Ця стаття містить правописні лексичні граматичні стилістичні або інші мовні помилки які треба виправити Ви можете допомо

Битва під Теребовлею (пол. Potyczka pod Trembowlą) — локальна сутичка, що відбулась 2 липня 1524 року між підрозділами польського війська під командуванням Петра Кміти Собенського (за іншими даними — Костянтина Острозького, або Яна-Амора Тарновського) та загонами турецько-татарської армії на території Теребовлянського повіту Галицької землі Руського воєводства Корлівства Польща поблизу м. Теребовля (нині — центр Теребовлянської ОТГ Тернопільського району Тернопільської області) під час турецько-татарського походу на Польщу влітку 1524 року.

Битва під Теребовлею

Дата:	2 липня 1524 року
Місце:	біля міста Теребовля
Результат:	перемога польських військ

Сторони

Королівство Польське

Кримське ханство

Командувачі

Пйотр Кміта Собенський

невідомо

Військові сили

невідомо
(найімовірніше 2-3 тисячі)

невідомо
(найімовірніше до 5 тисяч)

Втрати

незначні

майже весь загін знищено

Передісторія

З другої половини XV ст. почались регулярні військові рейди і походи татарських загонів на українські землі з метою захоплення здобичі та полонених. В квітні 1524 року після політичної кризи 1523—1524 рр. Кримське ханство очолив ставленик Османської імперії — Саадет I Ґерай.

В 1523–1524 гг. в Крымском ханстве имел место политический кризис, пока в сопровождении турок в Крыму не появился Сеадет-Гирей.
Тот начал запугивать литовцев и поляков, угрожая им с турками

Влада нового хана була хиткою і трималась на підтримці турецьких загонів.

В червні 1524 року, за підтримки османів, хан організував новий похід на польські землі, основною метою якого було відволікти польські сили від турецько-угорського фронту

Польське Королівство на початку XVI ст. вело війну з Тевтонським Орденом, конфліктувало з Молдовським князівством та Московією (див. Список війн за участю Польщі). В поєднанні з посиленням ролі шляхти це послаблювало здатність королівської влади швидко мобілізувати значні сили на відсіч татарам.

…число жовнірів на Поділю в 1523 р. ледве доходило до тисячі

Після поразки від татар під Сокелем в 1519 році польсько-литовські воєначальники не наважувались на відкритий бій з кримськотатарськими військами і протиставляли їм тактику партизанської війни — нападів на дрібніші підрозділи загарбників загонами шляхти, жовнірів і посполитого ополчення.

Зібране на швидку руку військо і шляхетські полки, скликані старостами, могли вести тільки партизанську війну

Похід турецько-татарського війська

В поході взяли участь 20-30 тис. татар і 8 тисячний турецький загін. Татарським військом командували племінник Саадет I Ґерая — Іслям I Ґерай, троюрідний брата Саадет I Ґерая калга Узбек Герай, а також Бучек Герай і Янтур Герай.

Кримсько-турецьке військо вторглось в Подільське, Руське і Белзське воєводства. Був взятий в облогу Чурилівський замок, спалені міста Зиньків, Красилів, Рогатин, спустошені пригороди Львова. Кримсько-турецьке військо досягнуло Мостисьок та замку Прухнік (на захід від Перемишля, нині — територія Ярославського повіту Підкарпатського воєводства), який невдало намагалось взяти. Іслям I Ґерай розіслав татарські загони територією Руського воєводства для грабежу та взяття ясиру.

Контрнаступ польсько-литовських військ

Реагуючи на вторгнення, польський король Сигізмунд I Старий наказав коронній шляхті збиратись під Сандомиром, скликав посполите рушення та мобілізував військові сили Великого Князівства Литовського. Основні сили польського війська рухались з Кракова в напрямку Львова. Польськими загонами командували Кшиштоф Шидловецький, Ян-Амор Тарновський, Петро Кміта Собенський. Литовські війська очолював Костянтин Острозький. Загальну кількість військ, зважаючи на їхню чисельність в тогочасних конфліктах та спогади сучасників, можна оцінити в 10-15 тисяч.

Довідавшись про наступ поляків і литовців турки і татари почали відхід з ясиром. Польсько-литовські війська переслідували противника, однак, у генеральну битву вступити з ними не наважувались. У ряді локальних сутичок полякам вдалося розбити кілька загонів турків і татар, що однак, не вплинуло на загальний наслідок вторгнення — спустошення Подільського, Руського (Львівської, Галицької, частково — Перемишльської земель) та півдня Волинського воєводства.

Поділє, земля Галицька, Львівська і навіть Перемиська були страшенно спустошені. „Русь уся спустошена огнем і мечем, читаємо в листї очевидця, — бо і земля Перемиська, що досї була не зачеплена, другим сим татарським наїздом обернена в попіл; безконечна маса людей і худоби забрана; скрізь мало хто лишив ся, спромігши ся сховати ся в якихось лїпше укріплених містах або кріпостях. Поділє по виходї Турків прислало до кор. величества послів, оплакуючи свою біду і що більше — додаючи, що вони вже сливе готові піддати ся першому сильнїйшому ворогови, бо вже дійшли до останньої біди”

Бій

2 липня 1524 року кінне надворне військо, яке рухалось з Кракова через Львів під командуванням Петра Кміти Собенського наздогнало підрозділ татарсько-турецької армії, який здійснював переправу через р. Серет поблизу Теребовлі. До війська приєдналась певна кількість посполитого рушення Теребовлі і навколишніх населених пунктів. В короткій сутичці турецько-татарський загін було майже повністю знищено.

Перебіг бою описаний у творі українського поета епохи Відродження Миколи Гусовського — «Nova et Miranda de Turcis Victoria» (український переклад Віталія Маслюка «ПЕРЕМОГА НАД ТУРКАМИ ПІД ТЕРЕБОВЛЕЮ 2 ЛИПНЯ 1524 РОКУ»):

…Так наше військо громило турецьку орду безпощадно.

Праця даремна - ще щось більше про це розказать,

Бо вже недовго тривала ця січа і ярість пекельна,

Скоро достойний прийшов битви цієї кінець:

Ниви, багряні від крові грабіжників, трупами вкрились,

Псам і шулікам лежить добра пожива на них.

А переможці, зібравши трофеї усі, добивають

Рештки ординців, які десь заховались раніш.

Серету води забрали немало ворожих вояків,

Втечею дехто із них зміг врятувати життя.

Примітки

. www.muzeumwp.pl. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 березня 2020.
«Руський Ганнібал». Князі Острозькі. biography.wikireading.ru. Процитовано 12 березня 2020.
. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 12 березня 2020.
. 0352.ua - Сайт міста Тернополя (укр.). Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 12 березня 2020.
«Опасная граница». Сигизмунд i и Гиреи в 1517-1548 гг. cyberleninka.ru. Процитовано 11 березня 2020.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 березня 2022.
. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 12 березня 2020.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 лютого 2019.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 травня 2018.
. pruchnik.pl. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 13 березня 2020.
Тиктор, Іван (1936). "Історія українського війська". Львів. с. 166.
Nova et Miranda de Turcis Victoria - Wikisource. la.wikisource.org. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 12 березня 2020.
. Чтиво. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 12 березня 2020.

[:0-1] . www.muzeumwp.pl. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 березня 2020.

[2] «Руський Ганнібал». Князі Острозькі. biography.wikireading.ru. Процитовано 12 березня 2020.

[3] . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 12 березня 2020.

[:4-4] . 0352.ua - Сайт міста Тернополя (укр.). Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 12 березня 2020.

[:1-5] «Опасная граница». Сигизмунд i и Гиреи в 1517-1548 гг. cyberleninka.ru. Процитовано 11 березня 2020.

[:6-6] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 березня 2022.

[:5-7] . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 12 березня 2020.

[:2-8] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 лютого 2019.

[:3-9] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 травня 2018.

[10] . pruchnik.pl. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 13 березня 2020.

[11] Тиктор, Іван (1936). "Історія українського війська". Львів. с. 166.

[12] Nova et Miranda de Turcis Victoria - Wikisource. la.wikisource.org. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 12 березня 2020.

[13] . Чтиво. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 12 березня 2020.