Бучая село в Україні у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам янець Подільського району Хмельницької області Д

48°45′25″ пн. ш. 27°04′58″ сх. д. / 48.75694° пн. ш. 27.08278° сх. д.Координати: 48°45′25″ пн. ш. 27°04′58″ сх. д. / 48.75694° пн. ш. 27.08278° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

252 м

Водойми

струмок Голова

Місцева влада

Адреса ради

32641, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Бучая

Карта

Бучая

Бучая

Мапа

Етимологія

С. Д. Бабишин вважає, що назва походить від слів "буча" або "бучало" - вир, глибока яма на дні річки. І. С. Винокур інтерпретує слово "буча" у значеннях: шум, крик, тривога.

Географія

У селі бере початок струмок Голова, лівий доплив Ушиці.

Символіка

Герб

Щит у золотій оправі, горизонтально розділений на дві частини. У верхній частині зображено купол церкви із хрестом на зеленому фоні. А у нижній частині щита – козак у червоному вбранні на поясі шабля, а на лівому плечі рушниця. Церква символ християнської релігії. Козак – символ назви села, що походить від Буча.

Прапор

Прямокутне полотнище складається з двох частин. Верхня половина прапора синього кольору, нижня – зеленого кольору. У правому верхньому куті розміщений козак у червоному вбранні на поясі шабля, а на лівому плечі рушниця. Козак символ назви села, що походить від Буча.

Історія

Від заснування

Вперше Бучая згадується у грамоті князя Федора Коріятовича у 1388 році. В різні роки село згадувалося під такими назвами: Buczoya (1493), Buczaya (1530, 1542), Buczaia (1661), Buczoja (1703), Буча (1800), Бучаи (1914).

В «Географічному словнику Королівства Польського» зазначається, що 1542 року село було розграбоване. 1566 року село заплатило податок від 7 плугів, 1569 від 3 плугів, 1578 і 1583 від 5 плугів. Бучая на той час відносилася до зовсім малих сіл, оскільки її мешканці платили невеликий податок.

В Кам'янецькій Земський книзі за 1618 рік згадується під назвою Бучая Стара (пол. Buczaja Stara). В тій же книзі в записах 1627 і 1630 років згадується Бучая Мала (пол. Buczaja Mała), яка також фігурує в записах 1629 та 1661 року під назвою Бучайка (пол. Buczajka). 1661 року мешканці Бучаї та Бучайки заплатили податок від 3 димів.

Бучая Мала позначена на «Генеральній карті України», або ж «Загальному плані Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» («Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis») французького інженера Гійома Боплана(був на службі у польського короля, будував фортифікаційні споруди) виданій у 1648 році у Данцигу. Поруч позначено, але не підписано ще одне село. Очевидно, що на певному етапі біля Бучаї існувало окреме село, яке з часом злилося з Бучаєю.

Станом на 1885 рік населення Бучаї становило 640 осіб, було 141 дворове господарство, православна церква, школа, заїжджий будинок.

Перший храм, про який є згадка - церква святої Трійці, що була побудована у 1743 році. Церква була дерев'яна трьохдільна та трьохкупольна з дзвіницею, яка стояла окремо. У 1853 році храм було реконструйовано та розширено.

Адміністративна приналежність.

З 1665 року Бучая стає частиною Подільського воєводства.

Під час турецького панування (1672-1699) село входило до Подільського еялету Барського санджаку. З 1699 по 1772 рік Бучая входила до складу Польщі, а з 1772 року стає частиною Російської імперії

У 1795—1797 роках село входило до Ушицького округу Подільського намісництва,а в 1797—1923 роках до Косиковецької волості Ушицького повіту Подільської губернії.

12 квітня 1923 року старий адміністративний поділ змінився новим, так з’явився Новоушицький район Кам'янець-Подільського округу. А на початку 1932 року Україну було поділено на області.

4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільську область перейменовано на Хмельницьку і з того часу Бучая – частина Новоушицького району Хмельницької області.

Після проведення адміністративної реформи з 20 серпня 2015 року село входить до Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади. 19 липня 2020 року Бучая увійшла до Кам'янець-Подільського району.

Відомі люди

Щипківський Геннадій Павлович (8 травня 1944) — український письменник (поет, прозаїк), член Національної спілки письменників України.

Світлини

Див. також

Поділля — історико-географічна область.
Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
Подільський говір — різновид говорів української мови.
Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки

Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Джерела

Гульдман В. Подільська губернія. — Кам'янець-Подільський, 1889. — 548 с.
Жарких М. І. Храми Поділля. — К.: 2007.
Книга Пам'яті України. Хмельницька область: Історико-меморіальне багатотомне видання в 10 т. Т. 6. Летичівський, Новоушицький, Полонський р-ни. — Хмельницький: Поділля, 1996. — 720 стор.: іл.
Крикун М. І. Подільське воєводство у XV-XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2011. —733 с.
Сіцинський Ю. Й. Археологічна карта Подільської губернії.
Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. – Хмельницький: Авіст, 2008. — 549 с.
«Генеральна карта України», або ж «Загальний план Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» Гійома Боплана — Поділля. [ 5 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/xramypod/50novoush.html [ 13 травня 2017 у Wayback Machine.]
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя [ 18 квітня 2018 у Wayback Machine.] / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Прогноз погоди в селі Бучая [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Хмельницької області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»