Виноградар (Роздільнянський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Виноградар.

Виногра́дар (у минулому — Красний Виноградар) — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Адміністративний центр однойменного старостинського округу. Населення становить 1710 осіб. Розташоване за 30 км на південний схід від районного центру. У селі знаходиться станція Карпове, де зупиняються приміські потяги.

село Виноградар
Герб Виноградаря Прапор Виноградаря
Місцева школа Місцева школа
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Роздільнянський район
Громада	Роздільнянська міська громада
Код КАТОТТГ	UA51140130160082998
Облікова картка	Виноградар
Основні дані
Засноване	1924
Перша згадка	1924 (100 років)
Населення	▼1710 (01.01.2015)
Площа	1,424 км²
Густота населення	1069,52 осіб/км²
Поштовий індекс	67472
Телефонний код	+380 4853
Географічні дані
Географічні координати	46°40′38″ пн. ш. 30°20′42″ сх. д. / 46.67722° пн. ш. 30.34500° сх. д. / 46.67722; 30.34500Координати: 46°40′38″ пн. ш. 30°20′42″ сх. д. / 46.67722° пн. ш. 30.34500° сх. д. / 46.67722; 30.34500
Середня висота над рівнем моря	106 м
Найближча залізнична станція	Карпове
Місцева влада
Адреса ради	67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17
Карта
Виноградар
Виноградар
Мапа
Виноградар у Вікісховищі

Є найбільшим селом за кількістю населення у Роздільнянській територіальній громаді.

Повз Виноградар проходить автошлях обласного значення О160506 (ст. Вигода - Роздільна).

Історія

Поселення засноване переселенцями з села Градениці у 1924 році.

Під час Голодомору в Україні 1932—1933 років в селі загинуло 4 людини:

• Іванова Надія Антонівна;
• Кудряшова Палажка Василівна;
• Лупундюк Костянтин Іванович;
• Савенко Парасковія Іллівна.

У роки Другої світової війни на фронт пішло 227 селянина, 74 з них загинуло, 144 отримали орден «За мужність та героїзм». Уродженець Виноградаря О.В. Поддавашкін отримав звання Героя Радянського Союзу.

Станом на 1 вересня 1946 року село було центром Виноградарської сільської ради, яка була у складі Біляївського району.

Протягом 1956—1964 років у селі було збудовано 147 житлових будинків.

У 1965 році село у складі Виноградарської сільради перейшло в підпорядкування від Біляївського до Роздільнянського району.

На 1 травня 1967 року у селі знаходився господарський центр колгоспу імені Леніна. Був кар'єр з видобування каміння-ракушняка, лісопильня. Працювала середня школа, бібліотека та клуб.

12 вересня 1967 року до складу Виноградаря увійшло колишнє селище Карпове та село Новоселівка.

У період 1967—1977 років у селі побудовано шкільний інтернат на 50 ліжок, 20 житлових будинків, двоповерховий будинок для вчителів, 80 індивідуальних будинків для колгоспників.

В 1975 році, в день 30-річчя перемоги над нацизмом, у горіховому сквері села відкрито монумент загиблим воїнам-односельчанам.

У селі станом на 1978 рік працювала школа, де працювало 26 вчителів та навчалося 360 учнів. Був клуб з залом на 120 місць, бібліотека з книжковим фондом у 3720 примірників, літній театр на 240 місць; фельдшерсько-акушерський пункт з зуболікарським кабінетом, ясла-садок на 70 місць, шість магазинів, відділення зв'язку, буфет, колгоспна столова, ощадна каса, комплексний приймальний пункт райпобуткомбінату.

4 квітня 1997 року почав діяти храм Святого Димитрія Солунського УПЦ (МП). Храм був перебудований з будівлі колишнього магазину. До цього періоду храм у селі був відсутній.

У рамках декомунізації у селі була перейменована вулиця Ватутіна, нова назва – Залізнична.

У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Виноградарської сільради і було її центром.

Населення

У 1967 році у селі мешкало 1287 осіб. У 1978 році у селі нараховувалось 516 подвір'їв та 1388 осіб. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1614 осіб, з яких 731 чоловік та 883 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1513 осіб, у 2010 — 1548; 2011 — 1552; 2012 — 1584; 2013 — 1614; 2014 — 1714; 2015 — 1710.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	83,72 %
російська	12,41 %
молдовська	3,48 %
болгарська	0,20 %
білоруська	0,13 %

Відомі люди

У колишньому селищі Карповому народився Герой Радянського Союзу О. В. Поддавашкін (1919—1976). Також у Карповому народилася Зуєнко Лариса Павлівна – народна артистка України.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 березня 2019. Процитовано 16 червня 2016.
2. История городов и сел Украинской ССР: в двадцати шести томах. Одесская область / Ред. кол. тому: Чередниченко А. П. (председатель редколлении), Бачинский А. Д., Боровой С. Я., Ващенко В. П., Вольский С. А., Захаров Г. П., Зленко Г. Д., Иванов Р. В. (заместитель председателя редколлегии), Ивахнюк П. П., Карышковский П. О., Коновалов В. Г., Лункин Г. М., Мазуренко И. Д., Першина 3. В., Раковский М. Е., Ревякин А. М., Рубин М. А., Рядченко И. И., Сабадырев И. Л., Удалов В. З., Хиони И. А., Цевух В. С. (ответственный секретарь редколлегии), Цымбал Е. И., Якупов Н. М. – Киев: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1978. – 865 с. — С. 672.(рос.)
3. Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Одеська область. Частина I. Редакційна колегія (співголови — М. Д. Сердюк і М. Л. Скорик), автори-упорядники Л. І. Білоусова (керівник), М. Г. Батуріна, А. Є. Бух, О. В. Мартиненко, Г. М. Паніван. — Одеса: Астропринт, 2008. — С. 858
4. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 371.
5. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т / Гол. редколегія: П. Т. Тронько (голова) та ін. АН УРСР. Інститут історії.
   Ред. кол. тому: Гладка Л. В. (голова), (заст.), Бачинський А. Д., Боровой С. Я., , , Каришовський П. Й., Касьян Я. Г., Коваленко К. С., , Коломійчук В. Т., Коновалов В. Г., Коншина В. А., Курносов Ю. О., Лопата П. П., , Некрасов П. А., Першина 3. В., Раковський М. Ю., Смирнов О. М., Цвілюк С. А. (відп. секр.), Цимбал Є. I., Чижевський М. Т., Чухрій П. Г. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — Т. 16. Одеська область. — С. 731.
6. Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
7. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 113.
8. . baltaeparhia.org.ua. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
9. Інформація щодо стану виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» в Одеській області в частині перейменованих/не перейменованих назв об’єктів топоніміки (PDF).
10. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
11. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
12. . rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2021.
13. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Посилання

• Облікова картка села на сайті Верховної Ради^{[недоступне посилання з березня 2019]}
• с. Виноградарь [ 17 листопада 2018 у Wayback Machine.]