Біле сонце пустелі рос Белое солнце пустыни радянський фільм режисера Володимира Мотиля знятий у 1970 році на кіностудія

«Біле сонце пустелі» (рос. «Белое солнце пустыни») — радянський фільм режисера Володимира Мотиля, знятий у 1970 році на кіностудіях «Мосфільм» (Москва) та «Ленфільм» (Ленінград).

Біле сонце пустелі
рос. Белое солнце пустыни
Скульптура в Донецьку.
Жанр	Істерн
Режисер	Володимир Мотиль
Сценарист	Рустам Ібрагімбеков
У головних ролях	Анатолій Кузнєцов Павло Луспекаєв Спартак Мішулін Кахі Кавсадзе
Оператор	^d
Композитор	Шварц Ісаак Йосипович
Кінокомпанія	Експериментальне творче об'єднання «Мосфільм» (Москва) «Ленфільм» (Ленінград)
Дистриб'ютор	Ленфільм і Netflix
Тривалість	84 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1970
Кошторис	650 000 ₽
IMDb	ID 0066565
Біле сонце пустелі у Вікісховищі

Сюжет

Дія фільму відбувається на початку 1920-х років на східному березі Каспійського моря. Закінчилася громадянська війна, але в Середній Азії басмачі продовжують чинити опір радянській владі. Червоноармієць Федір Іванович Сухов повертається через пустелю додому, в Росію, до дружини Катерини Матвіївні. На початку він звільняє місцевого жителя Саїда, закопаного по шию в пісок.

Виявляється, на болісну смерть Саїда залишив бандит Джавдет, який убив його батька і забрав все майно. Далі Сухову зустрічається загін червоного командира Рахімова, який переслідує іншого бандита — Чорного Абдулу та його банду. Раніше Абдула втік з фортеці і залишив там своїх дружин. Над ними нависла смертельна загроза: якщо чоловік не може забрати всіх дружин з собою, він вбиває їх. Рахімов вмовляє Сухова затриматися і охороняти дружин Абдули, а сам вирушає за Абдулою в погоню, відрядивши в помічники Сухову молодого червоноармійця Петруху.

Сухов супроводжує колишніх дружин Абдули в найближче приморське селище Педжент. Незабаром туди приходить і Абдулла зі своєю бандою, плануючи тут морем переправитися за кордон.

За зброєю і підтримкою Сухов звертається на колишній пост царської митниці до його начальника, Павла Артемійовича Верещагіна, але отримує відмову. Тоді він ремонтує старий кулемет «Льюїс», знаходить ящик з динамітом і мінує єдиний баркас біля берега. Сухову вдається захопити Абдулу в полон, але той тікає, убивши Петруху і наймолодшу з дружин — 15-річну Гюльчатай. Пізніше Сухов виводить гарем з Педженту через підземний хід, який йому показав Лебедєв, хранитель місцевого музею.

Втікачі ховаються разом в старому нафтовому резервуарі, де їх беруть в облогу бандити. Дізнавшись про загибель Петрухи, який йому сподобався, Верещагін відбиває у басмачів баркас, направляє його до берега, не знаючи, що баркас замінований, і гине під час вибуху. Сухов не зміг запобігти його загибелі. У момент вибуху він вибирається з резервуара і за допомогою Саїда знищує всіх бандитів. Гарем передають під опіку Рахімова, а Сухов відновлює свій шлях на батьківщину.

У фільмі знімалися

Анатолій Кузнєцов — Федір Іванович Сухов
Павло Луспекаєв — Павло Артемович Верещагін
Спартак Мішулін — Саід
Кахі Кавсадзе — Абдула
Раїса Куркіна — Настасья, дружина Верещагіна
Микола Годовиков — Петруха
— Гюльчатай
— Рахімов, червоний командир
— Лебедєв, зберігач музею
— підпоручик Семен
— Хафіза, найвища дружина Абдули
— Заріна, дружина Абдули
— старий
— Катерина Матвіївна, дружина Сухова
Ігор Мілонов — Аристарх, бандит

Посилання

// Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — .
Інформація про фільм на сайті kino-teatr.ru [ 23 листопада 2016 у Wayback Machine.]