Біблійні атрибути Бога якості невід ємні властивості істотні ознаки та прикметні характерні риси що глибше й докладніше

Біблійні атрибути Бога — якості, невід'ємні властивості, істотні ознаки та прикметні, характерні риси, що глибше й докладніше визначають Божу сутність, яскраво зображають Його єство й вичерпно пояснюють Його діяльність. Головнішими з них є всюдиприсутність, всезнання, всемогутність, незмінність, святість, праведність, справедливість, добрість і правда. Чотири останні атрибути мають морально-етичний характер.

Всюдиприсутність (повсюдність, всюди-сущість, «omnipresence», «omnipresent»)

Всюдиприсутність Бога означає Його повсюдну безмежність у відношенні до Його створіння та до Його творива. Бог має місце всюди та скрізь. Його сила, влада та авторитет всюдиприсутні й не є ані обмежені ніяким місцем, ані зумовлені простором і часом.

Бог перебуває не тільки на небі, на землі й у просторах, але й у почуттях, серцях і душах людей. Звідси шлях боговідчування, богопізнання й пережиття Його присутности можливий духовними очима віри та безпосереднім, внутрішнім, інтуїтивним досвідом-пережиттям.

Не слід змішувати Божої всюдиприсутности з політеїзмом, що визнає існування багато богів; та з пантеїзмом, що ототожнює Бога із всесвітом та з природою, навчаючи, що всесвіт є Самим Богом, що природа — це Бог, розлитий у ній; інакше кажучи — Бог у всьому, і все в Бозі. Ці твердження заперечують особового Бога й не мають нічого спільного з біблійною наукою. (1 Цар. 8:27; Пр. 15:3; Пс. 138:7–12; Єр. 23:23,24; Дії 17:27,28; Рим. 10:6–8).

Всюдиприсутність Бога являє собою джерело потіхи для віруючих людей. Свідомість Божої повсюдності скріпляє й підбадьорює їх за всіх умов життя. Крім цього, думка про Його всюдиприсутність не раз стримує грішників від злочинів і відіграє запобіжну роль в їхньому житті (Євр. 4:13).

Боже всезнання (всевідання, «omniscience», «omniscient»)

Бог — Усезнавець. Він обізнаний із усіма й усім у минулому, сучасному й майбутньому. Він посідає повноту всього знання (Дії 15:18; Євр. 4:13).

П'єтро Перуджіно: Бог разом з пророками і пророчицями

Бог передусім знає Самого Себе. Це досконале, оригінальне знання, що ним Бог перевищує знання всіх інших створінь. Ніяка людина повністю не знає себе, а тим більше — сутности й єства Бога. Це ствердив Сам Господь Ісус Христос та Його апостоли. «Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити» (Мт. 11:27). «Хто бо з людей знає людські речі, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й Божих речей, окрім Божого Духа» (1 Кор. 2:11).

Бог абсолютно обізнаний із усім, що дійсно існує. Він знає все неживе твориво (Пс. 146:4); всі живі істоти (Мт. 10:29); всіх людей і їхні діла (Пс. 32:13–15, анг. Пс. 33:10–14); людські думки та стан їхніх сердець (Пс. 138:1–4; анг. Пс. 139:1–4); людські бажання, потреби, плани (Мт. 6:8,23; Ів. 16:30); все можливе й дійсне (1 Сам. 23:11, 12; Мт. 11:21,23,24).

Бог також наперед знає й передбачує майбутні події. Наприклад, Він заздалегідь наперед знав майбутню долю людства й поодиноких народів (Ісаї 46:9, 10; Даниїла, розділи 2 і 7; Мт. 24, 25; Дії 15:18); майбутнє спроневірення Ізраїля та його хибний відступницький курс (5 Мойсеева 31:20, 21); майбутнє повернення євреїв на батьківщину завдяки гуманності Кира та його прихильному ставленню до них (Іс. 44:26–45:7). Богові відомі були Христове народження, розп'яття, воскресення й т. д. (Михея 5:2; Об'явлення 13:8; Дії 2:23; Дії 3:18).

Однак пам'ятаймо, що всезнання Бога майбутности й передбачування майбутніх подій нічим не зв'язане з предестинацією Божої волі. На підставі Святого Письма ми знаємо, що кінець-кінцем усі Божі діла в царині створення всесвіту (Пс. 18:1–6; Пс. 103; анг. Пс. 19:1–6; Пс. 104; Пр. 3:19,20), утримування (Неемії 2:6; Об'явлення 4:11), провидіння (Пс. 32:10–14, Еф. 1:11) та спасіння Господом і Спасителем Ісусом Христом (1 Кор. 2:7; Еф. 3:10) будуть звеличувати Бога та приносити Йому належну честь, хвалу та славу.

Всемогутність (всемогучість, всесильність, всевладність, «omnipotence», «omnipotent»)

Бог має необмежену владу, виняткову силу, нездоланний авторитет, глибокопереконливий вплив, необмежену могутність. Він підкоряє Собі всіх і все. У всесвіті все відбувається під Його контролею, Його всемогутня рука наочно помітна в історії. Бог вживає людей і народів, щоб досягти Своєї мети (1 Мойсеева 17:1; Мт. 19:26; Об'явлення 19:6; Йова 42:2; Єремії 32:17, 27; Лк. 1:37).

Бог може робити те, що Йому до вподоби. Проте Його воля зумовлена святістю й досконалістю Його єства. Тому Бог не чинить того, що є протилежне й не сумісне з Його божественною природою, як, наприклад, Він не може дивитися на насильство, беззаконня, несправедливість і зло (Авакума 1:13); не може заперечувати та зрекатися Себе (2 Тимофія 2:13); говорити неправди (Євр. 6:18), спокушувати (Якова 1:13) і т.д.

Незмінність (незмінливість, «immutability»)

Бог, за Своєю сутністю, атрибутами, свідомістю й волею, ніколи не змінюється й не може змінюватися, цебто ставати кращим чи гіршим, бо Він абсолютно досконалий і завжди вірний Своїм принципам, заповітам, планам і обітницям. Він той самий учора, сьогодні й навіки. Незмінність Бога випливає, як наслідок, із Його вічности. (1 Мойсеева 18:25; 1 Царів 8:56; Псальма 32:11; 101:26-28; анг. 33:11; 102:26-28; Ісаї 28:17; 46:10; МалахіїЗ:6; Римлян 11:29; 2 Коринтян 1:20; Юдеїв 1:12; Якова 1:17; Псальма 102:17).

Святість

Святість Бога підносить Його понад усі створіння й абсолютно відокремлює Його від морального зла. Тільки один Бог абсолютно чистий і бездоганний, а всі люди згрішили й позбавлені Божої слави. Святість Бога показує Його споконвічне буття та стверджує Його волю. Бог закликає, щоб ми, люди, були святими, як і Він. (З Мойсеева 11:44,45; Ісуса Навина 24:19; 1 Самуїлова 6:20; Псальма 21:24; Книга Ісаї 6:3; Єзекіїля 39:7; Авакума 1:12; Івана 17:11; Юдеїв 12:10; 1 Петра 1:15, 16; Об'явлення 4:8).

Три біблійні правди виводяться із Божої святості. По-перше, всі люди згрішили. Внаслідок гріхопадіння Адама й Єви постала прогалина поміж Богом і людиною (Ісаї 59:1,2; Авакума 1:13). Гріх відокремив людину від Бога і спільність поміж ними була перервана. По-друге, до святого Бога не має доступу грішна людина. Щоб примиритися з Богом й мати доступ до Нього, потрібний був безгрішний Ісус Христос, Який віддав Себе, як відкупну заступницьку жертву, на голгофське розп'яття за гріхи світу. Інакше кажучи, всі люди згрішили й самі були неспроможні поєднатися з Богом (Римлян 5:2; Ефесян 2:18; Юдеїв 10:19, 20). Таким чином у Божій святості лежить причина відкупної жертви Ісуса Христа на Голгофі. Те, що вимагала Божа святість, задовольнила Його любов (1 Петра 3: 18). По-третє, слід приступати до Бога з повним довір'ям, шанобливою "побожністю та страхом" (Юдеїв 12:28, 29; Йова 40:3-5; Ісаї 6:5-7).

Праведність і справедливість

Під праведністю і справедливістю Бога розуміється та фаза або стадія Його святости, яку бачимо в Його ставленні й трактуванні людей. Він діє й поступає з нами на підставі об'єктивних фактів, позбавлених будьякого упередження, обґрунтованих справедливістю й базованих на законно-правових вимогах і релігійно-моральних принципах. (2 Хронік 12:6; Езри 9:15; Неемії 9:33; Пс. 17:26,27; Пс. 88:15; Ісаї 45:21,23; Даниїла 9: 14; Івана 5:30; 17:25; Рим. 2:21–24; 2 Тимофія 4:8; Об'явлення 16:5).

Божа справедливість містить винагороду й кару, компенсаційну відплату і каральну відплату, компенсаційну заслугу й каральну заслугу. Людина заслужує собі за своїми вчинками або нагороду, або кару. Божа справедливість карає людину за її провини, переступи, беззаконня, та гріхи (1 Мойсеева 2: 17; 2Мойс. 34:7; Єзекіїля 18:4-9; Рим. 1:32, 2:8,9; 2 Солунян 1:8). З другого боку, Божа справедливість високо оцінює сумлінну працю, віддане служіння, зразкову поведінку й винагороджує людину за її добрі вчинки й за її побожний спосіб життя (5 Мойсеева 7:9, 12, 13; 2 Хронік 6:15; Пс. 57:11; Мт. 25:21; Рим. 2:5–11; Юдеїв 11:26).

Добрість (доброта, доброякісність)

Під добрістю розуміють 4 якості: Божу любов (2 Кор. 13:11; 1 Ів. 4:8,16; Марка 10:18; Мт. 19:17; Івана 3:16; 14:23; 14:31; 5 Мойсеева 7:6-8, 13); Пс. 10:7; Книга Ісаї 61:8); Божу доброзичливість (Книга Йова 38:41; Псальма 35:6; 144:9, 15, 16; Мт. 5:45, Мт. 6:23; Дії Апостолів 14: 17); Боже милосердя (Ефесян 2:4; Якова 5:11; Пс. 101:14; Рим. 11:30,31; 2 Мойс. 20:2, 6; Луки 1:50; 1:72; Ісаї 55:7) та Божу ласку (2 Мойсеева 34:6; Рим. 2:4,5; 3:24–26; 9:22, 23; 1 Петра 3:20; 2 Петра 3:9; Ефесян 1:4-8; Римлян 5:21; Тита 2:11, 12; 2 Кор. 12:9; Юдеїв 12:28; 1 Петра 1:13).

Правда

Під Божою правдою розуміють що Боже знання, Божі заяви й Божі символи вічно підтверджують дійсність й абсолютно відповідають їй. Божа правда є не тільки основою всіх релігій, але також усього знання. Переконання, що 5 органів чуття людини не обманюють її, є вірогідне. Власне людське буття й існування всього видимого й невидимого доводять, що це не сон, а дійсність, обґрунтована Божою правдою. Святе Письмо, людське сумління, природа та закономірність і доцільність природного права стверджують, що Творець і Автор усього — це єдиний праведний Бог. (Івана 3:33; 17:3; 18:38; Єремії 10:10; Рим. 3:4; 1 Солунян 1:9; Об'явлення 6:10; 5 Мойсеева 7:8,9; Псальма 30:6; 35:6,7; Ісаї 25:1; 1 Коринтян 1:9; 5 Мойсеева 1:19-33; Книга Єремії 5:3; Івана 3:33; Римлян 3:4; Юдеїв 6:18).

Посилання

Кара Божа [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 599-600. — 1000 екз.