Володимир Іванович Большов нар 22 січня 1958 Москва Російська РФСР СРСР радянський і російський актор театру і кіно режи

Володимир Іванович Большов (нар.. 22 січня 1958, Москва, Російська РФСР, СРСР ) - радянський і російський актор театру і кіно, режисер. Заслужений артист Російської Федерації (1994).

Большов Володимир Іванович

Народився	22 січня 1958(1958-01-22) (66 років) Москва, СРСР
Країна	Росія СРСР
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Знання мов	російська
Заклад	(з 1984 року)
Роки активності	1984 — тепер. час
У шлюбі з	Стеклова Агрипина Володимирівна
Нагороди
IMDb	ID 0093301
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Большов.

Біографія

Володимир Большов народився 22 січня 1958 року в Москві . Батько був інженером-будівельником, мати (нар. 1930) - завідувачка виробництвом .

До сьомого класу середньої школи Володимир жив разом з родиною на вулиці Будівельників, поруч зі станцією метро «Університет» .

Закінчив школу робітничої молоді. Працював вантажником, художником-оформлювачем. У 21-річному віці, після військової служби в лавах Радянської армії, вступив до театрального інституту. В останній навчальний рік працював на заводі токарем .

У 1984 році закінчив акторський факультет Школи-студії МХАТ імені Немировича-Данченка в Москві (керівник курсу - Іван Михайлович Тарханов).

З 1984 року по теперішній час служить у Театрі «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна в Москві.

У 1994 році удостоєний почесного звання «Заслужений артист Російської Федерації».

Особисте життя

Друга дружина - Жанна Олександрівна Токарська (1961-2000), актриса театру і кіно. Починала в аматорському театрі-студії «Юність» в місті Горлівці (Українська РСР). У 1985 році закінчила акторський факультет Вищого театрального училища імені Б. В. Щукіна (курс Т. Коптєва). Грала в Московському драматичному театрі імені М. М. Єрмолової. З 1988 по 2000 роки була актрисою Театру «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна .
- Дочка - Марія
Третя дружина - Агрипина Володимирівна Стеклова (нар.. 15 лютого 1973), актриса театру і кіно, Заслужена артистка Російської Федерації (2008). Познайомилися в Театрі «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна.
- Пасинок - Данило Андрійович Стеклов
  - Онук - Петро
- Дочка - Ганна

Творчість

Незалежний театральний проект

2008 — «Театр по правилам и без»

Інші театри

«Смішні гроші» — інспектор Слейтон
«Король Лір» — герцог Альбанский
«Азбука артиста» (реж. Ю. Бутусов)
«Служниці» (реж. Р. Віктюк) — Соланж
«Гамлет» (реж. Р. Стуруа) — могильник, Гільденстерн
«Трактирщица» (реж. О. Горбань) — кавалер
«Федра» (реж. А. олдок) — цар Тезей
«Ромео і Джульєтта» (реж. К. Райкін) — Меркуціо
«Ромео і Джульєтта» (реж. Р. Стуруа) — брат Лоренцо
«Макбетт» (реж. Ю. Бутусов) — барон Гламіс, офіцер, перший блазень
«Що наше життя?» — Брут
«Геркулес і Авгієві стайні» — Парламентарій
«Мауглі» — Тютюн
«Багдадський злодій» — Циклоп
«Голий король» — перший міністр
«Уявний хворий» — Беральд
«Сірано де Бержерак» — Гілс, офіцер
«Шоу-Сатирикон» — Ведучий
«Тригрошова опера» — Маттіас-Монета
«Жак і його пан» — Маркіз
«Гедда Габлер» — асесор Брак

Фільмографія

Актор

2020 — — Григорій Іванович Ганді, судмедексперт
2020 — — Гаврило Качалін
2018 - (серія № 13 «Сталося вбивство, загинула людина») - Борис Михайлович, «король »місцевої мафії на прізвисько« Шматок»
2017 - - Гнат Макарович Потапов, директор магазину «Океан»
2015 - -
2014 - (фільм № 4 «Віяло диявола») - Сергєєв / Осипов, особливо небезпечний бандит на прізвисько «Мишка Культяпий»
2013 - - Гаврила Ганичев
2013 - - Вадим Петрович Лагоза, майор держбезпеки, начальник особливого відділу полку
2013 - - Еріх Кох, рейхскомісар Третього рейху
2012 - - «багор», помічник Промислова
2012 - Жуков - Рєпін
2011 - Висоцький. Дякуємо, що живий
2011 - - «Сизий», розкоронованний злодій в законі
2010 - - саксофоніст
2010 - (фільм № 10 «Московський час») - міліціонер
2010 - - Андрій Вікторович Єрьомін, полковник міліції
2009 - - заступник командира загону, комісар
2009 - - Євген Львович
2009 - (фільм № 1 «Діаманти Розумовського») - «Заза Сумний», кримінальний «авторитет»
2009 - - Микола Парфенович нелюди, слідчий
2008 - - лікар-снайпер
2008 - Глухар (серія № 44 «За батька») - Матвій Пірякін
2008 - - Штуцер
2008 - - Балуєв
2007 - 2009 - Татусеві доньки (серія № 8) - Володимир, режисер історичного серіалу, в якому пробувалася Маша
2007 - - Максим Максимович Курбатов, дядько Євгенії
2007 - - «Витязь»
2007 - Марш Турецького. Повернення Турецького (фільм № 5 «Він обіцяв повернутися») - Леонід Савельєв, виконавчий директор рекламного агентства
2006 - Бункер, або Науковці під землею - Петро Петрович («Психолог»)
2006 - - глава дворянського союзу
2006 - - багато ролей
2006 - - сап'яном, психіатр
2005 - - Цикін
2005 - - Інокентій Погоничів, аспірант
2005 - - Семен Макарович («Сявий»)
2004 - - Мартін Шмідт, учитель
2004 - - Васін
2004 - Моя прекрасна нянька - Черноналов, податковий інспектор
2003 - - «Нервовий»
2003 - 2004 - Бідна Настя - Ілля Петрович Штерн, лікар, давній друг барона Корфа
2002 - Каменська 2 (фільм № 1 «Вкрадений сон», фільм № 4 «За все треба платити») - Віктор Трішкан
2001 - - прапорщик МВС
1999-2003 - Прості істини - батько Діми Князєва
- - професор
1998 - - Валерій Нікітін
1995 - - Павло Сергійович Рюмін
1994 - - пан «Смерть»
1993 - - людина в штатському
1991 - Привид - Веня
1990 - Фанат 2 - Сева
1988 - Коли настане день - Антон
1987 - - чоловік з ресторану
1986 - Викуп - епізод
1984 - 1986 - Михайло Ломоносов - Архіпич, юродивий
1984 - Пан Великий Новгород - старець

Сценарист

1997 - Найновіші пригоди Буратіно

Робота на телебаченні

Телешоу «Слава Богу, ти прийшов!» («СТС»).
« Зірковий час » - другий ведучий на запрошення Владислава Лістьєва, змінив першого ведучого Олексія Якубова (1992) .

Визнання заслуг

Державні нагороди та звання

1994 - почесне звання « Заслужений артист Російської Федерації » - за заслуги в галузі мистецтва .

Примітки

Указ Президента Российской Федерации Б. Ельцина от 29 декабря 1994 года № 2227 «О присвоении почётных званий Российской Федерации». [ 11 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
Анастасия Павлова. Владимир Большов. Впечатления о путешествиях. — 22 января 2018 года 60 лет исполнится Владимиру Ивановичу Большову. Он служит в «Сатириконе» почти 35 лет. [ 8 квітня 2018 у Wayback Machine.] Сетевое издание «Театрон» // teatron-journal.ru (21 января 2018 года)
. Газета («АиФ Суперзвёзды», № 09 (111) от 18 мая 2007 года) // aif.ru. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
Большов Владимир Иванович. Заслуженный артист РФ. Краткая биография, роли в театре, фотографии, пресса. Официальный сайт // satirikon.ru. Архів оригіналу за 5 вересня 2013.
Жанна Александровна Токарская. Краткая биография, роли в театре. [ 11 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт // satirikon.ru

Посилання

Большов Володимир Іванович. Біографія, фільмографія, фотографії актора. [ 11 вересня 2021 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
Большов Володимир Іванович. Огляд фільмів і вистав за участю актора, фотографії. [ 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // afisha.ru

[Указ_2227-1994-1] Указ Президента Российской Федерации Б. Ельцина от 29 декабря 1994 года № 2227 «О присвоении почётных званий Российской Федерации». [ 11 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru

[Интервью_на_teatron-journal.ru-2] Анастасия Павлова. Владимир Большов. Впечатления о путешествиях. — 22 января 2018 года 60 лет исполнится Владимиру Ивановичу Большову. Он служит в «Сатириконе» почти 35 лет. [ 8 квітня 2018 у Wayback Machine.] Сетевое издание «Театрон» // teatron-journal.ru (21 января 2018 года)

[autogenerated20130723-2-3] . Газета («АиФ Суперзвёзды», № 09 (111) от 18 мая 2007 года) // aif.ru. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.

[autogenerated20130723-1-4] Большов Владимир Иванович. Заслуженный артист РФ. Краткая биография, роли в театре, фотографии, пресса. Официальный сайт // satirikon.ru. Архів оригіналу за 5 вересня 2013.

[5] Жанна Александровна Токарская. Краткая биография, роли в театре. [ 11 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт // satirikon.ru