Володи мир Петро вич Зама нський 6 лютого 1926 Кременчук УРСР СРСР радянський і російський актор театру і кіно Заслужени

Володи́мир Петро́вич Зама́нський (* 6 лютого 1926, Кременчук, УРСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1974). Народний артист РРФСР (1988).

Заманський Володимир Петрович

Ім'я при народженні	Заманский Владимир Петрович
Народився	6 лютого 1926(1926-02-06) (98 років) Кременчук, СРСР
Громадянство	СРСР Росія
Діяльність	актор театру і кіно
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1958)
Роки діяльності	1960—1997
Дружина	актриса театру і кіно
IMDb	ID 0952519

Нагороди та премії

Зовнішні зображення
	Володимир Заманський у фільмі «Два капітани» (1976)

Біографія

Ріс без батька, а в 1941 році, коли до міста увійшли німці, залишився і без матері.

У 1944—1945 роках служив в армії. У 1942 році Заманський став курсантом Ташкентського політехнікуму зв'язку, а в 1943 р. його закликали до лав Червоної Армії. У червні 1944 року радистом самохідного полку № 1223 брав участь у прориві 2-го Білоруського фронту під Оршею. У складі цього полку з невеликою перервою через поранення прослужив до кінця війни. Після війни у складі Північної групи військ продовжив службу в лавах Радянської Армії.

У 1950 році за участь у побитті командира взводу був засуджений на дев'ять років таборів. Разом з іншими ув'язненими працював на будівництвах Харкова, будував Московський університет. За висотні, небезпечні для життя роботи термін було скорочено.

У 1958 році закінчив школу-студію МХАТ (курс Г. А. Герасимова).

У 1958—1966 — актор московського театру «Современник» (Сучасник).

У 1972—1980 роках — актор театру-студії кіноактора, далі працював за договорами.

Дебютував у кінематографі в 1959 році. Зіграв у кіно, телеспектаклях і серіалах понад вісімдесят ролей — переважно військових, партійних і виробничих працівників.

У 1998 році вирішив покинути світське товариство, кинув кіно, переїхав до Мурома, де й досі живе, займаючись домашнім господарством.

Нагороди

Медаль «За відвагу» (1945)
Орден Вітчизняної війни II ступеня (1985)
Лауреат Державної премії СРСР (1988 — за роль Олександра Лазарєва у фільмі «Перевірка на дорогах»)
Орден Пошани (2009)
Почесний громадянин Мурома (2013)

Фільмографія (неповна)

«Коток і скрипка» (1960, к/м, Сергій)
«На семи вітрах» (1962, Володимир Васильєв, старший лейтенант)
«Три доби після безсмертя» (1963, кіностудія Довженка, капітан-лейтенант)
«Поки жива людина» (1963, Павло Широков)
«Будується міст» (1965, парторг будівництва Перов)
«Не найвдаліший день» (1966, Митя Степанов)
«Людина без пашпорту» (1966, «Білий», він же Олександр Матвійович Рябич)
«Прощавай» (1966, Одеська кіностудія, новий комдив)
«Першоросіяни» (1967, Василь)
«Результат» (1967, чекіст)
«Карантин» (1968, Київська кіностудія, лікар Махов)
«Випадок зі слідчої практики» (1968, Одеська кіностудія, Семен Сухарєв)
(1969, Ризька кіностудія)
«Місія в Кабулі» (1970, Олексій Рєпін, воєн. радник)
«Біг» (1970, товариш Баєв)
«Інспектор карного розшуку» (1971, кіностудія Довженка, «Кріт», грабіжник-рецидивіст)
«Перевірка на дорогах» (1971, Олександр Лазарєв)
«Соляріс» (1972, Кріс Кельвін — озвучування ролі Донатаса Баніоніса)
«Крапка, крапка, кома…» (1972, Каретников, тато Жені)
«Віра, Надія, Любов» (1972, кіностудія Довженка, Матвій Філімонов, революціонер)
«Тут наш будинок» (1973, Олексій Чешков)
«Виліт затримується» (1974, Бакченін Сергій Петрович, офіцер-розвідник)
«Небо зі мною» (1974, Дмитро Грибов)
«Киш і Двапортфеля» (1974, завуч Пал Палич)
«Земляки» (1974, секретар Райкому)
«Повітроплавець» (1975, Лев Мацієвич)
«Єдина» (1975, Григорій Валер'янович Татаринцев)
«Два капітани» (1976, доктор Іван Іванович)
«Довга, довга справа...» (1976, Федір Гаврилович, заступник прокурора)
«Друга спроба Віктора Крохіна» (1977, Станіслав Олександрович)
«У зоні особливої уваги» (1977, полковник, командир полку «Південних»)
«Пил під сонцем» (1977, есер Шитов)
«Чужа» (1978, Олексій Путятін)
«Незручна людина» (1978, кіностудія Довженка, Григорій Верстов)
«Циган» (1979, Одеська кіностудія, Привалов)
«Алегро з вогнем» (1979, Одеська кіностудія, Іванков)
«Сімейне коло» (1979, кіностудія Довженка, Медведєв)
«Сталкер» (1979, телефонний співрозмовник Професора (голос)
«Канікули Кроша» (1980, вітчим Костя)
«Ми смерті дивилися в обличчя» (1980, полковий комісар)
«Не стріляйте в білих лебедів» (1980, Михайло Матвійович, турист)
«Остання втеча» (1980, Горбатов)
«Хто заплатить за удачу» (1980)
«Мелодія на два голоси» (1980)
«Очікування полковника Шалигіна» (1981, Одеська кіностудія, Георгій Валеріанович — озвучування ролі Віктора Плюта)
«Грибний дощ» (1981, Михал Михалич)
«День командира дивізії» (1983, командир полку Засмолін)
«Берег» (1984, Зикін)
«Сніг у липні» (1984, Одеська кіностудія, Возников)
«Поживемо — побачимо» (1985, Одеська кіностудія, Яков Степанович)
«Скорботна бездушність» (1986, Мадзіні)
«Розмах крил» (1986, Васильков, штурман)
«Міф» (1986, Єгор)
«Там, де нас немає» (1986, Олександр Михайлович)
«Завтра була війна» (1987, Люберецький)
(рос.) (1989, к/м, Павло)
«Дні затемнення» (1988, Снеговой)
«Корабель» (1988, Льоня)
«Сто днів до наказу» (1990, невідомий)
«Ботанічний сад» (1997, Петро Миколайович) та ін.

Джерела

Коротка біографія [ 31 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Владимир Заманский [ 24 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
Помнить. Актёры — фронтовики [ 30 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)