Боро Примораць

Боро Приморац (сербохорв. Boro Primorac, нар. 5 грудня 1954, Мостар) — югославський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — хорватський футбольний тренер.

Боро Приморац
Особисті дані
Народження	5 грудня 1954(1954-12-05) (69 років)
	Мостар, Югославія
Зріст	188 см^[1]
Вага	83 кг^[1]
Громадянство	СФРЮ  Боснія і Герцеговина
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1972–1978 «Вележ» 133 (10) 1978–1983 «Хайдук» (Спліт) 157 (22) 1983–1986 «Лілль» 107 (13) 1986–1990 «Канн» 138 (14)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1976–1980 Югославія 14 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1990–1992 «Канн» 1992–1993 «Валансьєнн» 1994 Гвінея 1994–1997 «Нагоя Грампус» (помічник) 1997–2018 «Арсенал» (помічник) 2020–2021 «Хайдук» (Спліт)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Хайдук» (Спліт), з яким став чемпіоном Югославії, та «Лілль», а також національну збірну Югославії.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1972 року виступами за команду «Вележ», в якій провів шість сезонів, взявши участь у 133 матчах чемпіонату. Найкращим результатом було срібло чемпіонату в 1973 і 1974 роках. Крім того, Приморац грав з «Вележем» у фінальному матчі Кубка Мітропи в 1976 році та в чвертьфіналі Кубка УЄФА 1974/75 років.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Хайдук» (Спліт), до складу якого приєднався влітку 1978 року. 27 серпня 1978 року дебютував за «Хайдук» у Спліті в матчі чемпіонату проти «Црвени Звезди». У свій перший сезон в команді він забив 10 голів в 29 матчах чемпіонату і допоміг команді стати чемпіоном Югославії. 19 вересня 1979 року він забив перший гол на новому стадіоні «Хайдука» «Полюд» у першому раунді Кубка чемпіонів проти «Трабзонспора» (1:0) з пенальті. Всього відіграв у сплітській команді п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Хайдука», був основним гравцем команди і загалом провів 283 матчі у всіх турнірах, забивши 53 голи. На євроарені найкращим результатом для клубу став чвертьфінал Кубка чемпіонів у сезоні 1979/80 років.

Влітку 1983 року уклав контракт з французьким клубом «Лілль», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Лілля» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Канн», за яку виступав протягом 1986—1990 років.

Виступи за збірні

Входив до складу олімпійської збірної Югославії, яка виграла футбольний турнір на Середземноморських іграх у Спліті 1979 року, забивши на турнірі 3 голи.

18 лютого 1976 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в товариській грі проти Тунісу (2:1), вийшовши на заміну по перерві замість Дражена Мужинича.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1980 року у Москві, яка дійшла до півфіналу, забивши гол у матчі групового етапу проти Коста-Рики (3:2).

15 листопада 1980 року провів останній матч за збірну — проти Італії в Турині (0:2), де був капітаном команди. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 14 матчів.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця залишився у «Канні», очоливши тренерський штаб клубу. Приморац вивів клуб до другого раунду Кубка УЄФА в сезоні 1991/92 років. Однак сезон вийшов невдалим, і в січні 1992 року Боро був звільнений. У наступному сезоні 1992/93 років він був головним тренером «Валансьєнна», але не зміг врятувати клуб від вильоту з вищого дивізіону.

У 1994 році він деякий час працював головним тренером національної збірної Гвінеї, перш ніж перейти в японський клуб «Нагоя Грампус» на посаду помічника тренера Арсена Венгера. У березні 1997 року він пішов з Венгером в лондонський «Арсенал», де став помічником головного тренера клубу. Після переходу в «Арсенал» разом з Приморацем Венгер виграв три чемпіонські титули (1998, 2002, 2004) і чотири кубки Англії (1998, 2002, 2003, 2005), двічі здобуваючи «золотий дубль», чого ще не було за сторічну історію «канонірів». Приморац працював у тренерському штабі Венгера 11 років, поки не пішов після того, як французький тренер покинув клуб влітку 2018 року.

У серпні 2019 року Приморац повернувся до «Хайдука» (Спліт), за який він виступав під своєї ігрової кар'єри, і був призначений керівником академії клубу. 4 листопада 2020 року Приморац став головним тренером «Хайдука», що стало його першою роботою на посаді головного тренера за 26 років. Він був тимчасовим тренером, але після 7 очок, здобутих у 3 матчах, він продовжив контракт з клубом до кінця року. Проте «Хайдук» програв усі три матчі до кінця грудня, і контракт із Приморацом не продовжили, тож у січні 2021 року його замінив , а Приморац повернувся до роботи з академією.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  Югославія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
18-2-1976	Туніс	Туніс	2 – 1	Югославія	товариський матч	-	46'
24-2-1976	Алжир	Алжир	1 – 2	Югославія	товариський матч	-
17-4-1976	Баня-Лука	Югославія	0 – 0	Угорщина	товариський матч	-
1-2-1977	Леон	Мексика	5 – 1	Югославія	товариський матч	-	85'
8-2-1977	Монтеррей	Мексика	0 – 1	Югославія	товариський матч	-
16-9-1979	Белград	Югославія	4 – 2	Аргентина	товариський матч	-	46'
10-10-1979	Валенсія	Іспанія	0 – 1	Югославія	Відбір до ЧЄ 1980	-
31-10-1979	Тітова Митровиця	Югославія	2 – 1	Румунія	Відбір до ЧЄ 1980	-
22-3-1980	Сараєво	Югославія	2 – 1	Уругвай	товариський матч	-
30-3-1980	Белград	Югославія	2 – 0	Румунія	Балканський кубок	-
26-4-1980	Борово	Югославія	2 – 1	Польща	товариський матч	-
27-8-1980	Бухарест	Румунія	4 – 1	Югославія	Балканський кубок	-	46'
27-9-1980	Любляна	Югославія	2 – 1	Данія	Відбір до ЧС 1982	-
15-11-1980	Турин	Італія	2 – 0	Югославія	Відбір до ЧС 1982	-
Усього		Матчів	14		Голів	0

Титули і досягнення

• Чемпіон Югославії (1):

«Хайдук» (Спліт):

Особисте життя

Приморац — боснійський хорват. За повідомленнями, він вільно володіє дявятьма мовами — рідними боснійською та хорватською, а також англійською, французькою, італійською, іспанською, португальською, німецькою та японською.

Його син також став професійним футболістом.

Примітки

1. Olympedia — 2006.
   d:Track:Q95606922
2. Hajdukova zlatna generacija obilježila sedamdesete > Dalmacija News. dalmacijanews.com. 31 березня 2012. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 14 грудня 2023.
3. Mediterranean Games 1979 (Split, Yugoslavia). www.rsssf.org. Процитовано 14 грудня 2023.
4. Tunisia vs Yugoslavia, 18 February 1976. eu-football.info (англ.). Процитовано 14 грудня 2023.
5. Yugoslavia - Costa Rica3:2 (2:1). FIFA.com. 11 жовтня 2008. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 14 грудня 2023.
6. Italy vs Yugoslavia, 15 November 1980, World Cup qualification. eu-football.info (англ.). Процитовано 14 грудня 2023.
7. France - Trainers of First and Second Division Clubs. www.rsssf.org. Процитовано 14 грудня 2023.
8. Boro Primorac. Arsenal.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 28 січня 2009.
9. First-team coaching staff confirmed. arsenal.com (англ.). 17 грудня 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
10. Legendary Boro Primorac new Head of HNK Hajduk Youth Academy Luka Kaliterna!. hajduk.hr (хор.). Процитовано 14 грудня 2023.
11. BORO PRIMORAC VODIT ĆE PRVU MOMČAD HAJDUKA U NAREDNOM RAZDOBLJU. (хор.). Процитовано 4 листопада 2020.
12. Paolo Tramezzani novi je trener Hajduka!. hajduk.hr (хор.). Процитовано 14 грудня 2023.
13. Wenger: The Legend^{[недоступне посилання з 01.10.2023]}
14. Wheatley, Chris (15 березня 2017). Who is Arsene Wenger's right-hand man Boro Primorac?. Goal.com. Процитовано 1 березня 2018.

Посилання

• Боро Приморац на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Боро Приморац на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Боро Приморац на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Боро Приморац на сайті Eu-football.info (англ.)