Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Тере́нтійович Богдано́вич (нар. 10 травня 1928, с. Богоявленське, Українська РСР, СРСР — пом. 2 березня 2008, м. Київ, Україна) — колишній радянський футболіст, що виступав на позиції нападника. Після завершення кар'єри футболіста розпочав тренерську роботу. Кавалер Ордена Червоної Зірки та Ордена Вітчизняної війни. Майстер спорту (1952). Заслужений тренер УРСР (1982).
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Володимир Терентійович Богданович | |||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 10 травня 1928 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Корабельний район, Миколаїв, Українська СРР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 2 березня 2008 (79 років) | |||||||||||||||||||||||||||||
| Київ, Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 167 см | |||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 69 кг | |||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Богдасик | |||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна | |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | Нападник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |      | |||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||
Біографія
Володимир Богданович народився у селі Богоявленське Миколаївської округи (нині — Корабельний район Миколаєва). У сім'ї було четверо синів. Коли почалася війна, старші брати Володимира пішли на фронт, а найменшого сина мати ховала разом з коровою за будинком. Однак під час одного з обшуків німецькі солдати ледве не вбили хлопчика — лише сльози та благання матері зберегли йому життя. Залишатися у селі було небезпечно і Володимир разом з сусідом пішли з дому. Якимось чином хлопці опинилися у Польщі попереду наступаючої Червоної Армії. Під час облави сусіда вбили нацисти, а Богдановича врятував сільський староста, що підгодовував його до приходу радянських військ. Приєднавшись до армії, Володимир став кулеметником. У складі 177-го стрілецького полку звільняв від нацистів Польщу та Чехословаччину. Кавалер орденів Червоної Зірки та Вітчизняної Війни II ступеня, нагороджений декількома медалями.
Після закінчення війни серйозно захопився футболом. З 1947 року виступав за команду . Проте першою командою майстрів для Богдановича став тбіліський клуб Будинку офіцерів, куди його запросили 1949 року. Богданович міг і не стати футболістом — в армії він не менш успішно займався штангою, однак колишній гравець московського «Спартака» Владислав Жмельков узяв шефство над хлопцем і успіхи перевершили усі очікування. 1950 року Володимира запросили до єреванського «Динамо», яке щойно вийшло до класу «А». 26 серпня 1950 року у Києві дублери єреванців переграли господарів поля, а єдиний переможний м'яч забив саме Богданович. Керівництво київського «Динамо» вирішило запросити талановитого нападника до Києва. Довго вмовляти Володимира не довелося.
Пробитися до основного складу «Динамо» на той час було непросто. Фактично, Богданович стабільним гравцем основи у Києві й не був, проте тренер завжди міг покластися на нього. 1952 року він разом з командою завоював срібні нагороди чемпіонату, а 1954-го — Кубок СРСР, який став першим трофеєм динамівців у історії. Однак незабаром після цього у Богдановича починають виникати конфлікти з тренером киян Олегом Ошенковим, які зрештою призвели до того, що форвард залишив команду. Багато років потому Ошенков визнав свою неправоту по відношенню до Богдановича, проте було вже надто пізно…
Новою командою для екс-киянина став одеський «Харчовик» (пізніше — «Чорноморець»). Одесити на той час виступали у класі «Б» і їм був конче потрібен досвідчений гравець, що повів би за собою команду. Богданович швидко став одним з лідерів клубу, демонструючи доволі непогану результативність. Проте роки брали своє, до того ж давалася в знаки тривала розлука з родиною, тож довелося повертатися до Києва…
Сезон 1959 року Володимир Богданович провів у київському «Арсеналі», який являв собою команду однойменного заводу. Варто відзначити, що колектив підібрався у «Арсеналі» серйозний. Окрім Богдановича клуб посилили колишні гравці «Динамо» Віктор Фомін, та , а також футболіст київського СКВО Анатолій Матюхін. Цей сезон виявився для Володимира особливо вдалим — він продемонстрував просто фантастичну результативність, забивши 18 м'ячів у 26 іграх. Однак надовго він у «Арсеналі» не затримався і вже наступного року перейшов до житомирського «Полісся».
Житомирський клуб став останнім у кар'єрі Богдановича. Тут він відіграв 4 сезони, й був одним із провідних футболістів клубу. У сезоні 1962 року «Полісся» зайняло 2 місце у I зоні УРСР класу «Б», проте у фінальному міні-турнірі житомирські гравці виступили невдало та втратили шанс підвищитися у класі. Після завершення сезону 1963 року Володимир Богданович вирішив завершити активні виступи та зосередитися на тренерській роботі.
Перші кроки як тренер Володимир Терентійович робив усе в тому ж «Поліссі», увійшовши до тренерського штабу житомирського клубу одразу після оголошення про завершення кар'єри гравця. Рік потому він опинився у вінницькому «Локомотиві», де тривалий час був помічником головного керманича команди, а 1968 року на нетривалий період і сам очолив команду. 1969 року Богданович повертається до Києва, де спочатку працює тренером київського СКА, а згодом переходить до Комітету з фізичної культури та спорту при Раді міністрів УРСР. Слід зазначити, що не отримавши належної освіти через війну, Володимир Терентійович усе життя наполегливо працював над тим, щоб надолужити згаяне. Спочатку він успішно закінчив Київську школу тренерів, потім заочно Київський інститут фізкультури, а трохи згодом ще й Вищу школу тренерів у Москві.
1971 року Володимир Терентійович повертається до активної тренерської роботи, очоливши запорізький «Металург», однак вже через рік знову повертається до Держкомспорту УРСР, де він протягом багатьох років був куратором другої ліги та проводив численні тренерські курси. Своїм наставником його можуть назвати такі відомі в Україні тренери як Анатолій Крощенко та Геннадій Лисенчук.
Разом з Олегом Базилевичем тренував збірну команду класу «Б», а 1979 року разом з Валерієм Лобановським готував збірну України до Спартакіади народів СРСР — зайняли у Москві 3 місце. 1982 року постановою колегії Комітету з фізичної культури та спорту при Раді міністрів УРСР № 93 Володимиру Богдановичу було присвоєно почесне звання Заслуженого тренера УРСР.
Вже за часів назалежної України Володимир Терентійович працював старшим тренером відділу футболу у Федерації футболу України та тренером-селекціонером охтирського «Нафтовика» у 1993–1995 роках.
2 березня 2008 року після тривалої важкої хвороби Володимир Богданович помер у Києві на 80-му році життя.
Досягнення
- Клубні трофеї
- Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1952
- Володар Кубка СРСР (1): 1954
- Срібний призер I зони УРСР класу «Б» (1): 1962
- Особисті досягнення
- Майстер спорту (1952)
- Найкращий бомбардир II зони УРСР класу «Б» (1): 1959
- Заслужений тренер УРСР (1982)
Нагороди
Примітки
- . Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 24 червня 2012.
- Ось і пішов Богдасик…. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 24 червня 2012.
Посилання
- Профайл гравця на сайті «Одеський футбол» [ 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Статистика гравця на порталі Footbook.ru [ 5 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Принциповий Богданович». Стаття у клубному журналі «Динамо Київ» [ 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Динамо» (Київ): ще одна втрата… [ 17 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodi mir Tere ntijovich Bogdano vich nar 10 travnya 1928 s Bogoyavlenske Ukrayinska RSR SRSR pom 2 bereznya 2008 m Kiyiv Ukrayina kolishnij radyanskij futbolist sho vistupav na poziciyi napadnika Pislya zavershennya kar yeri futbolista rozpochav trenersku robotu Kavaler Ordena Chervonoyi Zirki ta Ordena Vitchiznyanoyi vijni Majster sportu 1952 Zasluzhenij trener URSR 1982 Volodimir Bogdanovich Volodimir Bogdanovich Osobisti dani Povne im ya Volodimir Terentijovich Bogdanovich Narodzhennya 10 travnya 1928 1928 05 10 Korabelnij rajon Mikolayiv Ukrayinska SRR SRSR Smert 2 bereznya 2008 2008 03 02 79 rokiv Kiyiv Ukrayina Zrist 167 sm Vaga 69 kg Prizvisko Bogdasik Gromadyanstvo Ukrayina Poziciya Napadnik Profesionalni klubi Roki Klub I g 1949 BO Tbilisi 1950 Dinamo Yerevan 10 2 1951 1956 Dinamo Kiyiv 53 7 1957 1958 Chornomorec Odesa 60 17 1959 Arsenal Kiyiv 26 18 1960 1963 Polissya Zhitomir 108 35 Trenerska diyalnist Roki Komanda Posada 1964 Temp Kiyiv 1968 Lokomotiv Vinnicya 1969 SKA Kiyiv 1971 1972 Metalurg Zaporizhzhya Zvannya nagorodi Nagorodi Igri ta goli za profesionalni klubi vrahovuyutsya lishe v nacionalnomu chempionati Tilki na posadi golovnogo trenera BiografiyaVolodimir Bogdanovich narodivsya u seli Bogoyavlenske Mikolayivskoyi okrugi nini Korabelnij rajon Mikolayeva U sim yi bulo chetvero siniv Koli pochalasya vijna starshi brati Volodimira pishli na front a najmenshogo sina mati hovala razom z korovoyu za budinkom Odnak pid chas odnogo z obshukiv nimecki soldati ledve ne vbili hlopchika lishe slozi ta blagannya materi zberegli jomu zhittya Zalishatisya u seli bulo nebezpechno i Volodimir razom z susidom pishli z domu Yakimos chinom hlopci opinilisya u Polshi poperedu nastupayuchoyi Chervonoyi Armiyi Pid chas oblavi susida vbili nacisti a Bogdanovicha vryatuvav silskij starosta sho pidgodovuvav jogo do prihodu radyanskih vijsk Priyednavshis do armiyi Volodimir stav kulemetnikom U skladi 177 go strileckogo polku zvilnyav vid nacistiv Polshu ta Chehoslovachchinu Kavaler ordeniv Chervonoyi Zirki ta Vitchiznyanoyi Vijni II stupenya nagorodzhenij dekilkoma medalyami Pislya zakinchennya vijni serjozno zahopivsya futbolom Z 1947 roku vistupav za komandu Prote pershoyu komandoyu majstriv dlya Bogdanovicha stav tbiliskij klub Budinku oficeriv kudi jogo zaprosili 1949 roku Bogdanovich mig i ne stati futbolistom v armiyi vin ne mensh uspishno zajmavsya shtangoyu odnak kolishnij gravec moskovskogo Spartaka Vladislav Zhmelkov uzyav shefstvo nad hlopcem i uspihi perevershili usi ochikuvannya 1950 roku Volodimira zaprosili do yerevanskogo Dinamo yake shojno vijshlo do klasu A 26 serpnya 1950 roku u Kiyevi dubleri yerevanciv peregrali gospodariv polya a yedinij peremozhnij m yach zabiv same Bogdanovich Kerivnictvo kiyivskogo Dinamo virishilo zaprositi talanovitogo napadnika do Kiyeva Dovgo vmovlyati Volodimira ne dovelosya Probitisya do osnovnogo skladu Dinamo na toj chas bulo neprosto Faktichno Bogdanovich stabilnim gravcem osnovi u Kiyevi j ne buv prote trener zavzhdi mig poklastisya na nogo 1952 roku vin razom z komandoyu zavoyuvav sribni nagorodi chempionatu a 1954 go Kubok SRSR yakij stav pershim trofeyem dinamivciv u istoriyi Odnak nezabarom pislya cogo u Bogdanovicha pochinayut vinikati konflikti z trenerom kiyan Olegom Oshenkovim yaki zreshtoyu prizveli do togo sho forvard zalishiv komandu Bagato rokiv potomu Oshenkov viznav svoyu nepravotu po vidnoshennyu do Bogdanovicha prote bulo vzhe nadto pizno Novoyu komandoyu dlya eks kiyanina stav odeskij Harchovik piznishe Chornomorec Odesiti na toj chas vistupali u klasi B i yim buv konche potriben dosvidchenij gravec sho poviv bi za soboyu komandu Bogdanovich shvidko stav odnim z lideriv klubu demonstruyuchi dovoli nepoganu rezultativnist Prote roki brali svoye do togo zh davalasya v znaki trivala rozluka z rodinoyu tozh dovelosya povertatisya do Kiyeva Sezon 1959 roku Volodimir Bogdanovich proviv u kiyivskomu Arsenali yakij yavlyav soboyu komandu odnojmennogo zavodu Varto vidznachiti sho kolektiv pidibravsya u Arsenali serjoznij Okrim Bogdanovicha klub posilili kolishni gravci Dinamo Viktor Fomin ta a takozh futbolist kiyivskogo SKVO Anatolij Matyuhin Cej sezon viyavivsya dlya Volodimira osoblivo vdalim vin prodemonstruvav prosto fantastichnu rezultativnist zabivshi 18 m yachiv u 26 igrah Odnak nadovgo vin u Arsenali ne zatrimavsya i vzhe nastupnogo roku perejshov do zhitomirskogo Polissya Zhitomirskij klub stav ostannim u kar yeri Bogdanovicha Tut vin vidigrav 4 sezoni j buv odnim iz providnih futbolistiv klubu U sezoni 1962 roku Polissya zajnyalo 2 misce u I zoni URSR klasu B prote u finalnomu mini turniri zhitomirski gravci vistupili nevdalo ta vtratili shans pidvishitisya u klasi Pislya zavershennya sezonu 1963 roku Volodimir Bogdanovich virishiv zavershiti aktivni vistupi ta zosereditisya na trenerskij roboti Pershi kroki yak trener Volodimir Terentijovich robiv use v tomu zh Polissi uvijshovshi do trenerskogo shtabu zhitomirskogo klubu odrazu pislya ogoloshennya pro zavershennya kar yeri gravcya Rik potomu vin opinivsya u vinnickomu Lokomotivi de trivalij chas buv pomichnikom golovnogo kermanicha komandi a 1968 roku na netrivalij period i sam ocholiv komandu 1969 roku Bogdanovich povertayetsya do Kiyeva de spochatku pracyuye trenerom kiyivskogo SKA a zgodom perehodit do Komitetu z fizichnoyi kulturi ta sportu pri Radi ministriv URSR Slid zaznachiti sho ne otrimavshi nalezhnoyi osviti cherez vijnu Volodimir Terentijovich use zhittya napoleglivo pracyuvav nad tim shob nadoluzhiti zgayane Spochatku vin uspishno zakinchiv Kiyivsku shkolu treneriv potim zaochno Kiyivskij institut fizkulturi a trohi zgodom she j Vishu shkolu treneriv u Moskvi 1971 roku Volodimir Terentijovich povertayetsya do aktivnoyi trenerskoyi roboti ocholivshi zaporizkij Metalurg odnak vzhe cherez rik znovu povertayetsya do Derzhkomsportu URSR de vin protyagom bagatoh rokiv buv kuratorom drugoyi ligi ta provodiv chislenni trenerski kursi Svoyim nastavnikom jogo mozhut nazvati taki vidomi v Ukrayini treneri yak Anatolij Kroshenko ta Gennadij Lisenchuk Razom z Olegom Bazilevichem trenuvav zbirnu komandu klasu B a 1979 roku razom z Valeriyem Lobanovskim gotuvav zbirnu Ukrayini do Spartakiadi narodiv SRSR zajnyali u Moskvi 3 misce 1982 roku postanovoyu kolegiyi Komitetu z fizichnoyi kulturi ta sportu pri Radi ministriv URSR 93 Volodimiru Bogdanovichu bulo prisvoyeno pochesne zvannya Zasluzhenogo trenera URSR Vzhe za chasiv nazalezhnoyi Ukrayini Volodimir Terentijovich pracyuvav starshim trenerom viddilu futbolu u Federaciyi futbolu Ukrayini ta trenerom selekcionerom ohtirskogo Naftovika u 1993 1995 rokah 2 bereznya 2008 roku pislya trivaloyi vazhkoyi hvorobi Volodimir Bogdanovich pomer u Kiyevi na 80 mu roci zhittya DosyagnennyaKlubni trofeyi Dinamo Kiyiv Sribnij prizer chempionatu SRSR 1 1952 Volodar Kubka SRSR 1 1954 Polissya Zhitomir Sribnij prizer I zoni URSR klasu B 1 1962 Osobisti dosyagnennya Majster sportu 1952 Najkrashij bombardir II zoni URSR klasu B 1 1959 Zasluzhenij trener URSR 1982 NagorodiOrden Chervonoyi Zirki Orden Vitchiznyanoyi vijni II stupenyaPrimitki Arhiv originalu za 18 lipnya 2012 Procitovano 24 chervnya 2012 Os i pishov Bogdasik Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2014 Procitovano 24 chervnya 2012 PosilannyaProfajl gravcya na sajti Odeskij futbol 23 zhovtnya 2014 u Wayback Machine ros Statistika gravcya na portali Footbook ru 5 lyutogo 2015 u Wayback Machine ros Principovij Bogdanovich Stattya u klubnomu zhurnali Dinamo Kiyiv 3 kvitnya 2015 u Wayback Machine ros Dinamo Kiyiv she odna vtrata 17 grudnya 2017 u Wayback Machine ros