Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Венелін Йорданов Ганев (болг. Венелин Йорданов Ганев 16 лютого 1880, Русе — 25 березня 1966, Софія) — болгарський юрист і політичний діяч. Регент Болгарії (1944–1946), академік Болгарської академії наук.
| Венелін Ганев | |
|---|---|
| Венелин Ганев | |
 | |
| Регент Болгарії | |
| 9 вересня 1944 року — 15 вересня 1946 року | |
| Монарх | Симеон II |
| Попередник | Кирил, князь Преславський Богдан Філов Никола Михов |
| Наступник | монархію скасовано |
| Міністр юстиції Болгарії | |
| 7 травня — 6 жовтня 1919 року | |
| Монарх | Борис III |
| Прем'єр-міністр | Теодор Теодоров |
| Попередник | |
| Наступник | |
| Народився | 16 лютого 1880 Русе, Князівство Болгарія |
| Помер | 25 березня 1966 (86 років) Софія, Народна Республіка Болгарія |
| Похований | d |
| Відомий як | дипломат, адвокат, політик, викладач університету |
| Місце роботи | Софійський університет Святого Климента Охридського і Університет національного та світового господарства |
| Країна | Болгарія |
| Alma mater | Женевський університет і Лейпцизький університет |
| Політична партія | d, Демократичний союз і d |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Вивчав філософію і право в Лейпцигу (1897—1898) і Женеві (1898—1901), також отримав в Женеві вищу музичну освіту (1901).
З 1908 року —ординарний доцент енциклопедії та філософії права, з 1913 року — екстраординарний професор філософії і загальної теорії права Софійського університету, в 1918–1947 роках — ординарний професор кафедри торгового права юридичного факультету Софійського університету. У 1914–1915 і 1916–1918 роках — декан юридичного факультету Софійського університету.
З 7 травня по 6 жовтня 1919 року — міністр юстиції в уряді Теодора Теодорова. З липня 1919 був членом болгарської делегації на мирних переговорах в Парижі (його щоденник за період з 27 липня по 22 вересня 1919 року був опублікований в 2005 році). У 1920–1922 роках — посланник (повноважний міністр) у Франції. У 1908–1923 роках — член Радикально-демократичної партії, в 1923 разом з більшою частиною своїх колег по партії вступив в політичне об'єднання «Демократична змова», з якого вийшов в 1925 році, будучи незгодним з авторитарним курсом кабінету Александра Цанкова і перейшов у опозицію до уряду. У 1923–1927 роках — депутат 21-их Народних Зборів. У 1926–1940 роках — займався адвокатською практикою в Софії. Дотримувався ліберальних політичних поглядів, представник гуманістичної традиції у болгарській та європейської правової думки. Засновник Ліги захисту прав людини-першої правозахисної організації в Болгарії.
Під час Другої світової війни як незалежний інтелектуал приєднався до опозиційного Вітчизняному фронту, протестував проти планів депортації болгарських євреїв в Німеччину. Після перевороту 9 вересня 1944 року став одним з трьох регентів, які керували Болгарією при малолітньому царі Симеоні II (разом з Тодором Павловим і ). Як регент співчував опозиції, був противником розширення впливу Болгарської комуністичної партії, в серпні 1945 звернувся до Союзної контрольної комісії з проханням відкласти парламентські вибори на більш пізній термін (що відповідало вимогам опозиції). Після ліквідації в Болгарії монархії перестав бути регентом (18 вересня 1946). У 1947 році запропонував демократичний проєкт конституції, який не був прийнятий парламентом, натомість депутати проголосували за комуністичний варіант основного закону.
Як прихильник опозиційних політичних сил зазнавав утисків з боку влади: в 1947 році був висланий в Дряново, в 1948 році позбавлений звання академіка. 30 березня 1990 року посмертно реабілітований, 27 березня 1991 року був поновлений в лавах Академії наук.
Праці
- Шопен (1919)
- Історичний розвиток торгового права (1921)
- Курс загальної теорії права. Вступ. Методологія права (1921–1932, 1946)
- Курс торгового права (1923)
- Курс загальної теорії права. Правові явища. (1925)
- Систематичний курс по неспроможності. Т. 1 (1926).
- Підручник загальної теорії права. Т. 1-2 (1932–1938).
- Економічна дійсність. Досвід соціологічного синтезу (1945)
- Демократія (1946)
- Закон соудный людьмъ. Юридично-історичне та юридично-аналітичне дослідження (1959)
- Праці з загальної теорії права (1999)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Венелін Ганев
- Біографія
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proektu Venelin Jordanov Ganev bolg Venelin Jordanov Ganev 16 lyutogo 1880 18800216 Ruse 25 bereznya 1966 Sofiya bolgarskij yurist i politichnij diyach Regent Bolgariyi 1944 1946 akademik Bolgarskoyi akademiyi nauk Venelin GanevVenelin GanevVenelin GanevRegent Bolgariyi9 veresnya 1944 roku 15 veresnya 1946 rokuMonarhSimeon IIPoperednikKiril knyaz Preslavskij Bogdan Filov Nikola MihovNastupnikmonarhiyu skasovanoMinistr yusticiyi Bolgariyi7 travnya 6 zhovtnya 1919 rokuMonarhBoris IIIPrem yer ministrTeodor TeodorovPoperednikNastupnikNarodivsya16 lyutogo 1880 1880 02 16 Ruse Knyazivstvo BolgariyaPomer25 bereznya 1966 1966 03 25 86 rokiv Sofiya Narodna Respublika BolgariyaPohovanijdVidomij yakdiplomat advokat politik vikladach universitetuMisce robotiSofijskij universitet Svyatogo Klimenta Ohridskogo i Universitet nacionalnogo ta svitovogo gospodarstvaKrayinaBolgariyaAlma materZhenevskij universitet i Lejpcizkij universitetPolitichna partiyad Demokratichnij soyuz i d Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi Vivchav filosofiyu i pravo v Lejpcigu 1897 1898 i Zhenevi 1898 1901 takozh otrimav v Zhenevi vishu muzichnu osvitu 1901 Z 1908 roku ordinarnij docent enciklopediyi ta filosofiyi prava z 1913 roku ekstraordinarnij profesor filosofiyi i zagalnoyi teoriyi prava Sofijskogo universitetu v 1918 1947 rokah ordinarnij profesor kafedri torgovogo prava yuridichnogo fakultetu Sofijskogo universitetu U 1914 1915 i 1916 1918 rokah dekan yuridichnogo fakultetu Sofijskogo universitetu Z 7 travnya po 6 zhovtnya 1919 roku ministr yusticiyi v uryadi Teodora Teodorova Z lipnya 1919 buv chlenom bolgarskoyi delegaciyi na mirnih peregovorah v Parizhi jogo shodennik za period z 27 lipnya po 22 veresnya 1919 roku buv opublikovanij v 2005 roci U 1920 1922 rokah poslannik povnovazhnij ministr u Franciyi U 1908 1923 rokah chlen Radikalno demokratichnoyi partiyi v 1923 razom z bilshoyu chastinoyu svoyih koleg po partiyi vstupiv v politichne ob yednannya Demokratichna zmova z yakogo vijshov v 1925 roci buduchi nezgodnim z avtoritarnim kursom kabinetu Aleksandra Cankova i perejshov u opoziciyu do uryadu U 1923 1927 rokah deputat 21 ih Narodnih Zboriv U 1926 1940 rokah zajmavsya advokatskoyu praktikoyu v Sofiyi Dotrimuvavsya liberalnih politichnih poglyadiv predstavnik gumanistichnoyi tradiciyi u bolgarskij ta yevropejskoyi pravovoyi dumki Zasnovnik Ligi zahistu prav lyudini pershoyi pravozahisnoyi organizaciyi v Bolgariyi Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni yak nezalezhnij intelektual priyednavsya do opozicijnogo Vitchiznyanomu frontu protestuvav proti planiv deportaciyi bolgarskih yevreyiv v Nimechchinu Pislya perevorotu 9 veresnya 1944 roku stav odnim z troh regentiv yaki keruvali Bolgariyeyu pri malolitnomu cari Simeoni II razom z Todorom Pavlovim i Yak regent spivchuvav opoziciyi buv protivnikom rozshirennya vplivu Bolgarskoyi komunistichnoyi partiyi v serpni 1945 zvernuvsya do Soyuznoyi kontrolnoyi komisiyi z prohannyam vidklasti parlamentski vibori na bilsh piznij termin sho vidpovidalo vimogam opoziciyi Pislya likvidaciyi v Bolgariyi monarhiyi perestav buti regentom 18 veresnya 1946 U 1947 roci zaproponuvav demokratichnij proyekt konstituciyi yakij ne buv prijnyatij parlamentom natomist deputati progolosuvali za komunistichnij variant osnovnogo zakonu Yak prihilnik opozicijnih politichnih sil zaznavav utiskiv z boku vladi v 1947 roci buv vislanij v Dryanovo v 1948 roci pozbavlenij zvannya akademika 30 bereznya 1990 roku posmertno reabilitovanij 27 bereznya 1991 roku buv ponovlenij v lavah Akademiyi nauk PraciShopen 1919 Istorichnij rozvitok torgovogo prava 1921 Kurs zagalnoyi teoriyi prava Vstup Metodologiya prava 1921 1932 1946 Kurs torgovogo prava 1923 Kurs zagalnoyi teoriyi prava Pravovi yavisha 1925 Sistematichnij kurs po nespromozhnosti T 1 1926 Pidruchnik zagalnoyi teoriyi prava T 1 2 1932 1938 Ekonomichna dijsnist Dosvid sociologichnogo sintezu 1945 Demokratiya 1946 Zakon soudnyj lyudm Yuridichno istorichne ta yuridichno analitichne doslidzhennya 1959 Praci z zagalnoyi teoriyi prava 1999 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Venelin Ganev Biografiya