Армініанство

Армініанство — напрямок у протестантському богослов'ї, що утвердив вирішальну роль свободи волі в справі спасіння. Назва пов'язана з іменем нідерландського богослова Якоба Армінія, який виступив проти кальвіністської ідеї приреченості. Як окрема партія армініанці сформувалися у 1610 році після смерті Армінія, проте вони були засуджені на Дордрехтському синоді 1618 року за півпелагіанство (погляд Р. К. Спраула) і сингергію. Однак армініанство істотно вплинуло на формування богослов'я загальних баптистів.

Серед представників армініанства були: (1583—1644), (1557—1644), Йоган ван Олденбарневелт (1549—1619) і Гуго Гроцій.

Арміній та його послідовники відхилили також типову для кальвінізму наглядову службу Церков і стверджували необхідність релігійної терпимості.

Ідеї ​​армініанства знайшли прихильників і за межами Нідерландів: у XVIII ст. армініанське розуміння приречення проявилося в методиці, він також надавав значний вплив на і ряд теологічних течій, що розповсюджувалися переважно в англосаксонському християнстві. В новітню добу армініанство збереглося в основному в Нідерландах, але зазнало значного впливу ліберального раціоналізму.

Основні положення армініанства зводяться до 5 артикулів:

1. Умовне обрання: Божественний промисел враховує згоду людей (тобто віра є предметом вибору).
2. Всезагальне відкуплення Христос потенційно викупив гріхи всіх людей.
3. Рятівна віра: В основі спасіння лежить благодать Святого Духа.
4. Благодать, якій можна протистояти: Людина здатна протистояти дії благодаті.
5. Умовність спасіння: Людина здатна втратити благодать.

Джерела

• Арминиане // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
• Арминиане // Большая советская энциклопедия: в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947.
• Арминианство // Православная богословская энциклопедия. — Петроград, 1900—1911.

Посилання

• Армініани [ 3 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія