Байбузи або Байбузи Грибуновичі власного гербу шляхетний рід Великого Князівства Литовського татарського походження Набу

Байбузи, або Байбузи-Грибуновичі власного гербу — шляхетний рід Великого Князівства Литовського татарського походження. Набувши поселення Райгород у Брацлавському воєводстві, стали підписуватись «на Райгороді».

Байбузи
Герб
Герб роду
Країна	Велике князівство Литовське
Представляє	Михайло Байбуза, Тихін Байбуза і Степан Байбуза

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Байбузи.

Представники

Михайло Байбуза — від короля Стефана Баторія за військову службу отримав земельні наділи над Сулою, дружина — Анна Єлець
- Тихін Байбуза — гетьман реєстрових козаків, син Михайла Байбузи.
- — брацлавський войський, у 1648 підписав вибір короля як представник Брацлавського воєводства, син Михайла Байбузи.

Крім володінь на Посуллі, рід отримав від короля право на земельні маєтности над Пслом.

Павло і Михайло як представники Волинського воєводства підписали у 1697 році вибір короля

Федір, дружина Анна з Єльців (1631)
- Маріанна — дружина Яна Немсти (Jan Niemsta)
- Федора — дружина Миколая

Проект «Україна». Повстання Війська Запорозького 1630 року. Процитовано 22 серпня 2020.
Дмитро Вирський. (PDF). с. 124. Архів оригіналу (PDF) за 20 червня 2018. Процитовано 22 серпня 2020.
Михайло Грушевський. Історія України-Руси. Том VII (PDF). с. 242. Процитовано 17 серпня 2020.^{[недоступне посилання]}
Кривошея В.В. (PDF). https://shron1.chtyvo.org.ua/. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2019. Процитовано 21 серпня 2020.

Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 79. (пол.)
Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona [ 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.]… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — 406 s. — S. 53—54. (пол.)