Будинок Волохова

Будинок Волохова — двоповерховий житловий будинок розташований у Ленінському районі Севастополя на Центральному міському пагорбі за адресою: вулиця Суворова, 19; пам'ятка містобудування та архітектури.

lon_sec = lat_dir = lat_min = region = lon_min = CoordScale = lat_sec = lon_dir =
Будинок Волохова
44°36′28″ пн. ш. 33°31′26″ сх. д. / 44.6079389° пн. ш. 33.5240361° сх. д. / 44.6079389; 33.5240361Координати: 44°36′28″ пн. ш. 33°31′26″ сх. д. / 44.6079389° пн. ш. 33.5240361° сх. д. / 44.6079389; 33.5240361
Країна	Україна
Місто	Севастополь
Тип	будівля і пам'ятка архітектури^[d]
Тип будівлі	житловий будинок
Стиль	ампір
Дата заснування	1840-ві
Статус	охороняється державою
Будинок Волохова Будинок Волохова (Автономна Республіка Крим)

Будинок має Г-подібну форму, три входи на перший поверх: один — на , два — на . На другий поверх ведуть сходи з боку вулиці Суворова. Вхід у вигляді портика з доричних пілястр із трикутним фронтоном.

З історії

Волохов Данило Кирилович
Відомий підрядник. Побудував Лазарівське адміралтейство. У 1854 році за 22 дні за власні кошти побудував артилерійську батарею на Північній стороні, названу його іменем. В 1859 році викритий в казнокрадстві. У березні 1867 року пострілом із револьвера покінчив із собою.

Будинок зведений у 1840-х роках з інкерманського каменю у стилі ампір і належав відставному поручику Данилу Кириловичу Волохову, родичу Володимира Олексійовича Корнілова. У ньому перебувала остання квартира начальника штабу Чорноморського флоту віце-адмірала В. О. Корнілова. Прибувши з Миколаєва до Севастополя, він жив спочатку в будинку контр-адмірала В. І. Істоміна на Катерининській вулиці, а 26 вересня 1854 року оселився у Волохова, так як поряд з його будинком знаходився телеграф. Там же розмістилися штаб Корнілова, його ад'ютанти і флаг-офіцери.

Після загибелі Корнілова в будинку жив адмірал П. С. Нахімов. Будинок був сильно пошкоджений, відновлений після Кримської війни.

У кінці XIX століття господарем будинку був інженер Семенов, а на початку XX століття він належав пану Клепікову. У 1905 році на фасаді будівлі на рівні другого поверху встановили меморіальну дошку з білого мармуру з написом, що в ньому знаходилася остання квартира В. О. Корнілова.

Будинок, із невеликими перебудовами, зберігся до нинішнього часу і є житловим.

Література

• В. Г. Шавшин. Каменная летопись Севастополя. «ДС Стрим». Севастополь—Київ 2004. . стор. 242—243(рос.);
• . Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. . стор. 166—167.