Артур Ернест Гведел

Артур Ернест Гведел (англ. Arthur Ernest Guedel, 13 вересня 1883(18830913), Кембридж, Індіана, США — 10 червня 1956, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський анестезіолог, який розробив класифікацію глибини анестезії, тип та брав участь у вдосконаленні ендотрахеальної трубки.

Артур Ернест Гведел
Arthur Ernest Guedel
Народився	13 вересня 1883(1883-09-13) або 1883^[1] Кембридж, Вейн, Індіана, США
Помер	10 червня 1956(1956-06-10) або 1956^[1] Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна	США
Національність	американець
Діяльність	анестезіолог, письменник
Галузь	медицина, анестезіологія, інтенсивна терапія
Відомий завдяки:	, класифікація глибини анестезії

Біографія

Народився у містечку Кембридж, штату Індіана, США. (Містечко ймовірно назване на честь міста Кембридж у Великій Британії). Незважаючи на те, що втратив у підлітковому віці три пальця, зміг стати вправним піаністом і композитором.
Закінчив Медичний університет Індіани (англ. Indiana University School of Medicine) у 1908 році й там викладав анестезіологію впродовж довгих років. Також він працював у Індіанапольському загальному госпіталі, госпіталях святого Вінсента та Протестантських дияконів. Тоді він переїхав до Лос-Анджелесу, де викладав анестезіологію у місцевому університеті та працював у кількох лікарнях. Під час Першої світової війни працював у Франції з Американськими експедиційними силами з серпня 1917 по січень 1919 року. Гведел був автором книги, яка до його смерті вважалась золотим стандартом. Над її редагуванням він і працював до кінця життя. Помер від ішемічної хвороби серця не доживши 3 дня до 73 років.

Внесок у медицину

Один з варіантів сучасного орофарингеального повітроводу

• Працював над техніками самостійної подачі закису азоту (прототип ) при малих гінекологічних та стоматологічних операціях.
• Брав участь у впровадженні використання фурану як анестетика.
• Досліджував абсорбцію циклопропану та вуглекислого газу.
• У 1931 видав книгу «Інгаляційна анестезія: Фундаментальне керівництво», перевидано у 1951.
• У 1933 у статті «Нетравматичний фарингеальний повітровід» (англ. «A nontraumatic pharyngeal airway») розповів про розроблений ним . До нього про орофарингеальний повітровід вперше писав ще Джозеф Томас Кловер (1825—1882). Хоча частіше згадують статтю у журналі «Ланцет» Сера Фредеріка Вільяма Хевіта (1857—1916), анестезіолога короля Едварда VII у 1901 році.
  Проте повітроводи виготовляли з металу, що часто спричиняло травми пацієнтів. Гведел розробив гумовий повітровід з внутрішньою металічною частиною, що мінімізувало травмування. На даний момент їх будова може досить суттєво відрізнятись, але епонімічний термін «повітровід Гведела» міцно закріпився за усіма орофарингеальними повітроводами.
• Систематизуючи та доповнюючи спостереження Джона Сноу (1813—1858) розробив класифікацію глибини анестезії, що також названа епонімічно.
• Розробив і почав упроваждувати ендотрахеальні трубки з манжетками для попередження та ефективнішої штучної вентиляції легень. Для яскравої демонстрації переваг його винаходу у 1926 році він уперше продемонстрував «зануреного собаку» (англ. «dunked dog»). Гведел вводив власного собаку у медикаментозний сон сумішшю етилену та кисню, інтубував його ендотрахеальною трубкою з манжеткою, занурював у акваріум та проводив штучну вентиляцію легень.

Примітки

1. Indiana Authors and their Books, 1917-1966 / D. E. Thompson — Wabash College, 1974.
   d:Track:Q7958639d:Track:Q54639697d:Track:Q117272481
2. . Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. . Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. http://www.resuscitationjournal.com/article/S0300-9572%2804%2900291-6/abstract
5. . Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 2 жовтня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()