Вандаловський Олексій Прокопович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Вандаловський.

Олексій Прокопович Вандало́вський (31 липня 1909,  — 28 серпня 1950, Дніпропетровськ) — український радянський художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1945 року. Чоловік мистецтвознавця Наталії Глухенької, батько художника Віктора Вандаловського.

Вандаловський Олексій Прокопович
Народження	18 (31) липня 1909 Катеринослав, Російська імперія
Смерть	28 серпня 1950(1950-08-28) (41 рік)
	Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Навчання	Київський інститут пролетарської мистецької культури (1931)
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Денисов Володимир Олексійович, Козик Михайло Якимович і Плещинський Іларіон Миколайович
Відомі учні	Білополий Йосип Оксентійович, Волошин Георгій Сергійович, Горбаченко Володимир Семенович, Нестеренко Георгій Дмитрович і Пархоменко Іван Іванович
Працівник	Дніпропетровський художньо-педагогічний технікум
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Глухенька Наталія Олександрівна
Діти	Вандаловський Віктор Олексійович

Біографія

Народився 18 [31] липня 1909(19090731) року в місті (нині у складі Дніпра, Україна). 1931 року закінчив Київський інститут пролетарської мистецької культури, де навчався у Володимира Денисова, Михайла Козика, Іларіона Плещинського.

У 1931—1941 та 1944—1948 роках викладав у Дніпропетровському художньому училищі. Серед учнів: Білополий Йосип Оксентійович, Волошин Георгій Сергійович, Горбаченко Володимир Семенович, Нестеренко Георгій Дмитрович, Пархоменко Іван Іванович.

У 1948 - уповноважений Спілки радянських художників України по Дніпропетровській області.

Помер у Дніпропетровську 28 серпня 1950 року.

Творчість

Працював у галузі станкової графіки. Серед робіт:

• серія ліногравюр «Макіївські домни» (1930-ті);
• «Перша зоря на донецькій шахті» (1930-ті, туш);
• «Кінець дрейфу Сєдова» (1930-ті, картон);
• «17 вересня 1939 року» (1930-ті, картон);
• «Розстріл жителів Дніпропетровська німецькими фашистами» (1940-ві);
• «Женуть у рабство» (1940-ві);
• «Зустріч переможців» (1945; Дніпровський художній музей);
• «Відновлення кордону» (1940-ві);
• «Форсування водного рубежу» (1940-ві, ліногравюра);
• «Зустріч» (1940-ві, ліногравюра);
• «Оленка» (1943, туш);
• «Весна» (1946, папір, туш);
• «Атака» (1946, папір, туш);
• «Березань» (1947, ліногравюра);
• «Повернення» (1947, ліногравюра);
• «На колгоспних полях» (1947, ліногравюра; Дніпровський художній музей);
• «Автопортрет» (1947);
• «На німецьку каторгу» (1947, ліногравюра);
• «Дружина» (1947).

Брав участь у мистецтких виставках з 1937 року. Крім згаданого музею роботи художника зберігаються у Дніпровському історичному музеї.

Література

• Вандаловский, Алексей Прокофьевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1972. — Т. 2 (Бойченко—Геонджиан). — С. 161—162. (рос.);
• О. О. Клименко. Вандаловський Олексій Прокопович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — .