Бріскорн Ольга Константинівна

Ольга Константинівна Бріскорн (до шлюбу Маврогені, у першому шлюбі Стру́кова; 1773 — 30 березня 1836) на прізвисько «Курська Салтичиха» — багата поміщиця Курської, Катеринославської та Санкт-Петербурзької губерній, що увійшла в історію, як убивця і мучителька кріпаків. Власниця домоволодінь у столиці Російської імперії та маєтків П'ята Гора, Прилепи, Хомутівка.

Бріскорн Ольга Константинівна
Народилася	1776 Російська імперія
Померла	30 березня 1836(1836-03-30) Санкт-Петербург, Російська імперія
У шлюбі з	^d і ^d
Діти	Pyotr Strukov, ^d і ^d
Єлизавета Ананьївна, померла в дитинстві. Петро Ананійович (14.06.1803—11.05.1881), багатій, генерал-майор, ватажок дворянства Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Від другого шлюбом з великим поміщиком та дипломатом Бріскорн народила: Ольга Федорівна (22.03.1808—21.05.1852), фрейліна двору, в першому шлюбі за генерал-ад'ютантом Я. А. Потьомкіним; другим шлюбом з генерал-ад'ютантом, генералом від кавалерії, обер-шталмейстер Е. Ф. Мейендорфом. У шлюбі 8 дітей. Єлизавета Федорівна (1810—1896), дружина державного діяча Олексія Іраклійовича Льовшина і принесла чоловікові багатий посаг, їй належали садиба П'ята Гора та маєток Хомутівка. За словами сучасників, мала добрий голос, була жінкою приємною, але не дуже вродливою. У шлюбі народила троє дітей. Жорстоке поводження з селянами У Курській губернії, у Дмитрівському повіті, 40-річна Ольга Бріскорн купила маєток у 1817 році. У маєтку перевела селян із оброку на панщину. За рік збудувала сукняну фабрику в селі Прилепи. Фабрика була унікальною спорудою з технічного боку. За кордоном були куплені ткацькі верстати, а у рух їх приводила парова машина, перша в Чорнозем'ї. Прославилася тим, що постійно карала і дорослих, і малолітніх, котрі працювали на її фабриці. У стислі терміни матеріальне становище кріпаків погіршилося, а смертність збільшилася. В 1822 селяни звернулися до імператора Олександра I. Офіційне слідство було таємним, тривало 3 роки. Справа є в архівах. Поміщиця була викрита в нанесенні важких побоїв кріпакам, у хід пускалися батоги, палиці, кнути. Жертв морили голодом. Їжа була вкрай скромною: хліб із макухою; пісні щі; по ложці каші; м'ясо було, але червиве, і якщо його розділити на всіх, виходило 8 грам на людину. Селян, що будували мануфактуру, вона змушувала працювати у свята і в «свої дні», через що ті не встигали обробляти власну землю. Призначаючи людей на фабрику, поміщиця забирала в них майно, наказувала жити біля верстата. За 1820 рік зарплату на мануфактурі отримували двічі, і то крихітки — гроші Бріскорн утримувала за їжу та одяг. З жовтня 1820 по травень 1821 від голоду, хвороб і травм помер 121 робітник, з них 44 — молодше 15 років. 74 людини були поховані священиком, решту закопали в ями без трун. За період катування кріпаків з маєтку втекло понад 300 людей. Були також розкрито факти шахрайських операцій із продукцією фабрики. Не легше було тим, хто обробляли землю. Їх змушували трудитися на землі поміщиці, у результаті селяни не встигали вирощувати врожай та голодували з родиною. За результатами слідства Бріскорн (на той час уже вдова) була відсторонена від володіння фабрикою в Прилепах, і фабрика була взята під державну опіку. Див. також Дар'я Миколаївна Салтикова Елізабет Браунрігг Єлизавета Баторі Примітки В метрической записи о смерти указано, что умерла в 63 года. ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.280. Метрические книги Исаакиевского собора. . www.kva.kursk.ru. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 7 березня 2020. Курская «Салтычиха» Ольга Брискорн. Построила 3 храма и сдала квартиру Пушкину (рос.). Яндекс Дзен | Платформа для авторов, издателей и брендов. Процитовано 7 березня 2020. Н. Н. Греч. Записки о моей жизни. — СПб.: Изд. А. С. Суворина, 1886. — С. 89, 189.