У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волков У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волков Михайл

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волков.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волков Михайло.

Волков Михайло Давидович (справжнє прізвище — Вільф, 26 вересня 1932(19320926) — 22 липня 2001) — радянський і російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1978).

Волков Михайло ДавидовичВолков (Вильф) Михаил Давидович

Дата народження26 вересня 1932Місце народженняПроскурів, УРСР, СРСРДата смерті22 липня 2001 (68 років)Місце смертіСанкт-Петербург, РосіяПоховання^dГромадянство

СРСР→

РосіяAlma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-КарогоПрофесіяактор театру і кіноЗакладВДТ імені ТовстоноговаНагороди

IMDb ID 0901525

Життєпис

Михайло Волков народився в Україні — у Проскурові (нині — Хмельницький). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (1954).

Служив у Миколаївському драматичному театрі і в Київському театрі юного глядача.

У 1961—2001 роках — актор Ленінградського (потім — Санкт-Петербургського) Великого драматичного театру ім. Горького (нині — ім. Г. О. Товстоногова).

Зіграв близько сорока ролей у кіно (переважно — головних), фільмах-спектаклях і телефільмах. Знявся в українському художньому фільмі «Родина Коцюбинських» (1970, Керенський).

Глибокий різноплановий драматичний актор. Володів красивою мужньою зовнішністю.

Працював над дубляжем, зокрема озвучив роль Абдулли в популярному фільмі «Біле сонце пустелі» (1969).

Пішов з життя 22 липня 2001 року після тривалої хвороби. Похований на у місті Пушкін.

Творчість

Театральні ролі

(вибірково)

1960 (дата постановки) — «Загибель ескадри» О. Є. Корнійчука — Фрегат
1962 — «Лихо з розуму» ((рос.) «Горе от ума») О. Грибоєдова — Молчалін
1964 — «104 сторінки про любов» за п'єсою Е. С. Радзинського — Євдокимов
1967 — «…Правду! Нічого, крім правди!» Д. Аля — Джон Кеннеді (у 1969 році спектакль був екранізований)
1970 — «Неспокійна старість» — Воробйов
1972 — «Ревізор» М. В. Гоголя — Іван Кузьмич Шпекін, поштмейстер (спектакль був екранізований)
1974 — «Енергійні люди» В. М. Шукшина — Чернявий (у 1989 році спектакль був екранізований)
1975 — «Історія коня» за повістю «Холстомер» Л. М. Толстого — Милий; він же офіцер; він же Бобринський (у 1989 році спектакль був екранізований)
1983 — «Смерть Тарєлкіна» О. Колкера (опера-фарс за мотивами комедії О. Сухово-Кобиліна, лібрето В. Вербина) — Варравін (у 1983 році спектакль був екранізований) та ін.

Фільмографія

«Рембрандт» (1963, фільм-спектакль, Флінк, учень Рембрандта)
«Обломов» (1965, Андрій Іванович Штольц)
«Страх і відчай у Третій імперії» (1965)
трилогія:
- «Шлях до „Сатурна“» (1967, головна роль — Крилов/Крамер)
- «Кінець „Сатурна“»
- «Бій після перемоги» (1972)
«Пасажир з „Екватора“» (1968, Філіп Максимович Ключик, інженер-гідроакустик)
«Вам!» (1969, телефільм, Володимир Маяковський)
«Крах імперії» (1970, Керенський)
«Переступи поріг» (1970, ректор інституту)
«Надбання республіки» (1971, покупець колекції)
«Фієста» (1971, фільм-спектакль, головна роль — Джейк Барнс)
«Командир щасливої „Щуки“» (1972, Валерій Рудаков)
«Крах інженера Гаріна» (1973, Шефер)
«Таємниця гірського підземелля» (1975, батько Марата)
«Постріл у спину» (1979, головна роль — Шутін Євген Олександрович)
«Кодова назва „Південний грім“» (1980, Олексій Іванович Данилов)
«Перстень з Амстердама» (1981, пан Гутман, резидент іноземної розвідки)
«Привал мандрівників» (1991, генерал МУРу Сергій Всеволодович Ларіонов) та ін.
(1998, к/м) — остання роль

Посилання

Фільмографія (kino-teatr.ru) [ 10 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Петербурзький Некрополь: Волков Михайло Давидович (spb-tombs-walkeru.narod.ru) [ 1 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Волков Михайло Давидович (dic.academic.ru) [ 13 листопада 2021 у Wayback Machine.](рос.)