Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сніговий в юрок білокрилий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Царство Тварини Animalia Ти

В'юрок сніговий

В'юрок сніговий
Сніговий в'юрок білокрилий
image
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горобцеві (Passeridae)
Рід: Сніговий горобець (Montifringilla)
Вид: В'юрок сніговий
Біноміальна назва
Montifringilla nivalis
(Linnaeus, 1766)
image
Мапа поширення M. nivalis     Оселище      Не розмножується
Синоніми
* Fringilla nivalis Лінней, 1766
Посилання
image Вікісховище: Montifringilla nivalis
image Віківиди: Montifringilla nivalis
image ITIS: 561220
image МСОП: 103819582
image NCBI: 356903
Fossilworks: 373336

В'юрок сніговий або горобець сніговий (Montifringilla nivalis) — невеликий горобцеподібний птах. Незважаючи на свою назву, це швидше горобець, аніж справжній в'юрок.

Таксономія

У 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон помістив опис снігового в'юрка білокрилого у свою працю Ornithologie, при цьому не вказавши де саме були зібрані дані. Він найменував пташку: «Le pinçon de neige ou la niverolle» (французькою мовою) та Fringilla nivalis (латинською). Хоча Бріссон і створив латинські назви виду, проте вони не відповідають біноміальній системі та не визнані Міжнародною комісією з зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней оновлював свою працю «Система природи» для дванадцятого видання, він додав у книгу 240 видів, які раніше були описані Бріссоном. Одним із них був сніговий в'юрок білокрилий. Лінней добавив короткий опис, використавши біноміальну назву Fringilla nivalis, і процитував роботу Бріссона. Місцем перебування виду була вказана «Америка». Згодом місце замешкання птаха замінили на Швейцарію. Назва виду nivalis походить з латині та перекладається як «сніговий» або «білосніжний». Зараз цей вид поміщений до роду Montifringilla, який був вперше введений німецьким орнітологом Крістіаном Людвігом Бремом у 1828 році.

На даний момент розрізняють сім підвидів:

  • М. н. nivalis (Лінней, 1766) замешкує південь Європи
  • М. н. leucura (Бонапарт, 1855) — південь та схід Туреччини
  • М. н. alpicola (Паллас, 1811) — Кавказ та північні ареали Ірану, які тягнуться до Афганістану
  • М. н. gaddi (Зарудний та Лаудон, 1904) — південно-західний Іран
  • М. н. tianshanica (Кеве-Клейнер, 1943) — східний Казахстан і північ Таджикистану
  • М. н. groumgrzimaili (Зарудний та Лаудон, 1904) — з північного заходу Китаю до центральної Монголії
  • М. н. kwenlunensis (Біанкі, 1908) — західно-центральна частина Китаю та північний Тибет

Зовнішність

Сніговий в'юрок ― це великий присадкуватий птах, який має довжину 16,5–19 сантиметрів. Зверху має коричневе забарвлення, а знизу ― біле. Голова у пташки сірого коліру. Має довгу вузьку вставку білого коліру на крилах. Влітку дзьоб чорного коліру. Взимку втрачає плямистий колір на горлі, а дзьоб стає жовтого коліру. Статі схожі між собою.

image
Зазнимкований у грудні сніговий в'юрок білокрилий демонструє свою зимову палітру кольорів (Тарн, Франція)

Пташка має досить дзвінкий спів з багатьма трелями та різноманітними плавними або скрипучими звуками.

image
Пташка у Північних Альпах (Франція)

Поширення та природне середовище

Сніговий в'юрок білокрилий мешкає в горах, як правило, на висоті понад 1500 метрів. Поширений на півдні Європи (Піренеї, Альпи, Корсика, Балкани), центральній Азії та на заході Китаю. Гніздиться в природних розколинах або в норах гризунів, відкладаючи по 3–4 яйця за один раз.

Харчування та поведінка

image
Яйця з колекції Тулузького музею

Харчується переважно насінням та деякими комахами. Птах є витривалий і досить рідко спускається нижче 1000 метрів висоти, навіть у важку зимову погоду.

Примітки

  1. BirdLife International (2012), , архів оригіналу за 26 червня 2018, процитовано 15 березня 2021(англ.)
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Brisson, Mathurin Jacques (1760). (French та Latin) . Т. Volume 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 162—163, Plate 15 fig 1. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 24 червня 2020. The two stars (**) at the start of the section indicates that Brisson based his description on the examination of a specimen.(фр.)
  4. Allen, J.A. (1910). . Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 24 червня 2020.(англ.)
  5. Linnaeus, Carl (1766). (Latin) . Т. Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 321. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 24 червня 2020.(лат.)
  6. Mayr, Ernst; Greenway, James C. Jr, ред. (1962). . Т. Volume 15. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 27. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 24 червня 2020.(англ.)
  7. Jobling, J.A. (2018). del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). . Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Архів оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.(англ.)
  8. Brehm, Christian Ludwig (1828). . Isis von Oken (German) . 21. Col. 1277. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 24 червня 2020.(нім.)
  9. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2018). . World Bird List Version 8.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 23 червня 2020.(англ.)

Посилання

  • Знимки на порталі Oiseaux [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Snigovij v yurok bilokrilij Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Gorobcevi Passeridae Rid Snigovij gorobec Montifringilla Vid V yurok snigovij Binomialna nazva Montifringilla nivalis Linnaeus 1766 Mapa poshirennya M nivalis Oselishe Ne rozmnozhuyetsya Sinonimi Fringilla nivalis Linnej 1766 Posilannya Vikishovishe Montifringilla nivalis Vikividi Montifringilla nivalis ITIS 561220 MSOP 103819582 NCBI 356903 Fossilworks 373336 V yurok snigovij abo gorobec snigovij Montifringilla nivalis nevelikij gorobcepodibnij ptah Nezvazhayuchi na svoyu nazvu ce shvidshe gorobec anizh spravzhnij v yurok TaksonomiyaU 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson pomistiv opis snigovogo v yurka bilokrilogo u svoyu pracyu Ornithologie pri comu ne vkazavshi de same buli zibrani dani Vin najmenuvav ptashku Le pincon de neige ou la niverolle francuzkoyu movoyu ta Fringilla nivalis latinskoyu Hocha Brisson i stvoriv latinski nazvi vidu prote voni ne vidpovidayut binomialnij sistemi ta ne viznani Mizhnarodnoyu komisiyeyu z zoologichnoyi nomenklaturi Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej onovlyuvav svoyu pracyu Sistema prirodi dlya dvanadcyatogo vidannya vin dodav u knigu 240 vidiv yaki ranishe buli opisani Brissonom Odnim iz nih buv snigovij v yurok bilokrilij Linnej dobaviv korotkij opis vikoristavshi binomialnu nazvu Fringilla nivalis i procituvav robotu Brissona Miscem perebuvannya vidu bula vkazana Amerika Zgodom misce zameshkannya ptaha zaminili na Shvejcariyu Nazva vidu nivalis pohodit z latini ta perekladayetsya yak snigovij abo bilosnizhnij Zaraz cej vid pomishenij do rodu Montifringilla yakij buv vpershe vvedenij nimeckim ornitologom Kristianom Lyudvigom Bremom u 1828 roci Na danij moment rozriznyayut sim pidvidiv M n nivalis Linnej 1766 zameshkuye pivden Yevropi M n leucura Bonapart 1855 pivden ta shid Turechchini M n alpicola Pallas 1811 Kavkaz ta pivnichni areali Iranu yaki tyagnutsya do Afganistanu M n gaddi Zarudnij ta Laudon 1904 pivdenno zahidnij Iran M n tianshanica Keve Klejner 1943 shidnij Kazahstan i pivnich Tadzhikistanu M n groumgrzimaili Zarudnij ta Laudon 1904 z pivnichnogo zahodu Kitayu do centralnoyi Mongoliyi M n kwenlunensis Bianki 1908 zahidno centralna chastina Kitayu ta pivnichnij TibetZovnishnistSnigovij v yurok ce velikij prisadkuvatij ptah yakij maye dovzhinu 16 5 19 santimetriv Zverhu maye korichneve zabarvlennya a znizu bile Golova u ptashki sirogo koliru Maye dovgu vuzku vstavku bilogo koliru na krilah Vlitku dzob chornogo koliru Vzimku vtrachaye plyamistij kolir na gorli a dzob staye zhovtogo koliru Stati shozhi mizh soboyu Zaznimkovanij u grudni snigovij v yurok bilokrilij demonstruye svoyu zimovu palitru koloriv Tarn Franciya Ptashka maye dosit dzvinkij spiv z bagatma trelyami ta riznomanitnimi plavnimi abo skripuchimi zvukami Ptashka u Pivnichnih Alpah Franciya Poshirennya ta prirodne seredovisheSnigovij v yurok bilokrilij meshkaye v gorah yak pravilo na visoti ponad 1500 metriv Poshirenij na pivdni Yevropi Pireneyi Alpi Korsika Balkani centralnij Aziyi ta na zahodi Kitayu Gnizditsya v prirodnih rozkolinah abo v norah grizuniv vidkladayuchi po 3 4 yajcya za odin raz Harchuvannya ta povedinkaYajcya z kolekciyi Tuluzkogo muzeyu Harchuyetsya perevazhno nasinnyam ta deyakimi komahami Ptah ye vitrivalij i dosit ridko spuskayetsya nizhche 1000 metriv visoti navit u vazhku zimovu pogodu PrimitkiBirdLife International 2012 arhiv originalu za 26 chervnya 2018 procitovano 15 bereznya 2021 angl Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Brisson Mathurin Jacques 1760 French ta Latin T Volume 3 Paris Jean Baptiste Bauche s 162 163 Plate 15 fig 1 Arhiv originalu za 24 listopada 2020 Procitovano 24 chervnya 2020 The two stars at the start of the section indicates that Brisson based his description on the examination of a specimen fr Allen J A 1910 Bulletin of the American Museum of Natural History 28 317 335 Arhiv originalu za 19 veresnya 2012 Procitovano 24 chervnya 2020 angl Linnaeus Carl 1766 Latin T Volume 1 Part 1 vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 321 Arhiv originalu za 20 zhovtnya 2020 Procitovano 24 chervnya 2020 lat Mayr Ernst Greenway James C Jr red 1962 T Volume 15 Cambridge Massachusetts Museum of Comparative Zoology s 27 Arhiv originalu za 24 listopada 2020 Procitovano 24 chervnya 2020 angl Jobling J A 2018 del Hoyo J Elliott A Sargatal J Christie D A de Juana E red Handbook of the Birds of the World Alive Lynx Edicions Arhiv originalu za 2 chervnya 2020 Procitovano 23 chervnya 2020 angl Brehm Christian Ludwig 1828 Isis von Oken German 21 Col 1277 Arhiv originalu za 27 listopada 2020 Procitovano 24 chervnya 2020 nim Gill Frank Donsker David red 2018 World Bird List Version 8 1 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 17 serpnya 2017 Procitovano 23 chervnya 2020 angl PosilannyaZnimki na portali Oiseaux 3 bereznya 2016 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ