Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Координати 49 47 04 пн ш 34 36 20 сх д 49 78444 пн ш 34 60556 сх д 49 78444 34 60556 Брусі я колишнє село в Україні Підп

Брусія

Брусія

Координати: 49°47′04″ пн. ш. 34°36′20″ сх. д. / 49.78444° пн. ш. 34.60556° сх. д. / 49.78444; 34.60556 Брусі́я — колишнє село в Україні. Підпорядковувалося Стасівській сільраді Диканського району Полтавської області. Після Другої світової війни було об'єднане з селом Михайлівкою під спільною назвою «Михайлівка». Розташоване у долині Ворскли.

Село отримало назву від «брусів» — Відслонення пісковиків в урочищі Церковний горб, вздовж якого протяглося село.

image
Вигляд Брусії з боку відслонення пісковиків

Історія

image
Шкільний учитель (до 1920 року) Пестременко Трохим Макарович, Брусія, 1910
image
Пестременко Неоніла Іванівна, вчителька Брусіє-Михайлівської земської школи (від 1914 року) і завідувачка школи більше 20-ти років (фотографія близько 1914 року)

Час заснування села донині невідомий.

Давні часи

image
Брусія на карті 1857 року

На території села виявлені поселення часів неоліту (IV тисячоліття до н. е.).

На пісковикових брилах, від яких, ймовірно, пішла назва села, виявлені петрогліфи доби бронзи — ранньої залізної доби, що датуються II—I тисячоліттям до Р. Х.. Місцезнаходження їх — ліворуч від старої дороги на Диканьку в урочищі Церковний Горб

Вже у IX—XIII століттях в урочищі Брусія існувало городище. Виявлені залишки укріплень городища. Виявлені керамічні матеріали належать до кількох історичних епох: скіфського часу, роменської культури та українського пізнього середньовіччя. Знахідки вказують на існування у роменський час поселення, культурний шар якого був використаний для спорудження валів городища. Знайдений на схилі валу залізний бронебійний черешковий гранений наконечник стріли датується другою половиною XIII — XIV століттям ст .

Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 928 пам'ятка археології городище IX—XIII ст. в урочищі Брусія (с. Михайлівка), як об'єкт культурної спадщини національного значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 160016-Н).

image
Брусія на карті 1869 року
image
Брусія на карті 1953 року.

XVII—XX століття

За часів гетьмана Івана Мазепи від 1691 року село отримав сотник Полтавської полкової сотні Андрій Нащинський.

За переписами 1719 та 1732 років Брусія входила до Першої полкової сотні Полтавського полку. На час перепису 1732 року отаманом Брусівського куреня був Микита Холодний, а осавульцем — Василь Товстовій. На той час у селі було 24 козацьких двори.

Село Михайлівка було «панське», а село Брусія — козацьке, у якому ніколи не було кріпаччини, хоча люди у Брусії, за спогадами місцевих жителів, жили бідніше ніж у Михайлівці.

Млин на Ворсклі, що належав князю Кочубею, на початку 19 ст. належав до найкращих на Полтавщині.

Найдавніша відома дерев'яна церква в ім'я архангела Господнього Михаїла в с. Брусія Полтавського полку збудована 1732 року. Тоді ж київським митрополитом Рафаїлом (Заборовським) до храму було видано антимінс.

Церква згадувалась у зв'язку з передачею її (10 жовтня 1776) з відомства Київської до відомства Слов'янської і Херсонської єпархій. На той час вона мала двох священиків та одного церковнослужителя. Нову, муровану, церкву збудували на місці старої 1807 року коштом дворянина Хведора Михайловича Кованька. Поряд із церквою була дзвіниця на чотирьох дерев'яних стовпах.

У 1776 році до церковної парафії входило 60 дворів та 18 бездвірних хат. Залишки цегляної попової хати, збудованої десь у середині 19 ст. розібрали у 2010 році.

1807 року була побудована Чудо-Михайлівська мурована церква з дзвіницею. При ній була церковно-приходська школа, квартири священника на 5 кімнат та псаломщика на 2 кімнати. До церкви належало 33 десятини ружної землі. Прихожан було: міщан — 78, козаків — 1091, селян — 507, із 4-х сіл. Священник Петро Васильович Кутовий, псаломщик Олександр Федорович Тессаревський, церковний староста козак Іоан Минович Горжій .

На 1859 рік у козацькому селі Брусія було 70 дворів. Проживало 184 особи чоловічої та 205 жіночої статі.

За підтримки Василя Докучаєва, у східному куті Парасоцького лісу, поблизу Брусії Іван Зарецький розкопав 4 кургани скіфського часу на кошти, виділені для досліджень власником земель, таємним радником, князем Левом Кочубеєм. Умовами договору між власником і дослідником було передбачено передачу найбільш атрактивних знахідок до приватної збірки Кочубеїв у Диканці, а рядових речей – предметів з кераміки, виробів із заліза, скла тощо — до місцевого земського музею. Матеріали розкопок були підготовлені І. А. Зарецьким до друку, і побачили світ у вигляді короткої публікації через 110 років .

На межі Брусії та Михайлівки знаходилась Брусіє-Михайлівська земська школа. Згоріла під час Другої світовох війни.

Від 1917 до 1991 року

До Брусії та Михайлівки за часів радянської влади були переселені жителі навколишніх хуторів, наприклад, хутора Петренки.

Першу річницю створення колгоспу люди відзначали як свято. А через кілька років, як і скрізь по Україні, у селі лютував голод. У Національному музеї «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні» в Національній Книзі Пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років згадане с. Брусія і прізвища померлих у селі у той страшний час.

До 1941 року у селі діяв дитячий будинок «для дітей ворогів народу».

До війни 1941—1945 школа, що знаходилась на межі сіл, мала назву «Брусіє-Михайлівська». До 1947 року завідувала школою Пестременко Неоніла Іванівна (1889—1980), нагороджена у той час орденом Трудового Червоного Прапора (що його вручав М. Калінін у Москві), а після війни — орденом Леніна .

Німці спалили село (1943) і після війни у ньому залишилось лише сім хат.

image
Геологічна пам'ятка природи «Відслонення пісковиків» — «Бруси»

Природоохоронні території

Біля Брусії розташовані:

що входять до Регіонального ландшафтного парку «Диканський»

Зображення

image image image image
Старий шлях на Диканьку
Міст через Ворсклу у Брусії
Відслонення пісковиків (Брусія, фрагмент)
Відслонення пісковиків (Брусія, фрагмент)

Також

Примітки

  1. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648—2012 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Редкол.: Білоус Г. П., Білоусько О. А., Гудим В. В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю. О., Жук В. Н., Коротенко В. В. та ін. — Вид. друге, перероб. і доп.– Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012.– С. 371.
  2. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Полтавська область / Редакційна колегія тома: Буланий І. Т. (голова редколегії), Бардик Г. С. (заступник голови редколегії), Бевзо О. А., Білий П. X., Вербицька В. М., Гальчук І. Н. (відповідальний секретар редколегії), Данішев С. О., Ємець П. Н., Жук В. Н., Костюк Р. Г., Кулик Г. І., Легенький І. Ю., Момонт А. Г., Олещенко І. А., Пліш М. С, Соколовський О. X., Тарасенко О. А., Яворська Н. С. / АН УРСР. Інститут історії.– К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967.– С. 316.
  3. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— С. 401.
  4. Коваленко О. В., Кулатова І. М., Мироненко К. М., Супруненко О. Б. Нове городище давньоруської доби у Середньому Поворсклі.— Археологічний літопис Лівобережної України, 1999, № 2(5).— С. 42—43.
  5. . Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 20 січня 2012.
  6. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини.— К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008.— С. 263.
  7. Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.)— Український історичний журнал, 2008, № 44, с. 49-68.
  8. Записки о Полтавской губерніи, Николая Арандаренка, составленныя въ 1816 году. Въ трехъ частяхъ. Часть III.— Полтава: Въ типографіи Губернскаго Правленія, 1852.— С. 9.
  9. Справочная клировая книга по Полтавской епархии на 1912 годъ. (Составлена въ Канцеляріи Духовной Консисторіи по свѣдѣеніям, доставленнымъ о.о. благочинными).— Полтава, 1912 годъ.— С. 222.
  10. Списки населенныхъ местъ Россійской Имперіи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетом Министерства внутреннихъ дѣлъ. XXXIII. Полтавская губернія. Санкт Петербургъ, 1862.— С. 18.
  11. Супруненко О. І. А. Зарецький — перший дослідник старожитностей скіфської доби у Поворсклі.— Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія : Історичні науки.— 2014.— Вип. 21.— С. 198.
  12. Ордени передані її дочкою до Диканського краєзнавчого музею 1980 року.
  13. Спогади Дзюбенка Івана Івановича, 2010

Джерела

  • Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква. — Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— С. 401. [ 27 вересня 2021 у Wayback Machine.]
  • Горобець В. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.).— Український історичний журнал. — К. : «Дієз продукт», 2008. — Вип. 5, (№ 482). — С. 49-67.
  • Коваленко О. В., Кулатова І. М., Мироненко К. М., Супруненко О. Б. Нове городище давньоруської доби у Середньому Поворсклі.— Археологічний літопис Лівобережної України, 1999, № 2(5).— С. 41—43. [ 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
  • Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648—2012 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Редкол.: Білоус Г. П., Білоусько О. А., Гудим В. В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю. О., Жук В. Н., Коротенко В. В. та ін. — Вид. друге, перероб. і доп.– Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — С. 389. [ 24 травня 2021 у Wayback Machine.]
  • Генеральне слідство про маєтності Полтавського полку 1729-1730 // Упорядкування, передмова, примітки І. Л. Бутича.— Полтава: ВАТ «Видавництво «Полтава», 2007.— 176 с.
  • Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Полтавська область / Редакційна колегія тому: Буланий І. Т. (голова редколегії), Бардик Г. С. (заступник голови редколегії), , Білий П. X., Вербицька В. М., Гальчук І. Н. (відповідальний секретар редколегії), Данішев С. О., Ємець П. Н., Жук В. Н., Костюк Р. Г., Кулик Г. І., Легенький І. Ю., Момонт А. Г., Олещенко І. А., Пліш М. С, Соколовський О. X., Тарасенко О. А., Яворська Н. С. / АН УРСР. Інститут історії.– К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967.– 1028 с.
  • Рудинський М. Археологічні збірки Полтавського державного музею / Михайло Рудинський. — У Полтаві : [б. в.], 1928. — 36 с.

Посилання

  • Книга Пам'яті України. Полтавська область. Том 4. Диканський, Зіньківський та Карлівський райони. Диканський район. Стасівська сільська рада
  • Brusiya на туристичному сайті maplandia.com [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Koordinati 49 47 04 pn sh 34 36 20 sh d 49 78444 pn sh 34 60556 sh d 49 78444 34 60556 Brusi ya kolishnye selo v Ukrayini Pidporyadkovuvalosya Stasivskij silradi Dikanskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Pislya Drugoyi svitovoyi vijni bulo ob yednane z selom Mihajlivkoyu pid spilnoyu nazvoyu Mihajlivka Roztashovane u dolini Vorskli Selo otrimalo nazvu vid brusiv Vidslonennya piskovikiv v urochishi Cerkovnij gorb vzdovzh yakogo protyaglosya selo Viglyad Brusiyi z boku vidslonennya piskovikivIstoriyaShkilnij uchitel do 1920 roku Pestremenko Trohim Makarovich Brusiya 1910 Pestremenko Neonila Ivanivna vchitelka Brusiye Mihajlivskoyi zemskoyi shkoli vid 1914 roku i zaviduvachka shkoli bilshe 20 ti rokiv fotografiya blizko 1914 roku Chas zasnuvannya sela donini nevidomij Davni chasi Brusiya na karti 1857 roku Na teritoriyi sela viyavleni poselennya chasiv neolitu IV tisyacholittya do n e Na piskovikovih brilah vid yakih jmovirno pishla nazva sela viyavleni petroglifi dobi bronzi rannoyi zaliznoyi dobi sho datuyutsya II I tisyacholittyam do R H Misceznahodzhennya yih livoruch vid staroyi dorogi na Dikanku v urochishi Cerkovnij Gorb Vzhe u IX XIII stolittyah v urochishi Brusiya isnuvalo gorodishe Viyavleni zalishki ukriplen gorodisha Viyavleni keramichni materiali nalezhat do kilkoh istorichnih epoh skifskogo chasu romenskoyi kulturi ta ukrayinskogo piznogo serednovichchya Znahidki vkazuyut na isnuvannya u romenskij chas poselennya kulturnij shar yakogo buv vikoristanij dlya sporudzhennya valiv gorodisha Znajdenij na shili valu zaliznij bronebijnij chereshkovij granenij nakonechnik strili datuyetsya drugoyu polovinoyu XIII XIV stolittyam st Zgidno z Zakonom Ukrayini Pro ohoronu kulturnoyi spadshini Postanovoyu Kabinetu ministriv Ukrayini vid 3 veresnya 2009 r N 928 pam yatka arheologiyi gorodishe IX XIII st v urochishi Brusiya s Mihajlivka yak ob yekt kulturnoyi spadshini nacionalnogo znachennya zanesena do Derzhavnogo reyestru neruhomih pam yatok Ukrayini 160016 N Brusiya na karti 1869 roku Brusiya na karti 1953 roku XVII XX stolittya Za chasiv getmana Ivana Mazepi vid 1691 roku selo otrimav sotnik Poltavskoyi polkovoyi sotni Andrij Nashinskij Za perepisami 1719 ta 1732 rokiv Brusiya vhodila do Pershoyi polkovoyi sotni Poltavskogo polku Na chas perepisu 1732 roku otamanom Brusivskogo kurenya buv Mikita Holodnij a osavulcem Vasil Tovstovij Na toj chas u seli bulo 24 kozackih dvori Selo Mihajlivka bulo panske a selo Brusiya kozacke u yakomu nikoli ne bulo kripachchini hocha lyudi u Brusiyi za spogadami miscevih zhiteliv zhili bidnishe nizh u Mihajlivci Mlin na Vorskli sho nalezhav knyazyu Kochubeyu na pochatku 19 st nalezhav do najkrashih na Poltavshini Najdavnisha vidoma derev yana cerkva v im ya arhangela Gospodnogo Mihayila v s Brusiya Poltavskogo polku zbudovana 1732 roku Todi zh kiyivskim mitropolitom Rafayilom Zaborovskim do hramu bulo vidano antimins Cerkva zgaduvalas u zv yazku z peredacheyu yiyi 10 zhovtnya 1776 z vidomstva Kiyivskoyi do vidomstva Slov yanskoyi i Hersonskoyi yeparhij Na toj chas vona mala dvoh svyashenikiv ta odnogo cerkovnosluzhitelya Novu murovanu cerkvu zbuduvali na misci staroyi 1807 roku koshtom dvoryanina Hvedora Mihajlovicha Kovanka Poryad iz cerkvoyu bula dzvinicya na chotiroh derev yanih stovpah U 1776 roci do cerkovnoyi parafiyi vhodilo 60 dvoriv ta 18 bezdvirnih hat Zalishki ceglyanoyi popovoyi hati zbudovanoyi des u seredini 19 st rozibrali u 2010 roci 1807 roku bula pobudovana Chudo Mihajlivska murovana cerkva z dzviniceyu Pri nij bula cerkovno prihodska shkola kvartiri svyashennika na 5 kimnat ta psalomshika na 2 kimnati Do cerkvi nalezhalo 33 desyatini ruzhnoyi zemli Prihozhan bulo mishan 78 kozakiv 1091 selyan 507 iz 4 h sil Svyashennik Petro Vasilovich Kutovij psalomshik Oleksandr Fedorovich Tessarevskij cerkovnij starosta kozak Ioan Minovich Gorzhij Na 1859 rik u kozackomu seli Brusiya bulo 70 dvoriv Prozhivalo 184 osobi cholovichoyi ta 205 zhinochoyi stati Za pidtrimki Vasilya Dokuchayeva u shidnomu kuti Parasockogo lisu poblizu Brusiyi Ivan Zareckij rozkopav 4 kurgani skifskogo chasu na koshti vidileni dlya doslidzhen vlasnikom zemel tayemnim radnikom knyazem Levom Kochubeyem Umovami dogovoru mizh vlasnikom i doslidnikom bulo peredbacheno peredachu najbilsh atraktivnih znahidok do privatnoyi zbirki Kochubeyiv u Dikanci a ryadovih rechej predmetiv z keramiki virobiv iz zaliza skla tosho do miscevogo zemskogo muzeyu Materiali rozkopok buli pidgotovleni I A Zareckim do druku i pobachili svit u viglyadi korotkoyi publikaciyi cherez 110 rokiv Na mezhi Brusiyi ta Mihajlivki znahodilas Brusiye Mihajlivska zemska shkola Zgorila pid chas Drugoyi svitovoh vijni Vid 1917 do 1991 roku Do Brusiyi ta Mihajlivki za chasiv radyanskoyi vladi buli pereseleni zhiteli navkolishnih hutoriv napriklad hutora Petrenki Pershu richnicyu stvorennya kolgospu lyudi vidznachali yak svyato A cherez kilka rokiv yak i skriz po Ukrayini u seli lyutuvav golod U Nacionalnomu muzeyi Memorial pam yati zhertv golodomoriv v Ukrayini v Nacionalnij Knizi Pam yati zhertv golodomoru 1932 1933 rokiv zgadane s Brusiya i prizvisha pomerlih u seli u toj strashnij chas Do 1941 roku u seli diyav dityachij budinok dlya ditej vorogiv narodu Do vijni 1941 1945 shkola sho znahodilas na mezhi sil mala nazvu Brusiye Mihajlivska Do 1947 roku zaviduvala shkoloyu Pestremenko Neonila Ivanivna 1889 1980 nagorodzhena u toj chas ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora sho jogo vruchav M Kalinin u Moskvi a pislya vijni ordenom Lenina Nimci spalili selo 1943 i pislya vijni u nomu zalishilos lishe sim hat Geologichna pam yatka prirodi Vidslonennya piskovikiv Brusi Prirodoohoronni teritoriyiBilya Brusiyi roztashovani Vidslonennya piskovikiv geologichna pam yatka prirodi ta Parasockij lis botanichna pam yatka prirodi zagalnoderzhavnogo znachennya sho vhodyat do Regionalnogo landshaftnogo parku Dikanskij ZobrazhennyaStarij shlyah na Dikanku Mist cherez Vorsklu u Brusiyi Vidslonennya piskovikiv Brusiya fragment Vidslonennya piskovikiv Brusiya fragment TakozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Poltavska oblast PrimitkiAdministrativno teritorialnij podil Poltavshini 1648 2012 rr Dovidnik z istoriyi administrativno teritorialnogo podilu Redkol Bilous G P Bilousko O A Gudim V V ta in uporyad Vasilyeva Yu O Zhuk V N Korotenko V V ta in Vid druge pererob i dop Poltava TOV ASMI 2012 S 371 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR V 26 t Poltavska oblast Redakcijna kolegiya toma Bulanij I T golova redkolegiyi Bardik G S zastupnik golovi redkolegiyi Bevzo O A Bilij P X Verbicka V M Galchuk I N vidpovidalnij sekretar redkolegiyi Danishev S O Yemec P N Zhuk V N Kostyuk R G Kulik G I Legenkij I Yu Momont A G Oleshenko I A Plish M S Sokolovskij O X Tarasenko O A Yavorska N S AN URSR Institut istoriyi K Golov red URE AN URSR 1967 S 316 Poltavika Poltavska enciklopediya Tom 12 Religiya i Cerkva Poltava Poltavskij literator 2009 S 401 Kovalenko O V Kulatova I M Mironenko K M Suprunenko O B Nove gorodishe davnoruskoyi dobi u Serednomu Povorskli Arheologichnij litopis Livoberezhnoyi Ukrayini 1999 2 5 S 42 43 Arhiv originalu za 29 grudnya 2021 Procitovano 20 sichnya 2012 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K IPiEND imeni I F Kurasa NAN Ukrayini 2008 S 263 Gorobec V M Struktura vryaduvannya ta socialne disciplinuvannya v pivdennih polkah Getmanatu za materialami revizij Poltavskogo polku 1719 1721 i 1732 rr Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2008 44 s 49 68 Zapiski o Poltavskoj gubernii Nikolaya Arandarenka sostavlennyya v 1816 godu V treh chastyah Chast III Poltava V tipografii Gubernskago Pravleniya 1852 S 9 Spravochnaya klirovaya kniga po Poltavskoj eparhii na 1912 god Sostavlena v Kancelyarii Duhovnoj Konsistorii po svѣdѣeniyam dostavlennym o o blagochinnymi Poltava 1912 god S 222 Spiski naselennyh mest Rossijskoj Imperii sostavlennye i izdavaemye Centralnym statisticheskim komitetom Ministerstva vnutrennih dѣl XXXIII Poltavskaya guberniya Sankt Peterburg 1862 S 18 Suprunenko O I A Zareckij pershij doslidnik starozhitnostej skifskoyi dobi u Povorskli Naukovi zapiski Kirovogradskogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu imeni Volodimira Vinnichenka Seriya Istorichni nauki 2014 Vip 21 S 198 Ordeni peredani yiyi dochkoyu do Dikanskogo krayeznavchogo muzeyu 1980 roku Spogadi Dzyubenka Ivana Ivanovicha 2010DzherelaPoltavika Poltavska enciklopediya Tom 12 Religiya i Cerkva Poltava Poltavskij literator 2009 S 401 27 veresnya 2021 u Wayback Machine Gorobec V Struktura vryaduvannya ta socialne disciplinuvannya v pivdennih polkah Getmanatu za materialami revizij Poltavskogo polku 1719 1721 i 1732 rr Ukrayinskij istorichnij zhurnal K Diyez produkt 2008 Vip 5 482 S 49 67 Kovalenko O V Kulatova I M Mironenko K M Suprunenko O B Nove gorodishe davnoruskoyi dobi u Serednomu Povorskli Arheologichnij litopis Livoberezhnoyi Ukrayini 1999 2 5 S 41 43 28 veresnya 2021 u Wayback Machine Administrativno teritorialnij podil Poltavshini 1648 2012 rr Dovidnik z istoriyi administrativno teritorialnogo podilu Redkol Bilous G P Bilousko O A Gudim V V ta in uporyad Vasilyeva Yu O Zhuk V N Korotenko V V ta in Vid druge pererob i dop Poltava TOV ASMI 2012 S 389 24 travnya 2021 u Wayback Machine Generalne slidstvo pro mayetnosti Poltavskogo polku 1729 1730 Uporyadkuvannya peredmova primitki I L Buticha Poltava VAT Vidavnictvo Poltava 2007 176 s ISBN 978 966 7244 47 7 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR V 26 t Poltavska oblast Redakcijna kolegiya tomu Bulanij I T golova redkolegiyi Bardik G S zastupnik golovi redkolegiyi Bilij P X Verbicka V M Galchuk I N vidpovidalnij sekretar redkolegiyi Danishev S O Yemec P N Zhuk V N Kostyuk R G Kulik G I Legenkij I Yu Momont A G Oleshenko I A Plish M S Sokolovskij O X Tarasenko O A Yavorska N S AN URSR Institut istoriyi K Golov red URE AN URSR 1967 1028 s Rudinskij M Arheologichni zbirki Poltavskogo derzhavnogo muzeyu Mihajlo Rudinskij U Poltavi b v 1928 36 s PosilannyaKniga Pam yati Ukrayini Poltavska oblast Tom 4 Dikanskij Zinkivskij ta Karlivskij rajoni Dikanskij rajon Stasivska silska rada Brusiya na turistichnomu sajti maplandia com 12 bereznya 2016 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ