Божевільний день або Одруження Фігаро радянський телефільм спектакль 1974 року за п єсою Бомарше Одруження Фігаро Божеві

Божевільний день або Одруження Фігаро — радянський телефільм-спектакль 1974 року за п'єсою Бомарше «Одруження Фігаро».

Божевільний день, або Одруження Фігаро
Жанр	комедія
Режисер	^d
На основі	Божевільний день
У головних ролях	Миронов Андрій Олександрович, Олександр Ширвіндт, Васильєва Віра Кузьмівна і Корнієнко Ніна Григорівна
Країна	СРСР
Рік	1974
IMDb	ID 0233325

Сюжет

У комедії Бомарше дотримані обов'язкові для класицизму три єдності: місця, часу і дії. Всі події розгортаються протягом одного дня в маєтку графа Альмавіва, і всі вони пов'язані з рішенням слуги графа Фігаро одружитися з Сюзанною — покоївкою графині Розіни. Тим часом до Сюзанні небайдужий граф, давно збайдужілий до своєї дружини; одружившись на Розин, він скасував феодальне право першої ночі, але ніщо не заважає йому добиватися «добровільної» згоди дівчини, тим більше що в його владі розладнати заручини.

Весіллю намагається перешкодити і закохана у Фігаро немолода домоуправительниця Марселіна: колись Фігаро взяв у неї гроші під розписку, в якій обіцяв або виплатити борг, або одружитися.

Судова тяганина Фігаро з Марселіно закінчується несподівано: через медальйон, який підкидьок Фігаро завжди носив на грудях, Марселіна впізнає в ньому свого сина.

Фігаро намагається відволікти сластолюбивого Альмавіву від Сюзанни, змусивши графа запідозрити в невірності власну дружину і ревнувати її до пажеві Керубіно. Але графу ніякі ревнощі не заважають продовжувати залицяння за служницею. Тим часом Розіна і Сюзанна розігрують власну партію, і зрештою сам Фігаро перестає розуміти, що відбувається: він дізнається про те, що його Сюзанна призначила графу побачення вночі в саду, але не знає, що на побачення замість Сюзанни прийшла Розіна.

Дійові особи та виконавці

Граф Альмавіва — Роман Ткачук, Олександр Ширвіндт (в телеверсії)
Графиня Розіна, його дружина — Віра Васильєва
Фігаро — Андрій Миронов
Сюзанна — Ніна Корнієнко
Марселіна — Тетяна Пельтцер
Керубіно — Борис Галкін, Олександр Воєводін (в телеверсії)
Фаншетту — Тамара Мурина
Антоніо — Борис Новиков, Роман Ткачук (в телеверсії)
Бартоло —
Базиль — Юрій Авшаров
Дон Гусман Брідуазон —
Дубльмен —
Судовий пристав — Г. Тусузов
Гріпсолейль — Володимир Кулик (в телеверсії), Олексій Левинський
Педрільо — Борис Кумарітов (в телеверсії), А. О. Васильєв
Селянин — Олександр Пятков
Слуги, селяни, селянки — Тетяна Єгорова, Валентина Шарикіна, Любов Фруктіна, Н. Феклісова та інші

Творці вистави

Режисер-постановник — Валентин Плучек
Художник — В. Левенталь
Костюми — В'ячеслав Зайцев, Валерій Левенталь
Грим — Т. Кліманова
Музика з творів Моцарта
Диригент — А. Кремер

Творці телеверсії

Режисер — В. Храмов
Головний оператор — Г. Криницький
Звукооператор — В. Зосімович
Монтажери — Н. Будник, Г. Ілюхіна
Редактор — В. Розіна
Директор картини — В. Вершинський

Цікаві факти

Спочатку у виставі роль Альмавіви грав Валентин Гафт. До того часу, як спектакль удостоївся честі бути знятим на плівку, його вже давно змінив Олександр Ширвіндт.
Вистава йшла на сцені Театру Сатири 18 років.
14 серпня 1987 Андрій Миронов, не догравши фінальну сцену вистави, знепритомнів, а через два дні помер від геморагічного інсульту. Похований 20 серпня на Ваганьковському кладовищі в тому ж костюмі Фігаро, в якому грав.