Вальдорфська школа

Ва́льдорфська педаго́гіка, також відома як Штайнерівська педагогіка, базується на освітній філософії Рудольфа Штайнера, засновника антропософії. Ця педагогіка наголошує на ролі уяви (фантазії) у навчанні, прагненні об'єднати інтелектуальний, практичний та художній розвиток учнів.

Штайнерівський поділ розвитку дитини на три основні етапи відображений у шкільному підході до навчання: в ранньому дитячому віці (період першого семиріччя) виховання зосереджене на практичних заняттях та творчій грі; у початковій освіті (період другого семиріччя) основна увага приділяється розвитку художнього вираження та соціальних можливостей; середня освіта базується на принципах розвитку критичного мислення та емпатії. Загальною метою є розвиток вільної, морально відповідальної і соціально-адаптованої людини. До 9 класу звичайно стандартних оцінок не ставиться, тестування зазвичай обмежується тих предметів і знань, які необхідні для вступу до коледжу.

Перша вальдорфська школа була заснована у 1919 році у Штутгарті, Німеччина. На сьогодні по світу працює більше тисячі незалежних Вальдорфських шкіл, біля 2,000 дитячих садочків та 646 центрів спеціальної освіти, які знаходяться у 60 країнах, тобто вальдорфський рух становить один з найбільших незалежних шкільних рухів на міжнародному рівні. Також по світу існує велика кількість публічних шкіл на базі Вальдорфської педагогіки, академій та середовищ домашньої освіти. Багато європейських вальдорфських шкіл отримують державне фінансування.

Історія

Рудольф Штайнер

Перша школа, яка базувалась на ідеях Штайнера, відкрилась у 1919 році на запит Еміля Молта, власника сигаретної фабрики Вальдорф-Асторія у Штутгарті, Німеччина, для дітей робітників фабрики. Саме за це ці школи в подальшому і отримали назву Вальдорфських. Школа у Штутгарті розросталась дуже швидко, і скоро більшість дітей, які навчались там, були вже членами сімей, не пов'язаних з фабрикою. Загальноосвітня школа була першою у Німеччині, у якій навчались діти усіх соціальних класів, обох статей, можливостей та інтересів.

Вальдорфська освіта стала більш відомою у Великій Британії у 1922 році після лекцій Штайнера, які він виголосив на конференції в Оксфордському університеті. Перша школа в Англії, тепер , була заснована у 1925 році; у 1928 році була відкрита перша школа такого типу у Нью-Йорку, США. За 30-ті роки XX століття століття по прикладу Штайнерівської школи було відкрито багато шкіл у Німеччині, Швейцарії, Нідерландах, Норвегії, Австрії, Угорщині, США, та Великій Британії З приходом до влади у Німеччині нацистів, більшість Вальдорфських шкіл у Європі були закриті і відновили свою роботу лише після закінчення Другої світової війни. Також на кілька років пізніше були закриті знову школи на територіях, де панував радянський режим. Це пояснювалось тим, що Вальдорфська педагогіка базується на потребах дитини радше, ніж на потребах суспільства, надмірно пацифістська, і не збігається з марксистсько-ленінськими принципами

Пріоритети розвитку

Структура Вальдорфської освіти наслідує Штайнерівську теорію розвитку дитини, яка ділить дитинство на три періоди розвитку, та описує навчальні стратегії згідно з цими стадіями. Кожний з цих трьох періодів триває приблизно сім років.^:402

Мета підходу — пробудити «фізичний, поведінковий, емоціональний, пізнавальний, соціальний, та духовний» аспекти кожної особистості, сприяти творчості так само, як аналітичному мисленню.^:28 Огляд 2005 року показав, що вальдорфські школи успішно розвивають «творчі, соціальні та інші можливості, важливі для цілісного зростання людини».^:39

Де та книга, де вчитель може прочитати про те, що таке навчення? Діти самі і є цією книгою. Ми не повинні вчитись викладати з будь-якої книги, крім тої, що лежить відкрита перед нами і являє собою дитину, як вона є.

— Rudolf Steiner, Human Values in Education

Дошкільна освіта та дитячий садочок: до 6/7 років

Вальдорфська лялька, яка може використовуватись у дитсадковій грі Вальдорфська лялька, яка може використовуватись у дитсадковій грі  Осінній столик пір року у Вальдорфській школі Австралії Осінній столик пір року у Вальдорфській школі Австралії

Теорія Вальдорфської педагогіки стверджує, що період першого семиріччя життя дитини найкраще навчати її, занурюючись у природне середовище та створюючи такі умови, щоб дитина, по-перше, могла отримувати практичний досвід, повторюючи приклад дорослих, і, по-друге мала можливості та час для образної гри. Загальна мета навчального плану — «наповнити дитину почуттям, що світ добрий».

Вальдорфська дошкільна освіта включає в себе регулярні повсякденні заняття, такі як вільна гра, малювання фарбами та пастельними олівцями, коло (пісні, пальчикові ігри, казки), активність на свіжому повітрі, та практичні завдання (наприклад, випічка, садівництво), з ритмічними змінами під пори року.^:125 Група дитсадка має нагадувати оселю, а інструменти та іграшки зазвичай зроблені із простих, натуральних матеріалів, які дають простір для творчості.

Програма дитсадка також включає сезонні свята.

Вальдорфські дитсадочки та початкова школа, як правило, не підтримують використання телевізорів та комп'ютерів. Для цього існує цілий ряд причин: вважається, що їх використання суперечить потребам розвитку малої дитини, користувачі медіа мають тенденцію бути фізично малоактивними, і, крім того, засоби масової інформації часто мають невідповідний або небажаний вміст, який радше притуплює, а не розвиває уяву.

Початкова освіта: від 6/7 до 14 років

1-й Клас Вальдорфської початкової школи

Вальдорфська педагогіка стверджує, що показником готовності дитини до навчання є втрата дитячих зубів (молочних), яка в основному відбувається біля 7 років (а також інші вікові характеристики). Втрата зубів, це найпомітніший маркер великих змін, які відбуваються у цей час у дитині, в тому числі зміни темпераменту, навичок, дитина стає незалежнішою.^:389 Таким чином формально навчання читання, письма, та інших академічних дисциплін не починається перед вступом дитини до початкової школи у віці близько семи років. Штайнер був впевнений, що раннє залучення маленьких дітей до абстрактної інтелектуальної діяльності, тобто, так званий, «ранній розвиток» — негативно впливає на їх зростання та розвиток.

Вальдорфська початкова школа (7–14 років) працює над розвитком дитячого емоційного життя та уяви. Для того, щоб учні могли глибше відчути предмет, академічні правила подаються через художню працю, яка включає казки та оповідання, образотворче мистецтво, драму, рух, гру на музичних інструментах, спів та ремесло. Основний навчальний план включає вивчення мов, міфологію, історію, географію, геологію, алгебру, геометрію, мінералогію, біологію, астрономію, фізику, хімію. Шкільний день починається з «Основного урока», який займає приблизно від 1,5 до 2 годин, та сфокусований на якомусь одному головному предметі епохи. Урок, як правило, починається зі вступної частини, яка може включати спів, гру на музичних інструментах, декламації вірша, рекомендованого для початку шкільного дня.

Вальдорфська початкова освіта дозволяє індивідуально змінювати темп навчання, виходячи з очікувань, що дитина зрозуміє тему або досягне майстерності, коли він або вона буде до цього готова. Співпраця має перевагу над конкуренцією. Це стосується також фізичного виховання; командні види спорту вносяться у старші класи.

У початковій школі основний вчитель викладає основні навчальні дисципліни. Центральна роль цього класного керівника — навчати власним прикладом та за допомогою історій, складених різними культурами,. Класний керівник звичайно навчає групу дітей кілька років. Традиційно вчитель залишався з класом вісім років циклу початкової школи, але останніми роками тривалість цих циклів трактується дедалі гнучкіше . Вже в першому класі спеціалізовані вчителі навчають дітей багатьох предметів, таких, як музика, ремесло, фізична культура, а також двох іноземних мов.

Чотири темпераменти

Штайнер вважав, що дитячий когнітивний, емоційний та поведінковий розвиток мають бути взаємопов'язаними. Згідно з його вченням, дітей у Вальдорфській школі групують не за їх академічними здібностями.^:89 Замість цього Штайнер запропонував схему поділу дітей за їх темпераментами — меланхолік, сангвінік, флегматик та холерик — для педагогічного вжитку в елементарній школі. Штайнер зазначив, що викладання має різнитися відповідно до потреб цих психологічних типів. Наприклад, «холерики легко йдуть на ризик, флегматики сприймають речі спокійно, меланхоліки чутливі або інтровертні, а сангвініки приймають речі легко». Сьогодні вальдорфські вчителі можуть працювати з поняттям темпераменту, щоб диференціювати їх навчання. Місця відпочинку та заняття в класі можуть бути заплановані з урахуванням темпераментів учнів, але це часто може бути не дуже помітним для стороннього спостерігача. Наприклад, меланхолікам подобається сидіти разом, тому що вони, радше за все, не будуть набридати або турбувати один одного. Живіші темпераменти, як, наприклад, сангвініки або холерики, можуть взаємно гасити свою активність і заспокоюватись за власним бажанням. Штайнер також був впевнений, що вчитель має розуміти свій власний темперамент, і бути готовим працювати з ним позитивно у класі. Темперамент у дитини розвивається, і більшість людей має комбінацію темпераментів, а не один чистий тип.

Середня школа: від 14 років і вище

У більшості Вальдорфських шкіл діти переходять до середньої школи, коли їм виповнюється 14 років. Середня школа надає вчителя-«предметника» на кожну навчальну дисципліну. Освіта більше спрямована на академічні дисципліни, хоча школярі й далі займаються малюванням, музикою та ремеслами. Структура навчального плану побудована з метою розвитку інтелекту учнів, незалежного мислення та етичних ідеалів, таких, наприклад, як соціальна відповідальність.

Роботи учнів з нарисної геометрії у старших класах Вальдорфської школи
Вимірювання зросту на діаграмах Вимірювання зросту на діаграмах  Еліпс, побудований з дотичних ліній Еліпс, побудований з дотичних ліній  Проекція кола на косу площину Проекція кола на косу площину

На третій стадії розвитку (з 14 років), за Вальдорфською програмою, діти мають навчатися за шляхом розвитку власного мислення та судження. Нові теми спочатку подаються у вигляді практичних дослідів (напр. хімія, фізика), рефератів та самостійної роботи; всі отримані результати записуються та обговорюються. Студенти мають зрозуміти абстрактний матеріал, очікується, що вони мають достатню базу та зрілість, щоб зробити власні висновки зі своїх суджень. Мета третього етапу полягає у наповненні дітей переконанням, що «світ — істинний».

Основна мета — надання молодим людям основи для розвитку вільної, незалежної та творчої особистості. Наразі не було публікацій про незалежні дослідження, чи досягає Вальдорфська школа цієї мети.

Теорія та практика навчання

У підвалинах вальдорфської педагогіки лежать філософські основи антропософії, які мають на меті забезпечити освіту, що дозволяє дітям стати вільними людьми, допомогти їм втілити в цьому житті власну «духовну ідентичність» з попереднього духовного буття, як істоти тіла, душі та духу. Освітній дослідник Мартін Ешлі вважає, що досягнення такої мети буде проблематичним для нерелігійних вчителів та батьків у державних школах, як і прагнення до духовного розвитку дитини, є проблематичними для світської (нерелігійної) освіти.

Хоча антропософія покладена в основу педагогічного підходу та організаційної структури Вальдорфської школи, як предмету її не існує у навчальному плані, а дослідження показують, що у Вальдорфських школах бракує обізнаності про це. У Вальдорфській спільноті може виникнути суперечність між початковими намірами Штайнера, що іноді є важливим якорем у примхливих освітніх течіях, та відкритістю до нових освітніх напрямів, як, наприклад, нові технології, чи методи звітності та оцінювання.

Вальдорфська школа у Баварії

Будівлі Вальдорфських шкіл часто мають яскраву архітектуру з використанням, для створення менш заорганізованого техногенного простору, різно-рівневих, побудованих під різними кутами, стін. Вони можуть бути пофарбовані прозорими кольорами, з використанням техніки лазурі, та включеннями текстур.

Оцінки

Школи оцінюють студентів, здебільшого, за допомогою звітів про індивідуальний навчальний прогрес та розвиток особистості. Акцент робиться на характеристиці якісним описом. Стандартизовані тести проводяться рідко, за виключенням екзаменів у старших класах, необхідних для вступу у вищі навчальні заклади. Оцінки за письмові роботи, як правило, не ставляться аж до переходу до старшої школи у 14-15 років (в українських школах це зазвичай 9 клас середньої школи), оскільки освітній акцент робиться на цілісному розвитку дітей, а не лише на їх академічному прогресі.

Навчальний план

Хоча Вальдорфські школи — автономні інституції, які не потребують виконання загальної навчальної програми (за винятком тої, що вимагається місцевими органами влади), існують загальноприйняті принципи для вальдорфського навчального плану за підтримки загальних принципів шкіл. Школи пропонують змістовний навчальний план, який «керується тісним спостереженням за тим, який саме контент мотивує дітей різного віку» і включає, наприклад, національні навчальні програми.

Головний академічний предмет викладається на двохгодинному «головному» уроці протягом кількох тижнів. Ці блоки уроків, так звані «епохи», інтегровані в кожний навчальний рівень і захоплюють багато інших заходів у класі. Наприклад, якщо головна епоха — геометрія, то тема, яка розглядається на головному уроці, може бути також темою уроку малювання, або ліплення з глини. Ці самі предмети можуть бути переглянуті на кожному навчальному рівні з ускладненням, в міру розвитку школярів, їх вміння, міркування та самоусвідомлення. Ця система була описана як спіральний навчальний план.

Багато предметів і навичок, які не є основними для загальноосвітніх шкіл, такі як мистецтво, музика, садівництво та міфологія, є основними для Вальдорфської освіти. Школярів навчають різноманітних витончених і ужиткових мистецтв. Діти у початковій школі малюють, ліплять, плетуть на дротах, в'яжуть гачком. Учні старшої школи отримують такі навички, як вишивка та шиття, різьблення дерева та каменю, ліплення з глини, ковальська справа з міддю, брошурування книг та блокнотів, пошиття ляльок та іграшкових тварин. Для прикладу, у загальний навчальний план залучається пошиття іграшкової тварини на уроках ручної праці, зазвичай паралельно з уроками зоології, де розглядаються ссавці. Дитина обирає тварину, яку б хотіла вшити, описує її характер та звички у рефераті, а з допомогою вчителя будує викрійку, яка повторює реальну будову тіла тварини. Найчастіше наприкінці тіло іграшки розфарбовується у реальні кольори тварини. Уроки образотворчого мистецтва містять креслення форм, ескіз, скульптуру, перспективний малюнок та інші методи.

Уроки музики вже у ранньому дитинстві починаються зі співу, а хоровий спів залишається важливою складовою навчання у старшій школі. У молодших класах діти вчаться грати на пентатонічній флейті, або лірі. Після 9 років — на діатонічних флейтах та оркестрових інструментах.

У Вальдорфських школах є унікальні, характерні тільки для них, предмети. Найголовнішим серед них є евритмія — мистецтво руху, яке супроводжується ритмічною промовою, віршами або музикою, включає елементи драми та танцю, та призначеній розвивати «почуття гармонії та єдності» особистості та класу. Не зважаючи на інший навчальний контекст, приготування їжі сільське господарство, давно вже внесені у Вальдорфський навчальний план. Інші відмінності це: неконкурентні та вільні ігри в молодшій школі замість легкої атлетики; вивчення двох іноземних мов з першого класу початкової школи; і експериментально-феноменологічний підхід до науки, згідно з яким школярі спостерігають і зображують наукові концепції власними словами та малюнками, а не беруть готові ідеї з підручників.

Наука

Вальдорфські школи використовують феноменологічний підхід до викладання наук, тобто навчання за допомогою дослідження, яке спрямоване на «зміцнення інтересу та здатності до спостереження». Мета цього підходу — виховання почуття «людини, як єдиного цілого з природою» під час здобування точних наукових знань. Емпіричні дослідження, включаючи PISA, показали, що Вальдорфські учні, ставши студентами, краще вмотивовані вивчати науку та досягають кращого розуміння науки, в порівнянні з студентами, які закінчили державні школи.

Згідно з одним із досліджень навчальної програми, були порівняні група американських вальдорфських школярів з школярами із публічних шкіл по трьом тестам. Два тести вимірювали вербальне та невербальне логічне мислення, а третій — міжнародний тест TIMMS (тести, які збирають дані про успішність студентів у різних галузях математики та науки (алгебра, геометрія, біологія, хімія тощо)). Дослідники дійшли висновку, що по цим тестам студенти з Вальдорфських шкіл набрали більше балів в порівнянні з учнями державної школи. Автори дослідження відзначили ентузіазм у науках у Вальдорфських учнів, але оцінили навчальний план як «старомодний та застарілий, а також такий, що містить сумнівні наукові матеріали». Освітні дослідники Філліп та Гленіс Вудс, які рецензували це дослідження, критикували підхід авторів до «нерозв'язаного конфлікту»: що начебто неточна наука призводить до явного кращого наукового розуміння.

У 2008 році Стокгольмський університет припинив свій курс підвищення кваліфікації Вальдорфських вчителів. Університет пояснював це тим, що «курси не містять достатньої теорії предметів, і більша частина дисциплін, які входить до складу курсу, не ґрунтується на будь-якій науковій базі». Декан Стефан Нордлунд заявив, що «навчальна програма містить літературу, яка містить забагато міфів і замало фактів».

Інформаційні технології

Медіа-центр в Австралійській Штайнерівській школі

Оскільки Вальдорфська освіта вважає соціальну взаємодію найважливішою основою для навчання та розвитку дітей молодшого віку, комп'ютерні технології починають використовуватися у середній школі, після того як діти освоїли «фундаментальні способи отримання інформації та навчання, наприклад, практичні експерименти та книги».

У Великій Британії вальдорфські школи отримали від Міністерства освіти звільнення від вимоги вивчати Інформаційні технології у віці 3-5 років. Дослідники освіти Джон Сірай-Блатчеффорд та Девід Уайтбрейд похвалили це рішення, підкреслюючи, що основний акцент Вальдорфської освіти на природних матеріалах та вихованні уяви.

Вальдорфські школи користуються великою популярністю серед батьків, які працюють у секторі інформаційних технологій, включаючи працівників деяких найсучасніших IT-фірм. У одній з шкіл Силіконової долини «три чверті учнів мають батьків із сектора високих технологій». Велика кількість батьків, працюючих у цій області, висловили переконання, що учні молодшого віку не потребують впливу комп'ютерів та технологій, зате більшу користь отримають від розвитку творчості.

Духовність

Вальдорфська освіта націлена на освіту дітей у широкому колі релігійних традицій без надання переваги жодній з них. Однією з головних цілей Штайнера було влаштування духовного, неконфесійного середовища для дітей з усіх прошарків суспільства.^:79 Дійсно, для Штайнера освіта була діяльністю, яка сприяє зв'язку людини з божественним і, таким чином, є релігійною.^:1422,1430

Вальдорфські школи історично були базовані на Християнстві, але оскільки вони поширюються у інших культурних умовах, то адаптуються і до інших традицій. Прикладом такої адаптації можуть бути Вальдорфські школи у Японії, які відзначають свята, властиві цим культурам, та класи Вальдорфської школи у Мілвокі, які адаптовані до Афроамериканських та Індіанських звичаїв.

Релігійні класи, які відсутні у Вальдорфських школах Америки, є обов'язковими в деяких Німецьких федеральних землях, тому тут кожна конфесія надає свого вчителя для класу, а також є нерелігійний клас. У Великій Британії публічні Вальдорфські школи не є релігійними.

Том Стеглік відносить Вальдорфську освіту до гуманістичних традицій, та протиставляє її філософськи обґрунтований підхід до «нейтральних» цінностей державних систем навчання.

Соціальна взаємодія

Думки Штайнера про те, що усі люди мають духовну серцевину, підштовхнули соціальну місію Вальдорфської школи. Школи завжди були відчинені для дітей усіх соціальних прошарків. Вони були побудовані від початку як загальноосвітні 12-річні школи, під керуванням своїх власних вчителів, а не держави або інших керуючих органів, з усіма радикальними принципами, які вперше сформулював Штайнер.

Основною ціллю Вальдорфських шкіл залишається розвиток відчуття соціальної відповідальності в учнів. Дослідження показують, що вони досягли у цьому успіху. Встановлено, що Вальдорфські учні більш зацікавлені в соціальних та етичних питаннях та мають більш позитивні настрої, ніж учні загальноосвітніх шкіл, та демонструють активну позицію та впевненість у собі, а також відчуття здатності творити власне майбутнє.

Звіти з невеликих досліджень свідчать про те, що у вальдорфських школах спостерігається нижчий рівень переслідування та залякування,^:29 та про те, що студенти Вальдорфських шкіл Європи мають вкрай низькі показники ксенофобії та гендерних стереотипів, ніж студенти будь-якого іншого типу шкіл. Бетті Рейрдон, професорка та дослідниця миру, дає вальдорфські школи як приклад шкіл, які слідують філософії, заснованої на мирі та толерантності.

Багато приватних вальдорфських шкіл переживають напругу між цими соціальними цілями та тим, що плата за навчання є бар'єром для доступу до освіти менш багатими сім'ями. Школи намагалися покращити доступ для більш широкого кола соціальних груп, стягуючи нижчі збори, ніж інші незалежні школи, або шукаючи підтримку держави.

Міжкультурні зв'язки

Вальдорфські школи об'єднували поляризовані громади в різних умовах.

• Під режимом апартеїду у Південній Африці Вальдорфська школа була одною з небагатьох шкіл, у якій діти обох рас відвідували одні й ті самі класи. Вальдорфський виховний коледж у Кейптауні, Novalis Institute, був вказаний під час «Року толерантності» ЮНЕСКО організацією, яка працює над примиренням у Південній Африці.
• Перша вальдорфська школа в Західній Африці була заснована в Сьєрра-Леоне, щоб виховувати хлопців та дівчат, сиріт громадянської війни. Школа побудована місцевою громадою, разом із студентами.
• У Ізраїлі Вальдорфська школа Хардуф Кибуц має як єврейський, так і арабський факультети, та широко контактує з навколишніми арабськими спільнотами. Також вона відкрила курси навчання Вальдорфських вчителів арабською мовою.
• У Бразилії, Вальдорфський вчитель Уте Кремер заснував , громадську організацію, яка займається доглядом за дітьми, професійною підготовкою та роботою, соціальними послугами, включаючи охорону здоров'я, та Вальдорфською освітою більше ніж 1000 жителів бідних районів Сан-Паулу.
• У Непалі, Вальдорфська школа Таші на околицях Катманду навчає найбільш незахищених дітей з різних прошарків суспільства. Вона була заснована у 1999 році. Крім того, на південному заході долини Катманду фундація надає бідним та інвалідам можливість працювати на та навчає їх дітей у Вальдорфській школі.

Вальдорфська школа також пов'язана з ЮНЕСКО. У 2008 році 24 вальдорфських шкіл у 15 країнах були членами . The  — це організація, яка підтримує та фінансує Вальдорфський рух по всьому світу, особливо у несприятливих умовах.

Власна концепція методики

На думку прибічників, вальдорфська методика створює передумову для всебічного і гармонійного розвитку особистості, збереження і розвитку прихованих здібностей дитини, розкриття її неповторного індивідууму. Разом з тим, переслідується завдання виховання дитини як соціальної особи, готової до співпраці з іншими людьми, яка вміє знайти своє місце в суспільстві, відчуває взаємозв'язок з природним життєвим середовищем. В основі вальдорфської педагогіки покладено християнські релігійні цінності. Навчання у школах проводиться відповідно до спеціально розроблених планів, що складені із врахуванням спеціальних ритмів. Поділ людини на різні компоненти та поділ природи на періоди був розроблений Рудольфом Штайнером. Більшість пояснень Штайнером природи цих понять базується на езотериці та астрології.

В 2017 методом вальдорфської педагогіки користуються близько 1092 освітніх закладів у 64-ти країнах світу, більшість — у Німеччині. З 1919 року вони розвиваються у Європі, Америці, Африці, Австралії, Азії, пострадянських країнах.

Див. також

• Альтернативна освіта
• Педагогіка Монтессорі

Примітки

1. Heiner Ullrich: Rudolf Steiner. In: H.E. Tenorth (Hrsg.): Klassiker der Pädagogik 2. 2003, S. 66.
2. Paull, John (2011) Rudolf Steiner and the Oxford Conference: The Birth of Waldorf Education in Britain [Архівовано 2 грудня 2012 у Wayback Machine.]. European Journal of Educational Studies, 3(1): 53–66.
3. Friends of Waldorf education, Waldorf schools' Expansion [Архівовано 14 серпня 2021 у Wayback Machine.]
4. "Die Geschichte der Dresdner Waldorfschule". Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
5. Uhrmacher, P. Bruce (Winter 1995). Uncommon Schooling: A Historical Look at Rudolf Steiner, Anthroposophy, and Waldorf Education. Curriculum Inquiry. 25 (4): 381—406. doi:10.2307/1180016. JSTOR 1180016.
6. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 15 листопада 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
7. Thomas Armstrong, PhD (1 грудня 2006). The Best Schools: How Human Development Research Should Inform Educational Practice. ASCD. с. 53. ISBN . Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 29 листопада 2012.
8. Iona H. Ginsburg, «Jean Piaget and Rudolf Steiner: Stages of Child Development and Implications for Pedagogy», Teachers College Record Volume 84 Number 2, 1982, pp. 327—337.
9. Woods, Philip; Martin Ashley; Glenys Woods (2005). Steiner Schools in England (PDF). UK Department for Education and Skills. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2013.
10. As cited in Robert Trostli (ed.), Rhythms of Learning: Selected Lectures by Rudolf Steiner. 1998. p. 44
11. Ginsburg and Opper, Piaget's Theory of Intellectual Development, , pp. 39–40.
12. Todd Oppenheimer, Schooling the Imagination [Архівовано 14 травня 2008 у Wayback Machine.], Atlantic Monthly, September 1999.
13. Sue Waite; Sarah Rees (2011). Rod Parker-Rees (ред.). Meeting the Child in Steiner Kindergartens: An Exploration of the beliefs, values and practices. Routledge. с. 57. ISBN . Перша епоха (0–7 років), коли дитина дуже чутлива до людей та оточення, Штайнерівськими вихователями вважається як стадія емпатії, - де емпатія означає жити досвідом та прикладом іншого. Вихователь дитсадка прагне стати прикладом для наслідування дітьми, також він активно створює такі умови, що сприяють творчій грі та сприяють розвитку здатності дітей до співпереживання.
14. Ullrich, Heiner (2008). Rudolf Steiner. London: Continuum International Pub. Group. с. 77. ISBN .
15. Taplin, Jill Tina (2010). Steiner Waldorf Early Childhood Education: Offering a Curriculum for the 21st Century. У Linda Miller, Linda Pound (ред.). Theories and Approaches to Learning in the Early Years. SAGE Publications. с. 92. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 29 квітня 2013.
16. Edwards, Carolyn Pope (Spring 2002). Three Approaches from Europe: Waldorf, Montessori, and Reggio Emilia. Early Childhood Research & Practice. 4 (1). Архів оригіналу за 24 березня 2007. Процитовано 16 листопада 2017.
17. Henk van Oort (2011), «Religious education», Anthroposophy A-Z: A Glossary of Terms Relating to Rudolf Steiner's spiritual philosophy . p. 99.
18. Woods, Philip A.; Glenys J. Woods (2006). In Harmony with the Child: the Steiner teacher as a co-leader in a pedagogical community. FORUM. 48 (3): 319. doi:10.2304/forum.2006.48.3.317.
19. R. Murray Thomas, «Levels in education practice». In Encyclopedia of Education and Human Development, Farenga and Ness (eds.). M. E. Sharpe 2005 . p. 624.
20. Gesell, Arnold; Ilg, Frances; Ames, Louise; Bullis, Glenna (1946). The child from five to ten. NY: Harper & Bros. с. 12.
21. «Different teaching method attracts parents» [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.], New York Times, 26 March 2000.
22. Thomas William Nielsen, «Rudolf Steiner's Pedagogy of Imagination: A Phenomenological Case Study», Peter Lang Publisher 2004.
23. Carolyn P. Edwards, «Three Approaches from Europe: Waldorf, Montessori and Reggio Emilia», Early Childhood and Practice, Spring 2002, pp. 7–8.
24. Easton, F. (1997). Educating the whole child, "head, heart, and hands": Learning from the Waldorf experience. Theory into Practice. 36 (2): 87—94. doi:10.1080/00405849709543751.
25. McDermott, R.; Henry, M. E.; Dillard, C.; Byers, P.; Easton, F.; Oberman, I.; Uhrmacher, B. (1996). Waldorf education in an inner-city public school. The Urban Review. 28 (2): 119. doi:10.1007/BF02354381.
26. Helen H. Frink, «Germany», in World Educational Encyclopedia, Rebecca Marlow-Ferguson (ed.), v. 1. Gale 2002 . pp. 488—489.
27. Ginsberg, Iona H. (1982). Jean Piaget and Rudolf Steiner:stages of child development and implications for pedagogy. Teachers College Record. 84 (2): 327—337.
28. Ullrich, Heiner (2008). Rudolf Steiner. London: Continuum.
29. Sarah W. Whedon (2007). Hands, Hearts, and Heads: Childhood and Esotericism in American Waldorf Education. ProQuest. ISBN . Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 6 грудня 2012.
30. Uhrmacher, P. Bruce (Winter 1993). Making Contact: An Exploration of Focused Attention between Teacher and Students. Curriculum Inquiry. 23 (4): 433—444. doi:10.2307/1180068.
31. Oberski, Iddo (2006). Learning to Think in Steiner-Waldorf Schools (PDF). Journal of Cognitive Education and Psychology. 5 (3). Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2017. Процитовано 29 квітня 2013.
32. *"The overarching goal is to help children build a moral impulse within so they can choose in freedom what it means to live morally."—Armon, Joan, «The Waldorf Curriculum as a Framework for Moral Education: One Dimension of a Fourfold System» [Архівовано 14 серпня 2021 у Wayback Machine.], (Abstract [Архівовано 28 лютого 2008 у Wayback Machine.]), Paper presented at the Annual Meeting of the American Educational Research Association (Chicago, IL, 24–28 March 1997), p. 1.
33. Carnie, Fiona (2003). Alternative approaches to education : a guide for parents and teachers. London: RoutledgeFalmer. с. 47. ISBN .
34. Martin Ashley (2009). Philip A. Woods; Glenys J. Woods (ред.). Chapter 11: Alternative Education for the 21st Century: Philosophies, Approaches, Visions. Palgrave Macmillan. с. 214. ISBN . Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 29 листопада 2017.
35. Miller, Ron (1995). Freedom in a holistic context. Holistic Education Review. 8 (3): 4—11.
36. «Different teaching method attracts parents» [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.], NY Times
37. «Religion or philosophy» [Архівовано 11 березня 2015 у Wayback Machine.] SFGate 30 October 2000.
38. D. C. Phillips, «Waldorf education: Rudolf Steiner», in Encyclopedia of Educational Theory and Philosophy, SAGE 2014, p. 847-8
39. Oberski, Iddo (February 2011). Rudolf Steiner's philosophy of freedom as a basis for spiritual education?. International Journal of Children's Spirituality. 16 (1): 14. doi:10.1080/1364436x.2010.540751.
40. Suzanne L. Krogh, «Models of Early Childhood Education». In Encyclopedia of Education and Human Development, Farenga and Ness (eds.). M. E. Sharpe 2005. p. 484.
41. OECD (2005). Formative Assessment Improving Learning in Secondary Classrooms: Improving Assessment in Secondary Classrooms. с. 267.
42. Martin Ashley, «Can one teacher know enough to teach Year Six everything? Lessons from Steiner-Waldorf Pedagogy» [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.], British Educational Research Association, Annual Conference, University of Glamorgan, 14th — 17th September.
43. Nicholson, David W. (2000). Layers of experience: Forms of representation in a Waldorf school classroom. Journal of Curriculum Studies. 32: 575—587. doi:10.1080/00220270050033637.
44. Waldorf Answers [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.].
45. Little, William (3 лютого 2009). Steiner schools: learning - it is a wonder. The Telegraph. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 20 травня 2013.
46. Ogeltree, Earl J. (1979). Introduction to Waldorf Education: Curriculum and Methods. University Press of America.
47. Leone, Stacie (26 квітня 2013). Ithaca Waldorf School: An education based in music, movement and neuroscience. The Ithaca Times. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 29 квітня 2013.
48. Weiner, Irving B.; William Reynolds; Gloria Miller (2012). Handbook of Psychology Vol. 7 Educational Psychology. John Wiley & Sons. с. 241.
49. Sumner, Jennifer; Heather Mair; Erin Nelson (2010). Putting the culture back into agriculture: civic engagement and the celebration of local food. International Journal of Agricultural Sustainability. 1—2 (8): 54—61. doi:10.3763/ijas.2009.0454.
50. Østergaard, Edvin; Dahlin, Bo; Hugo, Aksel (1 вересня 2008). Doing phenomenology in science education: a research review (PDF). Studies in Science Education. 44 (2): 93—121. doi:10.1080/03057260802264081. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. Процитовано 30 листопада 2017.
51. Zubrowski, Bernard (2009). Exploration and Meaning Making in the Learning of Science (вид. Vol. 18). Springer. с. 231. ISBN . [Pictoral representation] is also a way of focusing attention and closely observing what is happening. However, there are problems when it comes to having students draw. Some are inhibited because they feel they have to have very realistic representations. This can be overcome if throughout the grades drawing is approached both as a way of self-expression and a way of capturing the external world. In Waldorf education, there is an ongoing practice of having students draw. Others would do well to find ways of adapting this approach in public school practice so that drawing is second nature to the students and they are not inhibited in attempting it.
52. Claudia Schreiner and Ursula Schwantner (2009). Section 9.6 Comparison of Skills and Individual Characteristics of Waldorf Students. PISA 2006: Austrian Report with a Focus on the Sciences. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 9 грудня 2012.
53. Østergaard, Edvin; Dahlin, Bo; Hugo, Aksel (1 вересня 2008). Doing phenomenology in science education: a research review. Studies in Science Education. 44 (2): 93—121. doi:10.1080/03057260802264081.
54. Woods, Philip A.; Glenys J. Woods (2008). Alternative Education for the 21st Century Philosophies, Approaches, Visions. Palgrave. с. 219. ISBN . There are unresolved conflicts here, principally between a science education based on “inaccurate science” that leads to better scientific understanding.
55. Peter Vinthagen Simpson (29 серпня 2008). Stockholm University ends Steiner teacher training. The Local. Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 4 грудня 2017. Stockholm University has decided to wind up its Steiner-Waldorf teacher training. Steiner science literature is 'too much myth and too little fact', the university's teacher education committee has ruled.
56. «Reading is a habit that we can't afford to lose» [Архівовано 2 липня 2013 у Wayback Machine.], The Herald, 2 December 2007.
57. John Siraj-Blatchford; David Whitebread (1 жовтня 2003). Supporting ICT in the Early Years. McGraw-Hill International. с. 16. ISBN . Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 28 листопада 2012.
58. Matt Richtel, «A Silicon Valley School That Doesn't Compute» [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.], New York Times, 22 October 2011.
59. David Gardner, «The private school in Silicon Valley where tech honchos send their kids so they DON'T use computers» [Архівовано 12 червня 2016 у Wayback Machine.], Mail Online 24 October 2011.
60. NBC News, «The Waldorf Way: Silicon Valley school eschews technology» [Архівовано 1 вересня 2014 у Wayback Machine.], 30 November 2011.
61. Huffington Post, «Waldorf School Of The Peninsula In California Succeeds With No- And Low-Tech Education» [Архівовано 10 квітня 2017 у Wayback Machine.], 8 July 2014.
62. Bart Jones, Newsday, «Garden City's Waldorf School takes 'no-tech' approach in lower grades» [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.], 22 March 2014.
63. CBS News, «Silicon Valley school bucks high-tech trend» [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.].
64. Zander, Helmut (2007). Anthroposophie in Deutschland. Vandenhoeck & Ruprecht.
65. Easton, Freda (1 березня 1997). Educating the whole child, "head, heart, and hands": Learning from the Waldorf experience. Theory into Practice. 36 (2): 87—94. doi:10.1080/00405849709543751.
66. Mark Riccio, Rudolf Steiner's Impulse in Education, dissertation, Columbia University Teachers College, 2000, p. 87.
67. Woods, Philip A.; Woods, Glenys J. (2002). Policy on School Diversity: Taking an Existential Turn in the Pursuit of Valued Learning?. British Journal of Educational Studies. 50 (2): 254—278. doi:10.1111/1467-8527.00201. JSTOR 3122313.
68. Stehlik, Tom (2008). Thinking, Feeling, and Willing: How Waldorf Schools Provide a Creative Pedagogy That Nurtures and Develops Imagination. In Leonard, Timothy and Willis, Peter, Pedagogies of the Imagination: Mythopoetic Curriculum in Educational Practice. Springer. с. 232. ISBN . Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 10 січня 2013.
69. «Steiner Waldorf» in Encyclopedia of Primary Education, Denis Hayes (ed.) . pp. 403—404
70. «Waldorf schools», Encyclopedia of American Education, Harlow G. Unger (ed.). . p. 1196
71. «Waldorf schools», Encyclopedia of American Education (Harlow G. Unger (ed.) Facts On File (2007). . pp. 1196-7
72. Spies, Werner E. (1985), «Gleichrichtung und Kontrast — Schulprogramme und Gesellschaftsprogramme», in Edding, Friedrich et al. (eds), Praktisches Lernen in der Hibernia-Pädagogik: eine Rudolf Steiner-Schule entwickelt eine neue Allgemeinbildung. Stuttgart: Klett, pp. 203, ff.
73. Nicholson, David W. (1 липня 2000). Layers of experience: Forms of representation in a Waldorf school classroom. Journal of Curriculum Studies. 32 (4): 575—587. doi:10.1080/00220270050033637.
74. Christensen, Leah M (2007). Going Back to Kindergarten: Applying the Principles of Waldorf Education to Create Ethical Attorneys (PDF). Suffolk University Law Review. 40 (2).^{[недоступне посилання з травня 2019]}http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=899218 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
75. Gidley, Jennifer (2010). Comparing beliefs and values related to civic and moral issues among students in Swedish mainstream and Steiner Waldorf schools. Journal of Beliefs & Values: Studies in Religion & Education. 31 (2).
76. Gidley, J. (1998). «Prospective Youth Visions through Imaginative Education.» Futures 30(5), pp395–408
77. «Liebe Waldorfschüler» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.], Süddeutsche Zeitung, 17 May 2010; see «Study of racist attitudes among Waldorf school pupils» [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] for a summary of the study's results in English
78. Tolerance: The Threshold of Peace., UNESCO, 1994.
79. «Education as an Opportunity to Break Out of the Poverty Trap» [Архівовано 16 червня 2015 у Wayback Machine.], Freunde der Erziehungskunst Rudolf Steiners
80. Mulderrig, Arnie (26 травня 2010). Teacher from Rudolf Steiner School to help disadvantaged students from Sierra Leone. The Watford Observer. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 14 травня 2013.
81. Flynn, Liina (15 березня 2012). Earthships taking off. Northern Rivers Echo. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 14 травня 2013.
82. Salaam Shalom Educational Foundation
83. Salaam Shalom
84. Tashi Waldorf School [Архівовано 8 квітня 2010 у Wayback Machine.] http://www.childrenofnepal.org/index.php?id=10 [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Accessed 2010-03-28.
85. Kevin Rohan Memorial Eco Foundation website. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
86. Friends of Waldorf Education. UNESCO. Архів оригіналу за 12 квітня 2013. Процитовано 8 січня 2013.
87. Directory of Waldorf and Rudolf Steiner Schools, Kindergartens and Teacher Training Centers worldwide (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 грудня 2019.

Література

• Вальдорфська педагогіка: в гармонії тіла, душі та духу: навч.-метод. посіб. [до Міжнар. наук.-практ. конф. «Формування соціальної відповідальності у контексті сучасних цивілізаційних викликів: досвід вальдорфської педагогіки», 25—26 жовт. 2016 р., Дніпропетровськ / редкол. Л. Атласюк] ; Ін-т модернізації змісту освіти [та ін.]. — Дніпро: Акцент ПП, 2016. — 119 с. : іл., табл. —
• Програми для вальдорфських шкіл України. 10—11 класи / [упоряд.: Крамаренко С. Г. та ін.] ; за заг. ред. С. Г. Крамаренко ; Ін-т інновац. технологій і змісту освіти [та ін.]. — К. : Генеза, 2012. — 271 с. : табл. ; 21 см. — На тит. арк. також: Департамент загальної середньої та дошкільної освіти, Міжнародна асоціація вальдорфської педагогіки у Центральній та Східній Європі, . — Бібліогр.: с. 36 (11 назв) та в тексті. — 523 пр. —

Посилання

• Видавництво «НАІРІ» Київ (Вальдорфська педагогіка) [Архівовано 27 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• Вальдорфська педагогіка — з Німеччини в Україну/Deutsche Welle
• Людяна освіта: вальдорфські школи в Україні/BBC [Архівовано 16 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Вальдорфська система освіти — в Україні всього 4 школи рівних можливостей/Громадське радіо [Архівовано 16 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Вальдорфська школа: Найвище мистецтво — соціальне (репортаж)^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
• Вальдорфська освіта: у пошуках духовності й свободи/Українська правда. Життя. [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• Не така, як усі, освіта/TheUkrainians
• 21 запитання до вальдорфської школи/Вальдорфська ініціатива «Борисфен» [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт Вальдорфської школи «Ступені» м. Одеса
• Вальдорфська школа м. Запоріжжя [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]