Бисаги

Бисаги (бесаги) — , подвійна торба, яка складається з двох бисажок. Походить з лат. bisaccium — перекидна торба. Дуже зручний засіб для перенесення різних невеликих за вагою, а іноді й до 50 кг вантажів: продуктів харчування, різних дрібних речей, одягу тощо.

Жінка з бисагами, малюнок С. Обста

Форма і зовнішній вигляд

Складається з поперечного розрізу і шнуркової затяжки, завдовжки до 1,5 м і завширшки до 0,54 м. Завдають собі на плечі і несуть, або кладуть на коня перед сідлом. За композиційним рішенням орнаменту складають окрему групу тканин, так звана . Відмінності у виборі орнаменту зумовлені призначенням, різним способом ношення, видом матеріалів та інше, але має вигляд великої клітини.

Тчуть з грубої конопляної або вовняної пряжі.

Кольорова гама бисагової клітини позначена місцевими традиціями в ткацтві, на Коломищині — це чорно-білі барви.

Застосування

На Великдень ішли святити паску в нових бесагах — з жовтими пружками, тобто, були бисаги на щодень і на свята, весілля.

Виготовляли в підгірських і гірських селах Коломийщини і там досить довго були в ужитку. Особливо довго затрималися в селі Великому Ключеві, де тамтешні люди, здебільшого жінки, носили в бесагах до Коломиї молочні вироби і за що їм і досі прозиваються «бисажіниками».

Давніше бисаги використовували не лише для перенесення краму на коломийські ярмарки й на ринок, але й носили в бисагах па далекі віддалі їсти косарям, святити паски на Великдень. У весільному ході староста йшов з бисагою попереду молодих, а молодий з дружбами, скликаючи гостей на весілля, везли на конях бисаги, наповнені калачами й горілкою. У наш час ще зберігаються у весільних звичаях в гуцульських селах Коломийщини, ходять з ними до Коломиї й поодинокі жінки.

У діалекті вживається слово «бисажитисі», тобто з натугою, тяжко вмощуватися кудись.

Зразки бисаг зберігаються в Коломийському музеї.

1992 відомий гуморист Микола Савчук з Коломиї їздив з бисагою на перший до міста Києва.

Географія

У Великому Ключеві є урочище під назвою Бисаги.

Література

• Енциклопедія Коломийщини, зшиток 2, літера Б
• Шухевич В. Гуцульщина. — Т. 2. — Львів, 1899. — С. 77;
• Сидорович С. Художня тканина західних областей України — К: Мистецтво, 1979. — С. 94;
• Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с. — С. 176