Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сер Артур Стенлі Еддінгтон англ sir Arthur Stanley Eddington 28 грудня 1882 Кендал Вестморленд нині Камбрія Велика Брита

Артур Еддінгтон

Артур Еддінгтон

Сер Артур Стенлі Еддінгтон (англ. sir Arthur Stanley Eddington; 28 грудня 1882, Кендал, Вестморленд (нині Камбрія), Велика Британія — 22 листопада 1944, Кембридж, Велика Британія) — англійський астроном і фізик, член Лондонського королівського товариства (1914).

Артур Стенлі Еддінгтон
Arthur Stanley Eddington
image
Народився 28 грудня 1882(1882-12-28)
Кендал, Вестморленд, Велика Британія
Помер 22 листопада 1944(1944-11-22) (61 рік)
Кембридж, Велика Британія
Поховання d[1]
Місце проживання Кембридж
Країна image Велика Британія
Національність англієць
Діяльність астроном, астрофізик, філософ, фізик, математик
Alma mater Кембриджський університет
Галузь астрофізика
Заклад Кембриджський університет
Посада професор
Вчене звання професор
Науковий керівник Альфред Норт Вайтгед[2], Едмунд Віттекер[2] і d[2]
Відомі учні Родерик Олівер Редмен
Аспіранти, докторанти Субрахманьян Чандрасекар[2]
Сесілія Пейн-Гапошкіна[2]
Герман Бонді[2]
d[2]
d[2]
d[2]
Родерик Олівер Редмен[2]
d[2]
d[2]
d[3]
Членство Лондонське королівське товариство
Академія наук СРСР
Шведська королівська академія наук
Угорська академія наук
Королівське товариство Единбурга
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Прусська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
МАС[4]
Баварська академія наук
Національна академія наук США
Туринська академія наук[5]
Відомий завдяки: внутрішня будова зір,
медаль Еддінгтона
Батько d[6]
Мати d[6]
Нагороди
image Артур Еддінгтон у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Кендалі (Вестморленд). У 1898—1902 навчався в Овенс-коледжі, 1905 року закінчив Триніті-коледж Кембриджського університету. У 1906—1913 працював старшим асистентом Гринвіцької обсерваторії; з 1914 — директор обсерваторії Кембриджського університету. Професор астрономії (1913—1944).

Отримав ряд важливих результатів у таких галузях астрофізики, як внутрішня будова зір і будова їх атмосфер, пульсації зір, стан міжзоряної матерії, рух і розподіл зір у Галактиці. Зробив суттєвий внесок в інтерпретацію й розробку теорії відносності Ейнштейна, в космологію. Ранні роботи (1906—1914) присвячено проблемам зоряних рухів і розподілу зір. Виконав статистичний аналіз власних рухів зір, що підтвердив існування двох потоків зір, оцінив їх спрямування й чисельність. Вивчив просторовий розподіл зір різних спектральних класів, планетарних і , розсіяних скупчень. Ці роботи було підсумовано ним в опублікованій 1914 року книзі «Рухи зір і будова Всесвіту». У наступні роки виконав піонерські дослідження з теорії внутрішньої будови зірок. У них він ґрунтувався на уявленні, що перенесення енергії з внутрішніх областей зірки в зовнішні здійснюється здебільшого випромінюванням, а не конвекцією. Розробив модель зорі (стандартна модель Еддінгтона), механічна рівновага якої визначається балансом між силою тяжіння і газовим та променистим тиском. 1924 року на її основі дав теоретичну інтерпретацію співвідношення маса — світність. Розрахував верхню теоретичну межу маси зорі на основі розробленої ним теорії променистого тиску в надрах зір. Показав існування обумовленої тиском випромінювання в зовнішніх шарах зірки граничної світності у зір заданої маси. Вперше вказав на важливість того факту, що речовина в зорях майже повністю іонізована. З цього випливало, що її можна розглядати як ідеальний газ, до того ж не лише в гігантах, що мають низьку густину, а й у карликах. Розрахував діаметри деяких червоних гігантів, згодом підтверджені інтерферометричними вимірами Ф. Г. Піза і Дж. Андерсона. З подібних розрахунків для карликового супутника Сіріуса отримав оцінку його густини (50 000 г/см3). Виявлення такої високої густини в зорях послужило поштовхом для розвитку фізики надщільного газу. Виконав розрахунки центральної температури та густини інших типів зір. 1926 року було опубліковано одну з найважливіших праць Еддінгтона — «Внутрішня будова зір». У книзі узагальнено всі дослідження з цього питання та позначено шляхи подальшого розвитку теорії.

Протягом багатьох років кілька разів звертався до проблем фізики пульсуючих зір. У 1918—1919 опублікував дві роботи, присвячені проблемі пульсацій, які висунули пульсаційну гіпотезу в розряд найважливіших теорій зоряної змінності; таким чином було остаточно відкинуто гіпотезу подвійності, залученої для пояснення змінності цефеїд. Розглянув теорію адіабатичних пульсацій газової зірки, що має заданий розподіл густини, і розв'язав рівняння, які описують пульсації найбільшого періоду у разі стандартної моделі. 1941 року усунув одну з труднощів, що залишалися в теорії пульсацій, — довів, що розсіювання енергії в поверхневих шарах внаслідок теплопровідності, випромінювання і конвекції має викликати спостережуваний зсув фази між кривими блиску й променевих швидкостей.

Дослідив важливі питання фізики зоряних атмосфер. Розвинув теорію утворення ліній поглинання, продовживши роботи А.Шустера і К.Шварцшильда. Одночасно з Е. А. Мілном запропонував модель їхнього утворення, яка враховує той факт, що лінії й неперервний спектр формуються спільно, в одних і тих же шарах (модель Мілна — Еддінгтона). Теорія Еддінгтона дозволила пояснити багато особливостей спостережуваних інтенсивностей ліній. 1926 року вперше переконливо довів, що вузькі стаціонарні лінії іонізованого кальцію в спектрах деяких гарячих зір мають міжзоряну природу і виникають у газі, не пов'язаному із зорею, у міжзоряних хмарах. Досліджував склад і фізичні характеристики міжзоряної речовини, розрахував її температуру та густину. Вказав на можливість наближеної оцінки відстані до зір за інтенсивністю міжзоряних ліній поглинання в їх спектрі.

Еддінгтон одним з перших усвідомив значення й революційний характер теорії відносності. За словами А.Ейнштейна, Еддінгтон був найкращим інтерпретатором загальної теорії відносності. Він здійснив першу експериментальну перевірку одного з передбачень цієї теорії — під час повного затемнення Сонця 1919 року виявив відхилення променів світла зір у полі тяжіння Сонця.

В останні роки життя багато працював над створенням теорії, яка об'єднала б квантову фізику й теорію відносності. Нова теорія, названа ним фундаментальною, мала пояснити фізичну картину світу з єдиного погляду, і з неї, зокрема, мали бути отримані, як логічно неминучі, значення світових сталих. Труднощі у вирішенні такого завдання були величезні, багато явищ ядерної фізики в той час не були ще відомі і багато елементарних частинок не було відкрито. Ці роботи Еддінгтона залишилися незавершеними і були зібрані в опублікованій 1946 р. за редакцією Е. Т. Уїттекер книзі «Фундаментальна теорія».

Член багатьох академій наук і наукових товариств, іноземний член-кореспондент АН СРСР (1923), президент Лондонського королівського астрономічного товариства (1921—1923), Лондонського фізичного товариства (1930—1932), Міжнародного астрономічного союзу (1938—1944).

Лондонське королівське астрономічне товариство заснувало щорічну медаль Еддінгтона за праці в галузі астрофізики.

Відзнаки і вшанування

Громадські посади
Нагороди
Названо на його честь
У популярній культурі
  • У 2008 вийшов телефільм "Ейнштейн і Еддінґтон". Еддінґтона зіграв Девід Теннант
  • Пам'яти Еддінґтона присвячено вірш Ніла Ґеймана "In transit" ("В дорозі")

Бібліографія

  • 1914. Stellar Movements and the Structure of the Universe. London: Macmillan.
  • 1918. Report on the relativity theory of gravitation. London, Fleetway press, Ltd.
  • 1920. Space, Time and Gravitation: An Outline of the General Relativity Theory. Cambridge University Press.
  • 1923, 1952. The Mathematical Theory of Relativity. Cambridge University Press.
  • 1925. The Domain of Physical Science. 2005 reprint:
  • 1926. Stars and Atoms. Oxford: British Association.
  • 1926. The Internal Constitution of Stars. Cambridge University Press.
  • 1928. The Nature of the Physical World. MacMillan. 1935 replica edition: , University of Michigan 1981 edition: (1926–27 Gifford lectures)
  • 1929. Science and the Unseen World. U.S. Macmillan, UK Allen & Unwin. 1980 Reprint Arden Library . 2004 U.S. reprint — Whitefish, Montana: Kessinger Publications: . 2007 UK reprint London, Allen & Unwin (Swarthmore Lecture), with a new foreword by George Ellis.
  • 19nn. The Expanding Universe: Astronomy's 'Great Debate', 1900—1931. Cambridge University Press.
  • 1930. Why I Believe in God: Science and Religion, as a Scientist Sees It
  • 1935. New Pathways in Science. Cambridge University Press.
  • 1936. Relativity Theory of Protons and Electrons. Cambridge Univ. Press.
  • 1939. Philosophy of Physical Science. Cambridge University Press. (1938 Tarner lectures at Cambridge))
  • 1948. Fundamental Theory. Cambridge University Press.

Примітки

  1. Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  2. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
  3. https://helas.gr/phdslist.php?page=4&ch=P
  4. NNDB — 2002.
    d:Track:Q1373513
  5. www.accademiadellescienze.it
    d:Track:Q107212659
  6. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
  7. Einstein and Eddington (TV Movie 2008) - IMDb (амер.), процитовано 23 березня 2023
  8. Popova, Maria (29 жовтня 2019). In Transit: Neil Gaiman Reads His Touching Tribute to the Lonely Genius Arthur Eddington, Who Confirmed Einstein’s Relativity. The Marginalian (амер.). Процитовано 23 березня 2023.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Артур Еддінгтон
  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Эддингтон Артур Стэнли. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ser Artur Stenli Eddington angl sir Arthur Stanley Eddington 28 grudnya 1882 Kendal Vestmorlend nini Kambriya Velika Britaniya 22 listopada 1944 Kembridzh Velika Britaniya anglijskij astronom i fizik chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva 1914 Artur Stenli EddingtonArthur Stanley EddingtonNarodivsya 28 grudnya 1882 1882 12 28 Kendal Vestmorlend Velika BritaniyaPomer 22 listopada 1944 1944 11 22 61 rik Kembridzh Velika BritaniyaPohovannya d 1 Misce prozhivannya KembridzhKrayina Velika BritaniyaNacionalnist angliyecDiyalnist astronom astrofizik filosof fizik matematikAlma mater Kembridzhskij universitetGaluz astrofizikaZaklad Kembridzhskij universitetPosada profesorVchene zvannya profesorNaukovij kerivnik Alfred Nort Vajtged 2 Edmund Vitteker 2 i d 2 Vidomi uchni Roderik Oliver RedmenAspiranti doktoranti Subrahmanyan Chandrasekar 2 Sesiliya Pejn Gaposhkina 2 German Bondi 2 d 2 d 2 d 2 Roderik Oliver Redmen 2 d 2 d 2 d 3 Chlenstvo Londonske korolivske tovaristvo Akademiya nauk SRSR Shvedska korolivska akademiya nauk Ugorska akademiya nauk Korolivske tovaristvo Edinburga Amerikanska akademiya mistectv i nauk Rosijska akademiya nauk Prusska akademiya nauk Niderlandska korolivska akademiya nauk MAS 4 Bavarska akademiya nauk Nacionalna akademiya nauk SShA Turinska akademiya nauk 5 Vidomij zavdyaki vnutrishnya budova zir medal EddingtonaBatko d 6 Mati d 6 Nagorodi chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva 1914 premiya Zhulya Zhansena 1928 Korolivska medal 1928 medal Ketrin Bryus 1924 medal Genri Drejpera 1924 d 1926 d 1933 d 1907 d 1919 d d d 1943 Artur Eddington u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v Kendali Vestmorlend U 1898 1902 navchavsya v Ovens koledzhi 1905 roku zakinchiv Triniti koledzh Kembridzhskogo universitetu U 1906 1913 pracyuvav starshim asistentom Grinvickoyi observatoriyi z 1914 direktor observatoriyi Kembridzhskogo universitetu Profesor astronomiyi 1913 1944 Otrimav ryad vazhlivih rezultativ u takih galuzyah astrofiziki yak vnutrishnya budova zir i budova yih atmosfer pulsaciyi zir stan mizhzoryanoyi materiyi ruh i rozpodil zir u Galaktici Zrobiv suttyevij vnesok v interpretaciyu j rozrobku teoriyi vidnosnosti Ejnshtejna v kosmologiyu Ranni roboti 1906 1914 prisvyacheno problemam zoryanih ruhiv i rozpodilu zir Vikonav statistichnij analiz vlasnih ruhiv zir sho pidtverdiv isnuvannya dvoh potokiv zir ociniv yih spryamuvannya j chiselnist Vivchiv prostorovij rozpodil zir riznih spektralnih klasiv planetarnih i rozsiyanih skupchen Ci roboti bulo pidsumovano nim v opublikovanij 1914 roku knizi Ruhi zir i budova Vsesvitu U nastupni roki vikonav pionerski doslidzhennya z teoriyi vnutrishnoyi budovi zirok U nih vin gruntuvavsya na uyavlenni sho perenesennya energiyi z vnutrishnih oblastej zirki v zovnishni zdijsnyuyetsya zdebilshogo viprominyuvannyam a ne konvekciyeyu Rozrobiv model zori standartna model Eddingtona mehanichna rivnovaga yakoyi viznachayetsya balansom mizh siloyu tyazhinnya i gazovim ta promenistim tiskom 1924 roku na yiyi osnovi dav teoretichnu interpretaciyu spivvidnoshennya masa svitnist Rozrahuvav verhnyu teoretichnu mezhu masi zori na osnovi rozroblenoyi nim teoriyi promenistogo tisku v nadrah zir Pokazav isnuvannya obumovlenoyi tiskom viprominyuvannya v zovnishnih sharah zirki granichnoyi svitnosti u zir zadanoyi masi Vpershe vkazav na vazhlivist togo faktu sho rechovina v zoryah majzhe povnistyu ionizovana Z cogo viplivalo sho yiyi mozhna rozglyadati yak idealnij gaz do togo zh ne lishe v gigantah sho mayut nizku gustinu a j u karlikah Rozrahuvav diametri deyakih chervonih gigantiv zgodom pidtverdzheni interferometrichnimi vimirami F G Piza i Dzh Andersona Z podibnih rozrahunkiv dlya karlikovogo suputnika Siriusa otrimav ocinku jogo gustini 50 000 g sm3 Viyavlennya takoyi visokoyi gustini v zoryah posluzhilo poshtovhom dlya rozvitku fiziki nadshilnogo gazu Vikonav rozrahunki centralnoyi temperaturi ta gustini inshih tipiv zir 1926 roku bulo opublikovano odnu z najvazhlivishih prac Eddingtona Vnutrishnya budova zir U knizi uzagalneno vsi doslidzhennya z cogo pitannya ta poznacheno shlyahi podalshogo rozvitku teoriyi Protyagom bagatoh rokiv kilka raziv zvertavsya do problem fiziki pulsuyuchih zir U 1918 1919 opublikuvav dvi roboti prisvyacheni problemi pulsacij yaki visunuli pulsacijnu gipotezu v rozryad najvazhlivishih teorij zoryanoyi zminnosti takim chinom bulo ostatochno vidkinuto gipotezu podvijnosti zaluchenoyi dlya poyasnennya zminnosti cefeyid Rozglyanuv teoriyu adiabatichnih pulsacij gazovoyi zirki sho maye zadanij rozpodil gustini i rozv yazav rivnyannya yaki opisuyut pulsaciyi najbilshogo periodu u razi standartnoyi modeli 1941 roku usunuv odnu z trudnoshiv sho zalishalisya v teoriyi pulsacij doviv sho rozsiyuvannya energiyi v poverhnevih sharah vnaslidok teploprovidnosti viprominyuvannya i konvekciyi maye viklikati sposterezhuvanij zsuv fazi mizh krivimi blisku j promenevih shvidkostej Doslidiv vazhlivi pitannya fiziki zoryanih atmosfer Rozvinuv teoriyu utvorennya linij poglinannya prodovzhivshi roboti A Shustera i K Shvarcshilda Odnochasno z E A Milnom zaproponuvav model yihnogo utvorennya yaka vrahovuye toj fakt sho liniyi j neperervnij spektr formuyutsya spilno v odnih i tih zhe sharah model Milna Eddingtona Teoriya Eddingtona dozvolila poyasniti bagato osoblivostej sposterezhuvanih intensivnostej linij 1926 roku vpershe perekonlivo doviv sho vuzki stacionarni liniyi ionizovanogo kalciyu v spektrah deyakih garyachih zir mayut mizhzoryanu prirodu i vinikayut u gazi ne pov yazanomu iz zoreyu u mizhzoryanih hmarah Doslidzhuvav sklad i fizichni harakteristiki mizhzoryanoyi rechovini rozrahuvav yiyi temperaturu ta gustinu Vkazav na mozhlivist nablizhenoyi ocinki vidstani do zir za intensivnistyu mizhzoryanih linij poglinannya v yih spektri Eddington odnim z pershih usvidomiv znachennya j revolyucijnij harakter teoriyi vidnosnosti Za slovami A Ejnshtejna Eddington buv najkrashim interpretatorom zagalnoyi teoriyi vidnosnosti Vin zdijsniv pershu eksperimentalnu perevirku odnogo z peredbachen ciyeyi teoriyi pid chas povnogo zatemnennya Soncya 1919 roku viyaviv vidhilennya promeniv svitla zir u poli tyazhinnya Soncya V ostanni roki zhittya bagato pracyuvav nad stvorennyam teoriyi yaka ob yednala b kvantovu fiziku j teoriyu vidnosnosti Nova teoriya nazvana nim fundamentalnoyu mala poyasniti fizichnu kartinu svitu z yedinogo poglyadu i z neyi zokrema mali buti otrimani yak logichno neminuchi znachennya svitovih stalih Trudnoshi u virishenni takogo zavdannya buli velichezni bagato yavish yadernoyi fiziki v toj chas ne buli she vidomi i bagato elementarnih chastinok ne bulo vidkrito Ci roboti Eddingtona zalishilisya nezavershenimi i buli zibrani v opublikovanij 1946 r za redakciyeyu E T Uyitteker knizi Fundamentalna teoriya Chlen bagatoh akademij nauk i naukovih tovaristv inozemnij chlen korespondent AN SRSR 1923 prezident Londonskogo korolivskogo astronomichnogo tovaristva 1921 1923 Londonskogo fizichnogo tovaristva 1930 1932 Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu 1938 1944 Londonske korolivske astronomichne tovaristvo zasnuvalo shorichnu medal Eddingtona za praci v galuzi astrofiziki Vidznaki i vshanuvannyaGromadski posadi golova Nacionalnogo komitetu miru 1941 1943 prezident Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu Fizichnogo tovaristva 1930 32 Korolivskogo astronomichnogo tovaristva 1921 23 Nagorodi Premiya Smita 1907 Medal Ketrin Bryus 1924 Medal Genri Drejpera 1924 Zolota medal Korolivskogo astronomichnogo tovaristva 1924 Bejkerivska lekciya 1926 Korolivska medal 1928 Licarstvo 1930 Orden Zaslug 1938 Nazvano na jogo chest Misyachnij krater asteroyid 2761 Eddington Medal Korolivskogo astronomichnogo tovaristva nini skasovana Vezha Eddingtona v universiteti Esseksa U populyarnij kulturi U 2008 vijshov telefilm Ejnshtejn i Eddington Eddingtona zigrav Devid Tennant Pam yati Eddingtona prisvyacheno virsh Nila Gejmana In transit V dorozi Bibliografiya1914 Stellar Movements and the Structure of the Universe London Macmillan 1918 Report on the relativity theory of gravitation London Fleetway press Ltd 1920 Space Time and Gravitation An Outline of the General Relativity Theory Cambridge University Press ISBN 0 521 33709 7 1923 1952 The Mathematical Theory of Relativity Cambridge University Press 1925 The Domain of Physical Science 2005 reprint ISBN 1 4253 5842 X 1926 Stars and Atoms Oxford British Association 1926 The Internal Constitution of Stars Cambridge University Press ISBN 0 521 33708 9 1928 The Nature of the Physical World MacMillan 1935 replica edition ISBN 0 8414 3885 4 University of Michigan 1981 edition ISBN 0 472 06015 5 1926 27 Gifford lectures 1929 Science and the Unseen World U S Macmillan UK Allen amp Unwin 1980 Reprint Arden Library ISBN 0 8495 1426 6 2004 U S reprint Whitefish Montana Kessinger Publications ISBN 1 4179 1728 8 2007 UK reprint London Allen amp Unwin ISBN 978 0 901689 81 8 Swarthmore Lecture with a new foreword by George Ellis 19nn The Expanding Universe Astronomy s Great Debate 1900 1931 Cambridge University Press ISBN 0 521 34976 1 1930 Why I Believe in God Science and Religion as a Scientist Sees It 1935 New Pathways in Science Cambridge University Press 1936 Relativity Theory of Protons and Electrons Cambridge Univ Press 1939 Philosophy of Physical Science Cambridge University Press ISBN 0 7581 2054 0 1938 Tarner lectures at Cambridge 1948 Fundamental Theory Cambridge University Press PrimitkiFind a Grave 1996 d Track Q63056 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 https helas gr phdslist php page 4 amp ch P NNDB 2002 d Track Q1373513 www accademiadellescienze it d Track Q107212659 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Einstein and Eddington TV Movie 2008 IMDb amer procitovano 23 bereznya 2023 Popova Maria 29 zhovtnya 2019 In Transit Neil Gaiman Reads His Touching Tribute to the Lonely Genius Arthur Eddington Who Confirmed Einstein s Relativity The Marginalian amer Procitovano 23 bereznya 2023 DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Artur Eddington Kolchinskij I G Korsun A A Rodriges M R 1977 Eddington Artur Stenli Astronomy Biograficheskij spravochnik na sajte Astronet otv redaktor Bogorodskij A F vid 2 ge 416 s Kiev Naukova dumka ros

Дата публікації:
Топ