Борисов Дмитро Дмитрович

Дмитро Дмитрович Борисов (нар. 15 серпня 1985, Чернівці, Українська РСР, СРСР) — російський журналіст, ведучий «Першого каналу», радіоведучий «Ехо Москви», активний діяч Рунету, продюсер документальних проектів, генеральний продюсер компанії «Перший канал. Всесвітня мережа» (з 2015 року), ведучий програми «Нехай говорять» (з 2017 року). Лауреат індустріальної телевізійної премії «ТЕФІ» (2016, 2017).

Борисов Дмитро Дмитрович
Народився	15 серпня 1985(1985-08-15) (38 років) Чернівці, Українська РСР, СРСР
Країна	Росія
Місце проживання	Москва
Діяльність	журналіст, телеведучий, радіоведучий, виробник, ведучий
Alma mater	Російський державний гуманітарний університет (2007)
Знання мов	російська
Батько	^d
Нагороди	ТЕФІ
Сайт	ddb.livejournal.com
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борисов.

Біографія

Дмитро Борисов народився в Чернівцях. Дитинство провів у Паневежисі (Литовська РСР), а в школу пішов у Москві.

Закінчив у 2007 році історико-філологічний факультет Російського державного гуманітарного університету, отримав диплом філолога, фахівця з історії, культури та літературі Росії та Німеччини. Профільно займається французькою драматургією. Після закінчення вузу вступив до аспірантури РДГУ.

Дмитро Борисов та Олег Скрипка на радіостанції «Ехо Москви». Січень 2006.

З 16 років Дмитро Борисов працював на радіостанції «Ехо Москви», куди потрапив після звернення до головного редактора з концепцією своєї передачі. Перший досвід отримав у службі інформації (спочатку редактором, потім — ведучим новин), крім того, вів разом з Олександром Плющовим нічну музичну програму «Срібло», пізніше перетворену у вечірню програму «Аргентум», а потім — в «Попутники». Крім цього, їздив у відрядження — від «Євробачення» до Беслана.

У березні 2006 року був запрошений на «Перший канал» в якості ведучого спочатку ранкових, а потім денних і вечірніх випусків новин. 9 травня 2008 року в парі з Юлією Панкратовою коментував у прямому ефірі трансляцію святкового параду на Червоній площі на «Першому каналі».

З літа 2011 по серпень 2017 року вів інформаційну програму «Час». З 29 серпня 2011 р. по 5 серпня 2017 року вів великі «Вечірні новини» о 18:00. 29 вересня 2013 року був одним з основних ведучих благодійного телемарафону «Всім світом», присвяченого допомоги постраждалим від повені на Далекому Сході.

Дмитро Борисов був одним з факелоносців естафети олімпійського вогню зимових Олімпійських ігор 2014 року на її етапі в Москві. В лютому 2014 року представляв випуски «Новин» і програми «Час» олімпійського Сочі в складі олімпійської команди «Першого каналу». Згодом 7 лютого 2015 року в новинної студії провів марафон «Перший Олімпійський. Рік після ігор».

З жовтня 2015 року є генеральним продюсером ЗАТ (з січня 2017 — АТ) «Перший канал. Всесвітня мережа», яка займається розвитком і зміцненням позицій «Цифрового Телесімейства» Першого, що об'єднує тематичні канали «Будинок кіно», «Будинок кіно Преміум», «Бобер», «Музика Першого», «Час» і «Телекафе».

15 червня 2017 року як основний ведучий в парі з Тетяною Ремезовою брав участь у програмі «Пряма лінія з Путіним».

З 14 серпня 2017 року — ведучий ток-шоу «Нехай говорять» на «Першому каналі» замість Андрія Малахова.

У Живому журналі веде блог . Активний користувач «Твіттера» (ім'я: @ddb1 [ 22 вересня 2018 у Wayback Machine.]).

Родина та особисте життя

Батько — Дмитро Петрович Бак (нар. 1961), російський філолог, літературний критик, журналіст, перекладач, професор Російського гуманітарного університету, директор Державного музею історії російської літератури імені В. І. Даля (Державного літературного музею; з 2013 року). Мати — Олена Борисівна Борисова, філологиня, в різний час працювала в РДГУ та в Гнесінському училищі.

Нагороди та номінації

• Подяка Президента Російської Федерації (23 квітня 2008) — «за інформаційне забезпечення та активну громадську діяльність щодо розвитку громадянського суспільства в Російській Федерації».
• 2008 рік — премія Першого каналу як найкращий ведучий телесезону.
• 2010 рік — фіналіст премії «ТЕФІ 2010» в номінації «Ведучий інформаційної програми».
• 2011 рік — лауреат премії «Блог Рунета» (кращий мікроблог журналіста: @ddb1 [ 22 вересня 2018 у Wayback Machine.]).
• 2011 рік — фіналіст премії «ТЕФІ 2011» в номінації «Ведучий інформаційної програми».
• 2014 рік — Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня за внесок у підготовку та проведення XXII Олімпійських зимових ігор в Сочі.
• 2014 рік — фіналіст премії «ТЕФІ 2014» в номінації «Ведучий інформаційної програми».
• 2015 рік — фіналіст премії «ТЕФІ 2015» в номінації «Ведучий інформаційної програми».
• 2016 рік — лауреат премії «ТЕФІ 2016» у номінації «Ведучий інформаційної програми».
• 2017 рік — лауреат премії «ТЕФІ 2017» в номінації «Ведучий інформаційної програми».

Примітки

1. . МК-Бульвар. 21 серпня 2017. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
2. . Комсомольская правда. 23 травня 2015. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
3. . Эхо Москвы. 17 вересня 2006. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 9 липня 2018.
4. . Московский комсомолец. 19 жовтня 2006. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 9 липня 2018.
5. . Радио Свобода. 12 травня 2008. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
6. . OK. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 липня 2018.
7. . Московский комсомолец. 4 серпня 2011. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
8. . Lenta.ru. 29 серпня 2011. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 9 липня 2018.
9. . РИА Новости. 3 жовтня 2013. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
10. . Российская газета. 30 січня 2015. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
11. . 1tv.com. 15 жовтня 2015. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
12. . РИА Новости. 15 червня 2017. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 14 червня 2017.
13. . Российская газета. 11 серпня 2017. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 15 серпня 2017.
14. . Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
15. . Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 9 липня 2018.
16. Биография Д. П. Бака (.doc). Министерство культуры Российской Федерации (Минкультуры России). 6 лютого 2013. с. с. 3. Процитовано 14 серпня 2017. {{}}: |pages= має зайвий текст ()
17. . Комсомольская правда. 30 серпня 2017. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
18. . Электронный фонд правовой и нормативно-технической документации. 23 квітня 2008. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
19. . Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 9 липня 2018.
20. . Архів оригіналу за 21 лютого 2011. Процитовано 9 липня 2018.
21. . Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 9 липня 2018.
22. . StarHit. 19 сентября 2014. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 августа 2017.
23. . Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 4 червня 2022.
24. . ТАСС. 3 жовтня 2017. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 10 жовтня 2017.

Посилання

• Сторінка про Дмитра Борисова на сайті Першого каналу [ 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Дмитро Борисов на сайті радіостанції «Ехо Москви» [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
• «Співробітники» з Дмитром Борисовим [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]