Бондаренко Леонід Іванович (художник)

Леонід Іванович Бондаре́нко (нар. 24 березня 1929, Вознесенське — пом. 30 грудня 2015) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1971 року. Почесний громадянин Маріуполя з 27 жовтня 2009 року.

Бондаренко Леонід Іванович
Народження	23 березня 1929(1929-03-23) Федоровський район, Таганрізька округа, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Смерть	30 грудня 2015(2015-12-30) (86 років)
Країна	СРСР  Україна
Жанр	пейзаж, натюрморт і портрет
Діяльність	художник
Вчитель	Арнаутов Віктор Михайлович, Бендрик Микола Кузьмович і Кечеджі Олександр Гаврилович
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди	почесний громадянин Маріуполя

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Бондаренко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бондаренко Леонід.

Не плутати з Бондаренко Леонід Іванович.

Біографія

Народився 24 березня 1929 року в селі Вознесенському Федорівського району Північнокавказького краю СРСР (нині Ростовська область, Росія). Згодом його сім'я переїхала до Маріуполя. У період німецько-радянської війни в окупованому Маріуполі був зв'язковим Маріупольської партизанської групи, його заарештували, але він втік. При вимушеній зміні документів 1929 рік народження було замінено на 1932 рік, який в подальшому значився у всіх офіційних джерелах.

З 1944 року працював в артілі «Червоний живопис» та навчався у вечірній школі № 44, отримав середню освіту. Упродовж 1952—1956 років служив в Радянській армії. З 1956 року працював художником у Маріупольських майстернях Донецького художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України, а у 1963 році, на громадських засадах, призначений головним художником Орджонікідзевського району Маріуполя.

Своїми вителями з професії вважав Віктора Арнаутова, Миколу Бендрика і Олександра Кечеджі.

Жив у Маріуполі, в будинку на вулиці 9-ї авіадивізії, № 4, квартира 24 та у будинку на вулиці Чорноморській № 33, квартира 20. Помер 30 грудня 2015 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису (писав портрети, пейзажі, натюрморти) та у галузі графіки й плаката. Серед робіт:

• «У парку» (1958);
• «Чайка над „Азовсталлю“» (1959);
• "Завод «Коксохім» (1960);
• «На гойдалках» (1960);
• «На землі Донеччини» (1976);
• «Стіг» (1979);
• «Маріупольська гавань у 20-і роки» (1979—1980);
• «Повстання на заводі „Провідане“» (1980);
• «Садиба діда Оліяна» (1980);
• «Якби каміння могло говорити» (1982);
• «Дівчина у червоному» (1982);
• «Заповідник Кам'яних могил» (1989);
• «А діти не їдуть» (1989);
• «Матуся» (1990);
• «Портрет діда Рудаса» (1990);
• «Сонячний день» (2000);
• «А маки цвітуть» (2002).

Брав участь у виставках з 1957 року. Персональні виставки відбулися в Маріуполі у 1964, 1967, 1982 роках, Донецьку у 1983 році.

Окремі роботи художника зберігаються в Донецькому Горлівському, Дніпровському художніх музеях, Маріупольському краєзнавчому музеї, а також музейних та приватних колекціях Німеччини, Франції, Італії, Ізраїлю, Туреччини, Саудівської Аравії, США.

Примітки

1. В Мариуполе произошло «очередное возвращение» уникального художника / 0629.com.ua. від 23 березня 2016 року. [ 10 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
2. Предчувствуя смерть, мариупольский художник вслепую написал гениальный портрет. / mrpl.city. від 30 січня 2017 року. [ 1 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
3. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
4. Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 359.

Література

• В. М. Арнаутов. Бондаренко Леонід Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — .