Ватиканський секретний архів

Ватиканський апостольський архів (лат. Archivum Apostolicum Vaticanum) — зібрання архівних документів від середньовіччя до наших днів, що зберігається у Ватикані. Загальна протяжність стелажів з документами сягає 85 км. До 2019 року архів мав назву Ватиканський секретний (приватний) архів. 22 жовтня 2019 року папа Франциск motu proprio змінив назву Ватиканського секретного архіву на Ватиканський апостольський архів.

Ватиканський апостольський архів
41°54′25″ пн. ш. 12°27′22″ сх. д. / 41.90694444447221656° пн. ш. 12.45611111113889002° сх. д. / 41.90694444447221656; 12.45611111113889002Координати: 41°54′25″ пн. ш. 12°27′22″ сх. д. / 41.90694444447221656° пн. ш. 12.45611111113889002° сх. д. / 41.90694444447221656; 12.45611111113889002
Країна	Ватикан
Розташування	Ватикан
Тип	^d і національний архів^[d]
Дата заснування	1612
Ватиканський апостольський архів Ватиканський апостольський архів (Ватикан)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Історія зібрань архіву почалася значно раніше, проте офіційно архів засновано 1610 року за папи Павла V, коли відбулося відділення архіву від Ватиканської бібліотеки.

1810 року Наполеон наказав перевезти архів до Парижа, після повернення архіву до Ватикану в 1815 − 1817 роках було виявлено численні втрати архівних матеріалів.

До кінця 19 століття архівні матеріали були закриті для відвідувачів, що неодноразово породжувало різні чутки та теорії змови про документи, які там зберігаються. Проте ще з XVII століття за особистим клопотанням науковцям надавалася можливість ознайомитися з окремими архівними документами.

Відкриття архівів

Уперше для вчених архів Павла V (1605—1621) був відкритий в 1881 з ініціативи папи Лева XIII.

У 1924 Пій XI відкрив доступ до документів до 1846 (рік смерті папи Григорія XVI).

Пій XII підготував відкриття документів Пія IX (1846—1878), що відбулося в 1966 за папи Павла VI.

За папи Івана Павла II в 1978 відкриті архіви понтифікату Лева XIII (1878–1903), у 1985 — Пія X (1903—1914) та Бенедикта XV (1914—1922), на початку 2006 — матеріали понтифікату Пія XI (1922—1939), на початку лютого 2020 — матеріали понтифікату Пія ХІІ (1939—1958).

Фонди

У XX столітті до архіву приєднані архіви конгрегацій Апостольського палацу, Першого Ватиканського Собору, Другого Ватиканського Собору (2000 року). В архіві зокрема зберігається листування курії з Папськими нунціями та іноземними дворами. Зібрання розділене на кілька відділень:

• Зібрання Курії
• Зібрання архівів папських представників
• Зібрання архівів окремих сімей та приватних осіб
• Зібрання Ватиканських соборів
• Зібрання орденів, монастирів, абатств

Лише інвентаризовані фонди Секретного архіву становлять 630 різних архівів, усього близько 35 тисяч томів. Частина фондів неінвентаризована. Визначні манускрипти, що зберігаються в архіві:

• Листи Мікеланджело;
• Лист Генріха VIII з проханням анулювати його шлюб;
• Булла про відлучення від церкви Мартіна Лютера;
• (Dictatus Рара).

Доступ до архівів

2 лютого 2020 року для відвідувачів були відкриті акти з понтифікату папи Пія XII (1939—1958). У Ватиканському апостольському архіві щорічно працюють близько 1500 вчених з усіх країн світу.

Керівництво

На чолі архіву стоїть Архівіст Святої Римської Церкви. Ця посада традиційно суміщається із посадою Бібліотекаря Святої Римської Церкви. Тепер архівістом є архієпископ Жозе Толентіно Мендонса. У керівництві йому допомагає префект, котрий відповідальний за фонди, тепер ним є єпископ Серджіо Паґано.

Примітки

1. Secret Archives Accessible Online//Zenit News Agency [ 20 червня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
2. . press.vatican.va. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
3. Fink: Das Vatikanische Archiv S. 3 та примітка 4.
4. . Архів оригіналу за 27 грудня 2008. Процитовано 15 травня 2013.
5. Ватикан відкрив архіви з понтифікату Пія ХІІ: «Це був справжній захисник цивілізації». Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 5 квітня 2021.
6. Ватиканська бібліотека та Секретний архів^{[недоступне посилання з березня 2019]}
7. . www.catholic-hierarchy.org. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 28 лютого 2019.

Література

• Maria Luisa Ambrosini. The Secret Archives of the Vatican. Boston: Little, Brown, 1969 (republished 1996).
• Blouin, Francis X. та ін. (1998). Vatican Archives: An Inventory and Guide to Historical Documentation of the Holy See. New York, Oxford University Press. ISBN . {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
• Ludwig von Pastor. The history of the popes, from the close of the Middle Ages: (drawn from the secret archives of the Vatican and other original sources) [ 26 вересня 2007 у Wayback Machine.]. from WorldCat. Reprints: Periodicals Service Company (New York) and Schmidt Periodicals GmbH (Germany) [ 20 серпня 2005 у Wayback Machine.] (Людвіг фон Пастор — перший історик, що одержав широкий доступ до архіву)
• Borromeo, Agostino. L'inquisizione: atti del Simposio internazionale, Città del Vaticano (The inquisition: actions of the international Symposium, Vatican City), Biblioteca apostolica vaticana, 2003.
• Karl August Fink: Das vatikanische Archiv: Einführung in die Bestände und ihre Erforschung, Regenberg Rom 1943; 2. vermehrte Auflage 1951
• Maria Luisa Ambrosini: Die geheimen Archive des Vatikans. Kösel, München 1974,
• Francis X. Blouin: Vatican Archives — an inventory and guide to historical documents of the Holy See. Oxford Univ. Pr., New York 1998,
• Michael Matheus, Hubert Wolf (Hrsg.), Bleibt im Vatikanischen Geheimarchiv vieles zu geheim? Historische Grundlagenforschung in Mittelalter und Neuzeit. Beiträge zur Sektion des Deutschen Historischen Instituts (DHI) Rom, organisiert in Verbindung mit der Westfälischen Wilhelms-Universität Münster, Seminar für Mittlere und Neue Kirchengeschichte. 47. Deutscher Historikertag, Dresden 30. September — 3. Oktober 2008, Rom 2009. PDF [ 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (793 kb)

Посилання

• Офіційний сайт Апостольського архіву [ 5 травня 2013 у Wayback Machine.]