Водний (острів)

Водний — острів, розташований посеред великого солоного озера Манич-Гудило, у Ростовській області.

Географія

Острів має форму півмісяця. Розміри: 12 кілометрів в довжину і 4-в ширину, безлюдний. На острові є невелика цегляна будівля, засмічена піском артезіанська свердловина і конструкція металевих поїлок, зроблена робочими степового заповідника «Ростовський». Кущової і деревної рослинності на острові немає, є лише низькорослий чебрець, полин і типчак. По всьому острову разкидані кінські черепи та кістки.

Острів Водний виник тільки в 1948 році. В 1936 році за наказом уряду було запущено будівництво «річки щастя» — подібним чином в агітаційних матеріалах, які закликають населення приєднатися до народного будівництва, називали Невинномиський канал, за коштами якого передбачалося поєднати річки Кубань і Єгорлик. Коли через 12 років проект реалізували, вода потекла в сусідні околиці, затопивши великі території полів. На поверхні виявилося лише кілька островів, Водний — найбільший. Є також версія, що острів утворився в 1954 році, коли була спущена вода з сусіднього Пролетарського водосховища, з метою трохи пом'якшити посушливий клімат тих місць.

Фауна

Дикі коні острова Водний

Існує легенда, нібито останки коней з'явилися на острові ще під час хана Батия, який поміщав награбоване в долині річки Західний Манич, а на острові зарив найцінніший скарб і поставив коней на варту. Згідно з іншою версією, ці коні — пішли від тварин, залишених при відході Червоної армії, яка в більшості своїй використовувала донську породу, завдяки її силі і невибагливості. Однак, обидві ці історії є вигадкою.

За свідченнями очевидців, вода прийшла настільки несподівано, що відокремила від головного стада пару сотень овець і десяток коней. Спочатку пастухи намагалися забрати овець на човнах, але пізніше вирішили повернутися за рештою худобою, коли вода покриється льодом. Але на відміну від овець коні досить сильно здичавіли.

У 1950-ті роки радгосп вирішив використовувати острів як пасовище. П'ять тисяч овець і пару десятків коней знаходилися на острові з весни до осені, вовки їх дістати не могли, за корм платити не потрібно. Для транспортування худоби організували поромну переправу, яка відправляла тварин щодня по два рази. Однак, пізніше з'явилася проблема: внаслідок втручання в гідрологічний режим, солоність води стала швидко збільшуватися. За свідченнями місцевих, до середини 1950-х вона втратила питні якості. У підсумку для водопою худоби радгосп прорив самовиливаючу артезіанську свердловину.

Випасати худобу на острові Водний перестали наприкінці 1980-х років. З того моменту на ньому залишилися тільки коні. Свердловини з прісною водою з часом засмітилися, пором перестав працювати. Тоді місцева влада прийняли рішення організувати на основі старого санаторію велику кумисооздоровницю на тисячу місць, для цього спробували прибрати коней з острова. Однак, коні занадто здичавіли, і перемістити популяцію не вдалося, в результаті від будівництва оздоровниці відмовилися.

Примітки

1. Остров диких лошадей. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 19 лютого 2017.
2. Дикий остров свободы. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 19 лютого 2017.
3. Остров мустангов: эволюция наоборот. Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 19 лютого 2017.
4. Одичавший мир. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 19 лютого 2017.