Внутрішня конверсія явище що спостерігається при переході збудженого атомного ядра в стан з меншою енергією коли вивільн

Внутрішня конверсія — явище, що спостерігається при переході збудженого атомного ядра в стан з меншою енергією, коли вивільнена енергія не випромінюється у вигляді гамма-кванта, а передається безпосередньо одному з електронів того ж атома. При цьому замість гамма-кванта з атома вилітає конверсійний електрон. Електрони можуть викидатися з різних оболонок атома, і відповідно розрізняють К-, L-, М- і т. д. електрони. Енергія електрона дорівнює різниці енергії конвертованого ядерного переходу та енергії зв'язку оболонки, з якою він вилітає. Вимірювання енергетичних спектрів конверсійних електронів дозволяє визначити енергію переходів та їх (мультипольності) (див. Ядерна спектроскопія).

Ядерні процеси

Радіоактивний розпад

Нуклеосинтез

Імовірність внутрішньої конверсії по відношенню до ймовірності переходу з випромінюванням гамма-кванта характеризується коефіцієнтом внутрішньої конверсії, визначеним, як відношення інтенсивності потоку конверсійних електронів (повної або для даної електронної оболонки) до інтенсивності гамма-випромінювання для даного ядерного переходу. Розрахунки коефіцієнта внутрішньої конверсії проводяться методами квантової теорії поля з урахуванням екранування заряду ядра електронами інших оболонок атома й кінцевих розмірів ядра. Коефіцієнт внутрішньої конверсії змінюється в широких межах (10³-10⁻⁴) залежно від енергії й мультипольності ядерного переходу, а також від заряду ядра й від оболонки, з якої відбувається внутрішня конверсія. Він тим більший, чим менша енергія, чим вища мультипольність і чим більший заряд ядра. Для переходів між ядерними станами зі спінами, рівними нулю, випромінювання гамма-квантів абсолютно заборонено і в таких випадках відбувається тільки внутрішня конверсія. Порівняння експериментально виміряних коефіцієнтів внутрішньої конверсії з теоретично розрахованими є одним з основних методів визначення мультипольності переходів і квантових характеристик (спінів і парності) ядерних станів.

При енергіях ядерних переходів, що перевищують подвоєну енергію спокою електрона: E₀> 2m_ec² = 1,022 МеВ, може відбуватися внутрішня конверсія з утворенням електрон-позитронної пари (парна конверсія), імовірність якої зростає зі збільшенням енергії переходу. Спектри електронів і позитронів парної конверсії неперервні, а їх сумарна кінетична енергія дорівнює E₀ — 2mc². Окремим випадком парної конверсії є внутрішня конверсія з вильотом моноенергетичних позитронів. Вона спостерігається, коли електрон пари захоплюється на оболонку атома, яка звільнилася в результаті попереднього ядерного перетворення.

Література

Грошев Л. В., Шапиро И. С., Спектроскопия атомных ядер, М., 1952; Гамма-лучи, под ред. Л. А. Слив, М. — Л., 1961; Альфа-, бета- и гамма-спектроскопия, под ред. К. Зигбана, пер. с англ., в. 3 и 4, М., 1969.

Джерела

http://bse.sci-lib.com/article063694.html [ 27 лютого 2008 у Wayback Machine.]

Посилання

http://www.femto.com.ua/articles/part_1/1720.html [ 17 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Конверсія внутрішня на сайті «Ядерна фізика в Інтернеті» [ 3 листопада 2010 у Wayback Machine.](рос.)