Ю рій Ю рійович Буту сов 13 березня 1989 Чернігів Українська РСР 16 лютого 2015 Дебальцеве Україна український військови

Ю́рій Ю́рійович Буту́сов (13 березня 1989, Чернігів, Українська РСР — 16 лютого 2015, Дебальцеве, Україна) — український військовий, капітан, командир групи спеціального призначення 3-го полку спеціального призначення (Кропивницький), лицар ордену Богдана Хмельницького III ступеня та ордену «Народний Герой України» (посмертно).

Бутусов Юрій Юрійович

Капітан

Загальна інформація

Народження

13 березня 1989
Чернігів, УРСР

Смерть

16 лютого 2015 (25 років)
Дебальцеве, Донецька область, Україна

Alma Mater

Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Військова служба

Приналежність

Формування

Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки

Орден «Народний Герой України»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бутусов.

Життєпис

Навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Випускник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у місті Львові.

Брав участь у війні на сході України.

Група Юрія Бутусова була однією з перших перекинута до Сектору Д. Юрій брав участь у всіх боях за взяття Савур-Могили.

Його група брала участь у блискавичному захопленню Благодатного.

17 серпня 2014 року привів підкріплення десантників полковника Потєхіна і підполковника Олександра Мельниченка на Савур-Могилу.

24 серпня 2014 року одним з останніх українських воїнів вийшов з Кутейникового.

14 лютого 2015 року його група, одна з чотирьох груп 3-го полку спецпризначення, була перекинута до Сектору С для забезпечення проходження колон з Луганського до Дебальцева. Провів декілька рейсів.

16 лютого 2015 року забезпечував вихід української колони з пораненими та загиблими з-під Дебальцевого. У колоні з підсилення був лише один БТР і БМП. В районі Новогригорівки бронетранспортер було підбито. Юрій Бутусов зумів вибратися Із підбитого бронетранспортеру разом з Вадимом Довгоруком. Сам мав важкі рани тіла, і йому практично відірвало руку. Загинув від ран під бронетранспортером, тримаючи гранату в руці. Разом з ним загинув старший сержант 3-го полку Віталій Федитник і військовий кореспондент ТРК «Бриз» Дмитро Лабуткін. У полон тоді потрапили п'ятеро, з них старшина Сергій Глондар та молодший сержант Олександр Коріньков перебували там 5 років.

Похований 25 березня 2015 році в місті Чернігів.

Без Юрія Бутусов лишилися батьки, дружина, та маленька донька.

Нагороди та вшанування

Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно; 4 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі
Орден «Народний Герой України» (2015).
1 грудня 2015 року на будівлі Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою було відкрито пам'ятну дошку шістьох загиблих випускників, в тому числі загадано і Юрія Бутусова.
10 червня 2016 року в Чернігові, на будинку, де проживав офіцер, відкрито меморіальну дошку на честь Народного Героя України капітана Юрія Бутусова.
Рішенням Кіровоградської міської ради від 30.07.2016 року № 471 вулицю Панфіловців у місті Кропивницький перейменовано на Юрія Бутусова.

13 жовтня 2015 року у центрі міста Бахмача, на площі Героїв Майдану, урочисто відкрито меморіальну плиту на честь капітана Юрія Бутусова. https://3polk.info/nebesne-vijsko/butusov-yurij-yurijovych-2/ Рішенням Бахмацької міської ради 2-ї сесії сьомого скликання від 4 грудня 2015 року на честь капітана Юрія Бутусова перейменовано вулицю у місті Бахмачі (колишня назва – “вулиця Кооперативна”). https://3polk.info/nebesne-vijsko/butusov-yurij-yurijovych-2/ http://golospris.net.ua/125-u-bahmach-pereymenovano-vulic-ta-provulki.html

Примітки

Цензор.НЕТ. . Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2018.
. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015.
. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 4 червня 2015.
Омельянчук, Ольга (25 вересня 2019). «Вони гниють там заживо». Історії полонених спецпризначенців. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
Указ Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].
22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО
. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.

Джерела

В Чернігові відкрили Меморіальну дошку на честь Народного Героя України капітана Юрія Бутусова [ 11 червня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Цензор.НЕТ. . Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2018.

[2] . Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015.

[3] . Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 4 червня 2015.

[Вони_гниють_там_заживо-4] Омельянчук, Ольга (25 вересня 2019). «Вони гниють там заживо». Історії полонених спецпризначенців. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

[5] Указ Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].

[6] 22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО

[7] . Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.