Відчуття часу

Відчуття часу (сприйняття часу) . Сприйняття людиною поточного часу (минулого, теперішнього і майбутнього) є частиною її , породжує певні ціннісні орієнтації, впливає на її поведінку. На рівні етносу відчуття часу підпорядковується закономірностям, що випливають із загальних законів етногенезу. На основі історичного матеріалу Л. М. Гумільов встановив, що в будь-якому етносі завжди переважає одна з чотирьох виділених їм відчуттів часу. Відчуття часу можуть бути описані в наступних якісних характеристиках:

1. Статичне (або циклічне) відчуття часу характерне для статичних етносів (). При статичному відчутті часу час фактично ігнорується як реальність і сприймається тільки у зв'язку з найпростішими природними циклами. Це відчуття часу цілком органічно для етнічного гомеостазу, де відсутній спрямований розвиток системи і панує періодичне повторення життєвих циклів, що виражається також у відсутності лінійного літочислення.
2. Пасеїзм. Це відчуття часу характерне для молодих етнічних систем, що перебувають у стадії росту і становлення. Кожна прожита хвилина сприймається людиною як приріст до існуючого минулого, до справ його предків і попередників. Таким чином, минуле відчувається як реальність, яка, накопичуючись, просувається вперед. Люди з таким відчуттям часу відчувають себе частинками великої традиції і здатні на безкорисливу діяльність заради неї. Переважає цей тип у фазі підйому, зустрічаючись потім у всіх наступних фазах, виконуючи найбільш конструктивну роботу. Типові приклади пассеїстів: спартанець Леонід у Термопілах, Роланд в Ронсельванській ущелині, руські воїни на Куликовому полі.
3. Актуалізм — відчуття часу, при якому за реальність людина визнає тільки сьогодення, а за головну життєву цінність — власний стан (задоволення, слава, успіх і т. д.) у даний момент часу. Є частиною егоїстичного (хоча і позитивного) . Люди такого типу з'являються в акматичній фазі, коли на зміну безкорисливим, самовідданим борцям починають приходити честолюбці, які прагнуть до особистого успіху, подібні Гаю Марію і Суллі (Рим), Людовику XIV (Франція), Івану Грозному (Росія). На зміну поступово приходить гедонізм, на зміну накопичення цінностей — їх розтрата. У наступних фазах це відчуття часу широко поширене і панує у фінальній фазі — обскурації.
4. Футуризм — відчуття часу, при якому людина вважає майбутнє єдино реальним, минуле — відійшло у небуття, а сьогодення розцінюється як переддень майбутнього. Футуризм — частина негативного світовідчуття, відчуття часу панівне в антисистемах. У них футуризм відбивається на утриманні ідеології, яка оголошує існуючий світ злом, минуле — «проклятим», а сьогодення — підмет повного виправлення ілюзією, від якої треба позбуватися. Реалізація цілей антисистеми (торжество «справедливості», позбавлення від «зла» і т. ін.) завжди віднесена до майбутнього. Таким чином, ідейні установки антисистеми відповідають психічному складу їх адептів. У здоровому етносі футуризм зустрічається рідко і сприймається оточуючими як дивацтво.

Всі описані типи відчуття часу рідко зустрічаються в чистому вигляді як на етнічному, так і на індивідуальному рівні. Точніше говорити про переважання одного з них.

Див. також

• Гумільов Лев Миколайович
• Фази етногенезу

Джерела

Література

• Гумилев Л. Н.. Этносфера: история людей и история природы. — М.: Экопрос, 1993.
• Лимарев В. Н. Огненная наука Л. Н. Гумилева. Диалоги. Как писать историю. — Санкт-Петербург: Петробук, 2018.
• Симонов П. В. Ершов П. М. Темперамент, характер, личность. — М.: Наука, 1984.

Посилання

• Пасеїзм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1306. — 1000 екз.

Примітки

1. Гумилев Л. Н.. Этносфера: история людей и история природы. — М.: Экопрос, 1993.
2. від фр. passé — минуле
3. Гумилев Л. Н. Этнос и категория времени // Докл. Географ. Об-ва СССР. — 1970. — Вып. 15.