Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Будинок міської друкарні «Кременчуцька благодійна громада» — історична будівля в місті Кременчук на вулиці Перемоги. Входить до Переліку пам'яток архітектури та містобудування Кременчука. Було зведено в 1910 році.
| Будинок міської друкарні «Кременчуцька благодійна громада» | |
|---|---|
 2012 рік | |
| 49°03′57″ пн. ш. 33°24′10″ сх. д. / 49.06583333336110542° пн. ш. 33.40277777780555368° сх. д.Координати: 49°03′57″ пн. ш. 33°24′10″ сх. д. / 49.06583333336110542° пн. ш. 33.40277777780555368° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Кременчук |
| Тип | будівля |
| Поверхів | 2 |
| Стиль | еклектика (архітектура) |
| Дата заснування | 1910 |
| Адреса | Вулиця Перемоги |
  Будинок міської друкарні «Кременчуцька благодійна громада» Будинок міської друкарні «Кременчуцька благодійна громада» (Україна) | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Нині в будівлі розташована міська типографія «Кременчуцька міська друкарня».
Історія
Благодійне товариство
Споруда будівлі пов'язана з діяльністю однієї з найстаріших благодійних організацій Кременчука — Товариства допомоги бідним, перші згадки про яке в адресних книгах відносяться до кінця XIX століття. Серед членів опікунського комітету товариства, як і серед рядових його членів, знаходилося багато відомих кременчужан.
Очолювала Товариство Марія Петрівна Казіна, її заступником був пастор німецької кірхи Євген Карлович фон Фліднер, а скарбником священик Ісмаїл Мішта. Посаду секретаря займав український композитор Михайло Миколайович Колачевський. У громаді перебували: доктор медицини, головний лікар , гласний Овксентій Богаєвський; купець Юхим Файдиш й інші. Багато міських голів та голів повітового земства були членами комітету, зокрема Андрій Ізюмов
Будівля двоповерхова, цегляна, нетинькована, у плані прямокутна. Парадний вхід з вулиці, арочний, з півколонами і декоративним фронтоном. В різних частинах будинку вікна мають різну конфігурацію: прямокутні з сандриками та наличниками або арочні. Головний фасад прикрашає орнаментальний фриз, пілястри і невеличкі вежі на даху, наріжні частини на рівні 1 поверху підкреслені босажами. Між першим і другим поверхом горизонтальна тяга. Зсередини будинок розділено на дві частини масивними сходами, що ведуть на другий поверх.
На першому поверсі справа через коридор - велика кімната, де зараз стоять друкарські верстати сучасної типографії. На початку 20 століття тут розташовувались ремісничі класи.
Зліва – пообіч коридору - невеликі кімнати з високими стелями. Тут знаходився дитячий притулок Товариства допомоги бідним. Завідувачкою притулку була Марія Володимирівна Вєткова, її помічницею – Олександра Василівна Дьякова, секретарем – Лідія Миколаївна Чеботарьова, скарбником – Юлія Лаврентіївна Ласс.
На другому поверсі з обох боків коридору в майже квадратних кімнатах з великими вікнами навчались учні 2-го міського парафіяльного училища, яке нараховувало від 40 до 45 дітей. Завідуючий училищем – Олександр Семенович Матвєєв, учительки – Марія Михайлівна Драч та Ксенія Іванівна Квітковська, учитель закону Божого – священик Преображенської церкви Матфей Якубовський. Тут же були і кабінети Піклувального комітету Товариства допомоги бідним.
Вищий юдейський навчальний заклад
Під час (подій з 1917 до 1920 року) влада в місті багато разів змінювалася. Доля благодійного товариства після 1917 року невідома. Наприкінці весни 1918 року, коли в місті була встановлена влада гетьмана Скоропадського, колишня будівля товариства була придбана рабином Іхієль Цві Гірш Гурарі — заможним кременчужанином, власником тютюнової фабрики, прихильником юдейського руху Хабад. Будівля була передана єшиві «Томхей Тмімім».
Єшива була заснована у вересні 1897 року в селі (нині Смоленська область, Росія), де діяла близько двадцяти років, ставши однією з найпрестижніших єшив Російської імперії. Під час Першої світової війни і подій Громадянської війни в Росії, єшива була перенесена до Кременчука, де з кінця весни-початку літа 1918 року продовжила свою діяльність. Цві Гурарі, який надав єшиві будівлю, був одним з її перших випускників. Учень рабина Еліезера Наноса писав: «У 1914 році вибухнула війна, яку потім назвали Першою світовою. Через три роки, у 1917 році, фронт став наближатися до Любавичів, і єшиву перевели в Україну до Кременчука. Там учні та викладачі розмістилися у будинку одного багатого єврея на прізвище Кричевський, а потім хасид рабин Цві Гурарі виділив для єшиви двоповерхову будівлю з великим підвалом. Учні та викладачі розмістилися у самій будівлі, а у підвалі була влаштована кухня». Засновник єшиви писав наступне: «…нині у Кременчуці знаходяться 42 старших учні … Ночують і харчуються вони у будинку Гурарі, який недавно купив двір (за 75 тисяч) і віддає його „Томхей Тмімім“. У будинку 16 просторих кімнат на двох поверхах, крім того каже, що є там хороші зали, які підходять для навчання, а також місце для ночівлі та харчування і, зрозуміло, кухня».
У 1919 році, у період радянської влади, єшива була визнана вищим єврейським навчальним закладом, учні були визнані студентами й отримували порцію хліба і талони на харчування. Велика єшива влітку 1920 року перебазувалася в Ростов-на-Дону. Мала і середня єшиви діяли в місті до літа 1930 року, у тому числі перебуваючи під забороною.
Вищий педагогічний навчальний заклад
За радянської влади 1920 року в Кременчуці відкривається перший вищий світський навчальний заклад — трирічні педагогічні курси з українською мовою викладання. Курси розмістилися в спорожнілому будинку єшиви. Крім того, у будівлі розмістилися 6-місячні курси соціального виховання, а це призводило до тісноти і викликало невдоволення адміністрації. Переважна більшість викладачів мали вищу освіту. Викладачем економічних дисциплін служив М. М. Нечаєв, майбутній засновник Кременчуцького краєзнавчого товариства, автор економічних розділів першого довоєнного краєзнавчого нарису «Кременчук». Викладачем музики і співу працював П. М. Сапсай — випускник Московської консерваторії, творець української народної хорової капели імені Миколи Віталійовича Лисенка. Курси розміщувалися в будівлі до літа 1923 року. 30 серпня 1923 опублікувала статтю про виділення для курсів будівлі колишнього Олександрівського реального училища, у якому до цього розміщувалася дивізійна школа.
Трудова, фабрично-заводська і середня школи
Звільнильнена будівля була передана відділу народної освіти, який розмістив у ньому дві трудові школи — українську та єврейську. Станом на 1930 рік, у будівлі знаходилися трудові семирічні школи № 4 і № 12. У зв'язку з індустріалізацією країни і переходом до загальної неповної середньої освіти в містах — 1931 року система освіти реформується. Більшість трудових семирічних шкіл перетворюється в семирічні школи фабрично-заводського навчання (ФЗС). Трудова школа № 4 стає ФЗС № 4. Трудова школа № 12 переводиться в район Ревівки і Новоолександрівського хутора. Після уніфікації системи освіти в 1934 році ФЗС № 4 отримує назву середньої школи № 4.
Міська друкарня
У 1943 р., під час Другої світової війни, вулиця Рози Люксембург (до революції Київська, нині Перемоги) була серед тих, що постраждали найбільше. Частково було зруйноване і приміщення школи. Але фасад будинку лишився практично неушкодженим.
В 1951 році за рішенням міськвиконкому почалась його відбудова та будівництво допоміжних споруд для міської друкарні.
В 1952 році всі роботи практично були завершені із максимальним збереженням первісного вигляду.
У відновленій будівлі випускались газети «Робітник Кременчуччини» та «Перемога», згодом багатотиражні газети заводів шляхових машин, вагонобудівного та автомобільного, друкувалися цигаркові етикетки, яскраві картонні коробки для цукерок, що випускалися кондитерською фабрикою, різноманітні бланки та блокноти. Працювали складальний, стереотипний, друкарський, палітурний цехи, фотоцинкографія, вальцеварка, механічна майстерня. Гуркіт друкарських верстатів заглушували товсті стіни.
Зараз ТОВ «Кременчуцька міська друкарня» - потужне підприємство із широким спектром видавничих послуг – від маленьких бланків квитанцій і візитних карток до художніх ілюстрованих книг. Саме у цій друкарні побачили світ книги колишніх та нинішніх працівників музею: «Герої Кременчуччини», «Улицами старого Кременчуга», «Листи війни», «Хотілося б усіх поіменно назвати…», «Кременчук спортивний». Починаючи з 2001 р. тут вийшли друком книги серії «Літопис Великої Вітчизняної», започаткованої Ю.П.Шатковим.
У різні роки біля керма друкарні знаходились її директори – Бережний, С.В.Грабовський, Є.В.Вєтухова, А.Н.Ляхович, В.В.Татаринов, Л.О. Паренков.
З огляду на художню цінність будівлі та типову для Кременчука архітектуру, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради народних депутатів рішенням № 273 від 07.04.1988 року вніс будівлю до державного реєстру об'єктів культурної спадщини, — натепер це Державний реєстр нерухомих пам'яток України (ДРНПУ), — з наданням статуса пам'ятка архітектури місцевого значення України.
Див. також
Примітки
- Алла Николаевна Лушакова, Борис Шепетовский. (рос.). okrain.net.ua. Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 3 травня 2017.
- Адрес-календарь и справочная книжка Полтавской губернии на 1900 год / составлен Д. А. Иваненко. — Полтава: Типо-литография Губернского Правления, 1900, — 53 с., 167 с., 80 с. // ст. 52
Література
- Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).
- Адрес-календарь и справочная книжка по Полтавской губернии на 1913 год.
- Довбня Дарія. Конкурсна робота (1 місце) літературно-краєзнавчого конкурсу «Дізнайся про Кременчук: будівлі мого міста» (рукопис). 2014.
- https://www.wikiwand.com/uk/Будинок_міської_друкарні_«Кременчуцька_благодійна_громада»#/Вищий_юдейський_навчальний_заклад
- Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Budinok miskoyi drukarni Kremenchucka blagodijna gromada istorichna budivlya v misti Kremenchuk na vulici Peremogi Vhodit do Pereliku pam yatok arhitekturi ta mistobuduvannya Kremenchuka Bulo zvedeno v 1910 roci Budinok miskoyi drukarni Kremenchucka blagodijna gromada 2012 rik49 03 57 pn sh 33 24 10 sh d 49 06583333336110542 pn sh 33 40277777780555368 sh d 49 06583333336110542 33 40277777780555368 Koordinati 49 03 57 pn sh 33 24 10 sh d 49 06583333336110542 pn sh 33 40277777780555368 sh d 49 06583333336110542 33 40277777780555368Krayina UkrayinaRoztashuvannyaKremenchukTipbudivlyaPoverhiv2Stileklektika arhitektura Data zasnuvannya1910AdresaVulicya PeremogiBudinok miskoyi drukarni Kremenchucka blagodijna gromada Budinok miskoyi drukarni Kremenchucka blagodijna gromada Ukrayina Mediafajli u Vikishovishi Nini v budivli roztashovana miska tipografiya Kremenchucka miska drukarnya IstoriyaBlagodijne tovaristvo Sporuda budivli pov yazana z diyalnistyu odniyeyi z najstarishih blagodijnih organizacij Kremenchuka Tovaristva dopomogi bidnim pershi zgadki pro yake v adresnih knigah vidnosyatsya do kincya XIX stolittya Sered chleniv opikunskogo komitetu tovaristva yak i sered ryadovih jogo chleniv znahodilosya bagato vidomih kremenchuzhan Ocholyuvala Tovaristvo Mariya Petrivna Kazina yiyi zastupnikom buv pastor nimeckoyi kirhi Yevgen Karlovich fon Flidner a skarbnikom svyashenik Ismayil Mishta Posadu sekretarya zajmav ukrayinskij kompozitor Mihajlo Mikolajovich Kolachevskij U gromadi perebuvali doktor medicini golovnij likar glasnij Ovksentij Bogayevskij kupec Yuhim Fajdish j inshi Bagato miskih goliv ta goliv povitovogo zemstva buli chlenami komitetu zokrema Andrij Izyumov Budivlya dvopoverhova ceglyana netinkovana u plani pryamokutna Paradnij vhid z vulici arochnij z pivkolonami i dekorativnim frontonom V riznih chastinah budinku vikna mayut riznu konfiguraciyu pryamokutni z sandrikami ta nalichnikami abo arochni Golovnij fasad prikrashaye ornamentalnij friz pilyastri i nevelichki vezhi na dahu narizhni chastini na rivni 1 poverhu pidkresleni bosazhami Mizh pershim i drugim poverhom gorizontalna tyaga Zseredini budinok rozdileno na dvi chastini masivnimi shodami sho vedut na drugij poverh Na pershomu poversi sprava cherez koridor velika kimnata de zaraz stoyat drukarski verstati suchasnoyi tipografiyi Na pochatku 20 stolittya tut roztashovuvalis remisnichi klasi Zliva poobich koridoru neveliki kimnati z visokimi stelyami Tut znahodivsya dityachij pritulok Tovaristva dopomogi bidnim Zaviduvachkoyu pritulku bula Mariya Volodimirivna Vyetkova yiyi pomichniceyu Oleksandra Vasilivna Dyakova sekretarem Lidiya Mikolayivna Chebotarova skarbnikom Yuliya Lavrentiyivna Lass Na drugomu poversi z oboh bokiv koridoru v majzhe kvadratnih kimnatah z velikimi viknami navchalis uchni 2 go miskogo parafiyalnogo uchilisha yake narahovuvalo vid 40 do 45 ditej Zaviduyuchij uchilishem Oleksandr Semenovich Matvyeyev uchitelki Mariya Mihajlivna Drach ta Kseniya Ivanivna Kvitkovska uchitel zakonu Bozhogo svyashenik Preobrazhenskoyi cerkvi Matfej Yakubovskij Tut zhe buli i kabineti Pikluvalnogo komitetu Tovaristva dopomogi bidnim Vishij yudejskij navchalnij zaklad Pid chas podij z 1917 do 1920 roku vlada v misti bagato raziv zminyuvalasya Dolya blagodijnogo tovaristva pislya 1917 roku nevidoma Naprikinci vesni 1918 roku koli v misti bula vstanovlena vlada getmana Skoropadskogo kolishnya budivlya tovaristva bula pridbana rabinom Ihiyel Cvi Girsh Gurari zamozhnim kremenchuzhaninom vlasnikom tyutyunovoyi fabriki prihilnikom yudejskogo ruhu Habad Budivlya bula peredana yeshivi Tomhej Tmimim Yeshiva bula zasnovana u veresni 1897 roku v seli nini Smolenska oblast Rosiya de diyala blizko dvadcyati rokiv stavshi odniyeyu z najprestizhnishih yeshiv Rosijskoyi imperiyi Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni i podij Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi yeshiva bula perenesena do Kremenchuka de z kincya vesni pochatku lita 1918 roku prodovzhila svoyu diyalnist Cvi Gurari yakij nadav yeshivi budivlyu buv odnim z yiyi pershih vipusknikiv Uchen rabina Eliezera Nanosa pisav U 1914 roci vibuhnula vijna yaku potim nazvali Pershoyu svitovoyu Cherez tri roki u 1917 roci front stav nablizhatisya do Lyubavichiv i yeshivu pereveli v Ukrayinu do Kremenchuka Tam uchni ta vikladachi rozmistilisya u budinku odnogo bagatogo yevreya na prizvishe Krichevskij a potim hasid rabin Cvi Gurari vidiliv dlya yeshivi dvopoverhovu budivlyu z velikim pidvalom Uchni ta vikladachi rozmistilisya u samij budivli a u pidvali bula vlashtovana kuhnya Zasnovnik yeshivi pisav nastupne nini u Kremenchuci znahodyatsya 42 starshih uchni Nochuyut i harchuyutsya voni u budinku Gurari yakij nedavno kupiv dvir za 75 tisyach i viddaye jogo Tomhej Tmimim U budinku 16 prostorih kimnat na dvoh poverhah krim togo kazhe sho ye tam horoshi zali yaki pidhodyat dlya navchannya a takozh misce dlya nochivli ta harchuvannya i zrozumilo kuhnya U 1919 roci u period radyanskoyi vladi yeshiva bula viznana vishim yevrejskim navchalnim zakladom uchni buli viznani studentami j otrimuvali porciyu hliba i taloni na harchuvannya Velika yeshiva vlitku 1920 roku perebazuvalasya v Rostov na Donu Mala i serednya yeshivi diyali v misti do lita 1930 roku u tomu chisli perebuvayuchi pid zaboronoyu Vishij pedagogichnij navchalnij zaklad Za radyanskoyi vladi 1920 roku v Kremenchuci vidkrivayetsya pershij vishij svitskij navchalnij zaklad tririchni pedagogichni kursi z ukrayinskoyu movoyu vikladannya Kursi rozmistilisya v sporozhnilomu budinku yeshivi Krim togo u budivli rozmistilisya 6 misyachni kursi socialnogo vihovannya a ce prizvodilo do tisnoti i viklikalo nevdovolennya administraciyi Perevazhna bilshist vikladachiv mali vishu osvitu Vikladachem ekonomichnih disciplin sluzhiv M M Nechayev majbutnij zasnovnik Kremenchuckogo krayeznavchogo tovaristva avtor ekonomichnih rozdiliv pershogo dovoyennogo krayeznavchogo narisu Kremenchuk Vikladachem muziki i spivu pracyuvav P M Sapsaj vipusknik Moskovskoyi konservatoriyi tvorec ukrayinskoyi narodnoyi horovoyi kapeli imeni Mikoli Vitalijovicha Lisenka Kursi rozmishuvalisya v budivli do lita 1923 roku 30 serpnya 1923 opublikuvala stattyu pro vidilennya dlya kursiv budivli kolishnogo Oleksandrivskogo realnogo uchilisha u yakomu do cogo rozmishuvalasya divizijna shkola Trudova fabrichno zavodska i serednya shkoli Zvilnilnena budivlya bula peredana viddilu narodnoyi osviti yakij rozmistiv u nomu dvi trudovi shkoli ukrayinsku ta yevrejsku Stanom na 1930 rik u budivli znahodilisya trudovi semirichni shkoli 4 i 12 U zv yazku z industrializaciyeyu krayini i perehodom do zagalnoyi nepovnoyi serednoyi osviti v mistah 1931 roku sistema osviti reformuyetsya Bilshist trudovih semirichnih shkil peretvoryuyetsya v semirichni shkoli fabrichno zavodskogo navchannya FZS Trudova shkola 4 staye FZS 4 Trudova shkola 12 perevoditsya v rajon Revivki i Novooleksandrivskogo hutora Pislya unifikaciyi sistemi osviti v 1934 roci FZS 4 otrimuye nazvu serednoyi shkoli 4 Miska drukarnya U 1943 r pid chas Drugoyi svitovoyi vijni vulicya Rozi Lyuksemburg do revolyuciyi Kiyivska nini Peremogi bula sered tih sho postrazhdali najbilshe Chastkovo bulo zrujnovane i primishennya shkoli Ale fasad budinku lishivsya praktichno neushkodzhenim V 1951 roci za rishennyam miskvikonkomu pochalas jogo vidbudova ta budivnictvo dopomizhnih sporud dlya miskoyi drukarni V 1952 roci vsi roboti praktichno buli zaversheni iz maksimalnim zberezhennyam pervisnogo viglyadu U vidnovlenij budivli vipuskalis gazeti Robitnik Kremenchuchchini ta Peremoga zgodom bagatotirazhni gazeti zavodiv shlyahovih mashin vagonobudivnogo ta avtomobilnogo drukuvalisya cigarkovi etiketki yaskravi kartonni korobki dlya cukerok sho vipuskalisya konditerskoyu fabrikoyu riznomanitni blanki ta bloknoti Pracyuvali skladalnij stereotipnij drukarskij paliturnij cehi fotocinkografiya valcevarka mehanichna majsternya Gurkit drukarskih verstativ zaglushuvali tovsti stini Zaraz TOV Kremenchucka miska drukarnya potuzhne pidpriyemstvo iz shirokim spektrom vidavnichih poslug vid malenkih blankiv kvitancij i vizitnih kartok do hudozhnih ilyustrovanih knig Same u cij drukarni pobachili svit knigi kolishnih ta ninishnih pracivnikiv muzeyu Geroyi Kremenchuchchini Ulicami starogo Kremenchuga Listi vijni Hotilosya b usih poimenno nazvati Kremenchuk sportivnij Pochinayuchi z 2001 r tut vijshli drukom knigi seriyi Litopis Velikoyi Vitchiznyanoyi zapochatkovanoyi Yu P Shatkovim U rizni roki bilya kerma drukarni znahodilis yiyi direktori Berezhnij S V Grabovskij Ye V Vyetuhova A N Lyahovich V V Tatarinov L O Parenkov Z oglyadu na hudozhnyu cinnist budivli ta tipovu dlya Kremenchuka arhitekturu vikonavchij komitet Kremenchuckoyi miskoyi radi narodnih deputativ rishennyam 273 vid 07 04 1988 roku vnis budivlyu do derzhavnogo reyestru ob yektiv kulturnoyi spadshini nateper ce Derzhavnij reyestr neruhomih pam yatok Ukrayini DRNPU z nadannyam statusa pam yatka arhitekturi miscevogo znachennya Ukrayini Div takozhPam yatki arhitekturi KremenchukaPrimitkiAlla Nikolaevna Lushakova Boris Shepetovskij ros okrain net ua Arhiv originalu za 14 travnya 2017 Procitovano 3 travnya 2017 Adres kalendar i spravochnaya knizhka Poltavskoj gubernii na 1900 god sostavlen D A Ivanenko Poltava Tipo litografiya Gubernskogo Pravleniya 1900 53 s 167 s 80 s st 52LiteraturaLushakova A M Yevselevskij L I Vulicyami starogo Kremenchuka A M Lushakova L I Yevselevskij Vidannya druge pereroblene i dopovnene Kremenchuk Vid vo Kremenchuk 2001 224 s ros movoyu Adres kalendar i spravochnaya knizhka po Poltavskoj gubernii na 1913 god Dovbnya Dariya Konkursna robota 1 misce literaturno krayeznavchogo konkursu Diznajsya pro Kremenchuk budivli mogo mista rukopis 2014 https www wikiwand com uk Budinok miskoyi drukarni Kremenchucka blagodijna gromada Vishij yudejskij navchalnij zaklad Rozporyadzhennya Poltavskoyi oblasnoyi derzhavnoyi administraciyi vid 16 07 2021 529