Вища Дубечня

Ви́ща Дубе́чня — село в Україні, у Вишгородському районі Київської області. Розташоване на березі Десни. За 30 кілометрів від Києва, та за 20 від Вишгорода. В селі функціонують п'ять магазинів та два кафе-бари, також будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, ветеринарна клініка. Наявна загальноосвітня середня школа, дітей до неї підвозить шкільний автобус.

село Вища Дубечня
Герб
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Вишгородський
Громада	Пірнівська сільська громада
Облікова картка	Вища Дубечня
Основні дані
Засноване	1552
Перша згадка	1552 (472 роки)
Населення	831
Площа	4,2 км²
Густота населення	197,86 осіб/км²
Поштовий індекс	07344
Телефонний код	+380 4596
Географічні дані
Географічні координати	50°43′57″ пн. ш. 30°39′15″ сх. д. / 50.73250° пн. ш. 30.65417° сх. д. / 50.73250; 30.65417Координати: 50°43′57″ пн. ш. 30°39′15″ сх. д. / 50.73250° пн. ш. 30.65417° сх. д. / 50.73250; 30.65417
Середня висота над рівнем моря	100 м
Водойми	р. Десна
Місцева влада
Адреса ради	07342, с. Пірнове, вул. Спортивна, 1
Карта
Вища Дубечня
Вища Дубечня
Мапа
Вища Дубечня у Вікісховищі

Транспортне сполучення

Має зручне транспортне сполучення з Києвом та Вишгородом. З Києва можна дістатися маршрутними таксі «Київ-Вища Дубечня» та проїзними (до Пірнова, Жукина, Сувида чи Десни). Кінцева автобусів  — на станції метро «Героїв Дніпра», а маршрутних таксі до Сувида чи Десни — автостанції «Полісся» (площа Т. Шевченка). В селі існують чотири зупинки: «Буново», «Радгосп»(Пиреї), «Центр», «Ветлікарня».

Шлях від станції метро «Герої Дніпра» до села Вища Дубечня автобусом займає 40-45 хвилин, автомобілем 25-30 хвилин.

Історія

Перші згадки про Вищу Дубечню в історичних документах належать до 1552 року.

За Гетьманщини селище Вища Дубечня входило до складу Гоголівської сотні Київського полку.

За описом Київського намісництва 1781 року у Вищій Дубечні було 17 хат. За описом 1787 року в селі

проживало 67 «казених людей».

З 1781 року Вища Дубечня у складі Остерського повіту Київського намісництва, пізніше у складі того ж

повіту Чернігівської губернії.

За даними на 1859 рік у казенному селі Остерського повіту Чернігівської губернії мешкало 445 особи

(232 чоловічої статі та 213 — жіночої), налічувалось 76 дворових господарств.

Станом на 1886 у колишньому державному селі Жукинської волості мешкало 566 осіб, налічувалось

115 дворових господарств, існував постоялий будинок.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 895 осіб (402 чоловічої статі та 493 — жіночої), з яких 894 — православної віри.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

Перед Голодомором 1932-33 років у селі був уже створений колгосп ім. Шевченка, налічувалось близько 300 дворів, проживало в них більше 1000 людей, так як сім'ї були багатодітними. Близько десяти родин було розкуркулено.

Під час Німецько-радянської війни село було повністю спалене гітлерівцями. 236 жителів Вищої Дубечні було нагороджено орденами й медалями СРСР. Степану Михайловичу Бендикову було надано звання Героя Радянського Союзу.

Частини РСЧА звільнили Вищу Дубечню і відновили в ній радянську владу 18 вересня 1943 року.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Вищу Дубечню початку 1970-х було подано таку інформацію:

Вища Дубечня - село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Десни, за 54 км від Києва і за 37 км від залізничної станції Бровари. Населення - 1229 чоловік. У Вищій Дубечні міститься центральна садиба радгоспу «Деснянський», за яким закріплено 4764 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1542 га орної землі. За трудові досягнення 7 передовиків нагороджено медалями. У селі є середня школа, клуб, бібліотека.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	820	98.68%
російська	11	1.32%
Усього	831	100%

Теперішній час

В селі діють 5 магазинів, православна церква, школа, бібліотека, клуб. В останні роки село досить розвинулось в плані інфраструктури. Відбувається активне розширення території: постійно зводяться нові житлові масиви, зокрема, котеджні містечка.

Відомі уродженці

• Дума Дмитро Павлович — астроном, доктор фізико-математичних наук, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки.

Пам'ятки

У селі є церква Казанської ікони Божої Матері УПЦ МП

Галерея

• Десна коло села
• Сільський клуб
• Нова будівля школи
• Стара будівля школи
• Закинута хата
• Солдатські могили в лісі
• Могила жертв нацистів у лісі
• Братська могила у селі

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 2 січня 2018.
2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— . — С. 99, 244
3. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2724)
4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 120 (рос. дореф.)
5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-262. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
6. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 2 січня 2018.
7. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
9. . Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 17 травня 2014.
10. . Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 27 червня 2012.

Джерела

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання

• Облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з березня 2019]}
• Погода у селі [ 15 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Інститут історії України, 17 вересня [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]