Бенвеніст Еміль

Емі́ль Бенвені́ст (фр. Émile Benveniste) (27 травня 1902, Алеппо — 3 березня 1976 , Париж) — французький мовознавець, один з видатних лінгвістів XX століття. Праці з індоєвропеїстики, загальної теорії мови, типології, лексичної та граматичної семантики.

Еміль Бенвеніст
фр. Émile Benveniste
Народився	27 травня 1902(1902-05-27)^[1]^[2]^[…] Алеппо, Османська імперія^[4]
Помер	3 жовтня 1976(1976-10-03)^[1]^[2]^[…] (74 роки) Версаль, Франція^[4]
Країна	Франція
Діяльність	мовознавець, соціолінгвіст, професор
Галузь	мовознавство^[1]
Alma mater	Паризький університет
Вчителі	Антуан Мейє
Знання мов	французька^[1]^[5]
Заклад	Колеж де Франс^[6] і Практична школа вищих досліджень
Членство	Академія надписів та красного письменства (1976)^[7]^[8], Національна академія дей-Лінчей, ^d і Польська академія наук
Нагороди	^d (1937)
Origines de la formation des noms en indo-européen (Paris 1935) Noms d’agent et noms d’action en indo-européen (Paris 1948) Problémes de linguistique générale I (Paris 1966) Le vocabulaire des institutions indo-européennes (2 томи, Paris 1969) Problèmes du langage (Paris 1970) Problèmes de linguistique générale II (Paris 1974) Примітки Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 SNAC — 2010. d:Track:Q29861311 Енциклопедія Брокгауз d:Track:Q237227 свідоцтво про смерть — С. 7. d:Track:Q708653 CONOR.Sl d:Track:Q16744133 Список професорів Колеж де Франс d:Track:Q3253460 http://www.aibl.fr/membres/academiciens-depuis-1663/article/emile-benveniste https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/ Література Phillipe Lejeune: Je est un autre. L'autobiographie et la littérature aux médias. Paris 1980. Beiheft "Polyphonic Linguistics. The Many Voices of Émile Benveniste" zu Semiotica 1981. Terry Eagleton: Literaturtheorie. Eine Einführung. Stuttgart und Weimar ??. É. Gilson: L’être et l’essence. Paris 1948. A. C. Graham: Disputers of the Tao. La Salle 1989. Julia Kristeva: Épistémologie de la linguistique. Hommage Émile Benveniste. Paris 1971. G. Serbat (Hg.): Émile Benveniste aujourd'hui. Paris 1984. Irène Fenoglio, « Les notes de travail d'Émile Benveniste » in Langage & Société 127, Paris, MSH, 2009, p. 23-49. Irène Fenoglio, « Conceptualisation et textualisation chez Emile Benveniste », in Modèles Liguistiques tome XXX-1, vol. 59, 2009, p. 71-99. Irène Fenoglio, « Déplier l'écriture pensante pour re-lire l'article publié. les manuscrits de "l'appareil formel de l'énonciation" d'emile Benveniste" in Relire Benveniste. Réceptions actuelles des problèmes de linguistique générale, Louvain la neuve, éd. Academia (coll. Sciences du langage. Carrefours et points de vue), 2011, p. 263-304. Serge Martin (dir.), Émile Benveniste pour vivre langage, éditions L'Atelier du grand tétras, 2009 (неопубліковані тексти Бенвеніста). Джерело Бенвенист Эмиль // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.) Посилання Бенвеніст Еміль // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 62. — . Класифікація мов [ 10 березня 2012 у Wayback Machine.] Індоєвропейське іменне словотвір^[недоступне посилання з липня 2019]/ (пер. з фр. Андрєєва Н. Д.; під ред., Предисл, прим. Горнунга Б. В.) Вид. 2-е, стереотип. — 264 с. {Лінгвістичне спадщина XX століття} ~ 54.00.00 47045. М., 1955. Загальна лінгвістика [ 9 березня 2011 у Wayback Machine.]. М., 1974. Изд.3. УРСС. 2009.Дзеркало^[недоступне посилання з квітня 2019] Словник індоєвропейських соціальних термінів^[недоступне посилання]. М., 1995.