Вели кий Яблуне ць до 1946 року Яблунець село в Україні у Ємільчинській селищній територіальній громаді Звягельського ра

50°47′59″ пн. ш. 28°00′18″ сх. д. / 50.79972° пн. ш. 28.00500° сх. д.Координати: 50°47′59″ пн. ш. 28°00′18″ сх. д. / 50.79972° пн. ш. 28.00500° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

214 м

Найближча залізнична станція

Яблунець

Відстань до
залізничної станції

4 км

Місцева влада

Адреса ради

вул. Соборна, 51, смт Ємільчине, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11201

Карта

Великий Яблунець

Великий Яблунець

Мапа

Великий Яблунець у Вікісховищі

Загальна інформація

Розташоване за 18 км від смт Ємільчине, за 4 км від залізничної станції Яблунець.

Населення

Наприкінці 19 століття кількість населення становила 774 особи, дворів — 142.

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 816 осіб, з них: православних — 782, чоловіків — 427, жінок — 389.

У 1906 році у селі налічувалося 910 мешканців, дворів — 151, у 1923 році — 276 дворів та 1 543 мешканців.

Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 500 осіб, дворів — 513.

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 776 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 624 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,36%
російська	0,32%
білоруська	0,32%

Історія

Наприкінці 19 століття — сільце Барашівської волості Житомирського повіту, за 90 верст від Житомира, належало графині Тишкевич, входило до православної парафії у Рясному (5 верст).

У 1906 році — сільце Барашівської волості (1-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 87 верст, до волосного центру, с. Бараші — 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Горошках.

У березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоутвореного Коростенського повіту Волинської губернії. У 1923 році включене до складу новоствореної Яблунецької сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Барашівського району Коростенської округи, адміністративний центр ради. Розміщувалося за 12 верст від районного центру, с. Бараші.

Під час загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-і роки минулого століття органами НКВС безпідставно заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 28 мешканців села, з яких 18 осіб розстріляно.

На фронтах Німецько-радянської війни воювали 130 селян, з них 51 нагороджено орденами й медалями, 79 загинуло. На їх честь встановлено пам'ятник.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 3,6 тис. га угідь, з них 2,3 тис. — рілля. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні льону, картоплі та м'ясо-молочному тваринництві. Був цегельний завод, кам'яний кар'єр.

Із соціальної сфери були восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, дитячі ясла, два магазини. 85 селян нагороджено орденами й медалями.

У 1946 році перейменоване на Великий Яблунець. 30 грудня 2962 року, в складі сільської ради, передане до Ємільчинського району Житомирської області.

29 березня 2017 року включене до складу Ємільчинської селищної територіальної Ємільчинського району Житомирської області. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області.

Відомі особи

Токовчук Петро Прокопович (1930—2019) — монах Києво-Печерської Лаври, інок Симеон.

Примітки

Історія міст і сіл Української РСР. Великий Яблунець, Ємільчинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 3 червня 2023.
Jabłoniec 1.) wś, pow. żytomietski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 622. (пол.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 29. Процитовано 3 червня 2023.
(PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 27. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 3 червня 2023.
(PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 128. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 4 червня 2023.
. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 4 червня 2023.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 90. Процитовано 3 червня 2023.
Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. . Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 8, 221. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 4 червня 2023.
. Архів оригіналу за 25 березня 2021.
. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 червня 2023.
. https://lavra.ua/. Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 4 червня 2022.

Посилання

Погода в селі Великий Яблунець [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]

[ІМСУ-1] Історія міст і сіл Української РСР. Великий Яблунець, Ємільчинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 3 червня 2023.

[SgKP_II-2] Jabłoniec 1.) wś, pow. żytomietski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 622. (пол.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 29. Процитовано 3 червня 2023.

[Список-4] (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 27. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 3 червня 2023.

[Матеріали-5] (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 128. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 4 червня 2023.

[6] . pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 4 червня 2023.

[ukr-socialdata-mova-2001-7] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[Теодорович-8] Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 90. Процитовано 3 червня 2023.

[Довідник-9] Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. . Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 8, 221. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 4 червня 2023.

[10] . Архів оригіналу за 25 березня 2021.

[11] . Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 18 травня 2020.

[12] . Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 червня 2023.

[13] . https://lavra.ua/. Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 4 червня 2022.