Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Варіант верхньої межі лісу в Українських Карпатах — видозміна, різновид ВМЛ, який виділяється за домінантними деревними породами, що формують верхню межу лісу.
У високогір'ї Українських Карпат виділяють два варіанти ВМЛ: буковий та смерековий. Видовий склад деревних порід у зоні ВМЛ обмежений. Буковий варіант ВМЛ утворюють букові (Fagetum sylvaticae), рідше яворово-букові (Acereto-Fagetum) та горобиново-букові (Sorbeto-Fagetum) фітоценози. Ялиновий (смерековий) представлений смерековими (Piceetum abietis), зрідка кедрово-смерековими (Cembreto-Piceetum) деревостани. Крім смереки, сосни кедрової європейської, сосни звичайної, бука, явора, в зоні ВМЛ поодиноко зустрічаються: горобина звичайна (Sorbus aucuparia L),модрина польська (Larix polonica Racib), черемха звичайна (Padus avium Mill), (Salix silesiaca Willd.), порічки альпійські (Ribes alpinum L.), аґрус відхилений (Grossularia reclinata (L.)Mill.).
Ялиновий (смерековий) варіант ВМЛ
ВМЛ зімкнутих смерекових лісів проходить в Чорногорі в межах 1491–1609 м, а на Чивчині і Гнітесі- 1569–1640 м н. р.м.
Вище ландшафтної (термічної) ВМЛ смерека зустрічається в межах високогір'я у вигляді біогруп карликових дерев. Такі «лісові» фації поширені у Чорногорі на південно-східному схилі г. Говерла на висотах 1900 і 1750 м, південно-західному схилі г. Петрос (1750 м), г. Ребра (1990 м), г. Туркул (1930 м), г. Смотрич (1840 м), а також г.Чивчин — 1710м (Чивчинські гори) і т. д. Найвища ВМЛ не лише Чорногори, а й усіх Українських Карпат, проходить на південному схилі г. Стайки на висоті 1680 м в.р.м..
Сосна кедрова європейська трапляється в зоні верхньої межі лісу на дуже крутих кам'янистих схилах та малопотужних сильноскелетних ґрунтах у смугах проходження потужних безкарбонатних пісковиків і гравелітів, що важко піддаються звітрюванню (ландшафти Ґорґан, Чорногора).
Досить великі зарості сосни кедрової у Чорногорі на північних схилах урочища «Ґаджина» на висоті 1495–1575 м.р.м. описав Г. Запалович (1889). Л.Мілкіна (1990) зазначає, що сосна кедрова трапляється в п'ятьох ізольованих осередках загальною площею близько 10 га в урочищах «Ґаджина» та «Кедруватий» у кварталах шостого-восьмого Бистрецького лісництва КНПП. А. Сьродонь (1946) повідомляв про проростання поодиноких кедрів на північно-східних схилах урочища «Ґаджина» (1335–1520 м в.р.м.)..
Карликові екземпляри трапляються тут на висоті 1626 м в.р.м. Найбільший у Чорногорі осередок сосни кедрової зберігся на дуже крутих сильно- кам'янистих схилах урочища «Кедруватий». Місцеве населення називає це місце Довбушевим Сідлом. Верхня межа лісу тут проходить на висоті 1560 м.
На дуже крутих зсувних схилах північної експозиції хребта Кедровата Погорілка верхню межу лісу на висоті 1530–1560 м н.р.м. утворюють кедрово-смерекові угруповання. Вище поширені гірська сосна і вільха зелена. В урочищі «Ґаджина» трапляються тільки поодинокі кедри. На південно-східних схилах г. Шпиці вони зовсім не збереглися, хоча А. Сьродонь (1946) зазначав, що вони проростають на висоті 1445 м в.р.м.
А. Златник в 30-х рр. ХХ ст. спостерігав поодинокі відмерлі смереки кущової форми на висоті 1880 м на схилах г. Піп Іван Мармароський (1940 м). В. І. Комендором (1966) на північному схилі г. Петрос (ландшафт Чорногора) на висоті 1700 м у заростях вільхи зеленої було знайдено 14 екземплярів сосни кедрової європейської. В. І. Комендар 14 екземплярів кедра знайшов у заростях вільхи зеленої на північному схилі г. Петрос на висоті 1700 м в.р.м., кілька особин — на північно-східному схилі полонини Гармонєска на висоті 1400 м в.р.м.
Збереження сосни кедрової у приполонинських ПТК Горган є наслідком відсутності з давніх часів практично природних полонин (субальпійські ПТК покриті переважно греготами), і як наслідок — виключення з господарської діяльності верхньогірсько-лісових геосистем. На північно-східних схилах Ґорґан кедр поширений до висоти 1630 м (Sulma,1929); на південно-західних- до 1495 м -г. Тавпіш, хребет Тавпіширка (Jakob, 1937 ; Hilitzer, 1932).
Розповсюджені кедрово-смерекові ліси у ландшафтах Горган всіх експозицій в межах висот 1180–1500 м н. р. м. До висоти 1600–1650 м проростають лише поодинокі біогрупи кедру. Колись приполонинські природні комплекси з сосною кедровою займали значно більші площі, ніж сьогодні, але внаслідок антропогенної діяльності зазнали сильних змін, а сам ареал сосни кедрової дуже звузився (у високогірних районах гуцули використовують вершки кедра у весільних обрядах)
Буковий варіант ВМЛ
Верхня межа букових лісів за протяжністю займає друге місце після смерекових. Вона проходить по наступних ландшафтах: Бескиди, Полонина Красна, Полонина Руна, Полонина Боржава, південні схили Ґорґан, Свидовця, південно-західна частина Чорногори і південні схили масиву П'єтроса, де верхня межа лісу знижена до висоти 1100–1200 м. Особливо високо бук піднімається на Свидовці та в Чорногорі. На південному мегасхилі Свидовецького масиву букові межі доходять до висоти 1380 м н.р.м. Це найвища межа бучин в Українських Карпатах. На Закарпатських схилах існують оптимальні умови для букових лісів..
У Закарпатті середня верхня межа букових лісів становить: в західній частині 1190 м н.р.м., у східній — 1280 м н.р.м. Верхня межа букових лісів, вище яких поширені смерекові, дорівнює відповідно 1250 м і 1360 м н.р.м., а верхня межа росту явора — 1160 і 1270 м н.р.м.
У Чорногорі в урочищі «Рогнєска» ВМЛ формують букові деревостани. Тут проходить східна межа бука для південно-західного макросхилу Українських Карпат. Поодиноко трапляється черемха звичайна і горобина звичайна. На схід від урочища Рогнєска букові ліси змінюються на мішані. Межа між ними виразно збігається зі стріальними межами і позначена на місцевості неглибокою депресією, яка відокремлює ПТК пригребеневих опуклих схилів з буковими лісами на вапнистих відкладах білотисенської світ та ПТК стрімких схилів з частими відслоненнями корінних гірських порід Дуклянської тектонічної зони, вкритих ялицевими лісами.
На південному схилі г. ВМЛ також представлена буковим варіантом і має антропогенний характер. ВМЛ на південно-східних схилах г. Шешул проходить на висоті 1300 м н.р.м. Вище верхньої межі букових лісів проходить смуга шириною 10-15 м елементарних природних систем з явором, середня висота якого становить 8-10 м, а максимальна — до 14 м. Вище трапляються похідні природні комплекси з вільхою зеленою на гірсько-лучно-буроземних малопотужних ґрунтах.
, які досягають верхньої межі, поширені на великих площах і утворюють на висотах 600–1200 м суцільний гірсько-лісовий . Букові фітоценози формуються на опідзолених безкарбонатних ґрунтах, утворених на елювіально-делювіальних відкладах карпатського флішу. Характерною рисою букових лісів є високе затінення, завдяки якому в лісах рідко трапляються світлолюбні чагарники і панує рідкий трав'яний покрив. У сприятливих умовах межа букових лісів сформована чистими високостовбурними деревостанами. На більших висотах, на межі з полонинами, дерева бука низькі або представлені криволіссям, але такі деревостани трапляються лише в первинних умовах. У переважній більшости верхня межа букових лісів представлена високими деревостанами і є вторинна. Склад трав'яного ярусу бідний, трапляються численні ефемероїди, які розвиваються і цвітуть до розпускання листя дерев.
Причини виникнення сланких форм бука різноманітні. Л. Фекете і Т. Блатни (Fekete, Blattny, 1913) головною причиною утворення таких форм дерев вважають вітер. За В. Г. Коліщук (1958) букове криволісся, судячи по фрагментах, які збереглись до наших днів, зобов'язане своїм виникненням дії високогірного клімату, особливо таким його факторам, як вітер і снігові маси, що несприятливо впливають на ріст високостовбурного лісу. В. І. Комендар (1966) основною причиною утворення букового криволісся вважає сніг, який нахиляє дерева до схилу і вкриває їх, захищаючи тим самим чином від вимерзання в умовах суворої високогірної зими. Інші дослідники пояснюють це явище ґрунтовими умовами, пошкодження худобою, специфічними кліматичними факторами тощо.
Зокрема, букове криволісся поширене і в багатьох гірських районах Європи (Альпи, Крим, Кавказ).
Ялиця біла на відміну від смереки, як і сосна кедрова, в Українських Карпатах не утворює самостійного рослинного поясу. Не утворює вона і монодомінантних деревостанів. у складі яких виступає як едифікатор. Її постійним супутником с бук. Та ялиця має значно виший ріст, як дерево першої величини, тоді як бук на цих же висотах зустрічається лише у другому ярусі, або не виходить за межі підліску. В середньому, в Українських Карпатах ялиця біла поширена до висоти 900–930 м, хоча поодинокі карликові дерева підіймаються до 1423 м. Верхня межа поширення ялиці в Бескидах проходить по висоті 1235 (І350) м, а в Татрах — 1325 (1400) м н.р.м.
Сосна звичайна в зоні ВМЛ трапляється спорадично у виглляді поодиноких біогруп на кам'янистих слабозвітрюваних розсипищах ямненського пісковика і на болотах верхового та перехідного типів. Сосна звичайно підіймається до висосоти 1400 м н.р.м., переважно в Горганах. За даними С. М. Стойка (1966) у Східно-Покутських горах сосна звичайначайна збереглася на схилах г. (1402 м н.р.м.). біля с. Брустури Івано-Франківської області де вона росте на кам'янистих схилах на висоті 1330–1370 м н.р.м..
Посилання
- Байцар А. Л. Еколого-географічні та біоенергетичні особливості Верхньої межі лісу в Українських Карпатах //Експериментальна екологія. Методи, теорія, практика. Вісник Західного центру екології. Випуск 2 — Львів 1999, с. 45-51
- Байцар А. Л. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101–107.
- Байцар А. Л. Біланюк В. І. Матвіїв В. П. Еколого-географічні особливості верхньої межі лісу в Українських Карпат // Регіональні екологічні проблеми. Збірник наукових праць.- К.,2002,с.103-104.
Джерела
- Байцар Андрій Любомирович. Л. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101–107.
- Байцар Андрій Любомирович. Л. Еколого-географічні та біоенергетичні особливості Верхньої межі лісу в Українських Карпатах //Експериментальна екологія. Методи, теорія, практика. Вісник Західного центру екології. Випуск 2 — Львів 1999, с. 45-51.
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Variant verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpatah vidozmina riznovid VML yakij vidilyayetsya za dominantnimi derevnimi porodami sho formuyut verhnyu mezhu lisu U visokogir yi Ukrayinskih Karpat vidilyayut dva varianti VML bukovij ta smerekovij Vidovij sklad derevnih porid u zoni VML obmezhenij Bukovij variant VML utvoryuyut bukovi Fagetum sylvaticae ridshe yavorovo bukovi Acereto Fagetum ta gorobinovo bukovi Sorbeto Fagetum fitocenozi Yalinovij smerekovij predstavlenij smerekovimi Piceetum abietis zridka kedrovo smerekovimi Cembreto Piceetum derevostani Krim smereki sosni kedrovoyi yevropejskoyi sosni zvichajnoyi buka yavora v zoni VML poodinoko zustrichayutsya gorobina zvichajna Sorbus aucuparia L modrina polska Larix polonica Racib cheremha zvichajna Padus avium Mill Salix silesiaca Willd porichki alpijski Ribes alpinum L agrus vidhilenij Grossularia reclinata L Mill Yalinovij smerekovij variant VMLVML zimknutih smerekovih lisiv prohodit v Chornogori v mezhah 1491 1609 m a na Chivchini i Gnitesi 1569 1640 m n r m Vishe landshaftnoyi termichnoyi VML smereka zustrichayetsya v mezhah visokogir ya u viglyadi biogrup karlikovih derev Taki lisovi faciyi poshireni u Chornogori na pivdenno shidnomu shili g Goverla na visotah 1900 i 1750 m pivdenno zahidnomu shili g Petros 1750 m g Rebra 1990 m g Turkul 1930 m g Smotrich 1840 m a takozh g Chivchin 1710m Chivchinski gori i t d Najvisha VML ne lishe Chornogori a j usih Ukrayinskih Karpat prohodit na pivdennomu shili g Stajki na visoti 1680 m v r m Sosna kedrova yevropejska traplyayetsya v zoni verhnoyi mezhi lisu na duzhe krutih kam yanistih shilah ta malopotuzhnih silnoskeletnih gruntah u smugah prohodzhennya potuzhnih bezkarbonatnih piskovikiv i gravelitiv sho vazhko piddayutsya zvitryuvannyu landshafti Gorgan Chornogora Dosit veliki zarosti sosni kedrovoyi u Chornogori na pivnichnih shilah urochisha Gadzhina na visoti 1495 1575 m r m opisav G Zapalovich 1889 L Milkina 1990 zaznachaye sho sosna kedrova traplyayetsya v p yatoh izolovanih oseredkah zagalnoyu plosheyu blizko 10 ga v urochishah Gadzhina ta Kedruvatij u kvartalah shostogo vosmogo Bistreckogo lisnictva KNPP A Srodon 1946 povidomlyav pro prorostannya poodinokih kedriv na pivnichno shidnih shilah urochisha Gadzhina 1335 1520 m v r m Karlikovi ekzemplyari traplyayutsya tut na visoti 1626 m v r m Najbilshij u Chornogori oseredok sosni kedrovoyi zberigsya na duzhe krutih silno kam yanistih shilah urochisha Kedruvatij Misceve naselennya nazivaye ce misce Dovbushevim Sidlom Verhnya mezha lisu tut prohodit na visoti 1560 m Na duzhe krutih zsuvnih shilah pivnichnoyi ekspoziciyi hrebta Kedrovata Pogorilka verhnyu mezhu lisu na visoti 1530 1560 m n r m utvoryuyut kedrovo smerekovi ugrupovannya Vishe poshireni girska sosna i vilha zelena V urochishi Gadzhina traplyayutsya tilki poodinoki kedri Na pivdenno shidnih shilah g Shpici voni zovsim ne zbereglisya hocha A Srodon 1946 zaznachav sho voni prorostayut na visoti 1445 m v r m A Zlatnik v 30 h rr HH st sposterigav poodinoki vidmerli smereki kushovoyi formi na visoti 1880 m na shilah g Pip Ivan Marmaroskij 1940 m V I Komendorom 1966 na pivnichnomu shili g Petros landshaft Chornogora na visoti 1700 m u zarostyah vilhi zelenoyi bulo znajdeno 14 ekzemplyariv sosni kedrovoyi yevropejskoyi V I Komendar 14 ekzemplyariv kedra znajshov u zarostyah vilhi zelenoyi na pivnichnomu shili g Petros na visoti 1700 m v r m kilka osobin na pivnichno shidnomu shili polonini Garmonyeska na visoti 1400 m v r m Zberezhennya sosni kedrovoyi u pripoloninskih PTK Gorgan ye naslidkom vidsutnosti z davnih chasiv praktichno prirodnih polonin subalpijski PTK pokriti perevazhno gregotami i yak naslidok viklyuchennya z gospodarskoyi diyalnosti verhnogirsko lisovih geosistem Na pivnichno shidnih shilah Gorgan kedr poshirenij do visoti 1630 m Sulma 1929 na pivdenno zahidnih do 1495 m g Tavpish hrebet Tavpishirka Jakob 1937 Hilitzer 1932 Rozpovsyudzheni kedrovo smerekovi lisi u landshaftah Gorgan vsih ekspozicij v mezhah visot 1180 1500 m n r m Do visoti 1600 1650 m prorostayut lishe poodinoki biogrupi kedru Kolis pripoloninski prirodni kompleksi z sosnoyu kedrovoyu zajmali znachno bilshi ploshi nizh sogodni ale vnaslidok antropogennoyi diyalnosti zaznali silnih zmin a sam areal sosni kedrovoyi duzhe zvuzivsya u visokogirnih rajonah guculi vikoristovuyut vershki kedra u vesilnih obryadah Bukovij variant VMLVerhnya mezha bukovih lisiv za protyazhnistyu zajmaye druge misce pislya smerekovih Vona prohodit po nastupnih landshaftah Beskidi Polonina Krasna Polonina Runa Polonina Borzhava pivdenni shili Gorgan Svidovcya pivdenno zahidna chastina Chornogori i pivdenni shili masivu P yetrosa de verhnya mezha lisu znizhena do visoti 1100 1200 m Osoblivo visoko buk pidnimayetsya na Svidovci ta v Chornogori Na pivdennomu megashili Svidoveckogo masivu bukovi mezhi dohodyat do visoti 1380 m n r m Ce najvisha mezha buchin v Ukrayinskih Karpatah Na Zakarpatskih shilah isnuyut optimalni umovi dlya bukovih lisiv U Zakarpatti serednya verhnya mezha bukovih lisiv stanovit v zahidnij chastini 1190 m n r m u shidnij 1280 m n r m Verhnya mezha bukovih lisiv vishe yakih poshireni smerekovi dorivnyuye vidpovidno 1250 m i 1360 m n r m a verhnya mezha rostu yavora 1160 i 1270 m n r m U Chornogori v urochishi Rognyeska VML formuyut bukovi derevostani Tut prohodit shidna mezha buka dlya pivdenno zahidnogo makroshilu Ukrayinskih Karpat Poodinoko traplyayetsya cheremha zvichajna i gorobina zvichajna Na shid vid urochisha Rognyeska bukovi lisi zminyuyutsya na mishani Mezha mizh nimi virazno zbigayetsya zi strialnimi mezhami i poznachena na miscevosti neglibokoyu depresiyeyu yaka vidokremlyuye PTK prigrebenevih opuklih shiliv z bukovimi lisami na vapnistih vidkladah bilotisenskoyi svit ta PTK strimkih shiliv z chastimi vidslonennyami korinnih girskih porid Duklyanskoyi tektonichnoyi zoni vkritih yalicevimi lisami Na pivdennomu shili g VML takozh predstavlena bukovim variantom i maye antropogennij harakter VML na pivdenno shidnih shilah g Sheshul prohodit na visoti 1300 m n r m Vishe verhnoyi mezhi bukovih lisiv prohodit smuga shirinoyu 10 15 m elementarnih prirodnih sistem z yavorom serednya visota yakogo stanovit 8 10 m a maksimalna do 14 m Vishe traplyayutsya pohidni prirodni kompleksi z vilhoyu zelenoyu na girsko luchno burozemnih malopotuzhnih gruntah yaki dosyagayut verhnoyi mezhi poshireni na velikih ploshah i utvoryuyut na visotah 600 1200 m sucilnij girsko lisovij Bukovi fitocenozi formuyutsya na opidzolenih bezkarbonatnih gruntah utvorenih na elyuvialno delyuvialnih vidkladah karpatskogo flishu Harakternoyu risoyu bukovih lisiv ye visoke zatinennya zavdyaki yakomu v lisah ridko traplyayutsya svitlolyubni chagarniki i panuye ridkij trav yanij pokriv U spriyatlivih umovah mezha bukovih lisiv sformovana chistimi visokostovburnimi derevostanami Na bilshih visotah na mezhi z poloninami dereva buka nizki abo predstavleni krivolissyam ale taki derevostani traplyayutsya lishe v pervinnih umovah U perevazhnij bilshosti verhnya mezha bukovih lisiv predstavlena visokimi derevostanami i ye vtorinna Sklad trav yanogo yarusu bidnij traplyayutsya chislenni efemeroyidi yaki rozvivayutsya i cvitut do rozpuskannya listya derev Prichini viniknennya slankih form buka riznomanitni L Fekete i T Blatni Fekete Blattny 1913 golovnoyu prichinoyu utvorennya takih form derev vvazhayut viter Za V G Kolishuk 1958 bukove krivolissya sudyachi po fragmentah yaki zbereglis do nashih dniv zobov yazane svoyim viniknennyam diyi visokogirnogo klimatu osoblivo takim jogo faktoram yak viter i snigovi masi sho nespriyatlivo vplivayut na rist visokostovburnogo lisu V I Komendar 1966 osnovnoyu prichinoyu utvorennya bukovogo krivolissya vvazhaye snig yakij nahilyaye dereva do shilu i vkrivaye yih zahishayuchi tim samim chinom vid vimerzannya v umovah suvoroyi visokogirnoyi zimi Inshi doslidniki poyasnyuyut ce yavishe gruntovimi umovami poshkodzhennya hudoboyu specifichnimi klimatichnimi faktorami tosho Zokrema bukove krivolissya poshirene i v bagatoh girskih rajonah Yevropi Alpi Krim Kavkaz Yalicya bila na vidminu vid smereki yak i sosna kedrova v Ukrayinskih Karpatah ne utvoryuye samostijnogo roslinnogo poyasu Ne utvoryuye vona i monodominantnih derevostaniv u skladi yakih vistupaye yak edifikator Yiyi postijnim suputnikom s buk Ta yalicya maye znachno vishij rist yak derevo pershoyi velichini todi yak buk na cih zhe visotah zustrichayetsya lishe u drugomu yarusi abo ne vihodit za mezhi pidlisku V serednomu v Ukrayinskih Karpatah yalicya bila poshirena do visoti 900 930 m hocha poodinoki karlikovi dereva pidijmayutsya do 1423 m Verhnya mezha poshirennya yalici v Beskidah prohodit po visoti 1235 I350 m a v Tatrah 1325 1400 m n r m Sosna zvichajna v zoni VML traplyayetsya sporadichno u vigllyadi poodinokih biogrup na kam yanistih slabozvitryuvanih rozsipishah yamnenskogo piskovika i na bolotah verhovogo ta perehidnogo tipiv Sosna zvichajno pidijmayetsya do visosoti 1400 m n r m perevazhno v Gorganah Za danimi S M Stojka 1966 u Shidno Pokutskih gorah sosna zvichajnachajna zbereglasya na shilah g 1402 m n r m bilya s Brusturi Ivano Frankivskoyi oblasti de vona roste na kam yanistih shilah na visoti 1330 1370 m n r m PosilannyaBajcar A L Ekologo geografichni ta bioenergetichni osoblivosti Verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpatah Eksperimentalna ekologiya Metodi teoriya praktika Visnik Zahidnogo centru ekologiyi Vipusk 2 Lviv 1999 s 45 51 Bajcar A L Tipi verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpatah ta yih ohorona Visnik Lviv un tu seriya geograf Vip 40 Chastina I Lviv 2012 s 101 107 Bajcar A L Bilanyuk V I Matviyiv V P Ekologo geografichni osoblivosti verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpat Regionalni ekologichni problemi Zbirnik naukovih prac K 2002 s 103 104 DzherelaBajcar Andrij Lyubomirovich L Tipi verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpatah ta yih ohorona Visnik Lviv un tu seriya geograf Vip 40 Chastina I Lviv 2012 s 101 107 Bajcar Andrij Lyubomirovich L Ekologo geografichni ta bioenergetichni osoblivosti Verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpatah Eksperimentalna ekologiya Metodi teoriya praktika Visnik Zahidnogo centru ekologiyi Vipusk 2 Lviv 1999 s 45 51 Div takozhVerhnya mezha lisu v Ukrayinskih Karpatah