Бєло́в Євти́хій Омеля́нович (рос. Евтихий Емельянович Белов; 24 серпня (6 вересня) 1901 — 18 червня 1966) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант танкових військ, Герой Радянського Союзу (29.05.1945). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.
Євтихій Омелянович Бєлов | |
---|---|
рос. Евтихий Емельянович Белов | |
Народження | 24 серпня (6 вересня) 1901 Чуровичі, Брянська область |
Смерть | 18 червня 1966 (64 роки) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Рід військ | танкові війська |
Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
Роки служби | 1920—1956 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-лейтенант |
Війни / битви | Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Бєлов Євтихій Омелянович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 6 вересня 1901 року в селі Чуровичі (нині Климовського району Брянської області) в родині робітника. Росіянин.
У січні 1920 року Бєлова призвали до лав Червоної армії. Брав участь у громадянській війні, воював проти повстанських загонів Махна, служив у 25-й Чапаєвській дивізії. Член ВКП(б) з 1925 року.
1925 року закінчив піхотну школу, 1934 року — Військову академію імені Михайла Фрунзе.
Командував взводом, ротою, танковим батальйоном, полком.
Про довоєнне життя розповідає донька Світлана Євтихіївна Бєлова:
На батька, та й на усю нашу сім'ю, незримо тиснув 38-й рік. Батька, тоді майора штабу округу, з Києва направили прес-аташе до Чехословаччини, де він перебував, аж поки країну не захопили фашисти. Тоді батько, як і багато інших людей, опинився під підозрою. Поки його не було, до нас часто приїжджав «чорний ворон». Допитували маму, вірить вона чоловіку чи ні. А вже після повернення і його три місяці викликали до Москви на допити. Нам пощастило, що це було вже після XVIII з'їзду партії. Та все ж саме через це наша сім'я опинилася в Ульяновську, бо батька позбавили посади і направили туди. Згодом друзі забрали його у загальновійськову частину в Орел, а перед самою війною він потрапив у Білосток.
У боях німецько-радянської війни від червня 1941 року. Війну зустрів на посаді командира 14-го танкового полку 7-ї танкової дивізії. Брав участь у прикордонних боях у Білорусі в складі 10-ї армії. Виходив із полком з оточення. Від 1 жовтня 1941 року до 15 липня 1942 року — командир 23-ї танкової бригади. Під Москвою його бригада знищила 74 ворожі танки. Далі служив заступником командувача по бронетанковим військам 20-ї танкової армії, заступником командувача 3-ї, 57-ї та 4-ї танкових армій.
Від 7 лютого 1943 року — генерал-майор танкових військ.
Воював на Першому Українському фронті. Від березня 1944 року до 30 червня 1945 року — командир 10-го гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу. Був начальником залоги у Кам'янці-Подільському після звільнення міста 26 березня 1944 року.
Танковий корпус під командуванням Бєлова відзначився у квітні — травні 1945 року в операціях з оволодіння Берліном, при форсуванні річок Нейсе та Шпрее, у боях за Потсдам, знищенні котбуського угруповання противника південніше від Берліна, а 9 травня 1945 року першим увійшов до Праги.
Після закінчення війни продовжив службу в армії. 1947 року закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу. Був на командних посадах. Як зазначає донька, «батько в чині генерал-лейтенанта служив у штабі. Потім п'ять років працював у Німеччині. Запрошували на роботу в Москву, але він відмовився».
Від 1956 року генерал-лейтенант Бєлов Є. О. у запасі. Мешкав у Києві, був членом бюро партійної організаці, головою партійної комісії при Радянському районному комітеті КПУ міста Києва. Помер 18 червня 1966 року. Похований на Байковому кладовищі.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені в боях за Берлін і вміле командування танковим корпусом гвардії генерал-лейтенанту Бєлову Євтихію Омеляновичу надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 2389).
Євтихія Бєлова нагороджено:
- двома орденами Леніна,
- чотирма орденами Червоного Прапора,
- двома орденами Суворова другого ступеня,
- орденом Богдана Хмельницького другого ступеня,
- орденом Вітчизняної війни першого ступеня,
- медалями.
Примітки
- За даними «Енциклопедії сучасної України» народився 30 серпня 1901 року.
- [1][недоступне посилання з травня 2019]
Література
- Дембицкий Н. П. Бои за Каменец весной 1944 г. — Каменец-Подольский, 1999. — С. 44.
- Незабутні дні: За спогадами Героя Радянського Союзу, командира Уральського добровольчого танкового корпусу Є. Бєлова // Прапор Жовтня. — 1969. — 19 березня. — С. 4.
- Белов Е. Е. Сыны Отчизны / Литературная запись С. Я. Черняк. Перевод с украинского. — Москва: Политиздат, 1966. — 264 с.
Посилання
- Некрополі Києва. Байкове кладовище. Бєлов Євтихій Омелянович [ 20 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Byelov Byelo v Yevti hij Omelya novich ros Evtihij Emelyanovich Belov 24 serpnya 6 veresnya 1901 19010906 18 chervnya 1966 radyanskij vijskovij diyach general lejtenant tankovih vijsk Geroj Radyanskogo Soyuzu 29 05 1945 Deputat Verhovnoyi Radi URSR 4 go sklikannya Yevtihij Omelyanovich Byelovros Evtihij Emelyanovich BelovNarodzhennya 24 serpnya 6 veresnya 1901 1901 09 06 Churovichi Bryanska oblastSmert 18 chervnya 1966 1966 06 18 64 roki KiyivPohovannya Bajkove kladovisheKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaRid vijsk tankovi vijskaOsvita Vijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi 1920 1956Partiya KPRSZvannya General lejtenantVijni bitvi Gromadyanska vijna v Rosiyi Nimecko radyanska vijnaNagorodi Byelov Yevtihij Omelyanovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 6 veresnya 1901 roku v seli Churovichi nini Klimovskogo rajonu Bryanskoyi oblasti v rodini robitnika Rosiyanin U sichni 1920 roku Byelova prizvali do lav Chervonoyi armiyi Brav uchast u gromadyanskij vijni voyuvav proti povstanskih zagoniv Mahna sluzhiv u 25 j Chapayevskij diviziyi Chlen VKP b z 1925 roku 1925 roku zakinchiv pihotnu shkolu 1934 roku Vijskovu akademiyu imeni Mihajla Frunze Komanduvav vzvodom rotoyu tankovim bataljonom polkom Pro dovoyenne zhittya rozpovidaye donka Svitlana Yevtihiyivna Byelova Na batka ta j na usyu nashu sim yu nezrimo tisnuv 38 j rik Batka todi majora shtabu okrugu z Kiyeva napravili pres atashe do Chehoslovachchini de vin perebuvav azh poki krayinu ne zahopili fashisti Todi batko yak i bagato inshih lyudej opinivsya pid pidozroyu Poki jogo ne bulo do nas chasto priyizhdzhav chornij voron Dopituvali mamu virit vona choloviku chi ni A vzhe pislya povernennya i jogo tri misyaci viklikali do Moskvi na dopiti Nam poshastilo sho ce bulo vzhe pislya XVIII z yizdu partiyi Ta vse zh same cherez ce nasha sim ya opinilasya v Ulyanovsku bo batka pozbavili posadi i napravili tudi Zgodom druzi zabrali jogo u zagalnovijskovu chastinu v Orel a pered samoyu vijnoyu vin potrapiv u Bilostok Byelov E O u zvanni polkovnika RSChA U boyah nimecko radyanskoyi vijni vid chervnya 1941 roku Vijnu zustriv na posadi komandira 14 go tankovogo polku 7 yi tankovoyi diviziyi Brav uchast u prikordonnih boyah u Bilorusi v skladi 10 yi armiyi Vihodiv iz polkom z otochennya Vid 1 zhovtnya 1941 roku do 15 lipnya 1942 roku komandir 23 yi tankovoyi brigadi Pid Moskvoyu jogo brigada znishila 74 vorozhi tanki Dali sluzhiv zastupnikom komanduvacha po bronetankovim vijskam 20 yi tankovoyi armiyi zastupnikom komanduvacha 3 yi 57 yi ta 4 yi tankovih armij Vid 7 lyutogo 1943 roku general major tankovih vijsk Voyuvav na Pershomu Ukrayinskomu fronti Vid bereznya 1944 roku do 30 chervnya 1945 roku komandir 10 go gvardijskogo Uralskogo dobrovolchogo tankovogo korpusu Buv nachalnikom zalogi u Kam yanci Podilskomu pislya zvilnennya mista 26 bereznya 1944 roku Tankovij korpus pid komanduvannyam Byelova vidznachivsya u kvitni travni 1945 roku v operaciyah z ovolodinnya Berlinom pri forsuvanni richok Nejse ta Shpree u boyah za Potsdam znishenni kotbuskogo ugrupovannya protivnika pivdennishe vid Berlina a 9 travnya 1945 roku pershim uvijshov do Pragi Pislya zakinchennya vijni prodovzhiv sluzhbu v armiyi 1947 roku zakinchiv Vishi akademichni kursi pri Vijskovij akademiyi Generalnogo shtabu Buv na komandnih posadah Yak zaznachaye donka batko v chini general lejtenanta sluzhiv u shtabi Potim p yat rokiv pracyuvav u Nimechchini Zaproshuvali na robotu v Moskvu ale vin vidmovivsya Vid 1956 roku general lejtenant Byelov Ye O u zapasi Meshkav u Kiyevi buv chlenom byuro partijnoyi organizaci golovoyu partijnoyi komisiyi pri Radyanskomu rajonnomu komiteti KPU mista Kiyeva Pomer 18 chervnya 1966 roku Pohovanij na Bajkovomu kladovishi Mogila Yevtihiya ByelovaNagorodiUkazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 29 travnya 1945 roku za muzhnist i geroyizm proyavleni v boyah za Berlin i vmile komanduvannya tankovim korpusom gvardiyi general lejtenantu Byelovu Yevtihiyu Omelyanovichu nadano zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina ta medali Zolota Zirka 2389 Yevtihiya Byelova nagorodzheno dvoma ordenami Lenina chotirma ordenami Chervonogo Prapora dvoma ordenami Suvorova drugogo stupenya ordenom Bogdana Hmelnickogo drugogo stupenya ordenom Vitchiznyanoyi vijni pershogo stupenya medalyami PrimitkiZa danimi Enciklopediyi suchasnoyi Ukrayini narodivsya 30 serpnya 1901 roku 1 nedostupne posilannya z travnya 2019 LiteraturaDembickij N P Boi za Kamenec vesnoj 1944 g Kamenec Podolskij 1999 S 44 Nezabutni dni Za spogadami Geroya Radyanskogo Soyuzu komandira Uralskogo dobrovolchogo tankovogo korpusu Ye Byelova Prapor Zhovtnya 1969 19 bereznya S 4 Belov E E Syny Otchizny Literaturnaya zapis S Ya Chernyak Perevod s ukrainskogo Moskva Politizdat 1966 264 s PosilannyaNekropoli Kiyeva Bajkove kladovishe Byelov Yevtihij Omelyanovich 20 lyutogo 2014 u Wayback Machine ros