Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Віта лій Іва нович Воротнико в нар 20 січня 1926 19260120 місто Воронеж 19 лютого 2012 місто Москва Росія радянський пар

Воротников Віталій Іванович

Воротников Віталій Іванович

Віта́лій Іва́нович Воротнико́в (нар. 20 січня 1926(19260120), місто Воронеж — 19 лютого 2012, місто Москва, Росія) — радянський партійний і державний діяч, голова Ради Міністрів РРФСР. Член ЦК КПРС в 1971—1990 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС 15 червня 1983 — 27 грудня 1983 р. Член Політбюро ЦК КПРС 27 грудня 1983 — 13 липня 1990 р. Член Російського бюро ЦК КПРС 9 грудня 1989 — 19 червня 1990 р. Депутат Верховної Ради РРФСР 6—7-го і 10—12-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Герой Соціалістичної Праці (17.01.1986).

Воротников Віталій Іванович
рос. Виталий Иванович Воротников
image
Народився20 січня 1926(1926-01-20)[1]
Воронеж, РСФРР, СРСР
Помер19 лютого 2012(2012-02-19) (86 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країнаimage СРСР
image Росія
Національністьросіянин
Діяльністьполітик, дипломат
Alma materd (1954)
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС, Політичне бюро ЦК КПРС, Верховна Рада РФ і Всеросійська громадська організація ветеранів (пенсіонерів) війни, праці, Збройних Сил та правоохоронних органів
Посададепутат Верховної ради СРСР[d], посол, Q4376646?, d, d і d
ПартіяКПРС
Конфесіяатеїзм
Нагородиimageimageimageimageimageimageimageimageimageimageimage

Біографія

Народився в родині робітника. Закінчив школу у Воронежі. У 1940 році вступив на відділення моторобудування Воронезького авіаційного технікуму. Трудову діяльність розпочав у лютому 1942 року учнем слюсаря інструментальної майстерні котельного цеху Воронезького паровозоремонтного заводу імені Дзержинського.

Перед окупацією Воронежа німецькими військами влітку 1942 року переїхав спочатку в село Красний Лиман, де працював у колгоспі, а у вересні 1942 року був евакуйований на станцію Безимянка (біля Куйбишева), куди перебазувався Воронезький авіаційний завод.

У жовтні 1942 року був призначений контролером Відділу технічного контролю (ВТК) механічного цеху № 1 Куйбишевського (колишнього Воронезького) авіаційного заводу № 18, потім переведений в лекальну групу основного інструментального цеху № 20.

Восени 1944 року був зарахований на другий курс Куйбишевського авіаційного технікуму за спеціальністю «технік-технолог із холодної обробки металів різанням», який закінчив у 1947 році з червоним дипломом і за розподілом став працювати технологом у Відділі головного технолога на Куйбишевському авіаційному заводі № 18.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1948 році призначений начальником технолого-нормувального бюро механічного цеху № 34.

У 1948 році вступив на вечірнє відділення літакобудівного факультету Куйбишевського авіаційного інституту, який закінчив у 1954 році.

У квітні 1951 року призначений заступником начальника цеху № 34 та обраний на посаду секретаря цехової партійної організації. У 1954 році призначений начальником механічного цеху № 9, у вересні 1955 року обраний секретарем партійного комітету заводу, а у 1959 році призначений начальником відділу технічного контролю Куйбишевського авіаційного заводу № 18.

У січні — вересні 1960 року — завідувач промислово-транспортного відділу Куйбишевського обласного комітету КПРС. У вересні 1960 — вересні 1961 року — завідувач відділу оборонної промисловості Куйбишевського обласного комітету КПРС.

У вересні 1961 — січні 1963 року — секретар Куйбишевського обласного комітету КПРС із промисловості.

У січні 1963 — грудні 1964 року — 2-й секретар Куйбишевського промислового обласного комітету КПРС. У 1965 — березні 1967 року — 2-й секретар Куйбишевського обласного комітету КПРС.

У березні 1967 — лютому 1971 року — голова виконавчого комітету Куйбишевської обласної ради депутатів трудящих.

8 лютого 1971 — 11 липня 1975 року — 1-й секретар Воронезького обласного комітету КПРС.

10 липня 1975 — 4 квітня 1979 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів Російської РФСР.

4 квітня 1979 — 31 липня 1982 року — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Республіці Куба.

23 липня 1982 — 27 червня 1983 року — 1-й секретар Краснодарського крайового комітету КПРС.

24 червня 1983 — 3 жовтня 1988 року — голова Ради Міністрів РРФСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 січня 1986 року за великі заслуги перед КПРС і СРСР та у зв'язку з шістдесятиріччям з дня народження Воротникову Віталію Івановичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і медалі «Серп і Молот».

Був другим главою урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС після Бориса Щербини.

3 жовтня 1988 — 29 травня 1990 року — голова Президії Верховної Ради Російської РФСР.

З липня 1990 року — персональний пенсіонер союзного значення у Москві.

З 1992 року був радником та членом президії Ради Всеросійської громадської організації ветеранів (пенсіонерів) війни, праці, Збройних Сил і правоохоронних органів.

До кінця життя проживав у Москві. Похований 22 лютого 2012 року на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди

Примітки

  1. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683

Посилання

  • Биография Виталия Воротникова на сайте «Люди.ru» [ 6 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vita lij Iva novich Vorotniko v nar 20 sichnya 1926 19260120 misto Voronezh 19 lyutogo 2012 misto Moskva Rosiya radyanskij partijnij i derzhavnij diyach golova Radi Ministriv RRFSR Chlen CK KPRS v 1971 1990 r Kandidat u chleni Politbyuro CK KPRS 15 chervnya 1983 27 grudnya 1983 r Chlen Politbyuro CK KPRS 27 grudnya 1983 13 lipnya 1990 r Chlen Rosijskogo byuro CK KPRS 9 grudnya 1989 19 chervnya 1990 r Deputat Verhovnoyi Radi RRFSR 6 7 go i 10 12 go sklikan Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 8 11 go sklikan Narodnij deputat SRSR u 1989 1991 rokah Geroj Socialistichnoyi Praci 17 01 1986 Vorotnikov Vitalij Ivanovichros Vitalij Ivanovich VorotnikovNarodivsya20 sichnya 1926 1926 01 20 1 Voronezh RSFRR SRSRPomer19 lyutogo 2012 2012 02 19 86 rokiv Moskva RosiyaPohovannyaTroyekurovske kladovisheKrayina SRSR RosiyaNacionalnistrosiyaninDiyalnistpolitik diplomatAlma materd 1954 Znannya movrosijskaChlenstvoCK KPRS Politichne byuro CK KPRS Verhovna Rada RF i Vserosijska gromadska organizaciya veteraniv pensioneriv vijni praci Zbrojnih Sil ta pravoohoronnih organivPosadadeputat Verhovnoyi radi SRSR d posol Q4376646 d d i dPartiyaKPRSKonfesiyaateyizmNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v rodini robitnika Zakinchiv shkolu u Voronezhi U 1940 roci vstupiv na viddilennya motorobuduvannya Voronezkogo aviacijnogo tehnikumu Trudovu diyalnist rozpochav u lyutomu 1942 roku uchnem slyusarya instrumentalnoyi majsterni kotelnogo cehu Voronezkogo parovozoremontnogo zavodu imeni Dzerzhinskogo Pered okupaciyeyu Voronezha nimeckimi vijskami vlitku 1942 roku pereyihav spochatku v selo Krasnij Liman de pracyuvav u kolgospi a u veresni 1942 roku buv evakujovanij na stanciyu Bezimyanka bilya Kujbisheva kudi perebazuvavsya Voronezkij aviacijnij zavod U zhovtni 1942 roku buv priznachenij kontrolerom Viddilu tehnichnogo kontrolyu VTK mehanichnogo cehu 1 Kujbishevskogo kolishnogo Voronezkogo aviacijnogo zavodu 18 potim perevedenij v lekalnu grupu osnovnogo instrumentalnogo cehu 20 Voseni 1944 roku buv zarahovanij na drugij kurs Kujbishevskogo aviacijnogo tehnikumu za specialnistyu tehnik tehnolog iz holodnoyi obrobki metaliv rizannyam yakij zakinchiv u 1947 roci z chervonim diplomom i za rozpodilom stav pracyuvati tehnologom u Viddili golovnogo tehnologa na Kujbishevskomu aviacijnomu zavodi 18 Chlen VKP b z 1947 roku U 1948 roci priznachenij nachalnikom tehnologo normuvalnogo byuro mehanichnogo cehu 34 U 1948 roci vstupiv na vechirnye viddilennya litakobudivnogo fakultetu Kujbishevskogo aviacijnogo institutu yakij zakinchiv u 1954 roci U kvitni 1951 roku priznachenij zastupnikom nachalnika cehu 34 ta obranij na posadu sekretarya cehovoyi partijnoyi organizaciyi U 1954 roci priznachenij nachalnikom mehanichnogo cehu 9 u veresni 1955 roku obranij sekretarem partijnogo komitetu zavodu a u 1959 roci priznachenij nachalnikom viddilu tehnichnogo kontrolyu Kujbishevskogo aviacijnogo zavodu 18 U sichni veresni 1960 roku zaviduvach promislovo transportnogo viddilu Kujbishevskogo oblasnogo komitetu KPRS U veresni 1960 veresni 1961 roku zaviduvach viddilu oboronnoyi promislovosti Kujbishevskogo oblasnogo komitetu KPRS U veresni 1961 sichni 1963 roku sekretar Kujbishevskogo oblasnogo komitetu KPRS iz promislovosti U sichni 1963 grudni 1964 roku 2 j sekretar Kujbishevskogo promislovogo oblasnogo komitetu KPRS U 1965 berezni 1967 roku 2 j sekretar Kujbishevskogo oblasnogo komitetu KPRS U berezni 1967 lyutomu 1971 roku golova vikonavchogo komitetu Kujbishevskoyi oblasnoyi radi deputativ trudyashih 8 lyutogo 1971 11 lipnya 1975 roku 1 j sekretar Voronezkogo oblasnogo komitetu KPRS 10 lipnya 1975 4 kvitnya 1979 roku 1 j zastupnik golovi Radi Ministriv Rosijskoyi RFSR 4 kvitnya 1979 31 lipnya 1982 roku Nadzvichajnij i Povnovazhnij Posol SRSR v Respublici Kuba 23 lipnya 1982 27 chervnya 1983 roku 1 j sekretar Krasnodarskogo krajovogo komitetu KPRS 24 chervnya 1983 3 zhovtnya 1988 roku golova Radi Ministriv RRFSR Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 17 sichnya 1986 roku za veliki zaslugi pered KPRS i SRSR ta u zv yazku z shistdesyatirichchyam z dnya narodzhennya Vorotnikovu Vitaliyu Ivanovichu bulo prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi praci z vruchennyam ordena Lenina i medali Serp i Molot Buv drugim glavoyu uryadovoyi komisiyi z likvidaciyi naslidkiv avariyi na Chornobilskij AES pislya Borisa Sherbini 3 zhovtnya 1988 29 travnya 1990 roku golova Prezidiyi Verhovnoyi Radi Rosijskoyi RFSR Z lipnya 1990 roku personalnij pensioner soyuznogo znachennya u Moskvi Z 1992 roku buv radnikom ta chlenom prezidiyi Radi Vserosijskoyi gromadskoyi organizaciyi veteraniv pensioneriv vijni praci Zbrojnih Sil i pravoohoronnih organiv Do kincya zhittya prozhivav u Moskvi Pohovanij 22 lyutogo 2012 roku na Troyekurivskomu cvintari NagorodiGeroj Socialistichnoyi Praci 17 01 1986 chotiri ordena Lenina 27 08 1971 11 12 1973 25 02 1982 17 01 1986 tri ordeni Trudovogo Chervonogo Prapora 12 07 1957 28 06 1966 20 05 1981 Orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 19 01 1976 Orden Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 23 04 1985 Orden Znak Poshani 17 06 1961 orden Poshani 2001 medali tri Velikih zoloti medali VDNG SRSR ordeni ta medali inozemnih derzhav v tomu chisli kubinskij orden Solidarnist 1982 rik pochesnij gromadyanin Voronezha 1996 PrimitkiMunzinger Personen d Track Q107343683PosilannyaBiografiya Vitaliya Vorotnikova na sajte Lyudi ru 6 zhovtnya 2018 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ