Божко Людмила Федорівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Божко.

Божко Людмила Федорівна (*21 серпня 1941(19410821), Полтава, Українська РСР, СРСР) — українська співачка (колоратурне сопрано). Заслужена артистка УРСР (1968). Народна артистка України (1981). Професор Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка.

Божко Людмила Федорівна
Основна інформація
Дата народження	21 серпня 1941(1941-08-21) (82 роки)
Місце народження	Полтава, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Професії	оперна співачка, викладачка університету, concert singer
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Співацький голос	^d
Інструменти	вокал^[d]
Заклад	Державний академічний Великий театр Росії, Львівське музично-педагогічне училище імені Філарета Колесси, Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка і Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької^[d]
Нагороди

Біографія

Народилася у Полтаві. Середню школу закінчила в м. Гребінка, де у той час проживала сім'я.

По закінченні школи вступила до Київської консерваторії, де навчалась у класі видатної української співачки, народної артистки УРСР, професора Зої Гайдай. Закінчила консерваторію з відзнакою за спеціальністю «Сольний спів». Рішенням Державної екзаменаційної комісії їй присвоєна кваліфікація «Оперна і концертна співачка».

По закінченні консерваторії була запрошена на роботу до Львівської опери. Успішно дебютувала в партії Джільди («Ріголетто» Верді). Швидко ввійшла в творчий колектив театру, де проспівала провідні ролі всього діючого лірико-колоратурного репертуару.

Виконувала не лише оперні арії, але й естрадні пісні, зокрема твори Мирослава Скорика.

Успіхи Людмили Божко привернули увагу до її творчості. Її почали запрошувати до участі у виставах провідних театрів Росії, Чехословаччини, Куби, Польщі.

У 1964 завоювала звання лауреата Республіканського конкурсу вокалістів, у 1967 стала переможцем змагання співаків на фестивалі молоді України.

У 1968 Указом Президії Верховної Ради УРСР Л. Божко було присвоєне звання Заслуженої артистки УРСР.

Творчу роботу співачка поєднувала з громадською діяльністю: була делегатом ХІІІ з'їзду комсомолу України й була обрана кандидатом у члени Центрального Комітету ЛКСМУ.

У 1968 запрошена до Москви, у трупу Великого театру Союзу РСР рос. Большой театр. Сім років виступала Людмила Божко на його сцені. Вона успішно виконувала провідні лірико-колоратурні парії діючого репертуару. Її партнерами були всесвітньовідомі співаки Ірина Архипова, Олена Образцова, Тамара Синявська, Євген Нестеренко, Володимир Атлантов, з нею працювали диригенти і режисери: Б. Покровський, Б. Хайкін, М. Ермлер, Г. Рождественський. Джільду і Розіну, глінківську Людмилу і Марфу з «Царевої нареченої» М. Римського-Корсакова, Герду з «Снігової королеви», Риту Осяніну з опери «А зорі тут тихі» співала Л. Божко у парі з славетними митцями оперної сцени Великого театру та Кремлівського Палацу з'їздів.

Ставши дружиною головного диригента львівської опери Ігоря Лацанича, у 1975 повертається до Львівської опери, Гастролювала в оперних театрах Санкт-Петербурга, Києва, Одеси, Кишинева, Челябінська, Красноярська, Казані, Харкова, Воронежа та ін.

Брала участь у концертах з симфонічним оркестром України (диригент С. Турчак), оркестром народних інструментів ім. Осипова (Москва), ансамблем скрипалів Великого театру під керівництвом Ю. Реєнтовича, симфонічним оркестром Великого театру. Оперні гастролі Л. Божко відбувались у країнах далекого і близького зарубіжжя: у Канаді, США, Італії, Німеччині, Угорщині, Румунії, Польщі. На Українському радіо було створено чимало фондових записів солоспівів та оперних вистав у виконанні Л. Божко.

У 1975 починає педагогічну роботу спочатку у Львівському педагогічному училищі ім. Ф. Колесси, пізніше (з 1985) у Львівській музичній академії ім. М.Лисенка.

З 1992 стає доцентом, а потім професором кафедри академічного співу.

Творчий стаж народної артистки України Л. Божко — 32 роки, репертуар становить понад 40 оперних партій.

Творчість

Ще навчаючись в консерваторії виконувала чотири оперні партії: Розіну («Севільський цирульник» Россіні), Мавку («Лісова пісня» Кирейка), Марфу («Царева наречена» Римського-Корсакова), Таню («Таня» Крейтнера). Брала участь у чотирьох спектаклях, поставлених оперною студією Київської консерваторії, підготувала кілька концертних програм, з якими виступала перед столичними слухачами.

Дебютувала на львівській сцені в партії Джільди («Ріголетто» Верді). У Львівській опері вона співає багато оперних партій. Серед найбільш відомих партія Джильди в «Ріголетто», Настка в «У неділю рано…» Кирейка, Ліза в «Дуеньї» Прокофєва, Мюзетта — в «Богемії» Пучіні, Олімпія в «Казках Гофмана», Зося в «Заграві» Кос-Анатольського, Лейла в «Шукачах перлин», Розіна у «Севільському цирульнику», Люба Шевцова у «Молодій гвардії», Гафійка у «Багряних зірницях». Етапною для молодої актриси стала робота над партією Іоланти в однойменній опері П. Чайковського.

У Великому театрі Л. Божко співала сім років. Успішно дебютувала в ролі Розіни («Севільський цирульник» Россіні). Виконала провідні ролі російського та західного репертуару: Людмила («Руслан та Людмила» М. Глінки), Марфа («Царева наречена» Римського-Корсакова), Розіна («Севільський цирульник» Россіні), Сюзанна («Весілля Фігаро» Моцарта), Віолетта («Травіата» Дж. Верді), Джільда («Ріголетто» Дж. Верді) та ін.

Після повернення до Львівської опери успішно виконувала провідні лірико-драматичні ролі, серед яких Дездемона («Отелло» Дж. Верді), Леонора («Трубадур» Дж. Верді), Анна («Украдене щастя» Ю. Мейтуса). Високою професійністю і натхненністю відзначалось виконання нею ролей сучасного та класичного українського репертуару: Мавка («Лісова пісня» Кирейка), Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Анна («Украдене щастя» Мейтуса), Орися («Олеська балада» Б. ЯнівськогоЇ, Ханако («Ріхард Зорге» Мейтуса), Софійка («Багряні зірниці» ЖдановаЇ. Деякі з тих ролей були виконані на оперній сцені вперше.

У репертуарі Л. Божко понад чотири десятки оперних партій.

«Вона має прекрасний голос і вправно володіє ним – буквально кожна фраза є напрочуд музикальною і пластичною. Актриса логічно вибудовує вокально-сценічну драматургію ролі: кожна мізансцена є змістовною, сповненою живого подиху» .

Викладацька діяльність

Людмила Федорівна Божко з 1992 року доцент, нині професор Львівської Національної музичної академії ім. М. В. Лисенка. Викладач кафедри академічного співу.

Про неї

• Горенко І. Успішний дебют.—Львівська правда. 1965. 4 грудня.
• Орфенов А. Биография складывается интересно.— ТЖ. 1969. № 8. С. 17.
• Ревич Л., Рибакова Л. Солістка Большого театру.—Львівска правда. 1969. 26 січня.
• Успенская С. Как в сказке.— Советская женщина. 1971. № 1. С. 40.
• Меняйло З. Познакомьтесь с Людмилой Божко.— Комсомолец Донбасса. Донецк. 1976. 3 декабря.
• «Культура і життя», 1980, 7 серпня

Примітки

1. «Культура і життя», 1980, 7 серпня

Джерела

• Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 192.

Посилання

• Вокально-энциклопедический словарь. Божко Людмила Федоровна^{[недоступне посилання з червня 2019]}