv Pershu Ukrayinsku kozacku diviziyu Sinozhupannikiv Pributtya u berezni Sinoyi diviziyi do Kiyeva vitalo bagato providnih ukrayinskih diyachiv ale lideri Centralnoyi Radi stavilis z pidozroyu do bud yakih vijskovih nacionalnih formuvan Tak v seredini 1917 roku lideri naciyi znishili Polk im Polubotka potim zveli nanivec velikij potencial Vilnogo kozactva Sinozhupanna diviziya sho roztashuvalas u Kiyevi opinilasya mizh dvoh vogniv z odnogo boku vona zavazhala socialistam iz Centralnoyi Radi druzhiti z bilshovikami z inshogo nimci mayuchi svoyi plani shodo Ukrayini ne buli zacikavleni v isnuvanni diyezdatnoyi patriotichnoyi ukrayinskoyi vijskovoyi chastini Krim togo ye vidomosti sho Zelinskomu zaproponuvali ocholiti pronimeckij uryad Ale buduchi vijskovim a ne politikom vin vidmovivsya Za misyac do vstanovlennya Getmanatu general lejtenanta ukrayinskoyi armiyi zvilnili z posadi nachalnika diviziyi j pripisali do Vijskovogo Ministerstva UNR V nich na 27 kvitnya 1918 roku koli Sinozhupannu diviziyu za zgodoyu Centralnoyi Radi bulo rozzbroyeno nimeckimi vijskami Zelinskij obijnyav posadu golovi likvidacijnoyi komisiyi 1 yi Ukrayinskoyi kozackoyi diviziyi Za chasiv Getmana Pavla Skoropadskogo garmatnij inspektor 6 go kadrovogo korpusu shtab yakogo perebuvav u Poltavi Naprikinci 1918 roku pid chas antigetmanskogo povstannya jogo zarahuvali do vishogo komandnogo skladu Armiyi UNR Vin stav odniyeyu z najdovirenishih osib Simona Petlyuri Z pershogo sichnya 1919 roku vin nachalnik zapillya ta postachannya Livoberezhnogo frontu Diyevoyi armiyi UNR a z 11 lyutogo inspektor artileriyi 8 go Katerinoslavskogo Kosha U berezni 1919 r komanduvach Kiyivskim frontom Otaman Vnaslidok bagatoh prorahunkiv na frontah ta pasivnosti u pobudovi boyezdatnoyi armiyi sho yiyi demonstruvalo bilshist chleniv Uryadu armiya UNR perebuvala na mezhi anarhiyi j bilshovizaciyi Keruyuchij Pivdennoyu grupoyu Omelyan Voloh viv aktivni peregovori pro perehid na bik Chervonoyi armiyi Za takih obstavin Viktor Zelinskij yak golova vijskovoyi misiyi vid Pivdenno Shidnogo frontu Diyevoyi armiyi vid 13 04 1919 viyizhdzhaye do Buharesta Tam vin domovivsya pro perehid cherez teritoriyu Rumuniyi vsiyeyi grupi vijsk na Galichinu ta Volin Pislya perehodu Armiyi UNR jogo usuvayut vid vijskovih sprav Zajmayetsya administrativnoyu ta diplomatichnoyu robotoyu Naprikinci 1919 roku prisvoyeno zvannya general poruchnika Z 8 lyutogo 1920 priznachenij golovoyu vijskovoyi sekciyi pri Diplomatichnij misiyi UNR ta inspektorom ukrayinskih vijskovih formuvan u Polshi Vid imeni uryadu UNR viv peregovori z uryadom Italiyi vnaslidok yakih z italijskih taboriv dlya vijskovopolonenih bulo vipusheno vsih ukrayinciv avstrijskoyi armiyi yaki perebuvali tam z chasiv Pershoyi Svitovoyi vijni U seredini veresnya 1920 u Varshavi yak nachalnik ukrayinskoyi vijskovoyi misiyi UNR u Polshi provadiv peremovini z nachalnikom francuzkoyi vijskovoyi misiyi v Polshi generalom Anrisom pro mozhlivosti ukladennya vijskovoyi ugodi z uryadom generala Petra Vrangelya Na emigraciyi U listopadi 1920 roku ocholiv vijskovu sekciyu likvidacijnoyi komisiyi ukrayinskoyi diplomatichnoyi misiyi u Varshavi 21 listopada z nachalnikom francuzkoyi vijskovoyi misiyi v Polshi generalom Nisselem obgovoryuvav pitannya pro vidhid armiyi UNR za Zbruch ta umovi internuvannya 20 zhovtnya 1921 roku u zv yazku z tiskom Radyanskoyi Rosiyi na polskij uryad buv zmushenij zalishiti Polshu i pereyizdit do Nimechchini 1938 roku v Berlini vijshli drukom spogadi Zelinskogo pid nazvoyu Sinozhupanniki Uryadom UNR v ekzili jomu prisvoyeno zvannya general polkovnika Ostanni roki proviv u misti Coppot Sopot pid Dancigom Gdanskom Pomer 14 grudnya 1940 roku Vshanuvannya pam yatiU misti Dnipro vulicyu Chernyahovskogo perejmenuvali na vulicyu Viktora Zelinskogo BibliografiyaZelinskij V Sinozhupanniki Berlin 1938 77 s PosilannyaOstannij z kozackogo rodu general polkovnik Viktor Zelinskij Kozaki ZELINSKI nedostupne posilannya z lipnya 2019 Kostyantin Zdobud Volya getmanec iz Kubani Arhivovano 21 serpnya 2009 u Wayback Machine Institut istoriyi Ukrayini Arhivovano 29 chervnya 2016 u Wayback Machine Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Dovidnik z istoriyi Ukrayini za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Zelinskij Viktor Petrovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni DzherelaA O Buravchenkov Zelinskij Viktor Petrovich Arhivovano 6 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 325 ISBN 966 00 0610 1 M R Litvin K Ye Naumenko O M Kolyanchuk Zelinskij Viktor Petrovich Arhivovano 7 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2024 ISBN 966 02 2074 X Kolyanchuk O Litvin M Naumenko K Generalitet ukrayinskih vizvolnih zmagan Lviv 1995 S 32 33 Burij V Viktor Zelinskij general polkovnik armiyi UNR Valerij Burij Pres Centr Cherkasi 2012 17 zhovt S 25 Sribnyak I Z istoriyi diyalnosti ukrayinskoyi vijskovoyi diplomatiyi v Polshi u drugij polovini 1920 roku za dokumentami Centralnogo vijskovogo arhivu Polshi Arhivi Ukrayini K 2020 Vip 2 323 C 86 102 Arhivovano 25 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Z istoriyi diyalnosti ukrayinskoyi vijskovoyi diplomatiyi v Polshi u 1920 roci za dokumentami Centralnogo vijskovogo arhivu Polshi 21 serpnya 2020 Arhiv originalu za 21 serpnya 2020 Rashevska Alina 31 sichnya 2024 U Dnipri perejmenuvali prospekt Gagarina ta she 91 vulicyu novi nazvi Novini Dnipra Ostanni novini Dnipro Operativnij ukr Procitovano 31 sichnya 2024