Войнаровський Андрій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Войнаровський.

Андрій Іванович Войнаровський (близько 1689 — 1740) — Генеральний Осавула Війська Запорозького Городового (1701–1716). Небіж та спадкоємець гетьмана Івана Мазепи по материнській лінії. Одна із найяскравіших постатей Мазепинської політичної еміграції в Європі. Представник стародавнього українського шляхетського роду Войнаровських.

Андрій Войнаровський
Народився	бл. 1689 Володимир, Річ Посполита
Помер	1740(1740) Якутськ, Російська імперія
Країна	Річ Посполита
Галузь	війська^[1]
Alma mater	Києво-Могилянська академія
Знання мов	українська^[1]
Військове звання	осавул Війська Запорозького
Рід	Войнаровські
Батько	Ян Войнаровський
Мати	Олександра Мазепа
У шлюбі з	Ганна Мирович
Діти	Станіслав, Кароліна-Елеонора
Герб
100-й курінь Уладу Старших Пластунів (УСП) ім. Андрія Войнаровського; 7-й курінь Уладу Пластунів Сеньйорів (УПС) ім. Андрія Войнаровського. Неподалік від у Гамбургу на вул. Große Johannisstraße 13 встановлено меморіальну дошку Андрію Войнаровському З прізвищем Войнаровський, можливо, пов'язана назва села Винарівка (колись Войнаровка) у Ставищенському районі Київської області. Прізвище походить від дідичного «гнізда» — поселення Войнарова в Київському повіті. У літературі «Войнаровський» — поема Кіндрата Рилєєва. Примітки Czech National Authority Database d:Track:Q13550863 . Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 грудня 2014. Процитовано 10 січня 2015. Парнікоза, Іван. Любек, Гамбург, Бремен для українця. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Процитовано 06.06.2022. Література Горобець В. М. Войнаровський Андрій [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 603. — . Nordisk familjebok / Uggleupplagan. 32. Werth - Väderkvarn [ 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — . В. І. Сергійчук. Войнаровський Андрій // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. Посилання Войнаровський Андрій // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.77 Войнаровський Андрій [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 201-202. — 1000 екз. Войнаровський Андрій // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.