Бірюков Михайло Олексійович

Михайло Олексійович Бірюко́в (псевдоніми Купріян Диндря, Ол. Вовченко; нар. 14 жовтня 1903, Новосвітлівка — пом. 1 лютого 1966, Львів) — український радянський письменник і журналіст; член Спілки письменників України з 1934 року.

Михайло Олексійович Бірюков
Псевдонім	Купріян Диндря, Ол. Вовченко
Народився	14 жовтня 1903(1903-10-14) Новосвітлівка
Помер	1 лютого 1966(1966-02-01) (62 роки) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар^[1]
Громадянство	СРСР
Діяльність	письменник, драматург, журналіст
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України
Партія	КПРС
Учасник	Друга світова війна
Нагороди	Медаль «За оборону Сталінграда»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бірюков.

Біографія

Народився 1 [14] жовтня 1903(19031014) року в селі Новосвітлівці (тепер селище міського типу Луганського району Луганської області). В 1919 році, після закінчення початкової школи, працював в Таганрозі на котельному заводі. Згодом деякий час працював актором. З жовтня 1923 року проходив службу в Червоній армії, після демобілізації працював в органах Державного політичного управління. Тоді ж почав писати кореспонденції, фейлетони, вірші, інсценівки, дописував до газет і журналів. З 1928 року працюва у редакції газети «Вісті ВУЦВК», у журналі «Всесвіт» і «Весела бригада», у Харківському обласному відділі у справах мистецтвава на посаді інспектора театрів. Брав участь у німецько-радянській війні, був військовим кореспондентом. Член ВКП(б) з 1944 року.

По закінченню війни працював у Львові у редакціях обласних газет «Вільна Україна» та «Львовская правда», журналі «Радянський Львів». Помер у Львові 1 лютого 1966 року.

Творчість

У довоєнний час надрукував:

• «Низова» (1928, оповідання);
• «Робітфаківець» (1929, п'єса);
• «Збірка поезій» (1931, книга віршів);
• «Дайош пролетарський мажор» (1932, вірші);
• «Анна Яворенко» (1935, п'єса).

У повоєнні роки писав вірші, оповідання, п'єси, нариси про події на західно-українських землях:

• «Неспокійна людина» (1947);
• «Купчани» (1948);
• «Ясніє день» (1949);
• «Пробуджені сили» (1952);
• «Дві долі» (1953);
• «На високій полонині» (1953, п'єса)
• «Косівські різьбярі» (1954);
• «Моя красуня» (1958);
• «Солдат повернувся додому» (1961, комедія за якою знято фільм «Яблуко розбрату»).

Нагороди

Нагороджений:

• орденами Червоної Зірки (16 жовтня 1943), Вітчизняної війни 2 ступеня (18 березня 1945);
• медалями «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною».

Примітки

1. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 127. —
   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495
2. Память народа.(рос.)

Література

• «Писатели Советской Украины. Справочник». Видавництво «Радянський письменник». Київ. 1960. сторінка 44. (рос.);
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Семенчук І. Р. Бірюков Михайло Олексійович //Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , сторінки 191—192;
• Григораш Д. С. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .