Бичування Ісуса Христа

Бичування Ісуса Христа, також відоме як Христос біля колони або бичування біля стовпа  — епізод Страстей Христових, описаний в Євангеліях. Подія відбулася під час суду римського прокуратора Понтія Пілата над Ісусом Христом.

Вітраж із церкви Далхем, Швеція (бл. 1240 р.)

Цей епізод широко зображується в християнському мистецтві, зокрема в циклах, присвячених Страстям або життю Христа. Католицька традиція пов’язує місце Бичування з Церквою Бичування в Єрусалимі, що є другою Віа Долороза. У католицькій практиці це друга скорботна таємниця Розарію та шоста стація Хресної дороги Івана Павла ІІ. Колона, до якої зазвичай зображено прив’язаного Христа, а також мотузка, бич, батіг або пучок різок є елементами (інші мови). Частини цієї колони, за переказами, зберігаються в базиліці Санта-Прасседе в Римі.

Сюжет Бичування спочатку зображували в серії сцен Страстей Христових, але починаючи з XV століття його також почали трактувати як окрему композицію. Однією з найвідоміших робіт на цю тему є (інші мови) роботи П’єро делла Франческа (1455–1460). Значення цієї роботи, виконаної на невеликому панно, залишається предметом дискусій серед мистецтвознавців.

З часом сюжет «Христос біля колони» або «Христос біля стовпа» став окремим мотивом, де Христа зображували прив’язаним до колони чи палі. Цей мотив був особливо популярним у період барокової епохи, особливо в скульптурі. Сюжет часто поєднується або плутається із зображеннями «Христа в темниці» — сцени, яка не згадується в канонічних Євангеліях, але має поширення в християнському мистецтві.

Євангеліє

Бичування Ісуса Христа від рук римлян згадується в трьох з чотирьох канонічних Євангелій: Ів. 19:1, Мр. 15:15 і Мт. 27:26.

Євангеліст Іван розміщує бичування та пов’язані з ним знущання як центральний сюжет суду Пілата: «Тоді Пилат звелів узяти Ісуса й бичувати». Іван далі розповідає, як після бичування воїни знущалися з Ісуса: «А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у (інші мови) і, підступаючи до нього, казали: "Радуйся, царю юдейський!" і били його в обличчя». Цю розповідь Івана повторює євангеліст Марко Мр. 15:19, але, як і бичування, розміщує її вже перед розп’яттям. У контексті «Страстей Христових» цей епізод передує знущанням з Ісуса Христа та накладанню тернового вінця, які, згідно з Євангеліями, відбулися одночасно або відразу після бичування.

Ця кара була звичайною прелюдією до розп'яття за римським правом. Однак Понтій Пілат, переконаний у невинності Ісуса, наказав піддати його цьому покаранню до винесення вироку, щоб викликати жаль у натовпу та задовольнити його вимогу смертної кари.

Бичування належало до найжорстокіших покарань у Римі й застосовувалося за серйозні злочини, переважно до рабів і осіб, позбавлених римського громадянства. Водночас за юдейськими законами (Втор 25:3), кількість ударів обмежувалася сорока (як зазначав апостол Павло, він п’ять разів отримував по 39 ударів від юдеїв — 2Кор 11:24). Римляни таких обмежень не дотримувалися. Євангельський текст не повідомляє, скільки ударів було нанесено Ісусу. Водночас дослідження Туринської плащаниці, яку часто ототожнюють із поховальною плащаницею Ісуса Христа, вказують на 98 ударів: 59 ударів бича з трьома кінцями, 18 — з двома кінцями та 21 — з одним кінцем. Євангелія не уточнюють, чи був Ісус прив’язаний до стовпа під час бичування, але Передання підтримує саме цю версію.

Реліквії

Колона-реліквія в Санта-Прасседе в Римі

Ймовірні фрагменти Колони бичування, який також називають Стовпом бичування, зберігаються в різних місцях.

• Храм Гробу Господнього в Єрусалимі:
  • Грецька православна каплиця Наруги в амбулаторії
  • Каплиця Явлення у Францисканському районі, спочатку в Сіонській світлиці
• Санта-Прасседе в Римі.

У мистецтві

У західному мистецтві сюжет бичування вперше з'являється у IX столітті. У візантійському мистецтві він трапляється рідко й залишається малопоширеним у східному православному мистецтві. Спершу бичування зображували в ілюмінованих рукописах та на невеликих гравюрах зі слонової кістки, а в Італії збереглися монументальні настінні розписи, датовані близько 1000 року. У ранніх зображеннях зазвичай присутні три фігури: Христа і двоє слуг Понтія Пілата, які його бичують. Христос може бути оголеним або довгому одягу, оберненим обличчям назовні або до глядача ззаду. Починаючи з з XII століття Христа зазвичай зображують в набедреній пов'язці (лат. perizoma) та оберненим обличчям до глядача.

Обличчя Христа зазвичай залишається видимим, що створює для художників «технічну проблему показати, як він отримує удари по спині, залишаючи обличчя відкритим». На деяких зображеннях Христос отримує удари спереду.

Понтій Пілат іноді зображується спостерігачем за бичуванням, а поруч може бути слуга його дружини, який передає йому послання. У пізньому Середньовіччі, ймовірно, під впливом , кількість чоловіків, що б'ють Христа, збільшується до трьох або чотирьох. На півночі Європи їх часто зображували як гротескних фігур у сучасному найманському одязі. Інколи серед цих персонажів з'являється ще одна фігура, яка може бути Іродом. Хоч бичування здійснювали слуги Понтія Пілата, на деяких зображеннях бичувальники носять (інші мови).

Після (інші мови) Дуччо сцена бичування почала зображуватися як публічне дійство перед аудиторією.

Францисканці, які пропагували самобичування як засіб ототожнення зі стражданнями Христа, відіграли важливу роль у створенні великих італійських процесійних хрестів. На таких хрестах сцена бичування зазвичай зображувалася на зворотному боці, а Розп'яття — на передньому. Під час процесій ці зображення супроводжували флагелянти, які бачили перед собою Христа, що страждає.

Відомі приклади

Поодинокі роботи:

• (інші мови) (П'єро делла Франческа), 1455–1460
• (інші мови) (Антонелло да Мессіна), бл. 1475
• (інші мови) (Караваджо), 1607
• (інші мови) (Караваджо), 1607

У циклах:

• (інші мови) (Дуччо)
• Капела Скровеньї роботи Джотто

У кіно і музиці

Бичування Ісуса («Суд перед Пілатом (включаючи 39 ударами батогом)») — це кульмінаційна подія в рок-мюзиклі «Ісус Христос — суперзірка». Сучасні кінематографісти також зображали бичування Христа. Це важлива сцена у фільмі Мела Гібсона «Страсті Христові» 2004 року. У «Механічному апельсині» Кубрика Алекс уявляє себе римським солдатом, що бичує Ісуса.

Галерея

• Маеста Дуччо
• Бичування Христа – П’єро делла Франческа
• Грецька православна фреска Феофана Критського
• Баккіакка
• Пітер Пауль Рубенс, 1617 рік
• Герчіно, 1657
• Ніколо Грассі, 1720
• Джованні Доменіко Тьєполо
• Христос біля колони, італійська скульптура, 1817
• Христос біля колони Грегоріо Фернандес
• «Бичування Господа нашого Ісуса Христа» Вільям-Адольф Бугро

Примітки

1. Old Master Paintings and Drawings by Roy Bolton 2009 - с. 70
2. The encyclopedia of visual art, Volume 4 by Lawrence Gowing 1983, Encyclopedia Britannica, с. 626
3. Schiller, 1972, с. 66—68.
4. Schiller, 1972, с. 69.
5. Schiller, 1972, с. 66.
6. Edition, Newsweek Special (4 квітня 2015). How the Romans Used Crucifixion—Including Jesus's—as a Political Weapon. Newsweek (англ.). Процитовано 26 грудня 2024.
7. Євангеліє від Іоанна. Тлумачна Біблія Лопухіна. Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
8. Синельников, В. (2009). Туринская плащаница на заре новой эры (рос.). Москва: Сретенский монастырь. с. 20—22. ISBN .
9. Holy Wednesday in Jerusalem: the veneration of the Column - custodia (амер.). 8 квітня 2020. Процитовано 26 грудня 2024.
10. Schiller, 1972, с. 66—67.
11. Hall, James, Hall's Dictionary of Subjects and Symbols in Art, 123, 1996 (2nd edn.), John Murray,
12. Schiller, 1972, с. 68.
13. Schiller, 1972, с. 231.
14. Schiller, 1972, с. 67.
15. D. K. Holm (4 February 2004). The Passion of the Christ. Nocturnal Admissions (англ.). Movie Poop Shoot. Архів оригіналу за 8 September 2012. Процитовано 6 November 2009.{{}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL ()

Джерела

• Schiller, G. (1972). Iconography of Christian Art, Vol. II (англ.). London: Lund Humphries. с. 66—69, 225—234. ISBN .

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Бичування Ісуса Христа на YouTube