Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вайдаг великий Самець великого вайдага ДР Конго Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен

Вайдаг великий

Вайдаг великий
Вайдаг великий
image
Самець великого вайдага (ДР Конго)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Ткачикові (Ploceidae)
Підродина: Ткачичні (Ploceinae)
Рід: Вайдаг (Euplectes)
Вид: Вайдаг великий
Біноміальна назва
Euplectes ardens
(Boddaert, 1783)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Fringilla ardens
Посилання
image Вікісховище: Euplectes ardens
image Віківиди: Euplectes ardens
image ITIS: 560036
image МСОП: 103810858
image NCBI: 247667

Вайда́г великий (Euplectes ardens) — вид горобцеподібних птахів ткачикових (Ploceidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.

Опис

image
Самець великого вайдага
image
Самець великого вайдага в польоті

Довжина самців становить 25 см, довжина самиць 13 см, самці важать 20-26 г, самиці 16-22 г. Дзьоб міцний, темно-сірий, конічної форми, очі чорні, лапи чорнуваті. У самців під час сезону розмноження забарвлення переважно чорне, на грудях яскраво-червоний або вогнисто-оранжевий "комір", колір і яскравість якого залежить від кількості каротиноїдів (зокрема лютеїну і зеаксантіну) в оперенні птаха. У самців підвиду E. a. laticauda і E. a. suahelicus верхня частина голови і скроні є також яскраво-червоними. Також під час сезону розмноження у самців хвіст помітно видовжуються, його довжина становить 22 см. Самці використовують його під час демонстраційних польотів. У самиць і самців під час негніздового періоду забарвлення переважно охристе, верхня частина тіла чорнувата, поцяткована охристими смугами, над очима світлі "брови", хвіст короткий.

Таксономія

Великий вайдаг був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Мису Доброї Надії. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Fringilla ardens. Пізніше вид був переведений до роду Вайдаг (Euplectes).

Підвиди

Виділяють три підвиди:

Деякі дослідники виділяжють підвиди E. a. laticauda і E. a. suahelicus у окремий вид Euplectes laticauda.

Поширення і екологія

Великі вайдаги живуть на луках, в чагарникових заростях і рідколіссях, на полотах, пасовищах і полях. Зустрічаються великими зграями, які можуть нараховувати до 200 птахів, на висоті до 3000 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, комахами, зокрема термітами і нектаром. Початок сезону розмноження різнится в залежності від регіону. Великим вайдагам притаманна полігінія, коли на одного самця припадає кілька самиць. Самці з довшими хвостами приваблюють більше самиць, а самці з більшими червоними "комірами" займають більші гніздові території. Гніздо має овальну форму з бічним входом, робиться з трави, розміщується у високій траві на висоті до 3,5 м над землею. В кладці від 2 до 4 сіруватих або блідо-синьо-зелених, сильно поцяткованих коричневими плямками яєць розміром 18,9х13,6 мм. Інкубаційний період триває 12-15 днів, пташенята покидають гніздо через 14-17 днів після вилплення і стають повністю самостійними у віці 36 днів.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Euplectes ardens.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. ; Lawes, Michael J.; Andersson, Staffan (2001). Agonistic carotenoid signalling in male red-collared widowbirds: aggression related to the colour signal of both the territory owner and model intruder. Animal Behaviour. 62 (4): 695—704. doi:10.1006/anbe.2001.1804.
  4. Pryke, Sarah R.; Andersson, Staffan; Lawes, Michael J. (26 березня 2001). Sexual Selection of Multiple Handicaps in the Red-Collared Widowbird: Female Choice of Tail Length but not Carotenoid Display. Evolution. 55 (7): 1452—1463. doi:10.1111/j.0014-3820.2001.tb00665.x. PMID 11525467.
  5. Andersson, Steffan; Prager, Maria; Johansson, E.I. Anette (2007). Carotenoid content and reflectance of yellow and red nuptial plumages in widowbirds. Functional Ecology. 21 (2): 272—281. doi:10.1111/j.1365-2435.2007.01233.x.
  6. Pryke, Sarah R.; Staffan Andersson; Michael J. Lawes; Steven E. Piper (18 грудня 2001). Carotenoid status signaling in captive and wild red-collared widowbirds: independent effects of badge size and color. Behavioral Ecology. 13 (5): 622—631. doi:10.1093/beheco/13.5.622.
  7. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). La veuve en feu. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 235.
  8. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; ; ; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). La veuve à poitrine rouge, du Cap de Bonne Esperance. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 647.
  9. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 39, Number 647.
  10. Swainson, William John (1829). Zoological illustrations, or, Original figures and descriptions of new, rare, or interesting animals. 2nd series. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 37 text.
  11. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Old World sparrows, snowfinches, weavers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 червня 2022.
  12. BirdLife International (2016). Euplectes laticauda.
  13. Pryke, Sarah R.; Michael J. Lawes (October 2004). . The Auk. 121 (4): 1226—1237. doi:10.1642/0004-8038(2004)121[1226:fndabb]2.0.co;2. Архів оригіналу за 12 квітня 2011. Процитовано 14 червня 2022.
  14. Andersson, Staffan; Pryke, Sarah; Ornborg, Jonas; Michael J. Lawes; Malte Andersson (November 2002). Multiple Receivers, Multiple Ornaments, and a Trade-off between Agonistic and Epigamic Signaling in a Widowbird. The American Naturalist. 160 (5): 683—691. doi:10.1086/342817. PMID 18707516.
  15. Goddard, Keith W.; Michael J. Lawes (2000). Ornament Size and Symmetry: Is the Tail a Reliable Signal of Male Quality in the Red-Collared Widowbird?. The Auk. 2. 117 (2): 366—372. doi:10.1642/0004-8038(2000)117[0366:OSASIT]2.0.CO;2.
  16. Pryke, Sarah R.; Staffan Andersson (2005). Experimental evidence for female choice and energetic costs of male tail elongation in red-collared widowbird. Biological Journal of the Linnean Society. 86: 35—43. doi:10.1111/j.1095-8312.2005.00522.x.

Джерела

  • Red-collared Widowbird - Species text in Weaver Watch.
  • Red-collared widow - Species text in The Atlas of Southern African Birds
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vajdag velikij Samec velikogo vajdaga DR Kongo Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Tkachikovi Ploceidae Pidrodina Tkachichni Ploceinae Rid Vajdag Euplectes Vid Vajdag velikij Binomialna nazva Euplectes ardens Boddaert 1783 Pidvidi Div tekst Sinonimi Fringilla ardens Posilannya Vikishovishe Euplectes ardens Vikividi Euplectes ardens ITIS 560036 MSOP 103810858 NCBI 247667 Vajda g velikij Euplectes ardens vid gorobcepodibnih ptahiv tkachikovih Ploceidae Meshkaye v Africi na pivden vid Sahari OpisSamec velikogo vajdaga Samec velikogo vajdaga v poloti Dovzhina samciv stanovit 25 sm dovzhina samic 13 sm samci vazhat 20 26 g samici 16 22 g Dzob micnij temno sirij konichnoyi formi ochi chorni lapi chornuvati U samciv pid chas sezonu rozmnozhennya zabarvlennya perevazhno chorne na grudyah yaskravo chervonij abo vognisto oranzhevij komir kolir i yaskravist yakogo zalezhit vid kilkosti karotinoyidiv zokrema lyuteyinu i zeaksantinu v operenni ptaha U samciv pidvidu E a laticauda i E a suahelicus verhnya chastina golovi i skroni ye takozh yaskravo chervonimi Takozh pid chas sezonu rozmnozhennya u samciv hvist pomitno vidovzhuyutsya jogo dovzhina stanovit 22 sm Samci vikoristovuyut jogo pid chas demonstracijnih polotiv U samic i samciv pid chas negnizdovogo periodu zabarvlennya perevazhno ohriste verhnya chastina tila chornuvata pocyatkovana ohristimi smugami nad ochima svitli brovi hvist korotkij TaksonomiyaVelikij vajdag buv opisanij francuzkim naturalistom Zhorzhem Luyi Leklerkom de Byuffonom v 1779 roci v praci Histoire Naturelle des Oiseaux za zrazkom z Misu Dobroyi Nadiyi Naukovo vid buv opisanij v 1783 roci koli gollandskij naturalist Piter Boddert klasifikuvav jogo pid nazvoyu Fringilla ardens Piznishe vid buv perevedenij do rodu Vajdag Euplectes PidvidiVidilyayut tri pidvidi E a laticauda Lichtenstein MHK 1823 shid Pivdennogo Sudanu Efiopiya i Eritreya E a suahelicus Van Someren 1921 vid centralnoyi Keniyi do pivnichnoyi Tanzaniyi E a ardens Boddaert 1783 vid Senegalu na shid do Pivdennogo Sudanu Ugandi i Tanzaniyi ta na pivden do shodu PAR Deyaki doslidniki vidilyazhyut pidvidi E a laticauda i E a suahelicus u okremij vid Euplectes laticauda Poshirennya i ekologiyaVeliki vajdagi zhivut na lukah v chagarnikovih zarostyah i ridkolissyah na polotah pasovishah i polyah Zustrichayutsya velikimi zgrayami yaki mozhut narahovuvati do 200 ptahiv na visoti do 3000 m nad rivnem morya Zhivlyatsya nasinnyam trav komahami zokrema termitami i nektarom Pochatok sezonu rozmnozhennya riznitsya v zalezhnosti vid regionu Velikim vajdagam pritamanna poliginiya koli na odnogo samcya pripadaye kilka samic Samci z dovshimi hvostami privablyuyut bilshe samic a samci z bilshimi chervonimi komirami zajmayut bilshi gnizdovi teritoriyi Gnizdo maye ovalnu formu z bichnim vhodom robitsya z travi rozmishuyetsya u visokij travi na visoti do 3 5 m nad zemleyu V kladci vid 2 do 4 siruvatih abo blido sino zelenih silno pocyatkovanih korichnevimi plyamkami yayec rozmirom 18 9h13 6 mm Inkubacijnij period trivaye 12 15 dniv ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 14 17 dniv pislya vilplennya i stayut povnistyu samostijnimi u vici 36 dniv PrimitkiBirdLife International 2016 Euplectes ardens Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Lawes Michael J Andersson Staffan 2001 Agonistic carotenoid signalling in male red collared widowbirds aggression related to the colour signal of both the territory owner and model intruder Animal Behaviour 62 4 695 704 doi 10 1006 anbe 2001 1804 Pryke Sarah R Andersson Staffan Lawes Michael J 26 bereznya 2001 Sexual Selection of Multiple Handicaps in the Red Collared Widowbird Female Choice of Tail Length but not Carotenoid Display Evolution 55 7 1452 1463 doi 10 1111 j 0014 3820 2001 tb00665 x PMID 11525467 Andersson Steffan Prager Maria Johansson E I Anette 2007 Carotenoid content and reflectance of yellow and red nuptial plumages in widowbirds Functional Ecology 21 2 272 281 doi 10 1111 j 1365 2435 2007 01233 x Pryke Sarah R Staffan Andersson Michael J Lawes Steven E Piper 18 grudnya 2001 Carotenoid status signaling in captive and wild red collared widowbirds independent effects of badge size and color Behavioral Ecology 13 5 622 631 doi 10 1093 beheco 13 5 622 Buffon Georges Louis Leclerc de 1779 La veuve en feu Histoire Naturelle des Oiseaux fr T 7 Paris De L Imprimerie Royale s 235 Buffon Georges Louis Leclerc de Daubenton Louis Jean Marie 1765 1783 La veuve a poitrine rouge du Cap de Bonne Esperance Planches Enluminees D Histoire Naturelle T 7 Paris De L Imprimerie Royale Plate 647 Boddaert Pieter 1783 Table des planches enlumineez d histoire naturelle de M D Aubenton avec les denominations de M M de Buffon Brisson Edwards Linnaeus et Latham precede d une notice des principaux ouvrages zoologiques enlumines fr Utrecht s 39 Number 647 Swainson William John 1829 Zoological illustrations or Original figures and descriptions of new rare or interesting animals 2nd series T 1 London Baldwin Cradock and Joy and W Wood Plate 37 text Gill Frank Donsker David red 2022 Old World sparrows snowfinches weavers World Bird List Version 12 1 International Ornithologists Union Procitovano 14 chervnya 2022 BirdLife International 2016 Euplectes laticauda Pryke Sarah R Michael J Lawes October 2004 The Auk 121 4 1226 1237 doi 10 1642 0004 8038 2004 121 1226 fndabb 2 0 co 2 Arhiv originalu za 12 kvitnya 2011 Procitovano 14 chervnya 2022 Andersson Staffan Pryke Sarah Ornborg Jonas Michael J Lawes Malte Andersson November 2002 Multiple Receivers Multiple Ornaments and a Trade off between Agonistic and Epigamic Signaling in a Widowbird The American Naturalist 160 5 683 691 doi 10 1086 342817 PMID 18707516 Goddard Keith W Michael J Lawes 2000 Ornament Size and Symmetry Is the Tail a Reliable Signal of Male Quality in the Red Collared Widowbird The Auk 2 117 2 366 372 doi 10 1642 0004 8038 2000 117 0366 OSASIT 2 0 CO 2 Pryke Sarah R Staffan Andersson 2005 Experimental evidence for female choice and energetic costs of male tail elongation in red collared widowbird Biological Journal of the Linnean Society 86 35 43 doi 10 1111 j 1095 8312 2005 00522 x DzherelaRed collared Widowbird Species text in Weaver Watch Red collared widow Species text in The Atlas of Southern African Birds Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ